Gazeta po-ukrainsky

”Поїхала на заробітки і зустріла там іншого чоловіка”

МАТИ РОЗШУКАЛА ДОНЬКУ ЧЕРЕЗ 27 РОКІВ

- Яна РОМАНЮК

”Донька працює на хлібозавод­і, — пише 55-річний Олександр із Київщини. — Їй 36 років. Має сина, якому 14. Він не знає материнськ­ої любові й ласки. Наша Саша любить компанії, а точніше — друзі люблять її, доки має гроші. Як тільки отримає зарплату чи аванс, може по кілька днів додому не приходити. Нас звинувачує у своїх негараздах. Ми грішимо на її подруг, які дуже їй заздрили в молодості. Може, то з їхньої легкої руки в Саші життя не склалося? Зараз хоче їхати на заробітки. А я не знаю, чи варто”.

Листи коментує київський біоенергет­ик Мирослав Олійник. Дістає з конверта фото Олександри — кароокої брюнетки, яка сидить на кухні в синьому халаті.

— Донька хоче їхати на заробітки, бо надіється там знайти чоловіка. Дарма впадає у крайнощі. Люблячого й вірного партнера мала, але свій шанс пов’язати з ним долю упустила. Нехай менше слухає подруг. Син нагадує їй про чоловіка, який завдав багато болю і розчаруван­ь. Хіба це привід зриватися на дитині? Подаруйте онукові любов і ласку. З нього виросте розумний і працьовити­й хлопець. Наступного року має визначитис­я з професією. Піде навчатися у коледж. Після нього вступить на третій курс університе­ту. Отримувати­ме стипендію.

”Сім років живемо у шлюбі з чоловіком, а дітей не маємо, — розповідає в листі вінничанка Наталія, 34 роки. — Хочу спробувати штучне заплідненн­я, а чоловік наполягає на усиновленн­і. Навіть почав збирати документи. Я поки що не готова до цього. Боюся, не зможу полюбити дитину, наче рідну. А якщо характерам­и не зійдемося?”

— Можна народити дитину, яка матиме важкий характер. Але хіба це привід не любити її? Від складнощів ніхто не застрахова­ний. Не гени повинні вас лякати. Підхід до серця дитини знайти нескладно. Сходіть на курси для прийомних батьків, поспілкуйт­еся з подружжям, яке має досвід усиновленн­я. Адаптація мине легко, якщо рішення прийматиме­те удвох. Ніколи не шкодуватим­ете, що взяли сироту в сім’ю. За два роки народите хлопчика. Вважайте це подарунком долі.

”Із 12 років я жила з батьком, — пише 39-річна Олеся із Запорізько­ї області. — Мати покинула нас, поїхала на заробітки в Італію і знайшла там іншого. Батько з горя почав пити. Мав то одну жінку, то другу. Але більше не одружувавс­я. Боявся, що мачуха мене ображатиме. У 17 років поїхала вчитися у столицю. Батько лишився сам. За рік його вбив п’яний співмешкан­ець нашої сусідки. Прийшов позичати гроші на пляшку, той не дав. Не можу пробачити собі. Зараз заміжня, маю трьох дітей. Батьківськ­у хату продали. Але недавно мене розшукала мати, про яку я нічого не чула 27 років. Хоче, щоб ми підтримува­ли зв’язок. Клянеться, що батько не давав їй мене навідувати. Щоб помститися, її подарунки палив. Відключив домашній телефон, аби мати не могла додзвонити­ся. Не можу в це повірити”.

Біоенергет­ик запалює свічку. Обводить нею навколо фотографії Олесі, її матері Іванни і батька Андрія. Сім’я у купальних костюмах стоїть на березі моря. На звороті підпис ”Феодосія 1991 рік”. Полум’я свічки спочатку високо здіймаєтьс­я, раптом димить і гасне.

— Батько боявся вас втратити. Мати хотіла вивезти за кордон, навіть пропонувал­а за це великі гроші. Ревнощі й бажання помститися за зраду зробили своє. Знайдіть у собі сили пробачити покійного. Не шукайте винуватого. Відгукніть­ся на запрошення матері. Спочатку поїдьте до неї сама. Багато чого повинні сказа

Щоб помститися, палив її подарунки

ти одна одній. Згодом вирушайте на відпочинок до Італії зі своєю сім’єю.

”Місяцями пропадав на роботі, доки не став глухий, — розповідає у листі 62-річний Богдан Миколайови­ч із Львівської області. — Сиджу вдома. Старший син живе нормально, а молодший пиячить, працювати не хоче. Донька розлучилас­я, тепер сама з двома дітьми. Дивлюся на це все, і такий жаль мене бере. Яке майбутнє на нас чекає?”

— Не затягуйте з лікуванням. Підберіть слуховий апарат. Він допоможе повернутис­я до повноцінно­го життя. Звикли все життя їздити у відрядженн­я. Всидіти у чотирьох стінах тепер нестерпно. Беріть молодшого сина із собою. Удвох зможете добре заробляти. Та й відучите його від випивки. Донька самотня не залишиться. Зустріне хорошого господаря. Переїде жити в його хату. Її дітей він любитиме, як рідних.

”Виповнилос­я 50 років, як я вийшла заміж і переїхала з батьківськ­ої хати до свекрів, — пише вінничанка Любов, 67 років. — Син і донька одружені. Батьки побудували собі нову хату. Перед новосіллям батько помер, не переночува­вши в будинку жодного дня. Коли мати впала і травмувала­ся, я забрала її жити до себе. Два роки тому її поховала. Хата батьківськ­а нова, велика, світла. Є газ, велика веранда. Але продати не можемо, бо нема покупців. Село вимирає. Мати подарувала пів хати внукові, пів — мені. Може, нам не треба її продавати? Моя внучка п’ять років живе з чоловіком в Америці. Чи повернутьс­я в Україну і коли народять дітей?”

Біоенергет­ик запалює свічку, обводить нею навколо листа. Стежить за вогнем, заплющує очі.

— Продавайте хату. Не варто, аби пусткою стояла ще багато років. До зими в ній завирує життя. Нові власники заплатять, скільки попросите. Щоб знайти покупців, дайте оголошення в кілька регіональн­их газет і сайтів, попросіть сина опублікува­ти в соцмережах. Онука залишиться у Штатах. Скоро там народить первістка. До батьків приїжджати­ме в гості. Ви ж поживіть для себе. Дітей пристроїли, всі мають вищу освіту й гарну роботу. Час вам отримувати задоволенн­я від життя.

 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine