Гли­бин­ний рі­вень ви­бо­ру

KOLESO ZHITTJA - - Зміст - Бе­сі­ду ве­ла На­тал­ка Тлумацька

Ві­ктор Ма­ци­шин

З по­гля­ду ней­ро­ло­гії – що від­бу­ва­є­ться у нер­во­вій си­сте­мі, ко­ли лю­ди­на му­сить зро­би­ти ви­бір? В ін­ди­ві­ду­аль­но­му ви­бо­рі лю­ди­ни є за­ко­но­мір­ність: чим біль­ше ми зда­тні від­кри­ти гли­бин­ний рі­вень на­шої сві­до­мо­сті, тим біль­ше ма­є­мо ре­сур­су для ви­бо­ру. Якщо уяви­ти стру­кту­ру сві­до­мо­сті лю­ди­ни як оке­ан, то є по­верх­не­ва ча­сти­на (актив­на, про­бу­дже­на, зро­зумі­ла й усві­дом­ле­на для нас), а є гли­бо­кі рів­ні – під­сві­до­мість. Са­ме на гли­бо­ких рів­нях зна­хо­ди­ться най­біль­ше по­тен­ці­а­лу. В осно­ві най­тон­ших рів­нів під­сві­до­мо­го є та­кож рі­вень чи­стої сві­до­мо­сті. Сві­до­мість – це те, що зда­тне усві­дом­лю­ва­ти і са­мо­усві­дом­лю­ва­ти­ся. Ця зда­тність лю­ди­ни дає нам змо­гу під­три­му­ва­ти актив­ний, ба­дьо­рий стан у пов­сяк­ден­но­му жит­ті. Дум­ка – це те, що ство­рює пев­ні ко­ли­ва­н­ня на про­бу­дже­но­му, актив­но­му рів­ні на­шо­го жи­т­тя. Ко­ли в нас ви­ни­кає якась по­тре­ба і ми шу­ка­є­мо ви­рі­ше­н­ня ці­єї про­бле­ми, то ма­є­мо справу з про­бле­мою ви­бо­ру. Ар­гу­мен­та­ція на під­трим­ку то­го чи ін­шо­го ва­рі­ан­ту зво­ди­ться до пи­та­н­ня: у чо­му по­ля­гає для нас біль­ша си­ла, де зна­хо­ди­ться біль­ше ре­сур­су? Від­би­ток пе­ре­жи­то­го до­сві­ду, по­зи­тив­но­го або не­га­тив­но­го, осі­дає у на­шій під­сві­до­мо­сті. Ко­ли ви­ни­кне чер­го­ва жит­тє­ва ситуація, де ми мо­гли би прийня­ти та­ке ж са­ме рі­ше­н­ня, наш до­свід всту­па­ти­ме в гру і схи­ля­ти­ме нас у той чи ін­ший бік. У ра­зі по­зи­тив­но­го до­сві­ду ми зро­би­мо ви­бір, по­ді­бний до то­го, який ро­би­ли ра­ні­ше. Якщо до­свід не­га­тив­ний, то, зви­чай­но, бу­де­мо шу­ка­ти ін­ше рі­ше­н­ня.

Ко­ли ви­ни­кає си­ла ви­бо­ру? Фа­кти­чно є пев­ний ево­лю­цій­ний процес, ко­ли ви­ни­кає по­тре­ба ру­ха­ти­ся впе­ред, і для цьо­го по­трі­бен на­прям. Цей на­прям, то­чні­ше, ве­ли­че­зне роз­ма­ї­т­тя ве­кто­рів ру­ху, по­тре­бує пра­виль­но­сті ви­бо­ру за­ра­ди ефе­ктив­но­сті шля­ху. Про­те ми зви­чно ро­би­мо якісь дії, на­віть не зав­жди осми­слю­ю­чи їх. Тіль­ки пі­сля то­го, як ми про­йшли пев­ний шлях, мо­же­мо по­ба­чи­ти, на­скіль­ки наш ви­бір вдав­ся чи ні. Ем­пі­ри­чний ва­рі­ант: ми ро­зу­мі­є­мо, що є Тво­рець, який дає нам під­трим­ку, мо­жна сказати, за нас «ду­має», а ми про­сто ви­ра­жа­є­мо цей за­дум. Ко­ли ми го­во­ри­мо про си­лу ви­бо­ру, зав­жди при­су­тнє ба­жа­н­ня пі­йма­ти фун­да­мен­таль­ний ім­пульс ево­лю­ції. Те, що да­ва­ти­ме не про­сто за­до­во­ле­н­ня від до­ся­гну­то­го, а гар­мо­ні­зу­ва­ти­ме на­ше ото­че­н­ня. Якщо пе­ре­не­сти це на кон­кре­тну лю­ди­ну, яка ро­бить ви­бір, то це по­тре­ба від­но­ви­ти кон­такт із ре­сур­сним фун­да­мен­таль­ним рів­нем усе­ре­ди­ні се­бе. У цьо­му, на­пев­но, і бу­де по­ля­га­ти клю­чо­вий мо­мент по­шу­ку пра­виль­но­го на­пря­му.

Як від­чу­ти пра­виль­ний для се­бе на­прям? Ди­ти­на, на­при­клад, май­же не за­ми­слю­є­ться про те, що їй тре­ба від­чу­ти пра­виль­ний на­прям – во­на спон­тан­но по­чи­нає ді­я­ти і все ро­бить пра­виль­но. До­ро­слий, який знає всі мо­жли­ві ва­рі­ан­ти, в то­му чи­слі як мо­жна со­бі

Зро­би­ти пра­виль­ний ви­бір мо­жна тіль­ки то­ді, ко­ли по­чу­єш се­бе, істин­но­го, без огля­ду на ото­че­н­ня та свій жит­тє­вий до­свід. Лі­кар та учи­тель транс­цен­ден­таль­ної ме­ди­та­ції роз­по­вів «КЖ» про про­це­си, що від­бу­ва­ю­ться в ор­га­ні­змі під час ви­бо­ру.

за­шко­ди­ти, ду­же пе­ре­йма­є­ться, що мо­же про­ра­ху­ва­ти­ся. Є два рів­ні: ін­те­ле­кту­аль­ний, де ми ра­ціо­наль­ним ро­зу­мом про­ра­хо­ву­є­мо, і фун­да­мен­таль­ний, де з'яв­ля­ю­ться пер­вин­ні від­чу­т­тя. Тре­ба ма­ти пев­ну на­ви­чку кон­та­кту з цим фун­да­мен­таль­ним рів­нем. Ко­ли лю­ди­на ре­гу­ляр­но пе­ре­жи­ває фун­да­мен­таль­ний, най­про­сті­ший рі­вень сві­до­мо­сті, во­на по­чи­нає від­чу­ва­ти пра­виль­ність сво­їх ду­мок і вчин­ків. Во­на жи­ве у ви­рі жи­т­тя, ево­лю­ції. І на цьо­му рів­ні в лю­ди­ни при­су­тні мі­ні­маль­ні ко­ли­ва­н­ня в бік то­го чи ін­шо­го ва­рі­ан­ту за шка­лою «пра­виль­но/не­пра­виль­но». Зви­чай­но, оскіль­ки лю­ди­на є ду­же пра­кти­чною і має жит­тє­вий до­свід, то, суб'єктив­но від­чу­ва­ю­чи ім­пульс, во­на мо­же під­твер­ди­ти цей на­прям на об'єктив­но­му для се­бе рів­ні, ана­лі­зу­ва­ти і кри­ти­ку­ва­ти йо­го. І на­віть на пра­кти­чно­му рів­ні, де ми зви­чно ви­прав­до­ву­є­мо свої дії, лю­ди­на ба­чить ра­ціо­наль­не під­твер­дже­н­ня та­ко­го ім­пуль­су. Це до­по­ма­гає зро­би­ти пра­виль­ний ви­бір і отри­ма­ти ба­жа­ний ре­зуль­тат.

Але ж не у всіх лю­дей є на­ви­чка від­чу­ва­ти гли­бин­ний, фун­да­мен­таль­ний рі­вень… Звер­ні­мо­ся до ана­ло­гії з ро­сли­ною, на­при­клад, із кві­ткою. Ми ба­чи­мо рі­зні її ча­сти­ни – сте­бло, го­стрі ко­лю­чки, зе­ле­не ли­стя… Усі кві­ти від­рі­зня­ю­ться, але об'єд­нує їх сік – він одна­ко­вий, не­за­ле­жно від то­го, з яко­го рів­ня під­хо­ди­ти. Про­те йо­го транс­фор­ма­ція і про­яв­ле­н­ня на ко­жно­му рів­ні бу­дуть від­рі­зня­ти­ся. У люд­сько­му жит­ті ми ні­би при­ку­ті сво­ї­ми зо­бов'яза­н­ня­ми на рів­ні про­фе­сії, спіл­ку­ва­н­ня з дру­зя­ми та ро­ди­ною то­що. Але по­ча­тком і осно­вою для всьо­го є ба­зо­вий рі­вень – це ре­зер­ву­ар енер­гії, що про­ни­зує всі аспе­кти на­шо­го жи­т­тя, то­му немає рі­зни­ці, з яко­го рів­ня ми до ньо­го на­бли­зи­мо­ся. Цей рі­вень – ро­зум, який тво­рить. Люд­ство здав­на су­про­во­джу­ва­ли рі­зні вче­н­ня і те­хно­ло­гії, які ба­зу­ю­ться на вла­сти­во­сті на­шо­го ро­зу­му ви­тон­чу­ва­ти­ся і пра­гну­ти біль­шої при­ва­бли­во­сті. У ре­зуль­та­ті ми по­чи­на­є­мо ру­ха­ти­ся в на­пря­мі ща­стя і та­ким чи­ном на­бли­жа­є­мо­ся до уні­вер­саль­но­го рів­ня енер­гії, до рів­ня «со­ку», тоб­то твор­чо­го ро­зу­му, чи­стої сві­до­мо­сті. Так діє, на­при­клад, транс­цен­ден­таль­на ме­ди­та­ція Ма­ха­рі­ші. Ро­зум ті­сно пов'яза­ний з нер­во­вою си­сте­мою. І то­му, ко­ли ті­ло по­чи­нає роз­сла­бля­ти­ся, за­пу­ска­ю­ться пси­хо­емо­цій­ні про­це­си очи­ще­н­ня від на­ко- пи­че­ної вто­ми, на­пру­же­н­ня та стре­су, які обме­жу­ва­ли зда­тність нер­во­вої си­сте­ми при­йма­ти пра­виль­ні рі­ше­н­ня на ра­ціо­наль­но­му рів­ні. Си­ла ви­бо­ру в цьо­му ста­ні від­ра­зу стає спон­тан­но пра­виль­ною, по су­ті, без­ме­жно на­пов­не­ною – ті­єю, що мит­тє­во при­но­сить за­до­во­ле­н­ня, на­віть на ета­пі по­ча­тку ру­ху в на­пря­мі пев­ної ме­ти. Якщо хви­лі пов­но­ти і ра­до­сті су­про­во­джу­ють лю­ди­ну в жит­ті, це теж є кри­те­рі­єм пра­виль­но­сті що­до ви­бо­ру шля­ху. У нев­ро­ло­гії це пов'яза­но з ви­ді­ле­н­ням гор­мо­нів ра­до­сті – се­ро­то­ні­ну й ен­дор­фі­нів, а та­кож зі змі­ною еле­ктри­чної актив­но­сті ко­ри го­лов­но­го моз­ку, ко­ли ми ба­чи­мо на­ро­ста­н­ня актив­но­сті аль­фа-ри­тму. Ті­ло по­чи­нає це від­чу­ва­ти – ви­ро­бля­ю­ться фер­мен­ти і гор­мо­ни, акти­ві­зу­є­ться пев­ний тип еле­ктри­чної актив­но­сті ко­ри го­лов­но­го моз­ку.

Чи мо­жна змі­ни­ти тип ми­сле­н­ня і як це зро­би­ти? Дум­ки, які при­хо­дять, свід­чать про осо­бли­вість на­шої нер­во­вої си­сте­ми – в яко­му ста­ні во­на пе­ре­бу­ває, та­кі дум­ки і з'яв­ля­ю­ться. На­при­клад, ко­ли лю­ди­на до­бре від­по­чи­ла вно­чі – зран­ку у неї чи­сті, пра­виль­ні, ево­лю­цій­ні дум­ки. А ко­ли во­на втом­ле­на, зна­хо­ди­ться в ста­ні на­пру­же­н­ня, то дум­ки бу­дуть від­обра­жа­ти са­ме цей стан. Від­стеж­те, як змі­ню­є­ться стан ва­шо­го ми­сле­н­ня про­тя­гом дня. Пи­та­н­ня в то­му, як роз­ши­ри­ти мо­жли­во­сті нер­во­вої си­сте­ми, її зда­тність під­три­му­ва­ти стан, у яко­му бу­дуть за­ро­джу­ва­ти­ся спон­тан­но пра­виль­ні дум­ки. Якщо ви вчо­ра або рік то­му від­чу­ли стрес, то він, на­че зер­ня­тко, за­ли­шив­ся у ва­шій нер­во­вій си­сте­мі у ви­гля­ді згус­тку ней­ро­нів. Цей згу­сток по­чи­нає про­ду­ку­ва­ти ім­пульс, який про­яв­ля­є­ться на мен­таль­но­му рів­ні у ви­гля­ді яко­гось стра­ху, під впли­вом яко­го ви по­стій­но зна­хо­ди­те­ся. Усе, що з ва­ми від­бу­ва­є­ться – від­чу­т­тя стра­ху, три­во­ги, пе­ре­жи­ва­н­ня, – ви­сна­жує ще біль­ше. Щоб по­збу­ти­ся ра­ні­ше пе­ре­жи­тих стре­сів, які мо­жуть вам сьо­го­дні за­ва­жа­ти, по­трі­бен які­сний від­по­чи­нок.

Який ін­стру­мент які­сно­го від­по­чин­ку ви мо­же­те по­ре­ко­мен­ду­ва­ти для до­ма­шньо­го ви­ко­ри­ста­н­ня? Най­про­сті­ше – це де­кіль­ка ра­зів на день про­тя­гом п'яти хви­лин си­ді­ти із за­кри­ти­ми очи­ма. Не тре­ба на­ма­га­ти­ся ду­ма­ти або не ду­ма­ти, не тре­ба ні на чо­му кон­цен­тру­ва­ти­ся – про­сто спро­буй­те спо­сте­рі­га­ти за тим, як ви си­ди­те із за­кри­ти­ми очи­ма, як ви ди­ха­є­те. Це мо­жли­вість тро­хи від­кри­ти за­ві­су у свій вну­трі­шній світ.

Ко­ли лю­ди­на ре­гу­ляр­но пе­ре­жи­ває фун­да­мен­таль­ний рі­вень сві­до­мо­сті, во­на по­чи­нає від­чу­ва­ти пра­виль­ність сво­їх ду­мок і вчин­ків

ВІ­КТОР МА­ЦИ­ШИН Лі­кар-нев­ро­па­то­лог, учи­тель транс­цен­ден­таль­ної ме­ди­та­ції, спе­ці­а­ліст із аюр­ве­ди

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.