”Чо­ло­вік у ме­не ле­жа­чий. Пла­кав, що не мо­же про­від­а­ти по­кій­них”

Gazeta po-ukrainsky - - НОВИНИ - Де­нис СКРИЛЬ, Лі­лія ШПОТЕНКО, Ві­кто­рія ТОПАЛА, На­дія СИРОВАТКО

15–17 кві­тня в Укра­ї­ні про­хо­дять по­ми­наль­ні дні. За хри­сти­ян­ською тра­ди­ці­єю, пам’ятним днем вва­жа­ють пер­шу не­ді­лю пі­сля Ве­ли­ко­дня. Однак ба­га­то укра­їн­ців ідуть на цвин­та­рі до по­кій­них близь­ких і в по­не­ді­лок-вів­то­рок.

На мо­ги­лах при­би­ра­ють, при­кра­ша­ють їх кві­та­ми. Ли­ша­ють па­ски, яй­ця. За­ве­де­но роз­да­ва­ти со­ло­до­щі за упо­кій душ по­мер­лих.

У не­ді­лю, 15 кві­тня, пе­ред вхо­дом на Бай­ко­ве кла­до­ви­ще у Ки­є­ві про­дав­ці роз­кла­да­ють він­ки й пла­сти­ко­ві ва­зи з кві­та­ми. Шту­чні бу­ке­ти про­да­ють від 50 грн, за жи­вий нар­цис про­сять 3 грн. Ки­ян­ка Ві­ра Обо­зо­ва, 65 ро­ків, не­се шту­чні кві­ти до мо­ги­ли дядь­ка.

— Остан­ній рік, ко­ли ку­пляю шту­чні. До­сить. За бу­кет від­да­ла 30 гри­вень. За та­кі й жи­ві мо­жна ку­пи­ти. І при­ро­ді не шко­ди­ти­муть, — го­во­рить Ві­ра Обо­зо­ва.

Із нею йде­мо цен­траль­ною але­єю кла­до­ви­ща. Тут по­хо­ва­ні пи­сьмен­ни­ки Ма­ксим Риль­ський, Пав­ло Ти­чи­на, істо­рик Ми­хай­ло Гру­шев­ський, те­а­траль­ні ді­я­чі Ма­рія Зань­ко­ве­цька й Ми­ко­ла Са­дов­ський. Ві­ра Обо­зо­ва спи­ня­є­ться бі­ля мо­ги­ли по­лі­ти­ка й ди­си­ден­та В’яче­сла­ва Чор­но­во­ла. Хре­сти­ться.

Мо­ги­лу пи­сьмен­ни­ка Пла­то­на Во­ронь­ка при­би­ра­ють йо­го син з дру­жи­ною.

— При­йшли й по­ба­чи­ли, що хтось по­клав кві­ти і вер­бо­ву гіл­ку, — го­во­рить не­віс­тка пи­сьмен­ни­ка. Обми­ває на­д­гро­бок во- дою. На сер­ве­тці ли­шає шма­ток па­ски. — Зна­чить, лю­ди під­хо­дять, пам’ята­ють.

Бі­ля ста­рої ого­ро­жі по­ряд із хра­мом Во­зне­сі­н­ня дві жін­ки зби­ра­ють су­хе ли­стя й про­по­лю­ють кві­ти.

— При­йшли до мо­єї све­кру­хи й ті­ток чо­ло­ві­ка, — ка­же 58-рі­чна Ал­ла Ко­стян­ти­нів­на. Обмі­тає ши­ро­ку кам’яну пли­ту з п’ятьма іме­на­ми без дат. — Всі на ро­бо­тах, то­му при­хо­ди­мо раз чи два на рік. А во­но й нор­маль­но — по­кій­ни­ки не лю­блять, щоб їх тур­бу­ва­ли ча­сто.

В ін­шо­му се­кто­рі кла­до­ви­ща 74-рі­чна Ка­те­ри­на Ко­ле­сник змі­тає хвою з мо­гиль­ної пли­ти пер­шо­го мі­ні­стра охо­ро­ни здо­ров’я УРСР Лев­ка Ме­две­дя.

— Йо­го син дає ме­ні 100 гри­вень на мі­сяць, щоб дві­чі на ти­ждень при­би­ра­ла, — ка­же. — Іша­чу, бо маю пен­сію — 1700 гри­вень. Мо­лод­шою до­гля­да­ла за мо­ги­лою акто­ра Ле­о­ні­да Би­ко­ва. Якось при­хо­джу — на ній си­дять двоє чо­ло­ві­ків, п’ють го­ріл­ку і не мо­жуть за­тя­гну­ти ”Сму­глян­ку” (Пі­сня зву­чить у філь­мі ”У бій ідуть ли­ше ста­ри­ки”. Би­ков був йо­го ре­жи­се­ром і ви­ко­нав го­лов­ну роль. — ГПУ). При­го­сти­ли ме­не пи­вом, то я їм за­спі­ва­ла.

Опів­дні бі­ля ді­лян­ки ”52а” з по­че­сни­ми по­хо­ва­н­ня­ми май­же без­лю­дно. Між пам’ятни­ка­ми ме­ту­ша­ться без­ха­тьки — до су­мок і па­ке­тів зби­ра­ють со­ло­до­щі з на­д­гроб­ків.

На Алеї ге­ро­їв пол­тав­сько­го мі­сько­го кла­до­ви­ща — 17 мо­гил за­ги­блих во­ї­нів АТО. До по­хо­вань вран­ці 16 кві­тня під­хо­дять лю­ди. За­па­лю­ють сві­чки й лам­пад­ки, кла­дуть на мо­ги­ли цу­кер­ки.

— Про­дов­жую отри­му­ва­ти на­го­ро­ди. Не­що­дав­но да­ли за си­на ”Ли­цар­ський хрест до­бро­воль­ця” і ”Ли­цар­ський хрест до­бле­сті” I сту­пе­ня, — ка­же 73-рі­чна Ма­рія Бо­ня­ків­ська. Її син Ва­ле­рій за­ги­нув у жов­тні 2014 ро­ку на Дон­ба­сі. — На­го­ро­ди не при­но­сять ра­до­щів. Кра­ще б син був жи­вий. Але ува­га при­єм­на.

Свя­ще­ни­ки прав­лять мо­ле­бень за упо­кій. Окре­мо від­ві­ду­ють за­ги­бло­го під Іло­вай­ськом Оле­ксан­дра Го­ря­чев­сько­го. Він за­ги­нув 19 сер­пня 2014-го — ще до ство­ре­н­ня на цвин­та­рі Алеї ге­ро­їв. То­му по­хо­ва­ний в ін­шо­му мі­сці.

У не­ді­лю, 15 кві­тня, по­лі­цей­ські ста­ють на вхо­ді до одно­го з най­ста­рі­ших він­ни­цьких кла­до­вищ ”Пі­длі­сне”. Не про­пу­ска­ють усе­ре­ди­ну ци­ган. Во­ни си­дять уздовж цен­траль­ної алеї.

На цвин­та­рі мі­стя­ни ві­та­ють одне одно­го з Ве­ли­ко­днем. По те­ри­то­рії хо­дять п’ять пра­во­слав­них свя­ще­ни­ків. На за­мов­ле­н­ня чи­та­ють мо­ли­тви й від­прав­ля­ють па­на­хи­ди. Лю­ди да­ють по 20–50 грн за мо­ли­тви й до 60 грн за па­на­хи­ди.

На мо­ги­лах він­ни­ча­ни ли­ша­ють за­па­ле­ні лам­пад­ки. Так ду­шам стає те­пло, ка­жуть.

— Ра­ні­ше па­со­чку ко­жно­му ста­ви­ла. І ма­мі, і ба­тько­ві, і бра­ту. А за­раз одна на всіх. Хай ви­ба­ча­ють, бо не­ма змо­ги пе­кти біль­ше, — ка­же мі­сце­ва Ві­та Ка­зан­ська. — Сві­чку в хра­мі вже не став­лю, са­ма по­си­джу й по­мо­лю­ся. За­па­сла со­бі мі­сце бі­ля ба­тьків. Мо­же, вну­ки бу­дуть при­їжджа­ти. Чо­ло­вік у ме­не ле­жа­чий. Пла­кав, що не мо­же про­від­а­ти по­кій­них.

Да­ють по 20–50 гри­вень за мо­ли­тви й до 60 гри­вень за па­на­хи­ди

15 кві­тня по­бли­зу Бай­ко­во­го кла­до­ви­ща у Ки­є­ві про­да­ва­ли він­ки, пла­сти­ко­ві й жи­ві кві­ти. За бу­кет шту­чних про­дав­ці бра­ли від 50 гри­вень, Жи­ві нар­ци­си вар­ту­ва­ли по три грив­ні

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.