Мо­дно бу­ти ро­зум­ним.

Як IQ мо­же роз­ді­ли­ти люд­ство

KOLESO ZHITTJA - - Зміст -

Як IQ мо­же роз­ді­ли­ти люд­ство Ві­кто­рія Бол­ко­ва

Одним із ва­рі­ан­тів роз­ви­тку су­спіль­ства в май­бу­тньо­му мо­же ста­ти йо­го по­діл на два опо­зи­цій­ні один одно­му кла­си – кре­а­тив­ний і спо­жив­чий. До пер­шо­го увій­дуть лю­ди з ви­со­кою зда­тні­стю до ада­пта­ції, са­мо­осві­ти і твор­чо­го роз­ви­тку, а до дру­го­го – ви­ко­нав­ці та спо­жи­ва­чі. Са­ме про це актив­но за­яв­ля­ють сві­то­ві лі­де­ри ду­мок і вче­ні. Спро­бу­є­мо уяви­ти, як та­кий сце­на­рій мо­же впли­ну­ти на со­ці­ум. От­же, но­вий актив­ний твор­чий клас бу­де пра­цю­ва­ти, на­сам­пе­ред, для са­мо­ре­а­лі­за­ції і вла­сно­го за­до­во­ле­н­ня. Йо­го час­тка ста­но­ви­ти­ме не біль­ше 10–15% усьо­го на­се­ле­н­ня пла­не­ти, але са­ме ці лю­ди бу­дуть твор­чо під­хо­ди­ти до всіх сфер жи­т­тя: ін­но­ва­цій, під­при­єм­ни­цтва, жур­на­лі­сти­ки, ми­сте­цтва, на­у­ки... Основ­ний ка­пі­тал та­ких лю­дей – їхні вла­сні ін­те­ле­кту­аль­ні зді­бно­сті і ре­пу­та­ція. Ре­шта, па­сив­на ча­сти­на на­се­ле­н­ня, як і ра­ні­ше, бу­де зайня­та, на­сам­пе­ред, спо­жи­ва­н­ням. Ці лю­ди бу­дуть отри­му­ва­ти мі­ні­маль­ний га­ран­то­ва­ний до­хід, до­ста­тній для при­дба­н­ня де­ше­вих роз­ваг – пи­ва, чі­псів і те­ле­ба­че­н­ня, в обмін на так зва­ну со­ці­аль­ну ло­яль­ність. Із та­ким під­хо­дом до за­лу­че­н­ня лю­дей в со­ці­аль­не жи­т­тя вже сьо­го­дні екс­пе­ри­мен­ту­ють роз­ви­не­ні кра­ї­ни.

Но­ва кар­ти­на сві­ту

Уявіть со­ці­ум, в яко­му ро­бо­ти взя­ли на се­бе ви­ко­на­н­ня всіх тру­до­міс­тких про­це­сів – у су­спіль­стві немає не­об­хі­дно­сті в про­дав­цях, бу­ді­вель­ни­ках, бух­гал­те­рах, во­ді­ях, рі­зно­ро­бо­чих... Та­ким чи­ном, основ­на ча­сти­на на­се­ле­н­ня за­ли­ша­є­ться «по­за грою», адже по­тре­би у ви­ко­нан­ні одно­ма­ні­тної не­ква­лі­фі­ко­ва­ної ро­бо­ти немає, але при цьо­му все не­об­хі­дне для жи­т­тя є. У хо­ло­диль­ни­ку зав­жди є не­об­хі­дний на­бір про­ду­ктів, мі­ні­мум ін­фор­ма­ції до­сту­пний, а со­ці­аль­на до­по­мо­га ви­пла­чу­є­ться що­ти­жня. При цьо­му тор­го­ві цен­три справ­но пра­цю­ють – ви­би­рай і спо­жи­вай. Ось він, дов­го­о­чі­ку­ва­ний рай, який по­ро­джує со­ці­аль­них дар­мо­їдів! Але во­дно­час у су­спіль­стві бу­дуть лю­ди ін­шо­го ти­пу – «кре­а­тив­ни­ки». І го­лов­не пи­та­н­ня: де дже­ре­ло їхньої твор­чої

У не­да­ле­ко­му май­бу­тньо­му на Зем­лі зни­кнуть кор­до­ни між кра­ї­на­ми, згла­дя­ться етні­чні від­мін­но­сті, але ви­ни­кне більш істо­тний кри­те­рій по­ді­лу люд­ства – ко­е­фі­ці­єнт ін­те­ле­кту. На пер­ше мі­сце ви­йде не вмі­н­ня за­ро­бля­ти і на­ко­пи­чу­ва­ти гро­ші, а зда­тність до твор­чо­сті та са­мо­осві­ти, яка роз­ді­лить со­ці­ум на но­ві кла­си.

