Зем­ля-2038.

Що бу­де з люд­ством за 20 ро­ків

KOLESO ZHITTJA - - Зміст - Бе­сі­ду ве­ли Окса­на Дума, Іри­на Скрипак Дя­ку­є­мо за мо­жли­вість про­ве­де­н­ня ін­терв'ю ор­га­ні­за­то­рам Elevate Conference – 2018

Що бу­де з люд­ством за 20 ро­ків Джон Ко­тсьєр

Шту­чний ін­те­лект, ро­бо­ти, ін­тер­нет ре­чей, без­пі­ло­тні ав­то... Ци­фро­ві те­хно­ло­гії по­сту­по­во ви­ті­сня­ють люд­ський ре­сурс і за­йма­ють мі­сце лю­ди­ни в ба­га­тьох сфе­рах жи­т­тя. Аме­ри­кан­ський про­гра­міст, It-жур­на­ліст і фу­ту­ро­лог по­ді­лив­ся з «КЖ» іде­я­ми про те, що че­кає люд­ство в най­ближ­чо­му май­бу­тньо­му.

На­скіль­ки швид­ко і кар­ди­наль­но ци­фро­ві те­хно­ло­гії змі­нять світ? Ін­но­ва­цій­них те­хно­ло­гій чи­ма­ло в су­ча­сно­му сві­ті. Уже сьо­го­дні шту­чний ін­те­лект (ШІ) ро­бить мо­жли­вим ін­тер­нет ре­чей та ін­ші ро­зум­ні рі­ше­н­ня, які ми на­віть уяви­ти не мо­же­мо. За най­ближ­че де­ся­ти­лі­т­тя ро­зум­ни­ми ста­нуть ав­то­мо­бі­лі, сті­ни бу­дин­ків, ві­кна, две­рі. Во­ни бу­дуть зчи­ту­ва­ти на­ші же­сти, ін­то­на­цію го­ло­су. На­при­клад, ві­кна на ва­ше про­ха­н­ня зро­блять кім­на­ту тем­ні­шою або сві­тлі­шою. Лі­хта­рі бу­дуть вми­ка­ти­ся, щой­но ви пі­ді­йде­те до бу­дин­ку. Те­хно­ло­гія бу­де не тіль­ки у смар­тфо­ні – до цьо­го ми вже зви­кли – во­на бу­де бу­кваль­но в на­шо­му ті­лі, в очах і ву­хах, під шкі­рою і на­віть у моз­ку. Мо­жна тіль­ки при­пу­ска­ти, як змі­ни­ться про­ми­сло­вість, як во­на впли­не на су­спіль­ство і яку ро­бо­ту ви­ко­ну­ва­ти­муть до­пов­не­ні лю­ди. Ро­зум­ні оку­ля­ри до­пра­цю­ють, мо­жли­во, з'яв­ля­ться рі­ше­н­ня для моз­ку – ми бу­де­мо ви­ван­та­жу­ва­ти фай­ли з на­шої пам'яті на зов­ні­шній но­сій.

Що озна­чає «до­пов­не­ні лю­ди»? Це на­ша ре­аль­ність. Ко­мусь уже за­раз вжи­ви­ли чіп під шкі­ру як до­пов­не­н­ня до моз­ку. Та­кі лю­ди жар­то­ма на­зи­ва­ють се­бе кі­бор­га­ми. Більш «при­зем­ле­ний» при­клад: ви бе­ре­те смарт-го­дин­ник Apple Watch, одя­га­є­те без­дро­то­ві на­ву­шни­ки і го­во­ри­те: «Сі­рі, яка по­го­да на ву­ли­ці?» Це теж до­пов­не­н­ня, хоч по­ки і про­сте. У май­бу­тньо­му бу­де ба­га­то по­ді­бних мо­де­лей. Ілон Маск уже за­раз пра­цює над ней­ро­ме­ре­жею, яка в май­бу­тньо­му до­по­мо­же ре­транс­лю­ва­ти дум­ки. Зву­чить як на­у­ко­ва фан­та­сти­ка, прав­да? Але я ду­маю, що в най­ближ­чі 10–20 ро­ків це ста­не на­у­ко­вою прав­дою. Смар­тфо­ни, з яки­ми ми за­си­на­є­мо і

про­ки­да­є­мо­ся, – це і є на­ше ци­фро­ве до­пов­не­н­ня.

