Доула – про під­го­тов­ку до при­ро­дних по­ло­гів

KOLESO ZHITTJA - - Зміст - Бе­сі­ду ве­ла Іри­на Скри­пак

Та­ма­ра Жа­лов­ська

У ба­га­тьох кра­ї­нах сві­ту су­про­від до­у­ли під час ва­гі­тно­сті дав­но став зви­чним. Ма­ю­чи зна­н­ня з ме­ди­ци­ни, пси­хо­ло­гії та дав­ніх пра­ктик, доула до­по­ма­гає жін­ці прой­ти один із най­ва­жли­ві­ших пе­рі­о­дів жи­т­тя і на­ла­шту­ва­ти­ся на при­ро­дні по­ло­ги, пі­сля яких за­ли­ша­ться лег­кі і ра­ді­сні спо­га­ди. Як на пра­кти­ці від­бу­ва­є­ться під­трим­ка ва­гі­тних, із «КЖ» по­ді­ли­ла­ся доула і за­снов­ник цен­тру з під­го­тов­ки до при­ро­дних по­ло­гів. Які мі­сія і зав­да­н­ня ва­шо­го цен­тру?

Пер­ші дум­ки про ство­ре­н­ня по­ді­бно­го цен­тру з під­го­тов­ки до при­ро­дних по­ло­гів у ме­не з’яви­ли­ся 20 ро­ків то­му, ко­ли я за­ва­гі­тні­ла. На той мо­мент ме­ні бу­ло май­же 34 ро­ки, і всі лі­ка­рі хо­ром «спів­а­ли» про те, що ри­зик для при­ро­дних по­ло­гів у мо­є­му ви­пад­ку – 17 ба­лів із 15 мо­жли­вих. Але при цьо­му я бу­ла у чу­до­вій фі­зи­чній фор­мі – ро­ки за­нять хо­ре­о­гра­фі­єю да­ва­ли ме­ні змо­гу від­чу­ва­ти своє ті­ло, ко­жен м’яз. Я бу­ла го­то­ва на­ро­джу­ва­ти хоч трій­ню (це бу­ла пер­ша ди­ти­на), але, на дум­ку лі­ка­рів, мій вік ра­зом із по­ру­ше­н­ня­ми зо­ру та ін­ши­ми ню­ан­са­ми не ли­ша­ли шан­сів під час при­ро­дних по­ло­гів. Однак у ме­не бу­ла ін­ша дум­ка, і я по­ча­ла шу­ка­ти ва­рі­ан­ти. Зна­йшла жін­ку, яка пра­кти­ку­ва­ла ду­хов­не аку­шер­ство і по­го­ди­ла­ся су­про­во­джу­ва­ти ме­не під час по­ло­гів удо­ма. Я ду­же хо­ті­ла на­ро­джу­ва­ти при­ро­дним шля­хом у во­ді. Під час ва­гі­тно­сті ба­га­то ви­вча­ла пи­та­н­ня по­ло­гів у ссав­ців і зро­зумі­ла, що біль­шість про­блем зна­хо­ди­ться в на­ших міз­ках. У по­ло­го­вий бу­ди­нок я так і не пі­шла. Пре­кра­сно на­ро­ди­ла вдо­ма без єди­но­го роз­ри­ву, без кри­ків і сто­го­нів. На­ро­ди­ла ма­лю­ка ва­гою чо­ти­ри кі­ло­гра­ми і, на­віть не всти­гнув­ши на­ро­ди­ти пла­цен­ту, ска­за­ла, що хо­чу ще одну ди­ти­ну. Тро­хи пі­зні­ше ме­ні за­те­ле­фо­ну­ва­ла аку­шер­ка, з якою я на­ро­джу­ва­ла, і ска­за­ла, що ме­ні по­трі­бно ді­ли­ти­ся сво­єю «ме­то­ди­кою» ди­ха­н­ня під час по­ло­гів. Зви­чай­но, то­ді ще не бу­ло ні­якої ме­то­ди­ки – я ро­би­ла так, як під­ка­зу­ва­ло моє ті­ло. Але ідея бу­ла за­пу­ще­на у про­стір. Пі­зні­ше бу­ло спіл­ку­ва­н­ня з рі­зни­ми аку­шер­ка­ми, з лі­ка­ря­ми в по­ло­го­вих бу­дин­ках – біль­шість із них і чу­ти не хо­ті­ли ні про які прин­ци­пи до­по­мо­ги по­ро­діл­лі, крім вста­нов­ле­них за ра­дян­ських ча­сів. А про те, що ці прин­ци­пи на­но­сять ве­ли­че­зну пси­хо­ло­гі­чну трав­му і жін­ці, і її ма­лю­ко­ві, ні­хто не за­ми­слю­вав­ся. Я на­ма­га­ла­ся всім до­не­сти одну-єди­ну дум­ку: в по­ло­го­вий бу­ди­нок при­хо­дить не «ма­трьо­шка», з якої по­трі­бно ви­тя­гну­ти ще одну «ма­трьо­шку», а осо­би­стість, яка на­ро­джує на цей світ ще одну осо­би­стість.

