Ан­дре­юс Су­ту­гі­нас – про зву­ко­те­ра­пію й ар­ха­ї­чну му­зи­ку

Ми зви­кли до дзво­нів як ча­сти­ни тра­ди­ції, але зву­ча­н­ня їхньо­го пра­ба­тька – гон­га – не тіль­ки роз­ри­ває зви­чні уяв­ле­н­ня про му­зи­ку, але і до­по­ма­гає по­чу­ти се­бе, на­ла­шту­ва­ти­ся на по­ча­тко­ві ри­тми при­ро­ди. Се­кре­та­ми ста­ро­дав­ньо­го ін­стру­мен­та і вну­трі­шньо­го кам

KOLESO ZHITTJA - - Зміст - (Ли­тва) – гон­гмай­стер, зву­ко­те­ра­певт, до­ктор хо­лі­сти­чної ме­ди­ци­ни, Live-ком­по­зи­тор і му­зи­кант, за­снов­ник та ке­рів­ник «Те­а­тру Зву­ку»

Які мрії бу­ли у вас в ди­тин­стві? За­зви­чай ді­ти мрі­ють без кор­до­нів, під­ґрун­тя і по­пе­ре­дньо­го до­сві­ду, то­му що йо­го не­має – во­ни мрі­ють віль­но. Я мрі­яв про кар'єру му­зи­кан­та, акто­ра, у ме­не бу­ли твор­чі мрії. Ду­мок ста­ти гонг-май­стром у ме­не не бу­ло, я на­віть не знав про та­кий ін­стру­мент.

На чо­му ви гра­ли до гон­гів? Ко­ли я за­ймав­ся му­зи­кою, ме­ні бу­ли ці­ка­ві ар­ха­ї­чні ін­стру­мен­ти, не кла­си­чні – ча­ші, бу­бни, вар­га­ни, дуд­ки, флей­ти. Я ко­ле­кціо­ну­вав ін­стру­мен­ти, по­до­ро­жу­вав сві­том, зби­рав їх, вив­чав, ство­рю­вав. Ко­ли впер­ше по­чув гон­ги, ду­же чі­тко усві­до­мив ме­ту цьо­го ін­стру­мен­та.

Це бу­ло пов'яза­но з ду­хов­ним роз­ви­тком? Так, це пов'яза­но з мо­їм ін­те­ре­сом до йо­ги, Схо­ду, Азії, де цей ін­стру­мент по­ши­ре­ний. Для ме­не вже то­ді бу­ло оче­ви­дним, що гонг – це пра­ба­тько дзво­ну, зро­зумі­ло­го в на­шій куль­ту­рі. Пер­ше зна­йом­ство з цим ін­стру­мен­том від­бу­ло­ся у 2005 ро­ці. То­ді у ме­не вже бу­ла пра­кти­ка зву­ко­те­ра­пії, і гон­ги аб­со­лю­тно гар­мо­ній­но в цей про­стір уві­йшли. Не ра­пто­во, а про­гно­зо­ва­но.

У вас був учи­тель? Я б ска­зав, про­від­ник, який роз­по­вів все про гон­ги, по­ка­зав їх.

У чо­му фі­ло­со­фія гон­га? І гонг, і лю­ди­на – ідіо­фо­ни, тоб­то ті­ла, які ві­бру­ють усі­єю по­верх­нею. Шкі­ра лю­ди­ни – най­біль­ший ор­ган, зав­дя­ки яко­му ми зда­тні при­йма­ти і транс­лю­ва­ти еле­ктро­ма­гні­тні си­гна­ли. Те ж са­ме і у гон­га. Фор­ми рі­зні, а суть – одна. Зву­ча­н­ня гон­га з дав­ніх ча­сів вва­жа­ло­ся са­краль­ним і бу­ло до­сту­пно не­ба­га­тьом. Звук, що ви­хо­дить із цьо­го ін­стру­мен­та, ство­рює про­стір: удар – і з'яв­ля­є­ться пер­ша хви­ля, ще удар – зву­чить дру­га хви­ля... Хви­льо­вий рух по­ши­рю­є­ться, як ко­ла на во­ді.