У сво­їй Facebook-кни­зі ви пи­ше­те про лі­ка­рів, які в май­бу­тньо­му за­ли­ша­ться без ро­бо­ти. Ви дій­сно так ду­ма­є­те? У США ме­ди­ци­на за­над­то орі­єн­то­ва­на на при­бу­ток, че­рез це по­ло­ви­на на­се­ле­н­ня не мо­же до­зво­ли­ти со­бі ме­ди­чні по­слу­ги. Ми по­ба­чи­мо ро­бо­чу мо­дель, яка ви­ко­ри­сто­вує ШІ, су­ча­сні на­у­ко­ві до­ся­гне­н­ня, ав­то­ма­ти­за­цію, ро­бо­тів, – усе це зро­бить ме­ди­ци­ну ду­же які­сною і ціл­ком до­сту­пною. Ви го­то­ві до­ві­ри­ти своє здо­ров’я ро­бо­там? По­ки що ні, а ро­ків че­рез де­сять – мо­жли­во. Зви­чай­но, за­раз люд­ство до цьо­го ще не го­то­ве.

Хто ще, крім лі­ка­рів, втра­тить ро­бо­ту в май­бу­тньо­му? Ро­бо­ти­за­ція не­ми­ну­ча, і во­на від­бу­ва­є­ться пря­мо за­раз. Ки­тай, США, Ні­меч­чи­на та ін­ші кра­ї­ни вкла­да­ють ве­ли­че­зні ін­ве­сти­ції в ав­то­ма­ти­за­цію, ро­бо­тів і роз­ви­ток ШІ. Ду­же ско­ро ми по­ба­чи­мо зни­кне­н­ня тра­ди­цій­них ро­бо­чих місць. Бу­де ба­га­то ро­бо­ти, яку не мо­жна стан­дар­ти­зу­ва­ти – її бу­дуть ви­ко­ну­ва­ти пе­ре­ва­жно лю­ди, що ство­рю­ють ін­те­ле­кту­аль­ний кре­а­тив­ний про­дукт. Але ро­бо­ти бу­дуть ста­ва­ти ро­зум­ні- ши­ми, пла­сти­чні­ши­ми, спри­тні­ши­ми, і це до­по­мо­же їм ві­ді­бра­ти у лю­ди­ни ро­бо­ту. Щой­но це ста­не­ться, уря­дам по­трі­бно бу­де прийня­ти низ­ку не­про­стих рі­шень: чи бу­де­мо ми пла­ти­ти мі­ні­маль­ну про­жи­тко­ву «пен­сію» всім, не­за­ле­жно від зайня­то­сті; чи по­трі­бно опо­да­тко­ву­ва­ти ро­бо­тів, які пра­цю­ють, а та­кож ком­па­нії, які ви­ко­ри­сто­ву­ють ро­бо­тів за­мість лю­дей? Та­кож по­ки не зро­зумі­ло, чим ми за­мі­ни­мо ро­бо­ту у жит­ті лю­дей, як і за ра­ху­нок чо­го во­ни бу­дуть жи­ти, не пра­цю­ю­чи? Ще біль­ше ви­про­бу­ва­н­ня че­кає кра­ї­ни з «дір­ка­ми» в бю­дже­ті і не­ста­чею ква­лі­фі­ко­ва­них фа­хів­ців. Ди­с­про­пор­ція в со­ці­у­мі зро­сте: зни­же­н­ня до­хо­дів, по­га­на освіта, роз­ша­ру­ва­н­ня су­спіль­ства. Це озна­чає, що че­рез

10–20 ро­ків ми отри­ма­є­мо міль­йо­ни без­ро­бі­тних. Бі­дні і ду­же злі, на­при­клад, у США во­ни бу­дуть озбро­є­ні. Так, у най­ближ­чі 20–30 ро­ків ми по­вин­ні зро­зу­мі­ти, що озна­чає бу­ти лю­ди­ною у по­стро­бо­чо­му сві­ті.

Чи існує аль­тер­на­тив­ний шлях роз­ви­тку? Ду­маю, так. Єв­ро­пей­ський Со­юз – ці­ка­ва мо­дель: по­ряд із роз­ви­тком те­хно­ло­гій у су­спіль­стві та­кож є гро­ма­дян­ська від­по­від­аль­ність і сві­до­мість. Ме­не тур­бує аме­ри­кан­ський шлях, де но­ві те­хно­ло­гії ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться ви­ня­тко­во для отри­ма­н­ня при­бу­тку. Але не мо­жна ж усе в жит­ті ви­мі­рю­ва­ти тіль­ки гро­ши­ма! Та­кий під­хід не­мо­жли­во нав'яза­ти всьо­му су­спіль­ству, то­му в най­ближ­чо­му май­бу­тньо­му аме­ри­кан­ців мо­же очі­ку­ва­ти со­ці­аль­ний кон­флікт.

Як не втра­ти­ти се­бе в те­хні­чно­му про­гре­сі? Що­би збе­рег­ти від­чу­т­тя сво­єї люд­ської нор­маль­но­сті, по­трі­бно від­во­лі­ка­ти­ся. На­при­клад, я лю­блю чи­та­ти дру­ко­ва­ні кни­ги. Ме­ні ком­фор­тно три­ма­ти їх у ру­ках. Є без­ліч те­хно­ло­гій, які ні­би­то мо­жуть за­мі­ни­ти кни­гу: гну­чкі екра­ни, Kindle, ipad... Але во­дно­час де­я­кі лю­ди спе­ці­аль­но їдуть на кіль­ка днів по­да­лі від де­вай­сів і га­дже­тів, щоб узя­ти «те­хно­ло­гі­чну пе­ре­р­ву». Го­во­ря­чи про про­грес, по­трі­бно шу­ка­ти від­по­віді на за­пи­та­н­ня: хто йо­го го­спо­дар, а хто – раб? Про що ду­ма­ють за­раз пер­ші спів­ро­бі­тни­ки Facebook чи Twitter: «Наш ви­на­хід ко­ри­сний для люд­ства чи не ду­же?» чи «Ми ство­ри­ли ме­ха­нізм до­став­ки не­ве­ли­ких пор­цій до­фа­мі­ну в мо­зок, що ге­не­рує сло­ва: «О! Хтось лай­кнув мій пост!»? Ва­жли­во, хто сто­їть за те­хно­ло­гі­я­ми.

Ко­ли ми за­ле­жні від те­хно­ло­гій, це на­бли­жає нас до бо­лю­чої при­хиль­но­сті або на­віть де­пре­сії. До­бре, якщо ми це по­мі­ча­є­мо. Я спо­сте­рі­гаю за со­бою і ді­тьми, ду­ма­ю­чи про те, як во­ни бу­дуть роз­ви­ва­ти­ся на­сту­пні де­сять ро­ків. На­при­клад, Марк Цу­кер­берг не до­зво­ляє ді­тям ко­ри­сту­ва­ти­ся га­дже­та­ми. Ви під­три­му­є­те та­ке рі­ше­н­ня? Ціл­ком і пов­ні­стю. Так, усе за­ле­жить від ві­ку, але ми ча­сто ба­чи­мо, як зов­сім ма­лень­ким ді­тям ба­тьки да­ють ipad, ні­би він – те­хно­ло­гі­чна ня­ня. Я вва­жаю цю ідею жа­хли­вою. Та­ка під­мі­на та­їть не­без­пе­ку з по­гля­ду роз­ви­тку лю­ди­ни як со­ці­аль­ної оди­ни­ці. Мо­ло­ді лю­ди, тим біль­ше ді­ти, по­вин­ні роз­ви­ва­ти­ся, вза­є­мо­ді­я­ти з лю­дьми, які їх лю­блять. Ви­ра­же­н­ня емо­цій, тур­бо­ти, від­но­си­ни між лю­дьми – ось що по­вин­ні отри­му­ва­ти лю­ди з ди­тин­ства.