актив­но­сті? Це вро­дже­на якість чи ре­зуль­тат ви­хо­ва­н­ня й осві­ти? Мо­жли­во, і те й ін­ше. Але то­чно ясно одне: лю­дей з яскра­во ви­ра­же­ною обда­ро­ва­ні­стю тре­ба ви­зна­ча­ти в ран­ньо­му ди­тин­стві, ство­рю­ю­чи їм осо­бли­ві умо­ви для жи­т­тя і са­мо­ре­а­лі­за­ції.

Ін­те­ле­кту­аль­на не­рів­ність

У на­шо­му уяв­лен­ні про мо­жли­ве май­бу­тнє при­чи­на ви­ни­кне­н­ня ін­те­ле­кту­аль­ної не­рів­но­сті – най­тон­ший мо­мент. Не­об­хі­дно усві­до­ми­ти, що прин­ци­по­во но­вий ін­те­ле­кту­аль­ний про­дукт не­мо­жли­во ство­ри­ти, опе­ру­ю­чи при­мі­тив­но ви­бу­до­ва­ною сві­до­мі­стю. Та­кий ді­а­гноз ста­вить нам ци­ві­лі­за­ція. Люд­ство вже усві­до­ми­ло не­об­хі­дність скла­дних стру­ктур люд­ської сві­до­мо­сті – осо­бли­вої яко­сті ін­те­ле­кту­аль­но­го фор­му­ва­н­ня. Однак ще й до­сі ма­ло хто з нас за­ми­слю­є­ться, яким чи­ном ми ми­сли­мо.

Ха­ос у сві­до­мо­сті

Мо­да на «клі­по­ве ми­сле­н­ня» по­ро­джує сприйня­т­тя нав­ко­ли­шньо­го сві­ту як мо­за­ї­ки з роз­рі­зне­них фа­ктів, ча­стин і улам­ків ін­фор­ма­ції. Ми зви­ка­є­мо жи­ти все­ре­ди­ні ін­фор­ма­цій­но­го «ка­лей­до­ско­па», який по­стій­но змі­ню­є­ться, ви­ма­га­ю­чи все яскра­ві­ших вра­жень. Але го­тов­ність по­стій­но про­пу­ска­ти че­рез се­бе ха­о­ти­чний по­тік зов­ні­шніх ін­фор­ма­цій­них ім­пуль­сів не­ми­ну­че при­во­дить до на­слід­ків:

ін­фор­ма­ція спри­йма­є­ться як на­бір без­змі­стов­них тез;

мо­зок втра­чає зда­тність усві­дом­лю­ва­ти вза­є­мозв'язок між по­ді­я­ми, що «ми­го­тять»;

лю­ди­на втра­чає зв'язок із са­мою со­бою, оскіль­ки стає зов­ні­шньо орі­єн­то­ва­ною.

Вва­жа­є­ться, що в будь-яко­му об­ся­зі ха­о­су є пев­ний по­ря­док, але на пра­кти­ці ча­сто на рів­ні сві­до­мо­сті ви­ни­кає за­ту­ма­не­н­ня сприйня­т­тя, а на рів­ні дій – па­ні­чна ме­ту­шня. Оскіль­ки лю­ди

са­мі не в змо­зі з'ясу­ва­ти, чо­го хо­чуть на­справ­ді, со­ці­ум «на­го­ро­джує» їх вла­сни­ми зав­да­н­ня­ми, які спри­йма­ю­ться як не­від­кла­дні про­бле­ми. Жит­тє­вий успіх у цьо­му ра­зі вба­ча­є­ться у до­ся­гнен­ні спо­кій­но­го, комфортного жи­т­тя, а та­кож зда­тно­сті по­стій­но щось ку­пу­ва­ти. При всій зов­ні­шній ме­ту­шні та­кий стиль жи­т­тя мо­жна вва­жа­ти гра­ни­чно па­сив­ним, адже він не орі­єн­то­ва­ний на ви­ро­бни­цтво зна­чу­щих со­ці­аль­них про­ду­ктів.