Це «ефект ма­я­тни­ка»? Ско­рі­ше, ефект хви­лі. Якщо бу­ти більш то­чним – «сто­я­ча хви­ля»; це озна­чає, що ко­жна на­сту­пна хви­ля ви­ті­сняє

по­пе­ре­дню, ожив­ля­ю­чи про­стір і на­си­чу­ю­чи йо­го жи­вим зву­ком.

Чи є «еко­ло­гія» ін­стру­мен­та, ко­ли не ви­ни­кає ре­зо­нанс? Все ін­ди­ві­ду­аль­но і за­ле­жить від на­шої оцін­ки. Звук, по су­ті, ней­траль­ний, але ми на­да­є­мо йо­му за­барв­ле­н­ня. Во­но з'яв­ля­є­ться, ко­ли ви­ни­кає ре­зо­нанс із пев­ни­ми ча­сто­та­ми у ді­а­па­зо­ні. Ми ре­зо­ну­є­мо, якщо ма­є­мо цю ж са­му ча­сто­ту або ді­а­па­зон ча­стот у сво­є­му по­лі. Звук сам по со­бі ней­траль­ний, він ство­рює аб­со­лю­тний хо­лі­сти­чний ре­зо­нанс, який ко­жна лю­ди­на на­пов­нює са­ма. Цим і уні­каль­ний гонг – весь про­стір нав­ко­ло стає про­яв­ле­ним, озву­че­ним, без при­хо­ва­них мо­мен­тів. Він по­чи­нає ожи­ва­ти, ре­а­лі­зо­ву­ва­ти­ся. Ми зда­тні йо­го не тіль­ки чу­ти, а ще й від­чу­ва­ти. Кі­н­есте­ти­чно ті­ло вми­ка­є­ться, дум­ки й емо­ції ре­зо­ну­ють. Ви­ни­кає або гар­мо­нія, або дис­гар­мо­нія. Але во­ни йдуть не від ін­стру­мен­та, а від то­го, чим на­пов­не­на са­ма лю­ди­на.

На кон­цер­ті гон­гів я усві­до­ми­ла, що лю­ди­ні по­трі­бне на­ла­шту­ва­н­ня для очи­ще­н­ня сприйня­т­тя – де­я­кі гля­да­чі від­чу­ва­ли се­бе не­за­ти­шно. Мо­же, не бу­ли го­то­ві? Зго­ден. Оче­ви­дно, що не всі бу­ли го­то­ві. Ко­ли лю­ди­на чує зви­чну гар­мо­нію, во­на спри­ймає її так, як ра­ні­ше спри­йма­ла ін­ші по­ді­бні зву­ча­н­ня. На кон­цер­ті ми ви­сту­па­ли з Ка­тею Чі­лі. Хтось чув її тво­ри, але не чув гон­гів. Хтось, нав­па­ки, не був го­то­вий до не­зви­чай­но­го зву­ку ін­стру­мен­та... Не всі чу­ли не­зви­чне зву­ча­н­ня гон­гів на­жи­во. Му­зи­ка не зав­жди бу­ла очі­ку­ва­ною. І най­біль­ша та­єм­ни­ця якраз і по­ля­гає у цій не­спо­ді­ван­ці. При­чо­му не тіль­ки для гля­да­ча, а й для нас із Ка­тею.

Пе­ред ви­хо­дом на сце­ну у нас не бу­ло жо­дних до­мов­ле­но­стей.

Ви ім­про­ві­зу­ва­ли? Пов­ні­стю. Це бу­ло не­ймо­вір­но скла­дно. Ко­ли я граю з му­зи­кан­та­ми дов­го, ми ба­га­то про що роз­мов­ля­є­мо. Пар­ти­ту­ру для гон­га про­пи­са­ти не­мо­жли­во, але ми ви­зна­ча­є­мо мо­мен­ти ви­сту­пу: вступ, вза­є­мо­дію, як ми бу­де­мо гра­ти на сце­ні, чу­ти один одно­го чи ди­ви­ти­ся один на одно­го, яка бу­де по­слі­дов­ність... З Ка­тею ми цьо­го не ро­би­ли.

