Іван Ні­ко­ла­єв за­ду­шив трьох ді­тей і по­ві­сив­ся

ІВАН НІ­КО­ЛА­ЄВ ЗА­ДУ­ШИВ ТРЬОХ ДІ­ТЕЙ І ПО­ВІ­СИВ­СЯ

Gazeta po-ukrainsky - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Ан­на БОВА

— Сві­тла­на від го­ря не тя­ми­ться. В одну мить втра­ти­ла сенс жи­т­тя — трьох ді­ток. Для всьо­го се­ла це шок. Ро­ків 12 то­му в нас по­рі­за­ли мі­сце­вих ді­да з ба­бою. Від­то­ді по­ді­бної бі­ди не тра­пля­ло­ся, — ка­же 39-рі­чна Сві­тла­на ЧОБОТАРЬОВ­А, ви­ко­нує обов’яз­ки го­ло­ви се­ла При­дні­пров­ське Чор­но­ба­їв­сько­го ра­йо­ну на Чер­ка­щи­ні.

Там 20 бе­ре­зня по­хо­ва­ли ді­тей 29-рі­чної Сві­тла­ни Не­руш — 9-рі­чно­го Юрія, 8-рі­чну Со­фію та Ан­ге­лі­ну, 5 ро­ків. Їх за­ду­шив ба­тько 40-рі­чний Іван Ні­ко­ла­єв 17 бе­ре­зня, за вер­сі­єю слід­ства. А по­тім уко­ро­тив ві­ку со­бі — по­ві­сив­ся у хлі­ві. Ті­ла зна­йшла ма­ти Сві­тла­ни — 49-рі­чна Ма­рія Ва­си­лів­на.

— Стар­ший хло­пчик у тре­тьо­му кла­сі вчив­ся, се­ре­дуль­ша дів­чин­ка у дру­го­му, а най­мо­лод­ша від­ві­ду­ва­ла ди­тя­чий са­док. Ді­тки ле­жа­ли одя­гну­ті, як пі­сля сну. Усі в одно­му ліж­ку, хо­ча спа­ли на рі­зних. Ба­бу­ся по­кли­ка­ла мед­се­стру. Бу­ла на­дія, що їх мо­жна вря­ту­ва­ти, — про­дов­жує. — Уже мед­се­стра ви­кли­ка­ла по­лі­цію і ні­ко­го не пу­ска­ла в ха­ту. Ми бу­ли там, ко­ли Ма­рія Ва­си­лів­на щось хо­ті­ла за­не­сти в хлів. Від­кри­ла — а там Іван у за­шмор­гу. Бог йо­го знає, чо­му так зро­бив.

За день до тра­ге­дії Іван хо­див у сіль­ра­ду, аби в нас за­ре­є­стру­ва­ли Сві­тла­ну з ді­тьми, — го­во­рить Сві­тла­на Чоботарьов­а. — Ра­ні­ше до­зво­лу не да­вав, жін­ка не мо­гла офор­ми­ти до­по­мо­ги на ма­ле­чу. Був тве­ре­зий. Ще за­тем­на Сві­тла­на з ма­тір’ю пі­шли на ро­бо­ту. Близь­ко сьо­мої ран­ку на ав­то­бус зі­брав­ся мо­лод­ший брат Свє­ти, який із ни­ми жи­ве. Ка­зав, Іван уже не спав, кру­тив­ся у дво­рі. Що да­лі ста­ло­ся — ні­хто не знає. Мо­же, при­чу­ди­ло­ся щось. Ка­жуть, у ха­ті зна­йшли не­до­пи­ту пів­то­ра­шку го­ріл­ки.

Сві­тла­на з Іва­ном пе­ре­їха­ли на Чер­ка­щи­ну з Кі­ро­во­град­ської обла­сті сім ро­ків то­му. Жи­ли в ци­віль­но­му шлю­бі. Жін­ка та її ма­ти пра­цю­ють на фер­мі. Су­сі­ди ка­жуть, ро­ди­на бу­ла не­бла­го­по­лу­чна. Іван пив. Пе­рі­о­ди­чно зни­кав з до­му, не міг ужи­ти­ся з те­щею.

— Він во­ло­чив­ся не­ясно де. По кіль­ка мі­ся­ців про­па­дав. Цьо­го ра­зу теж, вер­нув­ся за кіль­ка днів до тра­ге­дії, — го­во­рить мі­сце­ва жи­тель­ка Окса­на Че­ре­пан­ська. — Ви­брав мо­мент, ко­ли ні­ко­го не бу­ло до­ма, і та­ке ді­ткам і со­бі зро­бив. Мо­же, в бі­лій га­ря­чці. Бо лю­бив при­гу­би­ти.

Ро­ди­на то­рік сто­я­ла на облі­ку в со­цслу­жбі як та­ка, що пе­ре­бу­ває у скла­дних жит­тє­вих об­ста­ви­нах. Со­цпра­ців­ни­ки на­ві­ду­ва­ли­ся до них.

— Остан­нім ча­сом Свє­та з Іва­ном ра­зом не жи­ли. Чо­ло­вік десь ре­гу­ляр­но про­па­дав. Ко­ли вер­тав­ся, про­сив­ся на­зад.

Свє­та йо­го ви­ба­ча­ла. Так три­ва­ло кіль­ка ро­ків, — ка­же фа­хі­вець із со­ці­аль­ної ро­бо­ти При­дні­стров­ської сіль­ської ра­ди Оле­на Те­сей­ко. — Ді­ти бу­ли до­гля­ну­ті, по­зи­тив­ні. Ви­дно, що їх у сім’ї не обра­жа­ли. Єди­на про­бле­ма, жін­ка не­охай­на. Гро­ші за­ро­бля­ли, ре­мон­ти ро­би­ли вдо­ма. Але те, що там на­ки­да­но, за про­бле­му не вва­жа­ли.

Во­ло­чив­ся не­ясно де. По кіль­ка мі­ся­ців про­па­дав

Ді­тей хо­ва­ли усім се­лом на мі­сце­во­му кла­до­ви­щі. Їхньо­го ба­тька — то­го ж дня на око­ли­ці цвин­та­ря як са­мо­губ­цю. Ті­ло ту­ди при­ве­зли одра­зу з мор­гу. Об­ста­ви­ни смер­ті всіх чо­ти­рьох уста­нов­лю­ють слід­чі.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.