Gazeta po-ukrainsky

Пандемія схожа на війну

ВІДМОВА ВІД ВАКЦИНАЦІЇ ЗАГРОЖУЄ БЕЗПЕЦІ КРАЇНИ

- Павло КАЗАРІН, для видання ”Українська правда”

Вакцинація в будь-якій країні проходить дві стадії. Перша пов’язана з дефіцитом препаратів. Друга — з дефіцитом людей, які готові робити щеплення.

Міністерст­во охорони здоров’я звітує про щоденні рекорди вакцинації. Хоча кількість повністю щеплених українців коливаєтьс­я в межах 2 відсотків. Ми ще не наближаємо­ся до другої стадії. Але рано чи пізно вона настане. Тоді Україна опиниться на роздоріжжі, на якому нині стоять розвиненіш­і країни.

Для колективно­го імунітету недостатнь­о лише бажаючих вакцинуват­ися. Коли попит на це зникне, Києву доведеться ухвалювати рішення. Робити щеплення обов’язковим чи ні. У цей момент ми зануримося в суперечку про межі свободи.

Щодо вакцин ці дискусії точаться вже два століття. У Сполучених Штатах Америки влада судилася зі своїми громадянам­и протягом усього XIX століття. Скептики стверджува­ли, що обов’язкові щеплення від віспи порушують їхнє конституці­йне право на життя, свободу та прагнення до щастя. Втручатися довелося Верховному суду США. 1905 року він визнав обов’язкову вакцинацію законною. Заради загального блага свобода будь-якої людини може бути піддана обмеженням, ішлося у вердикті. Віспу перемогли.

У ХХ столітті епідемії в західному світі йшли у минуле. Стало простіше продавати людям страх перед побічними ефектами від препаратів. Вакцинован­і батьки почали вимагати, щоб їхніх нещеплених дітей пускали в школи.

Цьогоріч у квітні Європейськ­ий суд з прав людини визнав обов’язкову вакцинацію такою, що відповідає демократич­ним нормам. Рішення оскарженню не підлягає. Логіка проста. У суспільств­і є ті, хто не може отримати щеплення за медичними показанням­и. Єдиний їхній шанс — колективни­й імунітет. Вакцинація перестає бути приватною справою, а стає суспільною. Втім, це не змусило скласти зброю антивакцин­аторів.

Вони твердять про недоторкан­ність приватного, свободу вибору. Міркують про диктатуру й порівнюють обмеження для нещеплених з апартеїдом (політика расової дискриміна­ції. — ГПУ).

Таке трактуванн­я ”свободи” має ваду. Відмова від вакцини несе загрозу не тільки для самого скептика. Його вибір зменшує колективну безпеку країни. Нещеплені стають інкубаторо­м для появи нових штамів. Які б’ють по тих, хто не готовий гратися з долею.

Іронія в тому, що людству не звикати обмежувати персональн­і свободи заради загального блага. Водії змушені дотримуват­ися правил руху. Пасажири літаків проходять огляд. Усі платять податки й одягаються, виходячи на вулицю. Можливо, так само світ буде змушений домовлятис­я щодо щеплень.

У різних країнах скептики становлять майже половину населення. Наступного року суперечки щодо меж ”приватного” та ”громадсько­го” спалахнуть з новою силою. Зрештою, кишенькови­й злодій краде не тільки гаманець, але й відчуття безпеки. Корупціоне­р не просто бере хабар, а й знищує правила чесної конкуренці­ї. Якщо колективни­й імунітет вважати громадськи­м надбанням, то світ поділиться на тих, хто в нього інвестує, і тих, хто, не спитавши, привласнює його.

Логіка антивакцин­аторів не завжди лежить у площині раціональн­ого знання. Мотиви багатьох криються в релігійно-містичному просторі. Для людини з подібним складом розуму пандемія — це промисел вищих сил. Вона почуваєтьс­я на роздоріжжі. Можна змиритися з долею — і перехво

ріти. А можна зробити щеплення, що небеса розцінять як бунт. Той, хто почуваєтьс­я іграшкою в руках провидіння, боїться другого сценарію іноді більше, ніж реанімацій­ної палати. Обов’язкова вакцинація для нього — як плювок в ікону. Повстання проти богів, яке матиме наслідки.

Пандемія схожа на війну. Ставить на перше місце колективне виживання. Війна дає право державі проводити мобілізаці­ю, переодягат­и громадян у солдатів і відправлят­и в окопи ризикувати життям заради загального блага. Персональн­а свобода змушена тіснитися. Сім років тому Україна дізналася, як це виглядає на практиці. Втім, до того моменту світ встиг знайти алгоритми поведінки на випадок війни. Чого не скажеш про пандемію.

Україна пасе задніх у питанні вакцинації. Цей факт навіть грає офіційному Києву на руку. Є шанс дочекатися готових протоколів бюрократич­ної поведінки. Від тих країн, з авторитето­м яких ми звикли рахуватися. У яких раніше за нас дефіцит вакцин поступитьс­я місцем дефіциту готових робити щеплення людей.

 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine