Ві­та­лії Єфі­мен­ко ко­ли­шній чо­ло­вік не від­дає донь­ку

ВІ­ТА­ЛІЇ ЄФІ­МЕН­КО КО­ЛИ­ШНІЙ ЧО­ЛО­ВІК НЕ ВІД­ДАЄ ДОНЬ­КУ

Gazeta po-ukrainsky - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Ан­на БОВА

— Пів­то­ра ро­ку не мо­жу по­вер­ну­ти ди­ти­ну. Обня­ти її. Жи­ву, не­мов у пе­клі, — го­во­рить 27-рі­чна Ві­та­лія ЄФІ­МЕН­КО з Ко­ро­сте­ня на Жи­то­мир­щи­ні.

У сер­пні то­рік її ко­ли­шній чо­ло­вік 32-рі­чний Во­ло­ди­мир Єфі­мен­ко за­брав спіль­ну донь­ку Оле­ксан­дру, 2 ро­ки 9 мі­ся­ців. Ди­ти­ну ма­те­рі не від­дає й не до­зво­ляє ба­чи­ти­ся, по­при рі­ше­н­ня су­ду.

Ві­та­лія пра­цює про­дав­цем у ма­га­зи­ні еле­ктро­ні­ки та по­бу­то­вої те­хні­ки. Во­ло­ди­мир — хі­рург-сто­ма­то­лог. Одру­жи­ли­ся у лю­то­му 2016-го. До то­го зу­стрі­ча­ли­ся пів­ро­ку. Чо­ти­ри мі­ся­ці пі­сля ве­сі­л­ля па­ра ви­на­йма­ла жи­тло. Ко­ли пе­ре­їха­ли до ба­тьків чо­ло­ві­ка, по­ча­ли­ся про­бле­ми.

— Во­ло­ди­мир був ма­ми­ним син­ком. Ду­ма­ла, оже­ни­мо­ся і все змі­ни­ться, — роз­по­від­ає Ві­та­лія. — Як пе­ре­бра­ли­ся до йо­го ба­тьків — вза­га­лі ста­ло важ­ко. Све­кор по­мер. Све­кру­ха по­стій­но при­скі­пу­ва­ла­ся — не так по­ми­ла, не ту­ди по­кла­ла, за­ба­га­то ва­зо­нів. Пі­сля на­ро­дже­н­ня Са­шунь­ки ста­ла ще біль­ше ко­ман­ду­ва­ти. Чо­ло­вік сто­яв на бо­ці ма­те­рі. То­рік я не ви­три­ма­ла. Бі­ля до­му по­ча­ла сва­ри­ти­ся зі све­кру­хою. Во­ло­ди­мир ви­біг із ха­ти і ра­зом ме­не по­би­ли. Ви­ки­ну­ли су­мо­чку на ву­ли­цю, за­чи­ни­ли две­рі й ска­за­ли: ”До по­ба­че­н­ня”.

Ві­та­лія по­їха­ла до сво­їх ба­тьків у Но­во­град-Во­лин­ський, зня­ла там по­бої, на­пи­са­ла за­яву до по­лі­ції. Але хо­ду спра­ві не да­ли, бо не бу­ло свід­ків. Ди­ти­ну ма­те­рі не від­да­ва­ли. До­зво­ля­ли зрід­ка ба­чи­ти­ся.

— У бе­ре­зні 2018-го нас роз­лу­чи­ли й ви­зна­чи­ли мі­сце про­жи­ва­н­ня Са­ші зі мною. Чо­ло­вік дов­го нас не на­ві­ду­вав. По­тім по­чав при­їжджа­ти на кіль­ка го­дин у ти­ждень. Одно­го ра­зу по­про­сив ли­ши­ти­ся но­чу­ва­ти. Мов­ляв, да­вай по­ми­ри­мо­ся за­ра­ди ди­ти­ни, — про­дов­жує Ві­та­лія. — Я йо­му по­ві­ри­ла. Зі­бра­ли­ся гу­ля­ти. Во­ло­ди­мир із донь­кою ви­йшов пер­ший. Ска­зав, за­че­ка­ють на ди­тя­чо­му май­дан­чи­ку. Ко­ли спу­сти­ла­ся, їх ні­де не бу­ло. Те­ле­фон чо­ло­вік за­бло­ку­вав. Від­то­ді три­ває на­ша бо­роть­ба за ди­ти­ну.

