Учи­тель по­се­лив­ся в бі­бліо­те­ці

Gazeta po-ukrainsky - - НОВИНИ - Те­тя­на САРАХАН

Вчи­тель істо­рії 25-рі­чний Ми­хай­ло РОЗКОШЕНКО з Він­ни­ці по­се­лив­ся у шкіль­ній бі­бліо­те­ці се­ла Пи­ків Ка­ли­нів­сько­го ра­йо­ну. Ту­ди йо­го на­пра­ви­ли пра­цю­ва­ти.

Спо­ча­тку Ми­хай­ла по­се­ли­ли в по­ро­жній ха­ті без опа­ле­н­ня.

— Він усю осінь там жив. Бу­ди­нок не­по­га­ний. Але в ньо­му до­бре, ко­ли на­дво­рі те­пло. Го­спо­дар по­бо­яв­ся, що го­род­ський хло­пець спа­лить ха­ту, як за­па­лить гру­бу. Не до­зво­лив. Ви­рі­ши­ли вчи­те­ля по­се­ли­ти в бі­бліо­те­ці. Так утри­ма­ли йо­го, бо хо­тів звіль­ня­ти­ся, — ка­же ди­ре­ктор шко­ли 65-рі­чний Пе­тро Во­ло­сен­ко.

Роз­ко­шен­ку обла­шту­ва­ли мі­сце се­ред під­ру­чни­ків і ху­до­жньої лі­те­ра­ту­ри кни­го­збір­ні. Тут но­чує три но­чі, а по­тім їде у Він­ни­цю до­до­му.

— Я зна­йшов йо­му но­ву ха­ту ко­ли­шньо­го го­ло­ви кол­го­спу пло­щею 9 на 12. Йо­го донь­ка дає жи­ти без­ко­штов­но. Тіль­ки тре­ба пла­ти­ти за сві­тло та газ. Але це пів­зар­пла­ти Ми­хай­ла. Отри­мує 4200 гри­вень, — роз­по­від­ає Пе­тро Іва­но­вич. — А в шко­лі він ні за що не пла­тить. Я даю йо­му ключ. Він ко­ри­сту­є­ться вну­трі­шнім ту­а­ле­том, га­зо­ви­ми пли­та­ми. Є опа­ле­н­ня. А на лі­то бі­бліо­те­ку пе­ре­не­се­мо. Цю кім­на­ту влі­тку йо­му обла­шту­є­мо під жи­тло. Мо­ло­дих учи­те­лів втри­ма­ти важ­ко. Чі­пля­є­мо­ся за будь-яку со­ло­ми­ну. Роз­ко­шен­ку ще вер­та­є­мо за про­їзд 30 від­со­тків вар­то­сті кви­тків. Про­бле­ма з вчи­те­ля­ми не­бу­ва- ла по всіх се­лах. На­при­клад, в пе­ду­ні­вер­си­те­ті на фі­зма­ті вча­ться ше­сте­ро сту­ден­тів. Це ка­та­стро­фа.

Ми­хай­ло Розкошенко за­кін­чив пе­ду­ні­вер­си­тет із від­зна­кою та аспі­ран­ту­ру. У Він­ни­ці ва­кан­сій не зна­йшов.

— Ме­ні за­про­по­ну­ва­ли се­ло. Я ви­рі­шив спро­бу­ва­ти. Ма­ти­му не­аби­який до­свід, — го­во­рить Ми­хай­ло.

Тре­ба тіль­ки пла­ти­ти за сві­тло та газ. Але це — пів­зар­пла­ти

У ра­йо­ні май­же по­ло­ви­на вчи­те­лів до­їжджа­ють на ро­бо­ту в се­ла. Най­біль­ше в шко­лах не ви­ста­чає вчи­те­лів фі­зи­ки, ма­те­ма­ти­ки, ін­фор­ма­ти­ки, істо­рії, фіз­куль­ту­ри.

— Є та­кі, що вчи­те­лю­ють у кіль­кох се­лах. Якщо ко­мусь вда­є­ться під’їжджа­ти шкіль­ни­ми ав­то­бу­са­ми, то ін­ші му­сять рей­со­ви­ми доби­ра­ти­ся на ро­бо­ту, — ка­же ме­то­дист рай­від­ді­лу осві­ти 59-рі­чна Та­ма­ра Сму­тна. — Де­фі­цит ка­дрів уже два ро­ки. Хтось їде на за­ро­бі­тки, хтось не хо­че в се­лі ро­би­ти, а ін­шим — не­ви­гі­дно. От учи­тель по­ча­тко­вих кла­сів їздить що­дня на ро­бо­ту у Ле­ме­шів­ку з Ка­ли­нів­ки. Це 32 кі­ло­ме­три. Ви­тра­чає на про­їзд 60 гри­вень. Це по­ло­ви­на йо­го зар­пла­ти. У ньо­го за­ли­ша­ю­ться 2 ти­ся­чі гри­вень.

Бій­ці 57-ї бри­га­ди Зброй­них сил на фрон­ті на­кри­ли стіл на Свя­тве­чір у ра­йо­ні До­не­цько­го ае­ро­пор­ту. — День був зви­чай­ний, ро­бо­чий — за кі­ло­метр уже До­нецьк. І від них мо­жна бу­ло че­ка­ти чо­го зав­го­дно, — ка­же бо­єць бри­га­ди Ма­ксим. — Але Свя­тий ве­чір — осо­бли­вий час. Во­лон­те­ри при­сла­ли ку­тю. Ми ку­пи­ли три кі­ло­гра­ми хін­ка­лі і вла­шту­ва­ли со­бі свя­то. На Рі­здво бо­йо­ви­ки чо­ти­ри ра­зи по­ру­ши­ли ре­жим ти­ші. По­ра­ни­ли одно­го вій­сько­во­го.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.