Ста­ні­слав Вла­сен­ко у пе­ред­смер­тній за­пи­сці про­сив, щоб на похо­рон не при­хо­ди­ла ма­ти

ПО­ВІ­СИВ­СЯ З ВІ­КНА ВЛАСНОГО КА­БІ­НЕ­ТУ

Gazeta po-ukrainsky - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Сер­гій РАДЧЕНКО

Ке­рів­ник фі­нан­со­во­го від­ді­лу Зве­ни­го­род­ської рай­держ­адмі­ні­стра­ції Чер­ка­ської обла­сті 37-рі­чний Ста­ні­слав ВЛА­СЕН­КО по­ві­сив­ся уно­чі 11 кві­тня. Мо­туз­ку прив’язав до ба­та­реї і стри­бнув із ві­кна ро­бо­чо­го ка­бі­не­ту на дру­го­му по­вер­сі. Пе­ред смер­тю роз­дру­ку­вав кіль­ка при­мір­ни­ків про­щаль­но­го ли­ста, роз­ніс по ка­бі­не­тах ко­лег. У ньо­му ви­ну­ва­тив ро­ди­чів і ке­рів­ни­цтво у сво­їх про­бле­мах. Про­сив, щоб на йо­го похо­рон не при­хо­ди­ла ма­ти. Ті­ло чо­ло­ві­ка близь­ко сьо­мої ран­ку по­ба­чив охо­ро­нець.

— Я не ро­зу­мію, чо­му так ста­ло­ся. Він зі мною не хо­тів го­во­ри­ти. Це три­ва­ло 10 ро­ків. Ма­буть, не­пра­виль­но ви­хо­ва­ла, — ка­же ма­ти Оле­на Вла­сен­ко, 72 ро­ки. З ха­ти ви­хо­дить із су­сід­кою. На го­ло­ві кві­тча­ста хус­тка. Хо­ва­є­ться за паркан. — Ба­тько пі­шов із сім’ї, ко­ли Сла­ві­ку 13 ви­пов­ни­ло­ся. Це мо­гло впли­ну­ти на йо­го по­ве­дін­ку. Не раз на­ма­га­ла­ся з ним по­ми­ри­ти­ся. Го­во­рив па­ру се­кунд і клав труб­ку. Ка­зав, що зайня­тий. І на ро­бо­ту до ньо­го кіль­ка ра­зів при­хо­ди­ла — мар­но. Во­стан­нє ба­чи­ла йо­го то­рік. Зу­стрі­ли­ся на мо­сту. Кив­нув ме­ні: ”Прі­вєт”. Ка­жу: ”Сла­вік, мо­же, хва­тить уже? Да­вай по­го­во­ри­мо”. Він і го­ло­ви не по­вер­нув. Зі стар­шим бра­том теж не під­три­му­вав сто­сун­ків.

— Чо­го та­ке зро­бив — не знаю. З ро­бо­тою справ­ляв­ся, жо­дних пре­тен­зій до ньо­го не ви­ни­ка­ло. Прав­да, був тро­хи від­людь­ку­ва­тий. Ні з ким не то­ва­ри­шу­вав, вла­сної сім’ї не мав, — роз­по­від­ає 55-рі­чний Ва­силь Дов­буш, го­ло­ва рай­держ­адмі­ні­стра­ції.

— То­го дня ні­чо­го див­но­го за Ста­ні­сла­вом не по­мі­ти­ла. Як зав­жди, був ти­хий і спо­кій­ний. Ро­змов про са­мо­губ­ство від ньо­го не чу­ла, — го­во­рить Ла­ри­са Пе­тру­ха, 42 ро­ки. Пра­цю­ва­ла з Вла­сен­ком у су­сі­дніх ка­бі­не­тах.

Остан­ній ти­ждень Ста­ні­слав Вла­сен­ко ме­шкав у го­те­лі.

— За­се­лив­ся до нас 7 кві­тня. Я зди­ву­ва­ла­ся, бо про­пи­са­ний у бу­дин­ку не­по­да­лік, — при­га­дує адмі­ні­стра­тор Сві­тла­на Ско­ро­пад. — Спо­кій­ний і аку­ра­тний. Уран­ці 10 кві­тня пе­ред ви­хо­дом на ро­бо­ту по­пе­ре­див — мо­жли­во, ще жи­ти­ме в но­ме­рі. Пі­зні­ше по­дзво­нив і ска­зав, що біль­ше не по­вер­не­ться.

По­пе­ре­дній ке­рів­ник Вла­сен­ка Сер­гій Кри­ни­ця здо­га­ду­є­ться про при­чи­ни су­ї­ци­ду.

— Я пра­цю­вав зі Ста­ні­сла­вом з кін­ця 1990-х до 2003 ро­ку, — роз­по­від­ає Кри­ни­ця. — Рік то­му ста­ла­ся істо­рія, яка мо­гла ві­ді­гра­ти свою роль. У Сла­ви зни­кли гро­ші, що зби­рав на ку­пів­лю квар­ти­ри. Збе­рі­гав їх у сей­фі на ро­бо­ті. У кра­діж­ці

У кра­діж­ці пі­до­зрю­вав ко­лег, хо­тів звіль­ни­ти­ся

пі­до­зрю­вав ко­лег, хо­тів звіль­ни­ти­ся. Ме­не йо­го рі­дня про­си­ла впли­ну­ти на йо­го рі­ше­н­ня, щоб не втра­тив ро­бо­ту. Де­кіль­ка ра­зів спіл­ку­вав­ся з ним те­ле­фо­ном, і він за­ли­шив­ся. По­тім ці­ка­вив­ся у йо­го ко­лег, як він. Ка­за­ли, все до­бре. З ко­ле­кти­вом по­ми­рив­ся на­чеб­то.

У Вла­сен­ка вкра­ли $3 тис., за не­о­фі­цій­ни­ми да­ни­ми. В еле­ктрон­ній де­кла­ра­ції за 2017 рік за­зна­чив $8 тис. за­оща­джень.

— Він лю­бив ва­зо­ни. Ко­лись по­обі­цяв ме­ні одно­го при­не­сти. Не за­був, — зга­дує зна­йо­ма Лю­дми­ла Стру­тин­ська. — Мо­же, на ро­бо­ті мав про­бле­ми. Іна­кше, як по­ясни­ти, що вко­ро­тив со­бі ві­ку са­ме там.

Смерть Вла­сен­ка роз­слі­ду­ють за стат­тею ”са­мо­губ­ство”. Із мор­гу до ха­ти ма­те­рі йо­го за­брав брат. 13 трав­ня Ста­ні­сла­ва по­хо­ва­ли. Оле­на Вла­сен­ко бу­ла на похо­ро­ні си­на. Про зміст за­пи­ски не зна­ла, ка­же.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.