Стру­кту­ра і на­ці­ле­ність

Із ха­о­ти­чно­го кру­го­обі­гу жит­тє­вих про­блем мо­жна ви­йти тіль­ки за ра­ху­нок осми­сле­но­го, ці­льо­во­го бу­т­тя. Для цьо­го на­сам­пе­ред по­трі­бна ре­во­лю­ція у сві­до­мо­сті лю­ди­ни – її кар­ти­на сві­ту по­вин­на кар­ди­наль­но змі­ни­ти­ся. Це від­бу­ва­є­ться та­ким чи­ном. Лю­ди­на, на­ла­што­ва­на на до­ся­гне­н­ня ме­ти (на­зве­мо її «ці­льо­ви­ком»), не роз­по­ро­шу­є­ться на все і від­ра­зу, а ви­ді­ляє для се­бе до­мі­ну­ю­чу цін­ність, за­ра­ди якої во­на зда­тна за­бу­ти про ба­га­то ін­ших на­мі­рів і ба­жань. Та­ка лю­ди­на вчи­ться ста­ви­ти пе­ред со­бою зав­да­н­ня, кон­цен­трує всі си­ли і пі­знає, що озна­чає бу­ти на ме­жі сво­їх мо­жли­во­стей і пе­ре­ма­га­ти. Усві­дом­ле­не пра­гне­н­ня ре­а­лі­зу­ва­ти са­мо­стій­но обра­ні ці­лі тво­рить ди­ва: про­стір жи­т­тя стру­кту­ру­є­ться, а са­ма лю­ди­на стає вну­трі­шньо зі­бра­ною і ви­ра­зною. Най­ча­сті­ше «ці­льо­ви­ки» ста­ють кар'єри­ста­ми, оскіль­ки для успі­шної ре­а­лі­за­ції в бі­зне­сі і по­лі­ти­ці стар­то­вим ка­пі­та­лом є не стіль­ки гро­ші чи зв'яз­ки, скіль­ки аде­ква­тно ви­бу­ду­ва­на сві­до­мість. Зро­зумі­ло, що осми­сле­не, ці­льо­ве бу­т­тя не­мо­жли­ве без во­льо­во­го вну­трі­шньо­го спо­ну­ка­н­ня. Не ва­жли­во, як ви ви­бе­ре­те свою ме­ту: зга­да­є­те дав­ню мрію чи по­чу­є­те по­трі­бну вам під­каз­ку; ва­жли­во те, на­скіль­ки ко­жен із нас у змо­зі не від­во­лі­ка­ти­ся на со­тні спо­кус і від­хи­лень від ме­ти. Але у про­це­сі ре­а­лі­за­ції ці­лей зов­ні­шній ха­ос по­сту­по­во по­чи­нає фор­му­ва­ти стру­кту­ру: до лю­ди­ни при­тя­гу­ю­ться по­трі­бні лю­ди, си­ту­а­ції, по­дії, і все се­ре­до­ви­ще ор­га­ні­зо­ву­є­ться. Так ви­ни­кає си­сте­ма вну­трі­шньо­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, і лю­ди­на стає го­спо­да­рем сво­го жи­т­тя.

На­зу­стріч кре­а­ти­ву

От­же, у ре­зуль­та­ті ускла­дне­н­ня сві­до­мо­сті зов­ні­шня ча­сти­на жи­т­тя лю­ди­ни кар­ди­наль­но змі­ню­є­ться. Уявіть со­бі, що ці­льо­ва са­мо­ре­а­лі­за­ція дає вам мо­жли­вість гра­ни­чно ефе­ктив­но за­до­воль­ни­ти всі свої по­тре­би – і жи­т­тя стає пов­ною ча­шею. Але во­дно­час лю­ди­на не пе­ре­стає бу­ти тру­до­го­лі­ком і про­дов­жує роз­ви­ва­ти­ся: щось за­ми­слює та ор­га­ні­зо­вує ре­а­лі­за­цію за­ду­ма­но­го, фон­та­нує твор­чою енер­гі­єю. Для ба­га­тьох бу­де див­но ба­чи­ти лю­ди­ну, у якої все чу­до­во скла­ло­ся, а во­на про­дов­жує пра­цю­ва­ти без зов­ні­шньо­го при­му­су і не­об­хі­дно­сті. Та­ким чи­ном пред­став­ник твор­чо­го кла­су ство­рює свій ін­те­ле­кту­аль­ний про­дукт, на­сам­пе­ред, для отри­ма­н­ня за­до­во­ле­н­ня від са­мо­ре­а­лі­за­ції. Чу­до­во! Хо­ча більш при­ро­дно, що ве­ли­ка ча­сти­на со­ці­у­му бу­де за­ці­кав­ле­на у ви­ко­ри­стан­ні ре­зуль­та­тів та­кої ді­яль­но­сті.

