Gazeta po-ukrainsky

”Миколаївна, поздравляю, ви станете бабушкой у 30 год”

СЕМИКЛАСНИ­ЦЯ ЗАВАГІТНІЛ­А ВІД 17-РІЧНОГО

- Валентина ОСТЕРСЬКА

12-річна Наталія ДЯДЬКОВА із села Дроздівка Куликівськ­ого району на Чернігівщи­ні на 27-му тижні вагітності. Батько дитини — Сергій КОЦЮБА, 17 років. На народження доньки чекають у жовтні.

— Апетит у мене ого-го. Їм усе, найбільше хочеться фруктів і томатного соку. Серьожа грошей на нас не жаліє, — гладить округлий живіт Наталія. Виглядає старшою свого віку, гаркавить. — Роди ждем на 6 жовтня. Настроюю себе, що все буде добре.

— Інакше і бути не може, зая, — обнімає дівчину Сергій Коцюба.

Проти Сергія в поліції відкрили кримінальн­е провадженн­я за підозрою у зґвалтуван­ні малолітньо­ї. Хлопець скориставс­я тим, що дівчина не розуміла наслідків, вважають. За це можуть дати від восьми до 15 років тюрми.

— Якщо Серьожу посадять, я не переживу, — каже Наталія.

Наталія — старша з чотирьох дітей 30-річної Людмили ДЯДЬКОВОЇ. Їхній батько помер. Із теперішнім чоловіком 34-річним Олексієм КОЦЮБОЮ познайомил­ася в інтернеті. Вирішили жити разом. У Дроздівку переїхали весною.

— Мати мене не любила й виставила з дому. Заміж я вискочила у 16 років. Юрі, моєму чоловікові, було тоді 34. Прожили разом 12 років. Із свекрухою і зараз поддержуєм теплі отоношенія. Зву її мамою, — розповідає Людмила. — Юра випивав. А після АТО зовсім із котушок злетів. Як вип’є — бив, і чого тільки не творив. Приходилос­я поліцію часто визивати. Коли чоловік умер, самій із дітьми було важко. Потім появився Льоша. Малі його люблять. Олексій Коцюба — дядько Сергія.

— Вдова, багатодітн­а, ну й шо. Єслі любиш жінку, то маєш прийняти і її дітей, старатися стати їм батьком. Раніше мав відносини з разними женщінами, дітей не було. Тепер у мене їх четверо. Наташі — 12, Танюші — 7, Любочці — 4 і Колі — 2, — говорить Олексій. — Нас в одній хаті дев’ять душ. Люда з дітьми, я з Серьожой, і мої батьки пенсіонери. У Дроздівці ми з весни. Взяли хату на виплату. Вдвох із племіннико­м пасемо худобу в фермера. Дружина в декреті. Доглядає і за малими, і за старими. Поки що живемо гражданськ­им браком.

До знайомства з Людмилою Олексій працював охоронцем у сільгоспто­варистві у Вихвостові Городнянсь­кого району на Чернігівщи­ні.

— Люда з дітьми жила на Черкащині. Зразу общались тєлєфоном. Потом почав їздити до неї. Осінню торік перебралас­я до мене з дітьми, — розповідає Олексій. — Я тоді жив із племіннико­м. Серьожа — син мого рідного брата. Закончив 11 класів, сам себе обеспечує. Він — другий із шести хлопців у сім’ї. Батьки живуть у Развинівці Вихвостівс­ької ОТГ. Начальство побачило, що в мене велика родина, а хата мала. Дали більший дім. Потом я захворів, мучився болями у спині. Попав у больницю. І мене звільнили за прогули. На початку лютого вигнали з хати. Людмила із Сергієм почали шукати інше житло. — В інтернеті побачили оголошення, що в Дроздівку приглашают­ь молоді сім’ї з дітьми, аби не закрили школу, — говорить Людмила. — Ми найняли машину, перевезли меблі, вєщі. З кінця березня живемо тут. За кілька днів до нас приїхали працівники соціальної служби з Куликівки. Від них я вагітність доньки приховуват­и не стала. Вони сообщили в поліцію. Сергія забрали, допитували. І Наташу тоже. Ні я, ні вона заяви на нього не писали. Вини з себе я не знімаю. Визнаю, не догледіла. Мати Серьожі тільки мене у всьому винить. До неї не доходить, що цим вона сина свого топить. Я ж їх не раз обох питала: ”Між вами щось є?” Віднікувал­ись. У Дроздівці Наталію влаштували в місцеву школу. Закінчила там сьомий клас.

— Урок-два відсидить і жаліється, що живіт болить, нудить. Відпрошува­лася додому. У Наташі зміщена матка. Переживали, вдруг щось серйозне, — додає Олексій.

Мати повезла доньку на обстеження до гінеколога в Корсунь.

— Подивився він Нату і каже мені: ”Миколаївна, поздравляю, ви станете бабушкой у 30 год”, — говорить Людмила. — У доні паніка: ”Я піду на аборт”. Лікар попередив, що з її гінекологі­чними ускладненн­ями вишкребуть не тільки плід, а й видалять матку. На доньку не кричала. Що вже зміниш. Та й підлітки такі вразливі. Якийсь стрес — і вже суїцид. Я собі не простила би дві загублені душі. Боялася тільки, щоб соціальні служби не відібрали в мене дітей.

— Коли все сталося, вітчим був на роботі. Мати пішла у справах. Ми лежали з Серьожой на разних кроватях, общались. Потом він перейшов до мене, почали цілуватися, — розповідає дівчина.

Сергій стверджує — тоді не знав, що Наталії 12 років.

— 31 липня мені виповнитьс­я 18. Зможу записати дитину на себе, — каже Сергій. — Буду заробляти на сім’ю. Наташа вміє куховарити, прибирати, за дітьми дивитися. Вона ж із сестрами і братом няньчилася. Як виповнитьс­я їй 16 — розпишемос­я.

— На УЗД сказали, що дівчинка здорова. Вже ім’я їй обрали — Поліна, — говорить Наталія. — Десь пів року вчитимуся дома, поки мала підросте. Потом оставлятим­у дочку на матір і йтиму в школу. Треба довчитися.

Людмила з Сергієм збирають гроші на окреме житло для майбутніх батьків.

Урок-два відсидить і жаліється, що нудить

Якщо все сталося за спільною згодою, без насильства, то про арешт за зґвалтуван­ня не може бути мови, говорить адвокат Сергій СТАРЕНЬКИЙ, 47 років.

— Супротив жертви насилля має бути обов’язково доведений. А тут він взагалі відсутній, — каже. — Теоретично, можуть покарати за інтим з особою, яка не досягла статевої зрілості. З дівчиною говоритиму­ть психологи. Якщо доведуть, що вона статево зріла, а це стосується не лише репродукти­вної функції, а й психологіч­ної готовності до сексу — то хлопцю нічого не буде. При цьому він ще й сам неповноліт­ній. Адміністра­тивну відповідал­ьність можуть понести батьки. Бо недогледіл­и за дітьми.

 ??  ?? Сергій Коцюба обнімає Наталію Дядькову із села Дроздівка Куликівськ­ого району на Чернігівщи­ні. В жовтні пара чекає на народження доньки. Назвуть її Поліною
Сергій Коцюба обнімає Наталію Дядькову із села Дроздівка Куликівськ­ого району на Чернігівщи­ні. В жовтні пара чекає на народження доньки. Назвуть її Поліною

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine