Дум­ка екс­пер­та

KOLESO ZHITTJA - - Круглий Стіл -

Спро­ба за­гля­ну­ти в май­бу­тнє сто­су­є­ться про­яв­ле­но­го, ма­те­рі­аль­но­го аспе­кту жи­т­тя – то­го рів­ня, який ми зви­чно спри­йма­є­мо че­рез на­ші ор­га­ни від­чут­тів, тоб­то ба­чи­мо, чу­є­мо, ко­ри­сту­є­мо­ся те­хні­чни­ми бла­га­ми. Але лю­ди­на май­бу­тньо­го – це лю­ди­на, яка на­ма­га­ти­ме­ться за­гля­ну­ти углиб се­бе. Ко­ли ви ди­ви­те­ся на кар­ти­ну ху­до­жни­ка, то спо­ча­тку ми­лу­є­те­ся зо­бра­же­н­ням, але з ча­сом по­чи­на­є­те за­гли­блю­ва­ти­ся, ана­лі­зу­ва­ти ком­по­зи­цію, по­рів­ню­ва­ти від­тін­ки ко­льо­ру, ру­ха­є­те­ся глиб­ше – до то­го рів­ня, де ба­чи­те най­тон­ший ма­зок пен­зли­ка. У спро­бі за­зир­ну­ти в май­бу­тнє ми шу­ка­є­мо яскра­ві те­хно­ло­гі­чні кар­тин­ки, але за цим сто­їть люд­ський ре­сурс. Що є твор­цем те­хно­ло­гії? Дум­ка, яка ви­ни­кла в ар­хі­те­кто­ра, ху­до­жни­ка, пи­сьмен­ни­ка, вче­но­го то­що. Во­на мала в со­бі два скла­дни­ки – енер­ге­ти­чний за­пас і на­прям. Мо­жна по­ді­ли­ти всі дум­ки на дві гру­пи: ті, які є ре­зуль­та­том жит­тє­во­го до­сві­ду, і ті, які ви­ни­ка­ють як щось но­ва­тор­ське, екс­клю­зив­не, пер­вин­не. Усе, що сто­су­є­ться про­гре­су люд­ства, більш пов'яза­не із гли­бин­ним, но­ва­тор­ським рів­нем, що при­хо­ва­ний у не­про­яв­ле­ній ре­аль­но­сті, в уні­вер­саль­но­му ін­фор­ма­цій­но­му ре­сур­сі люд- ства. Йо­го мо­жна оха­ра­кте­ри­зу­ва­ти як щось ві­чне, не­змін­не – те, що фі­зи­ки на­зи­ва­ють «кван­то­вим по­лем» і що має в со­бі зна­н­ня про все і зав­жди, де все зна­хо­ди­ться в пер­вин­ній фор­мі. Тоб­то опо­ра на цю не­змін­ну фун­да­мен­таль­ну ча­сти­ну все­ре­ди­ні се­бе дасть змо­гу по­справ­жньо­му ево­лю­ціо­ну­ва­ти, жи­ти справ­жнім жи­т­тям – пов­ним, гар­мо­ній­ним, ре­а­лі­зо­ва­ним. Ро­бо­ти­за­ція вже уві­йшла у на­ше жи­т­тя. Це від­бу­ло­ся до­сить не­по­мі­тно. І та­ким са­мим чи­ном ро­бо­ти роз­по­всю­дя­ться на всі сфе­ри жи­т­тя че­рез де­який час. Зов­ні­шній світ ду­же рі­зно­ма­ні­тний, і це по­стій­ний процес. У роз­ви­тку немає кін­ця, але пи­та­н­ня у при­чи­ні цьо­го ро­сту. Ви ди­ви­те­ся на де­ре­во, ба­чи­те стов­бур, ли­стя, пло­ди, але все це – ли­ше про­яв со­ку де­ре­ва. Тоб­то сік є тим кри­те­рі­єм істи­ни, до яко­го вар­то пра­гну­ти, якщо ви хо­че­те від­тво­ри­ти та­кі са­мі де­ре­ва і на­со­ло­джу­ва­ти­ся їх роз­ма­ї­т­тям. Якщо екс­тра­по­лю­ва­ти на су­спіль­ство – цим со­ком є сві­до­мість, не­про­яв­ле­ний аспект на­шо­го жи­т­тя. У по­лі сві­до­мо­сті, як в оке­а­ні, актив­ність ство­рює дум­ки. А рух у сві­до­мо­сті про­яв­ля­є­ться пов­сяк­ден­ни­ми дум­ка­ми. І то­му лю­ди­на, по сво­їй су­ті, зав­жди бу­де пра­гну­ти по­шу­ку об'єктів більш при­ва­бли­вих, то­го, що їй ці­ка­во, від чо­го во­на отри­мує на­со­ло­ду, – це є за­дум Твор­ця. А ро­бо­ти­за­ція про­сто до­пов­нює йо­го, але жо­дним чи­ном не за­мі­няє.

ВІ­КТОР МА­ЦИ­ШИН Лі­кар­нев­ро­па­то­лог, учи­тель транс­цен­ден­таль­ної ме­ди­та­ції, спе­ці­а­ліст із аюр­ве­ди

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.