Пі­сля Кур­ко­ва взяв­ся за Ко­тля­рев­сько­го

У ЄВ­РО­ПІ Є ПО­ПИТ НА УКРА­ЇН­СЬКІ ДЕТЕКТИВИ

Gazeta po-ukrainsky - - КУЛЬТУРА - Ган­на ЩОКАНЬ

У па­ризь­ко­му ви­дав­ни­цтві ”Еді­ту­ра Хар­мат­тан” ви­йшла книж­ка ”Скри­ня. Ре­чі си­ли”. В ху­до­жньо­му аль­бо­мі зі­бра­ні зо­бра­же­н­ня еле­мен­тів тра­ди­цій­но­го укра­їн­сько­го одя­гу й по­бу­ту.

Фран­цузь­кою текст пе­ре­клав 48-рі­чний Оле­ксандр Ста­рин­ський. Під­при­є­мець на­ро­див­ся в Па­ри­жі. У Фран­ції ство­рив ком­па­нію ”Май­но”. По­ста­чає на єв­ро­пей­ський ри­нок ви­ро­би укра­їн­ських ди­зай­не­рів ін­тер’єру, одя­гу.

Ро­змов­ля­є­мо з ним у ки­їв­ській га­ле­реї-па­бі ”Не Лувр”.

— Маю укра­їн­ське ко­рі­н­ня, — роз­по­від­ає Оле­ксандр Ста­рин­ський. — До Пер­шої сві­то­вої пра­ді­ди жи­ли на Львів­щи­ні. Ме­не Укра­ї­на по-справ­жньо­му за­ці­ка­ви­ла під час Ре­во­лю­ції гі­дно­сті. По­чав шу­ка­ти ху­до­жню лі­те­ра­ту­ру. Як біль­шість фран­цу­зів, пер­шим про­чи­тав ”Пі­кнік на льо­ду” Ан­дрія Кур­ко­ва. Опи­сує кри­мі­наль­ну си­ту­а­цію в укра­їн­ській вла­ді. Твір де­що ме­лан­хо­лій­ний. Пі­сля ньо­го взяв­ся за ”Ене­ї­ду” Іва­на Ко­тля­рев­сько­го. Зро­зу­мів, що укра­їн­ська ве­се­лість і гу­мор май­же не змі­ни­ли­ся з то­го ча­су. Жар­ти з ”Ене­ї­ди” — уні­вер­саль­ні. Смі­яв­ся, як від Жа­на де Ла­фон­те­на (бай­кар дру­гої по­ло­ви­ни ХVII ст. — ГПУ), або ін­ших фран­цузь­ких са­ти­ри­ків. По­тім пе­ре­став по­рів­ню­ва­ти на­ші лі­те­ра­ту­ри. Про­сто мав ве­ли­кий апе­тит до укра­їн­ської книж­ки. Як ста­ли пе­ре­кла­да­чем?

— Пе­ре­клав ”Опо­віда­н­ня” Оле­га Сен­цо­ва. Від­чув, що фран­цу­зи книж­ку зро­зу­мі­ють. У ча­сти­ні, де Олег роз­по­від­ає про ди­тин­ство, сво­го со­ба­ку — по­ба­чив, що мої шкіль­ні ро­ки у Фран­ції ма­ло чим від­рі­зня­ю­ться.

Хо­тів, щоб про Укра­ї­ну ді­зна­ли­ся не від фран­цузь­ких жур­на­лі­стів. Во­ни ча­сто не ба­чать справ­жньої си­ту­а­ції. Під час па­ризь­ко­го книж­ко­во­го Са­ло­ну спів­а­чка Іре­на Кар­па на­здо­гна­ла пре­зи­ден­та Ем­ма­ну­е­ля Ма­кро­на й бу­кваль­но всу­ну­ла йо­му в ру­ки книж­ку Сен­цо­ва.

Як ви­ни­кла ідея пе­ре­кла­сти збір­ку пи­сьмен­ни­ків з До­неч­чи­ни та Лу­ган­щи­ни ”Ан­то­ло­гія Дон­ба­су”?