Але ви ж якось на­ла­што­ву­ва­ли­ся, мо­же, ме­ди­ту­ва­ли ра­зом? За день до кон­цер­ту ми зу­стрі­ли­ся, ви­пи­ли чаю, по­го­во­ри­ли про­сто для зна­йом­ства. Про кон­церт мо­ви не бу­ло. А вже пе­ред ви­хо­дом на сце­ну кіль­ка хви­лин по­сто­я­ли по­руч, щоб спів­на­ла­шту­ва­ти­ся. І все. То­му від­бу­ва­ло­ся те, що від­бу­ва­ло­ся, і це бу­ло не­спо­ді­ван­кою на­віть для нас.

За­раз з'явив­ся ін­те­рес до ар­ха­ї­чних ти­пів му­зи­ки, ша­ман­ський спів, гон­ги, ча­ші. Яка в них цін­ність для су­ча­сної лю­ди­ни? Це спо­сіб з'єд­на­н­ня ми­ну­ло­го з май­бу­тнім. Ба­га­то ро­ків існу­вав міф про те, що рух впе­ред від­бу­ва­є­ться за про­стим ве­кто­ром – руй­ну­є­мо ста­ре, по­тім ство­рю­є­мо но­ве. Сьо­го­дні від­бу­ва­є­ться ево­лю­ція, ко­ли лю­ди по­чи­на­ють зга­ду­ва­ти про те, що не­мо­жли­во щось по­бу­ду­ва­ти на по­ро­жньо­му мі­сці, не­об­хі­дна ба­за. І ар­ха­ї­чні ін­стру­мен­ти, зву­ки, спів, куль­ту­ра слу­гу­ють одним зі скла­дни­ків ці­єї ба­зи, яка збе­рі­га­є­ться в на­ших ге­нах. Во­на бу­ла і є. Про­сто сво­го ча­су про неї за­бу­ли, а за­раз во­на зно­ву по­ча­ла про­яв­ля­ти се­бе.

Але чо­му ж гон­ги, а не дзво­ни, більш вла­сти­ві на­шій етні­чній куль­ту­рі? Дзво­ни – пі­зні­ша ре­а­лі­за­ція гон­га. У дав­ні ча­си дзво­ни ма­ли пря­мо­ку­тну пло­ску фор­му і на­зи­ва­ли­ся «би­ло».

На­ба­га­то пі­зні­ше їх ста­ли від­ли­ва­ти в то­му ви­гля­ді, який ми зна­є­мо за­раз.

На ва­шо­му го­лов­но­му гон­гу на­пи­са­ні кельт­ські сим­во­ли сти­хій. А на ма­лень­ких гон­гах – астро­ло­гі­чні сим­во­ли. Ве­ли­кий на­зи­ва­є­ться «гонг п'яти сти­хій». На ньо­му на­не­се­ні чо­ти­ри основ­ні сти­хії, а та­кож п'ята – «об­сяг» або «ефір», яка з'єд­нує всі в єди­не ці­ле. Це не­ви­пад­ко­во: ба­га­то тра­ди­цій сві­ту го­во­рять про те, що звук – та­кий, що ство­рює, він з'єд­нує світ. Ма­лень­кі – це пла­не­тар­ні гон­ги. Їх ви­го­тов­ляє ком­па­нія Paiste, з якою я дав­но дру­жу і спів­пра­цюю. Під час ви­го­тов­ле­н­ня ін­стру­мен­тів во­ни ви­ко­ри­сто­ву­ють об­чи­сле­н­ня Хан­са Ку­сто – ма­те­ма­ти­ка, який впер­ше за­го­во­рив про ко­смі­чну окта­ву, тоб­то про ті ті­ла, які нас ото­чу­ють. За твер­дже­н­ням Ку­сто, ці ті­ла не про­сто впли­ва­ють на нас із по­гля­ду астро­ло­гії й астро­но­мії, во­ни та­кож ма­ють свою най­по­ту­жні­шу ві­бра­цію, яку ми не мо­же­мо по­чу­ти й усві­до­ми­ти, оскіль­ки во­на зву­чить на ду­же низь­ких ча­сто­тах.

Тоб­то слу­ха­чі на ва­ших кон­цер­тах отри­му­ють ко­смі­чне на­ла­шту­ва­н­ня? Аб­со­лю­тно пра­виль­но. Во­ни при­су­тні в ко­смі­чно­му те­а­трі. Цьо­му є і на­у­ко­ві під­твер­дже­н­ня – ре­зуль­та­ти до­слі­джень НАСА. При ба­жан­ні в ін­тер­не­ті мо­жна зна­йти ба­га­то за­пи­сів зву­ча­н­ня пла­нет, які пе­ре­ве­де­ні в до­сту­пні для на­шо­го слу­ху ча­сто­ти.