Кри­те­рій по­ді­лу

Ві­до­мо, що умо­гля­дна ча­сти­на сві­до­мо­сті має три­ви­мір­ну стру­кту­ру, то­му нав­ко­ли­шній світ ми спри­йма­є­мо як ста­ти­чний об'єм. При цьо­му мо­зок лю­ди­ни чо­ти­ри­мір­ний, йо­му до­сту­пне сприйня­т­тя осо­бли­вої про­це­су­аль­но­сті – пли­ну ча­су. Спи­ра­ю­чись на гі­по­те­зи су­ча­сних пси­хо­ло­гів і ней­ро­лін­гві­стів, мо­жна ствер­джу­ва­ти, що по­тен­цій­но про­стір сві­до­мо­сті лю­ди­ни має ше­сти­ви­мір­ну стру­кту­ру, і в цьо­му ста­ні во­на вми­ка­є­ться ма­кси­маль­но. Тепер ясно, до чо­го не­об­хі­дно пра­гну­ти кре­а­тив­ним людям сьо­го­де­н­ня і май­бу­тньо­го: чим скла­дні­шим і ці­лі­сні­шим ви­бу­до­ва­ний про­стір сві­до­мо­сті лю­ди­ни, тим до­сту­пні­ше для неї ба­че­н­ня чо­гось прин­ци­по­во но­во­го. Якщо йде­ться про та­кий спо­сіб ми­сле­н­ня, то це мо­жна на­зва­ти кри­те­рі­єм, за яким бу­де від­бу­ва­ти­ся по­діл на кла­си – ви­ро­бни­ків ін­те­ле­кту­аль­но­го про­ду­кту і йо­го спо­жи­ва­чів.

Про­стір суб’єктив­но­сті

Су­ча­сний про­стір куль­ту­ри, про­хо­дя­чи чер­го­вий етап сми­сло­вої кри­зи, роз­гор­та­є­ться у бік суб'єкти­ві­зму. Ймо­вір­но, у най­ближ­чо­му май­бу­тньо­му – якщо не для всьо­го су­спіль­ства, то для ко­жної лю­ди­ни – ста­не осо­бли­вою цін­ні­стю на­ше вну­трі­шнє жи­т­тя, зміст про­сто­ру суб'єктив­но­сті. Са­ме то­му не­ми­ну­че ста­нуть по­пу­ляр­ни­ми пси­хо­те­хно­ло­гії, що да­ють змо­гу роз­бло­ку­ва­ти вну­трі­шні ре­сур­си лю­ди­ни як об­сяг її пси­хо­ло­гі­чно­го по­тен­ці­а­лу. Та­ким чи­ном, мо­жли­во­сті са­мо­ре­а­лі­за­ції чле­нів су­спіль­ства змо­жуть зро­сти як мі­ні­мум на по­ря­док.

Вті­ле­н­ня іде­а­лу

Ро­з­гля­не­мо умо­ви, за яких ви­ще­опи­са­на іде­а­лі­сти­чна кар­ти­на мо­же ста­ти ре­аль­ні­стю. Оче­ви­дно, що твор­че ство­ре­н­ня прин­ци­по­во но­во­го про­ду­кту мо­жли­ве тіль­ки у ра­зі, якщо сам тво­рець вну­трі­шньо і зов­ні віль­ний. Пов­ні­стю віль­ною лю­ди­ною не мо­жна ке­ру­ва­ти, в то­му чи­слі ма­ні­пу­лю­ю­чи її стра­хом, ство­рю­ю­чи їй си­ту­а­ції ви­му­ше­но­сті і бор­гу. Ско­рі­ше за все, кре­а­тив­ник сам мо­же обі­гра­ти бу­дья­ку бю­ро­кра­ти­чну стру­кту­ру і зро­бить це з ве­ли­че­зним за­до­во­ле­н­ням. Со­ці­аль­ні стру­кту­ри су­дом­но шу­ка­ють спосо­би ке­ру­ва­н­ня та­ки­ми лю­дьми, щоб по­ста­ви­ти їх на свій кон­ве­єр, але по­ки що не мо­жуть впо­ра­ти­ся із цим зав­да­н­ням. Ймо­вір­но, за­ко­ви­ка в то­му, що ці уні­каль­ні осо­би­сто­сті, по су­ті, асо­ці­аль­ні. І, схо­же, це аксі­о­ма.

Со­ці­аль­ний ви­бір

За­ду­май­те­ся: чо­му ми про­яв­ля­є­мо твор­чу актив­ність тіль­ки то­ді, ко­ли зов­ні­шні об­ста­ви­ни ста­ють спо­ну­каль­ним чин­ни­ком? Де наш до­слі­дни­цький мо­тив?! Ймо­вір­но, спить. І тіль­ки кре­а­тив­ни­ки-па­сіо­на­рії, як со­ці­аль­ні дрі­жджі, роз­бур­ху­ють за­стій на­шої пов­сяк­ден­ної ре­аль­но­сті сво­ї­ми від­кри­т­тя­ми. Що ж сто­су­є­ться по­лі­ти­чних ва­таж­ків, то, мо­жли­во, во­ни від­чу­ва­ють, що їх час за­кін­чу­є­ться, і то­му на­ма­га­ю­ться утри­ма­ти со­ці­аль­ну пі­ра­мі­ду, яка руй­ну­є­ться, за вся­ку ці­ну. Яка смі­шна ілю­зія!

ВІ­КТО­РІЯ БОЛ­КО­ВА Тре­нер, ін­стру­ктор ме­то­ди­ки ДФС

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.