— Ко­ли чи­тав ро­ман ”Ін­тер­нат” Сер­гія Жа­да­на, спі­ймав се­бе на дум­ці, що це мав би на­пи­са­ти якийсь фран­цуз. На­стіль­ки гли­бо­ка книж­ка. По­тім на­тра­пив на ”Дов­го­ту днів” Во­ло­ди­ми­ра Ра­фє­єн­ка. Зро­зу­мів, що це са­ме та лі­те­ра­ту­ра, яка до­по­мо­же фран­цу­зам усві­до­ми­ти, який Дон­бас. У Фран­ції є ба­га­то ро­сій­ської про­па­ган­ди. Роз­по­від­а­ють, що в нас гро­ма­дян­ська вій­на. Ли­ше ви­хід­ці з Дон­ба­су мо­жуть по­ясни­ти си­ту­а­цію. Пе­ре­кла­ли ”Ан­то­ло­гію” ра­зом із Іри­ною Дми­три­шин. Во­на ви­кла­дає укра­їн­ську у па­ризь­ко­му ін­сти­ту­ті схі­дних мов. Упе­ре­дже­но став­лю­ся до фран­цузь­ких пе­ре­кла­да­чів-сла­ві­стів. Мо­жуть ма­ти не­об’єктив­ний по­гляд на те, що від­бу­ва­є­ться в Укра­ї­ні.

В ”Ан­то­ло­гії” які­сні ав­то­ри. На­при­клад, Дми­тро Бі­лий, Ми­ки­та Гри­го­рів і Оле­на Стяж­кі­на. Якщо книж­ка ста­не по­пу­ляр­ною у Фран­ції і ді­йде до ві­до­мих ви­дав­ців — пи­сьмен­ни­ків із Дон­ба­су мо­жна бу­де ви­да­ва­ти зо­сі­бна.

Від чо­го за­ле­жить, чи ві­зьму­ться у Фран­ції пе­ре­кла­да­ти укра­їн­ську книж­ку?

— Є фа­ктор шан­су, не­об­хі­дно ба­га­то пра­цю­ва­ти й зу­стрі­ча­ти­ся з ви­дав­ця­ми. Тре­ба ста­ти ”сво­їм”. Кур­ков, на­при­клад, гар­но го­во­рить фран­цузь­кою. Сам се­бе пред­став­ляє, роз­по­від­ає анек­до­ти, мит­тє­во при­ва­блює лю­дей. Ба­га­то хто на­віть ду­має, що він фран­цузь­кий ав­тор. Те­пер ча­сто за­про­шу­ють і Жа­да­на.

Фран­цузь­кі ви­дав­ці спіл­ку­ю­ться між со­бою Якщо хтось із них про­по­нує ав­то­ра — ін­ші зна­ють, що книж­ка які­сна. Є по­пит на де­те­ктив з Укра­ї­ни. Ра­ні­ше по­пу­ляр­ний був Ко­ко­тю­ха. За­раз шу­ка­ють но­вих, не­ві­до­мих ще ав­то­рів.

Чи ці­кав­ля­ться у Фран­ції укра­їн­ською куль­ту­рою за­га­лом?

