Ми оби­ра­є­мо, нас оби­ра­ють...

Вплив аро­ма­тів на лю­ди­ну та її ото­че­н­ня

KOLESO ZHITTJA - - Зміст - Пар­фу­мер­ний сти­ліст. Аро­ма­пси­хо­лог

Вплив аро­ма­тів на лю­ди­ну та її ото­че­н­ня Іри­на Гри­щен­ко

Як

пар­фу­мер­ний сти­ліст я спо­сте­рі­гаю за пар­фу­мер­ни­ми впо­до­ба­н­ня­ми лю­дей і пе­ре­ко­ну­ю­ся, що ви­бір аро­ма­ту – це без­по­мил­ко­ва ха­ра­кте­ри­сти­ка лю­ди­ни. Ми ви­би­ра­є­мо аро­мат ін­ту­ї­тив­но! Іно­ді ми де­мон­стру­є­мо свою суть, а іно­ді шу­ка­є­мо аро­мат від­по­від­но до ста­ту­су чи ро­лі, до якої пра­гне­мо. На­при­клад, мо­ло­да жін­ка, ви­йшов­ши за­між за со­лі­дно­го чо­ло­ві­ка і ба­жа­ю­чи ви­гля­да­ти більш ре­спе­кта­бель­но, пе­ре­гля­не свій стиль одя­гу і під­бе­ре від­по­від­ний «пар­фу­мер­ний гар­де­роб». Жін­ка, яка бу­дує кар'єру, не тіль­ки но­си­ти­ме ді­ло­ві ко­стю­ми, але і ви­би­ра­ти­ме стри­ма­ні «бі­зне­с­аро­ма­ти», що під­кре­слю­ють її ді­ло­ві яко­сті. Ін­ши­ми сло­ва­ми, є ко­ре­ля­ція «вну­трі­шньо­го за­пи­ту» і сприйня­т­тя аро­ма­ту на фі­зи­чно­му рів­ні! Вам по- до­ба­ти­ме­ться те, до чо­го ви пра­гне­те у жит­ті!

Бі­о­хі­мія ню­ху

У лю­ди­ни є дві си­сте­ми ню­ху: основ­на і до­да­тко­ва. Основ­на – це ню­хо­вий ана­лі­за­тор, який від­по­від­ає за всі за­па­хи й аро­ма­ти, що нас ото­чу­ють (мі­сто, при­ро­да, га­стро­но­мія і пар­фу­ме­рія). До­да­тко­ва си­сте­ма – це во­ме­ро­на­заль­ний ор­ган, що на­ла­што­ва­ний та ре­а­гує на фе­ро­мо­ни, які ві­ді­гра­ють ва­жли­ву роль у ста­те­вій по­ве­дін­ці. Це скла­дні си­сте­ми, які вче­ні ви­вча­ють до­сі. Якщо ко­ро­тко, то ню­хо­ва си­сте­ма пра­цює так: мо­ле­ку­ли аро­ма­ту, по­тра­пля­ю­чи в се­крет на по-

Рі­зно­ма­ні­тність пар­фу­мер­них аро­ма­тів не­скін­чен­на. Але ми під­сві­до­мо ви­би­ра­є­мо свій аро­мат, який від­по­від­ає на­шо­му ха­ра­кте­ру, пси­хо- і ко­льо­ро­ти­пу і на­віть спосо­бу жи­т­тя. Що хо­ва­є­ться за нашим ви­бо­ром? Аро­мат мо­же бу­ти ва­шою збро­єю спо­ку­си чи са­мо­за­хи­сту. Він мо­же ви­кли­ка­ти при­хиль­ність до се­бе або окре­слю­ва­ти ме­жі

верх­ні спе­ці­аль­них ре­це­пто­рів – клі­тин ню­хо­во­го епі­те­лію, ви­кли­ка­ють їх збу­дже­н­ня. Ім­пуль­си по ню­хо­вих нер­вах над­хо­дять у ню­хо­ві ци­бу­ли­ни, а по­тім – у під­кір­ко­ві цен­три і, на­ре­шті, у центр ню­ху ко­ри моз­ку, де й опра­цьо­ву­є­ться ін­фор­ма­ція. Із п'яти ор­га­нів чу­т­тя тіль­ки ню­хо­ва си­сте­ма без­по­се­ре­дньо пов'яза­на з моз­ко­вим «об­чи­слю­валь­ним цен­тром». Слух, зір, смак і до­тик ви­ко­ри­сто­ву­ють про­мі­жну «ми­ли­цю», яка пе­ре­роз­по­ді­ляє отри­ма­ні да­ні по по­трі­бних від­ді­лах моз­ку. Зна­н­ня про функції лім­бі­чної си­сте­ми (фор­му­ва­н­ня мо­ти­ва­ції, емо­цій, по­ве­дін­ко­вих ре­а­кцій, ор­га­ні­за­ція ко­ро­тко­ча­сної і дов­го­три­ва­лої пам'яті, участь у ме­ха­ні­змах сну) да­ють ро­зу­мі­н­ня, чо­му і як впли­ва­ють за­па­хи на емо­цій­ний стан лю­ди­ни і мо­дель її по­ве­дін­ки. На­при­клад, сві­жі, під­ба­дьор­ли­ві ци­тру­со­ві і хвой­ні за­па­хи то­ні­зу­ють і до­по­ма­га­ють у но­вих звер­ше­н­нях; чут­тє­ві му­ску­сні і кві­тко­ві аро­ма­ти на­ла­што­ву­ють на близь­кі сто­сун­ки; гур­ман­ські і со­лод­кі аро­ма­ти мо­жуть по­да­ру­ва­ти від­чу­т­тя без­пе­ки, те­пла і до­ма­шньо­го за­ти­шку.

Пам’ять аро­ма­ту

Ще з дав­ніх ча­сів жін­ки зна­ли си­лу аро­ма­тів. Та­кі ве­ли­кі спо­ку­сни­ці, як Кле­о­па­тра, Не­фер­ті­ті, Мар­га­ри­та На­варр­ська чи мар­кі­за де Пом­па­дур, ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли аро­ма­о­лії як ефе­ктив­ну зброю. У Ста­ро­дав­ній Гре­ції вва­жа­ло­ся, що ко­жно­му чо­ло­ві­ко­ві і жін­ці по­трі­бен свій не­по­втор­ний, іде­аль­ний аро­мат, який, як при­во­ро­тний за­сіб, зму­сить роз­та­ну­ти сер­це ко­ха­ної або ко­ха­но­го. І всі до цьо­го пра­гну­ли, не шко­ду­ю­чи ко­штів. До на­ших днів ді­йшла істо­рія спо­ку­ша­н­ня Мар­ка Ан­то­нія, до яко­го Кле­о­па­тра го­ту­ва­ла­ся ду­же ре­тель­но, й аро­ма­ти ві­ді­гра­ли ва­жли­ву роль у цьо­му про­це­сі. Під час пер­шої зу­стрі­чі Кле­о­па­тра, вбра­на Афро­ді­тою, плив­ла рі­чкою на по­зо­ло­че­но­му чов­ні на­зу­стріч ім­пе­ра­то­ру Мар­ку, а над бе­ре­гом па­хті­ли аро­ма­ти, що ви­ді­ля­ли­ся з ку­риль­ниць на ко­ра­блі. Са­ма Кле­о­па­тра па­хла тро­ян­дою і за до­по­мо­гою пе­лю­сток тро­янд та аро­ма­тної олії ство­рю­ва­ла нав­ко­ло стій­ку асо­ці­а­цію се­бе з цим ба­га­то­гран­ним за­па­хом. Її пла­ном бу­ло про­ни­кну­ти у сві­до­мість Мар­ка Ан­то­нія, щоб він по­стій­но ду­мав про неї. Так по­чи­нав­ся ро­ман, який три­вав май­же 10 ро­ків і при­вів до на­ро­дже­н­ня трьох ді­тей. Ін­ша істо­рія – про аро­мат, який і сьо­го­дні мо­жна зна­йти на по­ли­цях пар­фу­мер­них бу­ти­ків: Mitsouko від Guerlain. Цей аро­мат був на­зва­ний на честь ге­ро­ї­ні ро­ма­ну «Би­тва» (Клод Фар­рер). Ро­ман при­свя­че­ний ро­ман­ти­чній і тра­гі­чній істо­рії ко­ха­н­ня Мі­цу­ко, дру­жи­ни япон­сько­го адмі­ра­ла, і бри­тан­сько­го офі­це­ра. Ро­сій­сько-япон­ська вій­на 1905 ро­ку роз­лу­чи­ла за­ко­ха­них: чо­ло­вік Мі­цу­ко й офі­цер опи­ни­ли­ся по рі­зні бо­ки фрон­ту, а са­ма Мі­цу­ко зму­ше­на бу­ла че­ка­ти ре­зуль­та­ту бою і по­вер­не­н­ня ко­ха­но­го, при­хо­ву­ю­чи свої по­чу­т­тя. Фі­нал істо­рії ви­явив­ся тра­гі­чним: на по­лі бою по­ля­гли обоє, а Мі­цу­ко на­кла­ла на се­бе ру­ки. У жит­ті ле­ген­дар­ної актри­си Джин Хар­лоу аро­мат Mitsouko Guerlain, з яко­го кі­но­ді­ва по­чи­на­ла ра­нок, та­кож зі­грав фа­таль­ну роль: її дру­гий чо­ло­вік, кі­но­про­дю­сер Поль Берн, на­клав на се­бе ру­ки, не ви­три­мав­ши роз­ри­ву з актри­сою, по­пе­ре­дньо

Лю­ди­на від­чу­ває аро­ма­ти на фі­зи­чно­му рів­ні від­по­від­но до вну­трі­шньо­го ста­ну ду­ші

ви­лив­ши на се­бе фла­кон ду­хів Mitsouko. Я впев­не­на, що у ко­жно­го з нас є своя істо­рія, пов'яза­на з пам'ят­тю аро­ма­ту: за­па­хом ко­ха­ної лю­ди­ни, яскра­вих по­дій, аро­ма­та­ми ди­тин­ства – рі­дно­го до­му, ма­ми, книг...

Си­ла аро­ма­ту

Аро­мат про­ни­кає у сві­до­мість лю­дей і роз­по­від­ає про те, яка ви лю­ди­на: ро­ман­ти­чна, ді­ло­ва, тем­пе­ра­мен­тна, чут­тє­ва, без­тур­бо­тна, еле­ган­тна, ве­се­ла, а та­кож про ваш ха­ра­ктер, сма­ки, спо­сіб жи­т­тя... Че­рез аро­мат нас « ба­чать » нав­ко­ли­шні. Це має зна­че­н­ня в ко­му­ні­ка­ції з лю­дьми – на ді­ло­вій зу­стрі­чі, в офі­сі, з дру­зя­ми і, зви­чай­но, в осо­би­сто­му жит­ті. Аро­мат мо­же бу­ти ва­шою збро­єю спо­ку­си або са­мо­за­хи­сту. Він мо­же ви­кли­ка­ти при­хиль­ність до се­бе або окре­слю­ва­ти ме­жі. Це тон­кі ві- бра­ції ду­ші, які до­бре під­кре­слю­ють аро­ма­ти. Ін­ши­ми сло­ва­ми, аро­мат – це рід­ка емо­ція! Але не зав­жди обра­ний аро­мат схва­лює близь­ка нам лю­ди­на. Ча­сто один із пар­тне­рів не спри­ймає по­зи­тив­но аро­ма­тний ви­бір ін­шо­го. Якщо пам'ята­ти, що аро­мат – це не тіль­ки те, що ми ви­ко­ри­сто­ву­є­мо для вла­сно­го за­до­во­ле­н­ня, але ще і за­сіб ко­му­ні­ка­ції, то вар­то при­слу­ха­ти­ся і з по­ва­гою ста­ви­ти­ся до дум­ки ото­че­н­ня, осо­бли­во близь­ких. Ви мо­же­те не зна­ти, що за цим не­прийня­т­тям кри­є­ться. Мо­жли­во, аро­мат на­га­дує йо­му або їй про тривожні або не­при­єм­ні по­дії ми­ну­лих днів. То­ді що­ра­зу у сві­до­мо­сті близь­кої лю­ди­ни бу­дуть ви­ни­ка­ти бо­лю­чі спо­га­ди, що мо­же при­ве­сти до від­тор­гне­н­ня, аж до від­сто­ро­не­н­ня. Рі­ше­н­ням бу­де ком­про­міс, і він мо­же бу­ти обо­піль­ним. Ком­про­міс одніє сто­ро­ни: мо­жна зна­йти аро­мат, який бу­де по­до­ба­ти­ся обом. Якщо та­кої «ком­про­мі­сної за­мі­ни» для вас немає, ко­ри­стуй­те­ся «спір­ним аро­ма­том» тіль­ки то­ді, ко­ли ви не ра­зом. Ком­про­міс ін­шої сто­ро­ни мо­же бу­ти в ба­жан­ні від­кри­ти для се­бе ча­рів­ність но­во­го в аро­ма­тах. Це мо­жли­во, якщо «не­прийня­т­тя» бу­ло пов'яза­не з уста­ле­ни­ми упо­до­ба­н­ня­ми, а смак, як ві­до­мо, мо­жна роз­ви­ва­ти. У кни­зі « Істо­рія ми­сте­цтва » Ернст Ґом­бріх мір­кує про по­ді­бне: « Чим ви­ща на­ша зда­тність до сприйня­т­тя, тим біль­шу на­со­ло­ду ми отри­му­є­мо від ми­сте­цтва. А це і є, вре­шті- решт, най­го­лов­ні­шим. Ста­ре при­слів' я « про сма­ки не спе­ре­ча­ю­ться » по­сво­є­му пра­виль­не, але во­но не по­вин­не за­пе­ре­чу­ва­ти, що смак мо­жна роз­ви­ну­ти. По­вер­не­мо­ся ще раз до скром­ної сфе­ри пов­сяк­ден­но­го до­сві­ду. Лю­ди­ні, що не зви­кла пи­ти чай, усі йо­го сор­ти зда­ю­ться одна­ко­ви­ми. Але ма­ю­чи на те ба­жа­н­ня, час і ко­шти, во­на мо­же ску­шту­ва­ти най­більш ви­шу­ка­ні йо­го рі­зно­ви­ди і ста­ти справ­жнім знав­цем, який то­чно знає свої впо­до­ба­н­ня. Її но­вий, збіль­ше­ний до­свід під­си­лює за­до­во­ле­н­ня від вжи­ва­н­ня обра­них сор­тів». Сприйня­т­тя аро­ма­тів, осо­бли­во ні­ше­вих, та­кож за­ле­жить від «тре­ну­ва­н­ня но­са», від сту­пе­ня за­лу­че­но­сті та рів­ня знань. Пар­фу­мер­ний гур­ман ні­ко­ли не ска­же, що йо­му по­га­но па­хне, ска­жі­мо, Muscs Koublai Khan від Serge Lutens, O' Driu від Orazio Pregoni або Secretions Magnifiques від Etat Libre d'orange. Він бу­де оці­ню­ва­ти ком­по­зи­цію з ху­до­жньої по­зи­ції, зна­хо­ди­ти при­на­ди не­ор­ди­нар­них зву­чань, тоб­то роз­гля­да­ти пар­фу­ми як твір ми­сте­цтва. Ви мо­же­те по­сту­по­во роз­ви­ва­ти смак сво­го пар­тне­ра і бу­ти для ньо­го про­від­ни­ком у сві­ті пре­кра­сно­го. Іду­чи цим шля­хом, ви з ви­со­кою ймо­вір­ні­стю до­ся­гне­те ба­жа­но­го. Тим біль­ше, що за­ко­ха­ні лю­ди ча­сто змі­ню­ють свої упо­до­ба­н­ня на сма­ки ко­ха­но­го. Аро­мат – це зав­жди ви­бір «вну­трі­шньо­го за­пи­ту», сма­ку і куль­ту­ри! Ма­ю­чи ба­жа­н­ня й усві­дом­ле­н­ня се­бе, лю­ди­на від­чу­ває аро­ма­ти на фі­зи­чно­му рів­ні від­по­від­но до вну­трі­шньо­го ста­ну ду­ші!

Аль­берт Ейн­штейн

«Є ли­ше два спосо­би про­жи­ти жи­т­тя. Один – ду­ма­ю­чи, що чу­дес не бу­ває. Дру­гий – ду­ма­ю­чи, що все нав­ко­ло – чу­до».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.