Це прав­да, що гонг – ін­стру­мент, який дає по­ча­тко­ві ві­бра­ції? По су­ті, це по­ча­ток, те, з чо­го скла­да­є­ться ко­жна лю­ди­на. Але не ко­жен мо­же до­зво­ли­ти со­бі по­бу­ти в цьо­му ста­ні. Адже йо­го не по­трі­бно ро­зу­мі­ти, в ньо­му по­трі­бно бу­ти, слу­ха­ти, роз- чи­ня­ти­ся... Лю­ди­на, яка при­хо­дить до ме­не на кон­цер­ти з та­ким на­стро­єм, ба­га­то отри­мує. Я ж біль­ше за­йма­ю­ся не кон­цер­тною ді­яль­ні­стю, а зву­ко­те­ра­пі­єю. Спо­сте­рі­гаю, як лю­ди ре­а­гу­ють, що з ни­ми від­бу­ва­є­ться, як це мо­жна пе­ре­тво­ри­ти в по­зи­тив­ну ди­на­мі­ку у ра­зі яки­хось роз­ла­дів або дис­ба­лан­су. То­му що звук ду­же актив­но впли­ває на ті­ло, на емо­ції, на ко­гні­тив­ні про­це­си.

Як лю­ди­ні зна­йти свій «ка­мер­тон» на по­бу­то­во­му рів­ні? По­ди­ві­ться на ді­тей. Во­ни зву­чать по­стій­но: сту­ка­ють чи­мось, трі­щать, шум­лять... До­ро­слі не мо­жуть до­зво­ли­ти со­бі ство­рю­ва­ти шум у та­кій кіль­ко­сті. То­му по­трі­бно до­зво­ля­ти со­бі ви­да­ва­ти зву­ки на будь-яко­му ін­стру­мен­ті, який вам по­до­ба­є­ться, – на­віть якщо ви не вмі­є­те на ньо­му гра­ти. Є ще про­сті­ший ва­рі­ант – спів­а­ти. І ро­би­ти це не тіль­ки за свя­тко­вим сто­лом або в ка­ра­о­ке, а що­дня – в ду­ші, в за­лі, в ма­ши­ні, на ку­хні... Че­рез звук ми єд­на­є­мо­ся з ре­аль­ним сві­том, про­яв­ля­є­мо се­бе і про­стір, на­ла­го­джу­є­мо зв'язок зі Все­сві­том.

Пер­ше, що ми чу­є­мо зран­ку, – це дзві­нок бу­диль­ни­ка. Як слід на­ла­шту­ва­ти­ся на но­вий день? Якщо по­руч не­має ін­стру­мен­ту, спів­ай­те го­ло­сні зву­ки. Во­ни ство­ре­ні са­ме для то­го, щоб їх спів­а­ли. На го­ло­сних, на­при­клад, по­бу­до­ва­на одна з пра­ктик у зву­ко­те­ра­пії – то­нінг. Пре­кра­сно пра­цює вран­ці. Спів­ай­те го­ло­сні і ви спів­на­ла­шту­є­те­ся зі сво­їм єством, вну­трі­шнім по­то­ком, дум­ка­ми і ба­жа­н­ня­ми.

По­ча­ток но­во­го ро­ку спри­яє мрі­ям. Як за до­по­мо­гою му­зи­ки зна­йти свою справ­жню мрію? Ва­ші мрії зав­жди з ва­ми, але нав­ко­ли­шній «шум» мо­дних, пра­виль­них (на чийсь по­гляд) ба­жань при­тлум­лює їх. Але за до­по­мо­гою зву­ку, му­зи­ки, ін­стру­мен­тів мо­жна по­чу­ти се­бе і свої мрії. Слу­хай­те се­бе, на­ла­што­вуй­те­ся на по­ча­тко­ве, лу­най­те справ­жнім!

Че­рез звук ми єд­на­є­мо­ся з ре­аль­ним сві­том, про­яв­ля­є­мо се­бе і про­стір, на­ла­го­джу­є­мо зв'язок зі Все­сві­том

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.