Ро­зум­не Сер­це

Ви­хід за ме­жі ба­лан­су

KOLESO ZHITTJA - - Зміст -

Ви­хід за ме­жі ба­лан­су Макс Мо

По­шук ба­лан­су між ро­зу­мом і сер­цем по­чи­на­є­ться най­ча­сті­ше пі­сля 30 ро­ків. Са­ме в цей пе­рі­од жи­т­тя по­чи­на­ють про­яв­ля­ти­ся більш гли­бин­ні зав­да­н­ня ду­ші, які ча­сто йдуть уро­зріз з усім ми­ну­лим до­сві­дом і жит­тє­ви­ми пе­ре­ко­на­н­ня­ми. Якщо ва­ше сер­це ро­зум­не і до­свід­че­не, ви вже про­хо­ди­те або бу­де­те про­хо­ди­ти цей шлях.

На­сам­пе­ред

по­трі­бно роз­ді­ли­ти по­ня­т­тя «ро­зум» і «му­дрість». Ро­зум – це ін­стру­мент осо­би­сто­сті, а му­дрість – ін­стру­мент Ду­ші. Ро­зум ви мо­же­те ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти в чи­сто­му ви­гля­ді – так са­мо, як ваш но­ут­бук, на­при­клад. По­ки ви ві­ри­те в те, що ви – осо­би­стість, ви, від­по­від­но, ві­ри­те і в ті про­гра­ми, яки­ми на­пов­не­ний ваш ро­зум. Але щой­но ви ви­хо­ди­те за ме­жі осо­би­сто­сті, як усві­дом­лю­є­те се­бе чи­мось на­ба­га­то біль­шим, ніж увесь до­свід, який ви про­жи­ва­ли з ди­тин­ства. Да­вай­те при­пу­сти­мо, що ви усві­дом­лю­є­те се­бе Ду­шею. Хо­ча це – да­ле­ко не ме­жа.

Все­світ сер­ця

Ви ж чу­ли про ре­ін­кар­на­цію? То­ді про­сто при­пу­стіть, що ва­ша Ду­ша вже ти­ся­чі жит­тів уті­лю­є­ться, і це вже ти­ся­чна осо­би­стість на ва­шо­му ра­хун­ку. Уяв­ля­є­те? Ко­жне з жит­тів, яке ви про­жи­ва­ли, зда­ва­ло­ся чи­мось осо­бли­вим – так са­мо, як ни­ні­шнє. У ко­жно­му з них у вас мо­гли бу­ти рі­зні пла­ни на жи­т­тя або мрії, ви мо­гли бу­ти чо­ло­ві­ком чи жін­кою, вас ото­чу­ва­ли ін­ші лю­ди й об­ста­ви­ни, у вас бу­ли ін­ші дум­ки. То­ді як мо­жна по­кла­да­ти­ся на ро­зум, який із жи­т­тя в жи­т­тя на­пов­не­ний аб­со­лю­тно рі­зни­ми дур­ни­ця­ми?! Ми ду­ма­є­мо, що та кар­ти­на сві­ту, яка сфор­му­ва­ла­ся в на­шо­му ро­зу­мі, – справ­жня. Але як во­на сфор­му­ва­ла­ся? Уя­віть, що ви щой­но на­ро­ди­ли­ся. Ви вже є, а в ро­зу­мі – жо­дної дум­ки. Це по­чу­т­тя «Я є» – пер­вин­не, во­но ви­ни­кло за­дов­го до по­яви ду­мок. Во­но ду­же ті­сно пов'яза­не із сер­цем. Іде­ться не ли­ше про фі­зи­чний ор­ган чи ана­ха­ту (сер­це­ву ча­кру), а про ці­лий Все­світ усе­ре­ди­ні ко­жної лю­ди­ни, який був за­дов­го до то­го, як у нас з'яви­ли­ся пер­ші дум­ки. Дум­ки – це ли­ше ре­зуль­тат про­грам, які по­тра­пи­ли в на­шу під­сві­до­мість