Про­бле­ма на­сту­пних де­ся­ти­літь – клі­по­ве ми­сле­н­ня. Ви зго­дні? Одно­зна­чно, так. Роз­сі­ю­ва­н­ня ува­ги ні до чо­го до­бро­го не при­ве­де. Де­я­кі про­бле­ми ви­ма­га­ють го­дин, днів, іно­ді мі­ся­ців кон­цен­тра­ції й обмір­ко­ву­ва­н­ня. Осо­бли­во на­у­ко­ва ді­яль­ність. Але якщо ми пе­ре- ми­ка­є­мо ува­гу ко­жні 2–3 се­кун­ди (на но­ве ві­део, на­сту­пний пост у со­цме­ре­жах то­що), ми втра­ча­є­мо кон­текст і не мо­же­мо зі­бра­ти і стру­кту­ру­ва­ти ін­фор­ма­цію. З цим сти­ка­ю­ться під­лі­тки, і їм до­ве­де­ться гар­нень­ко над со­бою по­пра­цю­ва­ти, щоб бу­ти ефе­ктив­ни­ми у жит­ті.

Ви за­пи­та­ли: «Хто го­спо­дар те­хно­ло­гій, а хто – раб?» Але ж лю­ди­на ство­ри­ла те­хно­ло­гію, це оче­ви­дно. Так, але які лю­ди ство­ри­ли те­хно­ло­гії? Де­я­кі, окремо взя­ті. Не в то­му ж пи­та­н­ня, лю­ди­на до­мі­нує над те­хно­ло­гі­єю чи нав­па­ки, а в то­му, які лю­ди до­мі­ну­ють над усі­ма ін­ши­ми. Про­стий при­клад. Мій 14-рі­чний син лю­бить Snapсhat. Там є ал­го­ритм по­стій­но­го за­лу­че­н­ня ко­ри­сту­ва­ча: ви ро­би­те щось що­дня й отри­му­є­те за це ба­ли. Якось він мав по­їха­ти на ка­ні­ку­ли і за­ли­ши­ти­ся не­на­дов­го без ін­тер­не­ту. Він по­про­сив під­три­му­ва­ти йо­го рей­тинг. Але це ж без­глу­здо! Лю­ди ста­ють ра­ба­ми ал­го­ри­тму, що зму­шує їх отри­му­ва­ти щось аб­со­лю­тно вір­ту­аль­не, яке не має ре­аль­ної цін­но­сті.

Як зви­чай­на лю­ди­на мо­же зро­зу­мі­ти но­вий світ і як у ньо­му бу­де жи­ти? Ми по­вин­ні весь час учи­ти­ся, пра­гну­ти до то­го, щоб по­кра­щу­ва­ти свої зді­бно­сті, під­ви­щу­ва­ти свою цін­ність у про­це­сах, у ро­бо­ті. Це зав­жди бу­ло скла­дно. Так, мо­ло­ді лю­ди більш ада­птив­ні, во­ни зда­тні пе­ре­учу­ва­ти­ся. Але на­віть во­ни не змо­жуть від­ре­а­гу­ва­ти і під­ла­шту­ва­ти­ся під но­ві ре­а­лії так швид­ко, як хо­ті­ло­ся б. Пе­ре­хі­дний пе­рі­од займе ро­ків двад­цять, а мо­же, і біль­ше. Ду­маю, він бу­де не­без­пе­чним якраз че­рез те, що ба­га­то лю­дей мо­жуть за­ли­ши­ти­ся без ро­бо­ти. Але якщо ми спо­кій­но й осми­сле­но пі­ді­йде­мо до пи­та­н­ня сво­го на­вча­н­ня за­зда­ле­гідь, нас че­кає на­стіль­ки ці­ка­ве май­бу­тнє, що ми й уяви­ти не мо­же­мо.

Ви­ра­же­н­ня емо­цій, тур­бо­ти, від­но­си­ни між лю­дьми – ось що ми по­вин­ні отри­му­ва­ти з ди­тин­ства

ДЖОН КО­ТСЬЄР It-жур­на­ліст, фу­ту­ро­лог, екс-про­гра­міст (ство­рю­вав про­грам­не за­без­пе­че­н­ня для Intel і Disney); ко­ре­спон­дент ви­дань Forbes, Tune, Ink.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.