На гре­бе­ні хви­лі змін.

Плю­си та мі­ну­си стрім­ких змін

KOLESO ZHITTJA - - Зміст -

Плю­си та мі­ну­си стрім­ких пе­ре­тво­рень Ксе­нія Ма­ксю­тен­ко

Ва­жли­во зна­йти на­дій­ний пліт, на яко­му бу­де ком­фор­тно плив­ти у ви­рі стрім­ких змін

Ка­за­ти

про те, що за стрім­ки­ми ме­та­мор­фо­за­ми сві­ту важ­ко всти­гну­ти, бу­де по­мил­кою. Бо лю­ди­на – ду­же гну­чка істо­та, і їй для ада­пта­ції і ви­жи­ва­н­ня в но­вих умо­вах ін­фор­ма­цій­но­го сві­ту тре­ба зов­сім ма­ло ча­су. Як не­по­мі­тно для се­бе лю­ди­на пе­ре­ла­шту­ва­ла­ся з зем­ле­роб­сько­го ла­ду на ін­ду­стрі­аль­ний, так са­мо во­на по­ри­ну­ла і в но­ву епо­ху ін­фор­ма­цій­них те­хно­ло­гій. Зви­чай­но, є ви­ня­тки: «ста­ро­ві­ри» й до­те­пер орють зем­лю де­рев'яним плу­гом, а де­які ба­тьки про­ро­чать сво­їм ді­тям ста­біль­ну кар'єру на за­во­ді, на­віть якщо ди­ти­на опи­ра­є­ться та­ким про­гно­зам. Але більшість су­ча­сних ба­тьків сту­ді­ю­ють кни­ги з пси­хо­ло­гії, про ви­хо­ва­н­ня ді­тей і, як ман­тру, по­вто­рю­ють ди­ти­ні: «Ти – най­кра­ща, ти – осо­бли­ва. Весь світ пе­ред то­бою, вар­то тіль­ки то­бі за­хо­ті­ти, моя ма­лень­ка зі­ронь­ко!» Тоб­то світ змі­ню­є­ться, а з ним змі­ню­є­мо­ся і ми. І нам ва­жли­во зна­йти на­дій­ний пліт, на яко­му бу­де ком­фор­тно плив­ти у по­то­ці стрім­ких змін.

Остан­ні­ми ро­ка­ми на­ша кар­ти­на сві­ту зна­чно змі­ни­ла­ся. В чо­мусь ста­ла про­сті­шою, а десь ускла­дни­лась. На­при­клад, у на­шо­му слов­ни­ку з’яви­ли­ся но­ві по­ня­т­тя: стар­тап, ко­вор­кінг, ау­тсор­синг, хіп­стер, ін­сай­дер, чайлд­фрі, тро­лі, кон­до­мі­ні­ум, лай­фхак, хе­штег… Щоб обла­шту­ва­ти­ся в но­вій ре­аль­но­сті, по­трі­бні драй­ве­ри для ада­пта­ції до ла­ви­ни змін.

БОНУСИ ВІД ПО­ТО­КУ ЗМІН

ВИ­ВЧЕ­Н­НЯ НО­ВО­ГО Якщо ми пов­ся­кчас отри­му­є­мо но­ву ін­фор­ма­цію з рі­зних про­гре­сив­них дже­рел, в нас є шанс до гли­бо­кої ста­ро­сті за­ли­ша­ти­ся мо­ло­ди­ми, в край­ньо­му ви­пад­ку – ма­ти юний ро­зум су­ча­сної лю­ди­ни. А ко­ли цьо­го не робити, то з на­бли­же­н­ням пен­сії за­ли­ши­ться тіль­ки зга­ду­ва­ти «старі до­брі ча­си», пе­ре­гля­да­ти миль­ні опе­ри і осу­джу­ва­ти пе­ре­хо­жих, як це ро­би­ли де­які ба­бу­сі на лав­ках. На­при­клад, з ону­чкою мо­жна із за­до­во­ле­н­ням слід­ку­ва­ти за остан­ні­ми тен­ден­ці­я­ми мо­ди. До ре­чі, це єв­ро­пей­ський тренд: мо­дна ін­ду­стрія спря­мо­ва­на на уні­вер­саль­ний про­дукт, який при­зна­че­ний як для 18-рі­чної дів­чи­ни, так і для ле­ді 88 ро­ків. На­віть мі­кро­шор­ти за­раз мо­же одяг­ти жін­ка по­ва­жно­го ві­ку, якщо це ку­рор­тне мі­сте­чко, і в неї пре­кра­сна фі­гу­ра! Або ж з до­чкою робити при­коль­не сел­фі та ви­кла­да­ти йо­го в Іnstagram, зби­ра­ю­чи чи­слен­ні лай­ки.

От­же, якщо ми мо­ло­ді ро­зу­мом і ви­вча­є­мо ін­тер­нет, то мо­же­мо зя­те­ві чи не­віс­тці лег­ко ре­ко­мен­ду­ва­ти но­вий фільм з за­кру­че­ним сю­же­том, який не­що­дав­но отри­мав п'ять «Оска­рів»; мо­же­мо скла­сти ком­па­нію в ек­зо­ти­чній по­до­ро­жі сво­їм ді­тям і ста­ти до­свід­че­ним ман­дрів­ни­ком; мо­же­мо обго­во­ри­ти з мо­ло­дим по­ко­лі­н­ням но­ву пі­сню, яка у ТОПІ ба­га­тьох му­зи­чних рей­тин­гів, і не зга­ду­ва­ти про го­лос Со­фії Ро­та­ру, бо кон­кур­си та­лан­тів ви­сві­тли­ли, що у су­ча­сних ви­ко­нав­ців силь­ні­ші го­ло­си і без фо­но­грам.

ПРА­ВИЛЬ­НІ ПРІ­О­РИ­ТЕ­ТИ Те­пер ми по­вин­ні від­окре­ми­ти зер­но від по­ло­ви, ви­ді­ли­ти най­го­лов­ні­ше, тер­мі­но­ве, цін­не, істин­не і відмовитися від смі­т­тя і всьо­го не­ва­жли­во­го, на яке про­сто не за­ли­ша­є­ться ча­су. За­раз пе­ред на­ми від­кри­ли­ся ши­ро­кі можливості для на­пов­не­н­ня жи­т­тя: нам до­сту­пні най­кра­щі філь­ми, дум­ки гу­ру кі­не­ма­то­гра­фа, а та­кож кни­ги сві­то­вих ав­то­рів, зокре­ма мо­вою ори­гі­на­лу! Ми з за­до­во­ле­н­ням осво­ю­є­мо но­ві хо­бі – пи­ше­мо кар­ти­ни, за­йма­є­мо­ся кар­він­гом, бе­ре­мо участь у гольф-тур­ні­рах і ре­га­тах. Ми по­до­ро­жу­є­мо до най­від­да­ле­ні­ших ку­то­чків

У су­ча­сно­му ко­ло­во­ро­ті жи­т­тя лю­ди­на зму­ше­на оби­ра­ти най­ко­штов­ні­ші пер­ли­ни із ка­ла­му­ті

пла­не­ти, і для цьо­го нам не по­трі­бні ве­ли­че­зні фі­нан­со­ві можливості! На­при­клад, мо­жна мі­ня­ти­ся до­ма­ми і жи­ти без­ко­штов­но в та­ких до­ро­гих мі­стах, як Лон­дон чи Сі­дней. А для то­го, щоб про­фе­сій­но управ­ля­ти яхтою, не­о­бов'яз­ко­во бу­ти її вла­сни­ком – до­ста­тньо за­кін­чи­ти «яхтен­ні кур­си» і пра­кти­ку­ва­ти в мор­ській ко­ман­ді на орен­до­ва­но­му су­дні. Якщо лю­ди­на хо­че ви­тра­ти­ти своє жи­т­тя на се­рі­а­ли, плі­тки і со­цме­ре­жі – це її ви­бір. Та якщо во­на пра­гне до яскра­во­го жи­т­тя, то по­вин­на роз­став­ля­ти пра­виль­ні прі­о­ри­те­ти і по­збав­ля­ти­ся від пу­сто­го і без­глу­здо­го, по­жи­ра­чів ча­су і без­ціль­них за­нять, які не при­но­сять на­тхне­н­ня і не спов­ню­ють но­ви­ми си­ла­ми. В су­ча­сно­му ко­ло­во­ро­ті жи­т­тя лю­ди­на зму­ше­на оби­ра­ти най­ко­штов­ні­ші пер­ли­ни із ка­ла­му­ті.

СВО­БО­ДА І ТВОР­ЧІСТЬ У стрім­ко­му по­то­ці змін лю­дям да­ро­ва­ні дух і сво­бо­да твор­чо­сті.

Зав­дя­ки цьо­му чи­ма­ло ам­бі­тних су­ча­сни­ків від­мов­ля­ю­ться від за­ста­рі­лих щу­ря­чих пе­ре­го­нів із чітким ро­бо­чим роз­кла­дом з 9:00 до 18:00. Лю­ди пе­ре­хо­дять на фрі­ланс, щоб ма­ти від­да­ле­ну ро­бо­ту, яка не за­ле­жить від то­го, в якій то­чці сві­ту во­ни зна­хо­дя­ться. Був би ін­тер­нет! Зви­чне ро­бо­че мі­сце вже не є акту­аль­ним і важливим, оскіль­ки го­лов­не не те, що при­йшов вча­сно до офі­су і про­си­дів там пев­ну кіль­кість го­дин, а те, яких ре­зуль­та­тів ти до­ся­гнув, на­віть, якщо пра­цю­вав з но­ут­бу­ком в су­сі­дньо­му ка­фе зі швид­кі­сним Ін­тер­не­том. Са­ме то­му ста­ють по­пу­ляр­ни­ми ко­ле­ктив­ні офі­си – ко­вор­кін­ги, де зби­ра­ю­ться і пра­цю­ють лю­ди рі­зних про­фе­сій. Та­кож ви мо­же­те орен­ду­ва­ти кім­на­ту в ко­вор­кінг-офі­сі для пе­ре­го­во­рів на пев­ні дні.

ПОВ­НО­ТА ЖИ­Т­ТЯ Більшість актив­них лю­дей, які до­во­лі впев­не­но по­чу­ва­ю­ться в по­то­ці змін, все більше хочуть жи­ти на пов­ну!

Ра­ні­ше успі­шні лю­ди пи­ша­ли­ся тим, що з п'ятої ран­ку вже зна­хо­дя­ться на вла­сно­му ви­ро­бни­цтві, пра­цю­ють в не­ді­лю і йдуть остан­ні­ми з офі­су в п'ятни­цю. Та те­пер во­ни від­да­ють пе­ре­ва­гу ви­пу­скно­му ве­чо­ру сво­єї ди­ти­ни, на­віть якщо до­ве­де­ться пе­ре­не­сти зу­стріч з важливим клі­єн­том, хочуть хо­ди­ти ра­зом із дру­жи­ною до те­а­тру і на ви­став­ки за­мість ви­вче­н­ня чер­го­во­го зві­ту до пі­зньо­го ве­чо­ра. А де­які міль­йо­не­ри готові в 40 ро­ків ви­йти на пен­сію, про­дав­ши свій бі­знес або по­ста­вив­ши за­мість се­бе на­йма­них управ­лін­ців, щоб по­до­ро­жу­ва­ти, не зу­пи­ня­ю­чись, ви­вча­ти япон­ську мо­ву, про­хо­ди­ти ку­лі­нар­ні кур­си і бра­ти уро­ки тан­го. Лю­ди хочуть ці­ка­во жи­ти і гра­ти у свої ігри, ре­а­лі­зо­ву­ва­ти ди­тя­чі мрії, тим па­че якщо во­ни вже ба­га­то чо­го до­ся­гли. І то­му во­ни все ча­сті­ше оби­ра­ють спіль­не з дру­жи­ною при­го­ту­ва­н­ня ве­че­рі чи по­хід до ре­сто­ра­ну за­мість хо­ло­дно­го екра­ну комп'юте­ра чи ві­скі в ком­па­нії но­вих пар­тне­рів.

РИ­ЗИ­КИ ДИ­НА­МІ­КИ ЗМІН

БОЖЕВІЛЬНІ ПЕ­РЕ­ГО­НИ Перш за все, стра­шні ша­ле­ні пе­ре­го­ни і ло­зун­ги, які зву­чать че­рез со­ці­аль­ні ме­ре­жі та ЗМІ з вуст мо­ти­ва­то­рів і ко­у­чів: «Будь ви­ще, кру­ті­ше! Вий­ди зі сво­єї зо­ни ком­фор­ту – і тіль­ки то­ді ти до­ся­гнеш біль­шо­го!» Це, з одно­го бо­ку, мо­же бу­ти пре­кра­сним ко­пня­ком для тих, в ко­го ко­жен день – це «день ба­ба­ка», тоб­то по­вто­рю­є­ться одне й те ж. Та, з ін­шо­го, це мо­же бу­ти не­без­пе­чним для осо­би­сто­стей, які швид­ко за­хо­плю­ю­ться і які не змі­цні­ли (це не за­ле­жить від ві­ку!). Та­кі лю­ди пе­ре­тво­рю­ю­ться на си­ро­ї­дів, тих, хто по­пов­нює за­пас енер­гії на­сі­н­ням льо­ну, на хво­рих на ано­ре­ксію чи «здо­ро­вих» струн­ких дів­чат зі зби­тим гор­мо­наль­ним фо­ном, ви­па­ді­н­ням во­лос­ся та лам­кі­стю ніг­тів, в «пе­ре­ка­ча­них» юна­ків, які злов­жи­ва­ють сте­ро­ї­да­ми, мо­ло­дих лю­дей, які гра­ють у «пі­ра­мі­ди» та ме­ре­же­вий мар­ке­тинг; в ін­дій­ських ман­дрів­ни­ків, які «від­кри­ли» в се­бе ча­кри, тре­тє око й істи­ну, жі­нок і чо­ло­ві­ків, які не вмі­ють прийня­ти вла­сну ста­рість і ви­гля­да­ють без­глу­здо; осіб, які сплять по 5-6 го­дин і «пре­кра­сно» се­бе по­чу­ва­ють, роз­по­від­а­ю­чи про це з по­зи­ції мо­ти­ва­то­ра… Ось це стра­шно! Во­ни ж ги­нуть від ви­сна­же­н­ня ор­га­ні­зму, під но­жем пла­сти­чних хі­рур­гів, від де­пре­сії і до­ся­гнень «по­за зо­ною ком­фор­ту», в го­рах, на мо­то­гон­ках і адре­на­лі­но­вих екс­тре­маль­них роз­ва­гах. А мо­ти­ва­то­ри все одно кри­чать: «Да­вай спро­буй, ти змо­жеш! Жи­т­тя одне, будь ви­ще за всіх!»

ХИБНІ ІДЕ­А­ЛИ Не ко­жен ін­ди­ві­ду­ум зда­тний пра­виль­но тлу­ма­чи­ти за­клик до кра­си­во­го жи­т­тя, який актив­но нав'язу­ють нам у цьо­му ви­хо­рі змін. На­при­клад, в Іnstagram ми ба­чи­мо, що у Ка­тру­сі но­ва 300-а брен­до­ва су­мо­чка. Сер­гій­ко ле­тить на ек­зо­ти­чні остро­ви вже вче­твер­те за пів­ро­ку, Іру в 25 ро­ків при­зна­чи­ли на по­са­ду го­лов­но­го ре­да­кто­ра мо­дно­го глян­цю, Ми­хай­ло при­дбав но­вий спор­ткар, Ган­ні чер­го­вий ко­ха­нець по­да­ру­вав 1000 і одну тро­ян­ду, ще й пер­стень з ве­ли­че­зним ді­а­ман­том, а Ма­ри­на за­по­сти­ла фо­то в ку­паль­ни­ку, з чі­тко окре­сле­ни­ми ку­би­ка­ми пре­су че­рез чо­ти­ри мі­ся­ці пі­сля тре­тіх по­ло­гів… У та­ко­му ка­лей­до­ско­пі «успі­шних» слай­дів мо­жна роз­гу­би­ти­ся, втра­ти­ти се­бе і свої істин­ні цін­но­сті, по­біг­ти в хи­бно­му на­прям­ку, за­хо­плю­ю­чись не­на­си­тним і без­глу­здим спо­жи­ва­н­ням, са­мо­лю­бу­ва­н­ням, кі­тчем або са­мо­би­чу­ва­н­ням. Змі­ни – це при­ро­дній від­бір, де пе­ре­ма­гає силь­ні­ший. А в на­шо­му ви­пад­ку – це осо­би­стість, яка не за­гу­би­ла се­бе і зна­йшла свої ви­шень­ки на тор­ті, най­кра­ще і най­сма­чні­ше се­ред усі­єї стро­ка­то­сті роз­ма­ї­т­тя. Осо­би­стість, яка се­ред ба­га­то­гран­но­сті сві­ту не роз­гу­би­ла­ся, у якої є цін­но­сті у ви­гля­ді сім'ї, дру­зів, сто­сун­ків, здо­ров'я і роз­ви­тку. Осо­би­стість, ко­тра ста­вить ме­ту і до­ся­гає її, у важ­кі мо­мен­ти аку­му­лю­ю­чи всю свою енер­гію для пе­ре­мо­ги, а іно­ді пли­ве за те­чі­єю, ми­лу­ю­чись са­дом, що кві­тне, з яскра­ви­ми пта­ха­ми, і від­чу­ва­ю­чи со­лод­кий за­пах ди­ти­ни, що так щи­ро про­стя­гає свої ру­чки для обіймів.

Змі­ни – це при­ро­дний від­бір, де пе­ре­ма­гає силь­ні­ший

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.