— Най­біль­ша ува­га до Укра­ї­ни бу­ла, ко­ли по­чав­ся зброй­ний кон­флікт із Ро­сі­єю. За­раз ін­те­рес спа­дає. Фран­цу­зи ці­кав­ля­ться сто­рон­ні­ми ре­ча­ми, ко­ли є час. Ро­сія або США ви­кли­ка­ють ін­те­рес на­ба­га­то мен­ше, ніж спра­ви в ро­ди­ні, на ро­бо­ті. Мо­жуть лі­ну­ва­ти­ся ви­шу­ку­ва­ти но­ви­ни. Але якщо в них про­ве­сти якусь пре­зен­та­цію — за­люб­ки від­ві­ду­ють ви­став­ки, спе­кта­клі. Бу­дів­ля укра­їн­сько­го куль­тур­но­го цен­тру в Па­ри­жі — ко­ли­шній бу­ди­нок Але­на Де­ло­на з Но­мі Шнай­дер. Там від- бу­ва­ю­ться за­хо­ди на офі­цій­но­му рів­ні. По­бли­зу Па­ри­жа в мі­сте­чку Сан­ліс, де по­мер­ла Ан­на Ки­їв­ська, по­бу­ду­ва­ли ще один куль­тур­ний центр. Це при­ва­тна іні­ці­а­ти­ва ви­хід­ців з Укра­ї­ни. Там ча­сто вла­што­ву­ють кон­цер­ти. За­раз мо­жна го­во­ри­ти про дру­гу, вже куль­тур­ну хви­лю знань про Укра­ї­ну. У Фран­ції ви­сту­па­ють гур­ти ”Да­ха Бра­ха”, ”Дах До­терс”, ”Ону­ка”. Фран­цу­зів за­хо­плює но­ва укра­їн­ська му­зи­ка.

На Па­ризь­ко­му книж­ко­во­му са­ло­ні укра­їн­ський стенд став по­ді­єю. Спо­ча­тку хви­лю­ва­ли­ся, що бу­де ма­ло від­ві­ду­ва­чів. Ма­ли пло­щу 20 ме­трів. По­ряд був 30-ме­тро­вий поль­ський стенд, у Ні­меч­чи­ни — 50 ме­трів. Во­ни сто­я­ли май­же по­ро­жні. На укра­їн­сько­му — на­товп. На­віть за­ва­жа­ли ін­шим від­ві­ду­ва­чам у ко­ри­до­рі. Най­біль­ше, зві­сно, укра­їн­ців, які жи­вуть у Фран­ції. Але бу­ли й ці­ка­ві до лі­те­ра­ту­ри фран­цу­зи. Де­хто нав­ми­сне при­їхав за 800 кі­ло­ме­трів.

Чи прав­да, що укра­їн­ці й фран­цу­зи де­що схо­жі мен­таль­но?

— Біль­шість укра­їн­ців і фран­цу­зів ви­хід­ці з се­ла. Моя пра­баб­ця в Бре­та­ні (ре­гіон на пів­ні­чно­му схо­ді Фран­ції. — ГПУ) теж жи­ла в ха­ті під стрі­хою. У Фран­ції ба­га­то ре­гіо­нів з рі­зно­ма­ні­тни­ми ді­а­ле­кта­ми, тра­ди­ці­я­ми. То­му фран­цу­зам лег­ко бу­де зба­гну­ти, чо­му у книж­ці ”Скри­ня. Ре­чі Си­ли” — ві­зе­рун­ки на на­ро­дно­му одя­зі, по­су­ді, ки­ли­мах на­стіль­ки рі­зні. По­ліс­ся, По­ді­л­ля, Гу­цуль­щи­на, Пол­тав­щи­на, До­неч­чи­на — всі ці краї ма­ють свою іден­ти­чність. Фран­цу­зам зро­зумі­ла та­ка ”мо­за­ї­ка”.

Іре­на Кар­па на­здо­гна­ла пре­зи­ден­та Ма­кро­на і всу­ну­ла йо­му книж­ку Сен­цо­ва

Що пла­ну­є­те пе­ре­кла­да­ти най­ближ­чим ча­сом?

— Хо­че­мо ви­да­ти лі­те­ра­ту­ру про вій­ну на Дон­ба­сі. Є ба­га­то ав­то­рів оче­вид­ців — ве­те­ра­нів, жур­на­лі­стів. Про тра­ге­дії Де­баль­це­во­го, Іл­ло­вай­ська. Цей ма­те­рі­ал тре­ба до­не­сти до єв­ро­пей­ців.

Під­при­є­мець Оле­ксандр Ста­рин­ський (на фо­то) пе­ре­клав фран­цузь­кою мо­вою ”Опо­віда­н­ня” Оле­га Сен­цо­ва

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.