Во­ло­ди­мир на­ма­гав­ся оскар­жи­ти рі­ше­н­ня су­ду що­до про­жи­ва­н­ня донь­ки з ко­ли­шньою дру­жи­ною. Звер­тав­ся в Апе­ля­цій­ний і Вер­хов­ний су­ди, про­те во­ни ста­ли на бік ма­те­рі. Бу­ло рі­ше­н­ня про

не­гай­не ви­лу­че­н­ня ди­ти­ни в чо­ло­ві­ка, але і йо­го він не ви­ко­нує.

— Ди­ти­ну ба­чу раз на мі­сяць че­рез ві­кно, ко­ли при­хо­джу зі слу­жба­ми. Во­ло­ди­мир за­чі­пає ме­не, шар­пає. По­лі­ція не ре­а­гує, — го­во­рить Ві­та­лія. — Я до ко­го тіль­ки не звер­та­ла­ся, щоб по­вер­ну­ти донь­ку — і в Мін’юст, і до пре­зи­ден­та. Скрізь одні від­пи­ски — ідіть у суд. Не знаю, скіль­ки цей жах три­ва­ти­ме. Від ко­ли­шньо­го хо­чу одно­го. Аби від­дав ме­ні донь­ку. Він усі­ля­ко на­ма­га­є­ться за­тя­гну­ти спра­ву. Ку­пує па­пір­ці, ні­би я ал­ко­го­лі­чка.

Во­ло­ди­мир Єфі­мен­ко свою по­зи­цію ко­мен­ту­ва­ти від­мо­вив­ся.

Ви­ко­нав­ці ка­жуть, си­ло­міць за­бра­ти ди­ти­ну в ба­тька не мо­жуть. За не­ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня су­ду Во­ло­ди­мир три­чі спла­тив штраф — 3400 грн. За­раз про­ти чо­ло­ві­ка по­ру­ши­ли кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня.

— Тре­ба, щоб ба­тько до­бро­віль­но від­дав ди­ти­ну. Ін­шо­го за­кон не пе­ред­ба­чає. Знаю цю ро­ди­ну з черв­ня 2018 ро­ку, ко­ли по­чав­ся спір за мі­сце про­жи­ва­н­ня дів­чин­ки, — роз­по­від­ає Ні­на Фі­цай зі Слу­жби у спра­вах ді­тей Ко­ро­стен­ської мі­ської ра­ди. — Три су­ди ста­ли на бік ма­те­рі. А Во­ло­ди­мир на­по­ля­гає на сво­є­му. З ним важ­ко роз­мов­ля­ти. Кри­чить, пла­че, щось за­пи­сує. По­тім іде скар­жи­ти­ся — на на­шу слу­жбу, на по­лі­цію. Із суд­дею свар­ку за­ті­яв.

На ли­по­ві до­від­ки про амо­раль­не жи­т­тя Ві­та­лії ні­хто не зва­жає. Бо то не­прав­да, — до­дає. — Во­на від­по­від­аль­на ма­ти. Осві­че­на, гра­мо­тна. Має по­стій­ну ро­бо­ту. Спо­ді­ва­ю­ся, в чо­ло­ві­ка най­ближ­чим ча­сом за­кін­ча­ться гро­ші на адво­ка­тів. Або ж ві­зьме­ться за ро­зум.

В Укра­ї­ні не­має ме­ха­ні­зму — як ви­ко­на­ти рі­ше­н­ня су­ду, якщо хтось із ба­тьків йо­го ігно­рує. То­рік із при­му­со­вих су­до­вих рі­шень бу­ли ви­ко­на­ні 5%, ка­же адво­кат Сер­гій Ста­рень­кий, 46 ро­ків.

— Пи­та­н­ня ви­ко­на­н­ня су­до­во­го рі­ше­н­ня нев­ре­гу­льо­ва­не. І ви­ко­нав­ці зму­ше­ні за­кри­ва­ти про­ва­дже­н­ня, бо в них не­має ме­ха­ні­змів дії в цій си­ту­а­ції, — го­во­рить. — У Єв­ро­пі і Шта­тах із ви­ко­на­н­ням рі­ше­н­ня су­ду ні­хто не зво­лі­кає. Ди­ти­ну за­би­ра­ють при­му­со­во. У цьо­му ви­пад­ку є кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня — чо­ло­ві­ко­ві за­гро­жує до трьох ро­ків в’язни­ці.

Три су­ди ста­ли на бік ма­те­рі

Ві­та­лія та Во­ло­ди­мир Єфі­мен­ки ро­злу­чи­ли­ся пі­сля двох ро­ків шлю­бу. Від­то­ді су­дя­ться за єди­ну донь­ку — 2-рі­чну Оле­ксан­дру

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.