Єв­ген Ан­тро­пов за­хо­пив­ся ли­жа­ми у 79 ро­ків

Gazeta po-ukrainsky - - ЛЮДИ - Юрій СТРИГУН

— Хо­дил на лыжах всю жизнь. Как-ни­как, ро­дил­ся в Ка­ре­лии. Но гор­но­лыжные спу­ски — это сов­сем дру­гое, — роз­по­від­ає 85-рі­чний Єв­ген АН­ТРО­ПОВ. На ми­ну­лий день на­ро­дже­н­ня ка­тав­ся на ли­жах 6,5 год. Спу­стив­ся з го­ри 32 ра­зи.

Єв­ген Ан­тро­пов за­про­шує у ві­таль­ню сво­єї квар­ти­ри. В рі­зних ку­тках сто­ять ве­ло­тре­на­жер, ган­те­лі, 16-кі­ло­гра­мо­ва ги­ря. На сто­лі — ди­плом від На­ціо­наль­но­го ре­є­стру ре­кор­дів. На ньо­му на­пис — ”Гір­сько­ли­жни­ку-лю­би­те­лю най­по­ва­жні­шо­го ві­ку”. Ли­жним спор­том чо­ло­вік за­хо­пив­ся у 79 ро­ків.

— Донь­ка Ма­ри­на пра­цює го­лов­ним бух­гал­те­ром у ки­їв­ській фір­мі. Дві­чі взим­ку їдуть ро­ди­ною на ли­жі. Ра­ні­ше оби­ра­ли Ав­стрію, те­пер по­лю­би­ли Бу­ко­вель, — ка­же Єв­ген Оле­ксан­дро­вич. — Якось мо­лод­ший онук, 29-рі­чний Ар­тем, ка­же: ”Ді­ду, го­ді то­бі ну­ди­ти­ся. По­їха­ли з на­ми в го­ри”. У Бу­ко­ве­лі ме­ні да­ли ли­жі й від­пра­ви­ли на гір­ку для по­ча­тків­ців. Ді­тла- хи ка­та­ю­ться, і я з ни­ми. Те­пер за­про­сто спу­ска­ю­ся скла­дни­ми ”чор­ни­ми” тра­са­ми.

У кім­на­ті те­пло. Ан­тро­пов ски­дає со­ро­чку й за­ли­ша­є­ться у фут­бол­ці. На ру­ці ви­дно та­ту­ю­ва­н­ня ”1933” — йо­го рік на­ро­дже­н­ня.

— Я на­ро­див­ся в ка­рель­ській Ухті, — про­дов­жує чо­ло­вік. — У тре­тьо­му кла­сі став чем­піо­ном шко­ли зі стріль­би з ма­ло­ка­лі­бер­ної гвин­тів­ки. Був при­зе­ром ли­жних зма­гань. Пі­сля учи­ли­ща й пі­шов пра­цю­ва­ти то­ка­рем на Онезь­кий ма­ши- но­бу­дів­ний за­вод у Пе­тро­за­вод­ську. Зго­дом ма­ти ви­їха­ла на Урал.

Якось улі­тку пі­шов фі­зру­ком у піо­нер­ський та­бір. Там по­зна­йо­мив­ся із сим­па­ти­чною во­жа­тою Оле­ною. Два ро­ки зу­стрі­ча­ли­ся, одру­жи­ли­ся. На­ро­ди­ли­ся син Оле­ксій і донь­ка Ма­ри­на. Ста­ли шу­ка­ти, де осе­ли­ти­ся, що­би вте­кти від су­во­рої зи­ми. Бу­ли в Кри­му, на Кав­ка­зі. Оле­ни­на ті­тка при­їха­ла в Чер­ка­си і нас по­гу­ка­ла. Все жи­т­тя пра­цю­вав у чер­ка­сько­му спе­ці­аль­но­му управ­лін­ні ме­ха­ні­за­ції.

Дру­жи­на теж бу­ла за­тя­тою спортс­мен­кою. Усю­ди з нею. Пі­сля ви­хо­ду на пен­сію гра­ли у во­лей­бол. А 2012-го Оле­ни не ста­ло. Від­то­ді жи­ву сам.

Зі спор­том до­сі не роз­лу­ча­ю­ся, — до­дає Єв­ген Оле­ксан­дро­вич. — 16-кі­ло­гра­мо­ву ги­рю тя­га­ти важ­ко, а ган­те­ля­ми ще ба­лу­ю­ся. На ве­ло­тре­на­же­рі мо­жу на­кру­ти­ти 80 кі­ло­ме­трів. Див­лю­ся всі спор­тив­ні пе­ре­да­чі по те­ле­ві­зо­ру. Лю­блю бі­а­тлон і фут­бол. Мрію стри­бну­ти з па­ра­шу­том.

Єв­ген Ан­тро­пов си­дить удо­ма на ве­ло­тре­на­же­рі. За раз мо­же на­кру­ти­ти 80 кі­ло­ме­трів

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.