По­кла­да­ю­чись тіль­ки на на­бір на­бу­тих про­грам у ро­зу­мі, ми від­мов­ля­є­мо­ся від сво­єї при­ро­дної ро­зум­но­сті, яка від­кри­ва­є­ться у сер­ці

від ба­тьків, учи­те­лів, дру­зів, те­ле­ві­зо­ра і вла­сних ви­снов­ків на під­ста­ві жит­тє­во­го до­сві­ду. То­му не див­но, що на­стає мо­мент, ко­ли ро­зум не мо­же утри­му­ва­ти цей Все­світ у ме­жах сво­го вузь­ко­го сві­то­гля­ду. Що сто­су­є­ться ме­не, то я не ба­чу сен­су у ви­бо­рі між ро­зу­мом і сер­цем. Я вва­жа­ти­му за кра­ще до­слу­ха­ти­ся до Все­сві­ту в сво­є­му сер­ці, на­віть якщо світ, який зда­є­ться справ­жнім, по­чне роз­си­па­ти­ся. Та­ке ча­сто бу­ва­ло в мо­є­му жит­ті, і я жо­дно­го ра­зу не по­шко­ду­вав.

Ба­ланс ро­зу­му і сер­ця

Ко­ли ми обго­во­рю­ва­ли те­му стат­ті у ре­да­кції жур­на­лу «Ко­ле­со Жи­т­тя», спо­ча­тку бу­ло пи­та­н­ня: як зна­йти ба­ланс між ро­зу­мом і сер­цем? Я вва­жав за кра­ще це пи­та­н­ня не змі­ню­ва­ти, але пі­ти глиб­ше. Ро­зум і му­дрість – не одне і те са­ме, але ро­зум і сер­це – це одне. Сер­це ро­зум­не за сво­єю при­ро­дою, і в ньо­му мі­сти­ться до­свід ти­ся­чі жит­тів, то­ді як ро­зум ба­зу­є­ться в основ­но­му на до­сві­ді кон­кре­тно­го жи­т­тя і ду­же обме­же­ний ро­до­ви­ми і со­ці­аль­ни­ми рам­ка­ми. По­кла­да­ю­чись тіль­ки на на­бір на­бу­тих про­грам у ро­зу­мі, ми від­мов­ля­є­мо­ся від сво­єї при­ро­дної му­дро­сті, яка від­кри­ва­є­ться в сер­ці. Сер­це чи, кра­ще ска­за­ти, Все­світ все­ре­ди­ні нас, ба­га­то­ви­мір­не і на­ба­га­то му­дрі­ше за наш комп'ютер-ро­зум. Якщо вже не по­трі­бно шу­ка­ти ба­ланс між ро­зу­мом і сер­цем, адже це, по су­ті, одне ці­ле, то­ді як що­до ба­лан­су між ро­зу­мом і сер­цем? Мо­жли­во, моя від­по­відь бу­де не­спо­ді­ва­ною, але для то­го, щоб зна­йти ці­лі­сність, вам слід від­мо­ви­ти­ся від по­шу­ку ба­лан­су. Так! Те, що ти­ся­чі ро­ків вва­жа­є­ться ета­ло­ном май­стер­но­сті, ве­де вас від ці­лі­сно­сті. То­му що ба­ланс – це зав­жди бо­роть­ба і єд­ність про­ти­ле­жно­стей. Що­би ста­ти ці­лі­сним, слід по­ба­чи­ти ча­сти­ни і до­зво­ли­ти їм ста­ти одним. То­ді бо­роть­ба за­кін­чу­є­ться і ба­ланс не по­трі­бен, то­му що ви опи­ня­є­те­ся в по­то­ці жи­т­тя. Чи ви жи­ве­те жи­т­тя, чи жи­т­тя жи­ве вас – вже не має зна­че­н­ня, то­му що Все­світ все­ре­ди­ні і є са­ме жи­т­тя. У пи­тан­ні ба­лан­су між ро­зу­мом і все­лен­ською му­дрі­стю, яка збе­рі­га­є­ться у ва­шо­му сер­ці, слід про­сто від­чу­ти, що му­дрі­ше і біль­ше: мов­ча­зна му­дрість ва­шо­го сер­ця чи нев­га­мов­ний ро­зум-все­знай­ко? Якщо ви усві­дом­лю­є­те, що ро­зум – це на­би­тий про­гра­ма­ми комп'ютер, то­ді на­ві­що йо­го слу­ха­ти? Звіль­ніть йо­го від ста­рих про­грам і про­я­віть се­бе як Все­світ. То­ді, будь ла­ска, ви­ко­ри­сто­вуй­те свій ро­зум за при­зна­че­н­ням. Ро­зум – це пре­кра­сний ін­стру­мент у «ру­ках» ро­зум­но­го сер­ця. Ви мо­же­те тво­ри­ти чу­де­са зі слу­хня­ним ро­зу­мом! І, будь ла­ска, не зму­шуй­те свій ро­зум-комп'ютер тур­бу­ва­ти­ся про май­бу­тнє – він не зда­тний впо­ра­ти­ся з цим зав­да­н­ням. Ро­зум як справ­ний ін­стру­мент на­ма­га­є­ться про­ра­ху­ва­ти май­бу­тнє, але за­ци­клю­є­ться і фор­мує без­ліч не­по­трі­бних ду­мок. Не­хай ваш ро­зум дбає про те, як ефе­ктив­но ді­я­ти за­раз! Май­бу­тнє ви мо­же­те пла­ну­ва­ти, але ви це ро­би­те за­раз, і жи­т­тя зав­жди вно­сить ко­ре­кти­ви у будь-які пла­ни. Ми зви­кли ду­ма­ти, що Бог звер­ху над го­ло­вою, то­ді як Він – усе­ре­ди­ні! Сер­це у пря­мо­му сен­сі є цен­тром, в яко­му єди­ні ма­те­рі­аль­ний і ду­хов­ний сві­ти. Від­кри­те і роз­ви­не­не сер­це – це аспект ці­лі­сно­сті, в яко­му зни­кає ме­жа між ду­хов­ним і ма­те­рі­аль­ним сві­та­ми. З му­дрим сер­цем ви ди­ви­те­ся на жи­т­тя ду­хов­ни­ми очи­ма, і те­пер для вас у всьо­му є сенс. З від­кри­тим і му­дрим сер­цем жи­т­тя в лю­бо­ві і прийнят­ті ста­є­ться са­ме со­бою. Від­кри­ва­ю­чи сер­це, ви з'єд­ну­є­те­ся і ста­є­те одним ці­лим із ду­шею, ду­хом, ан­ге­ла­ми, усі­ма ви­щи­ми істо­та­ми і всім ці­лим. Від­кри­ва­ю­чи сер­це, ви ста­є­те ду­хов­но ціль­ни­ми! По-справ­жньо­му му­дре сер­це віль­не на­віть від ві­ри у Бо­же­ствен­не, то­му що то­ді ви са­мі по­стій­но пе­ре­бу­ва­є­те в Бо­же­ствен­но­му сві­ті. Му­дре та ро­зум­не сер­це віль­не від обра­зів і мо­ли­тов, то­му що пе­ре­бу­ва­ти в ньо­му – це і є мо­ли­тва! У кон­та­кті му­дро­го сер­ця з ін­ши­ми жи­ви­ми істо­та­ми роз­ви­ва­ю­ться ва­ші ви­щі яко­сті і та­лан­ти Ду­ші: без­умов­на лю­бов, ще­дрість, спів­чу­т­тя, ми­ло­сер­дя, щи­рість, тур­бо­та і зда­тність зці­лю­ва­ти.

За ме­жа­ми ба­лан­су

Як зна­йти ба­ланс між ро­зу­мом і сер­цем? Пе­ре­ста­ти шу­ка­ти ба­ланс і по­ча­ти жи­ти від сер­ця, на­віть якщо ваш ста­рий

світ по­чне ва­ли­ти­ся. Сер­це і є му­дрість, яка про­яв­ля­є­ться не в дум­ках, а в по­чу­т­тях. По­чи­най­те до­слу­ха­ти­ся до цих ду­же тон­ких по­чут­тів. За­раз іде­ться не про біль, від­чу­т­тя го­ло­ду чи ін­ші фі­зи­чні від­чу­т­тя. Я го­во­рю про по­чу­т­тя у ва­шо­му сер­ці, схо­жі на ті, що зби­ра­ють пта­хів у зграї і від­прав­ля­ють у да­ле­кі краї. Во­ни ду­же тон­кі і по­чи­на­ю­ться з про­сто­го «Я є». То­му, щоб по­ча­ти від­чу­ва­ти і роз­кри­ти му­дрість Все­сві­ту у сво­є­му сер­ці, по­трі­бно від­по­ві­сти со­бі на єди­не ва­жли­ве пи­та­н­ня: «Хто я є?» Ко­ли я стою пе­ред ви­бо­ром, що ро­би­ти, я вва­жаю за кра­ще ви­би­ра­ти:

ро­би­ти те, що я не мо­жу не ро­би­ти, не­зва­жа­ю­чи на су­спіль­ні сте­ре­о­ти­пи і пра­ви­ла. Ро­би­ти те, без чо­го в мо­є­му жит­ті не бу­де від­чу­т­тя пов­но­ти;

ро­би­ти тіль­ки най­ва­жли­ві­шу з усіх справ у цей мо­мент. І не­має рі­зни­ці – спо­сте­рі­га­ти за по­ро­шин­ка­ми у со­ня­чних про­ме­нях чи від­кри­ва­ти но­вий бі­знес.

Са­мад­хі та Від­кри­те сер­це

Як го­во­рив Шрі Ра­ма­на Ма­ха­рі­ші, «тіль­ки са­мад­хі мо­же від­кри­ти істи­ну. Дум­ки на­ки­да­ють пе­ле­ну на ре­аль­ність, і то­му во­на не спри­йма­є­ться та­кою у від­мін­них від са­мад­хі ста­нах...» Са­мад­хі – це пе­ре­жи­ва­н­ня сво­єї істин­ної при­ро­ди, то­му ко­ли про­ясне­н­ня від­бу­де­ться, то зни­кне пи­та­н­ня про ба­ланс. «Я є» – і цьо­го вже до­сить! Ро­зум­не сер­це і Все­світ дав­но про все по­дба­ли. Все вже тра­пля­є­ться так, як і має бу­ти: вам не тре­ба ду­ма­ти про ди­ха­н­ня, кров са­ма бі­жить по ве­нах, все ва­ше жи­т­тя зна­хо­ди­ться у пов­ній гар­мо­нії та у тан­ці із зір­ка­ми на не­бі. Вам за­ли­ша­є­ться тіль­ки при­ве­сти свій ро­зум до ла­ду, щоб він був слу­хня­ним ін­стру­мен­том, який до­по­ма­гав би вам про­жи­ти ці­ка­ве і на­си­че­не жи­т­тя. Вам за­ли­ша­є­ться ска­за­ти «так» сво­є­му жи­т­тю і пе­ре­ста­ти бо­ро­ти­ся з со­бою! З ва­ми зав­жди все га­разд! Жи­віть це жи­т­тя на пов­ну! То­таль­но, в пов­но­му кон­та­кті з від­кри­тим Сер­цем і Ду­шею! Від­крий­те Сер­це – в вас так ба­га­то Лю­бо­ві і те­пла! Йдіть за сво­їм Сер­цем!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.