Чи змі­ни­ло­ся за­раз став­ле­н­ня до пар­тнер­ських по­ло­гів?

Я би ска­за­ла, що до них по­ча­ли спо­кій­ні­ше ста­ви­ти­ся: мо­жна взя­ти з со­бою в по­ло­го­вий зал ко­гось із близь­ких чи до­у­лу (ду­хов­но­го пар­тне­ра). До ре­чі, до­у­ли в за­хі­дних кра­ї­нах пра­цю­ють уже дав­но, у нас же ця про­фе­сія тіль­ки роз­ви­ва­є­ться.

Як жін­ці під­го­ту­ва­ти­ся до при­ро­дних по­ло­гів?

На­сам­пе­ред по­трі­бно зро­зу­мі­ти, що пе­ре­кла­сти від­по­від­аль­ність за свої по­ло­ги ні на ко­го не ви­йде – ні на лі­ка­ря, ні на чо­ло­ві­ка, ні на до­у­лу... На­скіль­ки при­ро­дно і до­бре прой­дуть по­ло­ги, за­ле­жить тіль­ки від са­мої жін­ки. Лі­ка­рі, аку­ше­ри та всі ін­ші тіль­ки су­про­во­джу­ють і під­три­му­ють її, до­по­ма­га­ють їй. Але го­лов­не за­ле­жить від са­мої жін­ки.

Ко­ли до ме­не звер­та­є­ться ва­гі­тна, я роз­по­від­аю схе­му по­ло­гів, ми ві­зу­а­лі­зу­є­мо цей про­цес: що за чим від­бу­ва­є­ться, як мо­же роз­ви­ва­ти­ся си­ту­а­ція... Але ні­хто не ска­же вам на­пев­но, що тра­пи­ться у ко­жну се­кун­ду про­це­су. Не­має чі­ткої схе­ми: ві­ді­йшла проб­ка, по­тім во­ди, по­ча­ли­ся пе­ре­йми. Чер­го­вість мо­же бу­ти й ін­шою. У ко­жної жін­ки все від­бу­ва­є­ться по-рі­зно­му. Моє го­лов­не зав­да­н­ня – по­вер­ну­ти жін­ку до се­бе, до сво­їх ма­те­рин­ських ін­стин­ктів і осо­би­сто­го сце­на­рію по­ло­гів. Дов­гий час я ве­ла гру­по­ві за­ня­т­тя, іно­ді у гру­пі в ме­не бу­ло по 30 чо­ло­вік. Але я від­мо­ви­ла­ся від ці­єї пра­кти­ки. За­раз за­йма­ю­ся з одні­єю-дво­ма ва­гі­тни­ми, то­му що ме­ні ва­жли­во, щоб ко­жна з них ба­чи­ла ре­зуль­тат. Най­го­лов­ні­ший ре­зуль­тат – це успі­шний до­свід при­ро­дних по­ло­гів, про які по­тім мо­жна зга­ду­ва­ти як про най­біль­ше свя­то в жит­ті.

Як роз­кри­ти в со­бі чу­тли­вість?

Зви­чай­но, по­чи­на­ти по­трі­бно за­дов­го до по­ло­гів. Все по­чи­на­є­ться з ро­бо­ти з па­рою, при­чо­му па­рою не «та­то – ма­ма», а «ма­ма – ди­ти­на». Ді­а­да «ма­ти – ди­ти­на» – це уні­каль­ний ви­па­док у при­ро­ді, ко­ли два біл­ко­вих ті­ла, рі­зних за сво­єю стру­кту­рою, жи­вуть в одно­му. Біль­ше та­ких си­ту­а­цій у при­ро­ді не існує. Для роз­кри­т­тя чу­тли­во­сті я про­во­джу «Курс пси­хо­фі­зіо­ло­гі­чної під­го­тов­ки до при­ро­дних по­ло­гів», під час яко­го ми го­ту­є­мо пси­хі­ку і ті­ло. Суть цьо­го кур­су – у на­вчан­ні пра­кти­чним на­ви­чкам по­ве­дін­ки під час по­ло­гів і на­дан­ні по­стій­ної пси­хо­ло­гі­чної під­трим­ки у жи­во­му спіл­ку­ван­ні або «на від­ста­ні те­ле­фон­но­го дзвін­ка». На­при­клад, жін­ка отри­ма­ла ін­фор­ма­цію від лі­ка­ря чи її щось тур­бує, і во­на мо­же за­те­ле­фо­ну­ва­ти ме­ні у бу­дья­кий мо­мент і по­про­си­ти по­ра­ди. Щой­но пи­та­н­ня про­зву­ча­ло, ми по­чи­на­є­мо роз­ко­пу­ва­ти від­по­віді – всі від­по­віді вже є у неї, про­сто по­трі­бно до­по­мог­ти їм ви­йти на­зов­ні. У про­це­сі по­шу­ку від­по­від­ей з мо­єю до­по­мо­гою жін­ка зна­хо­дить у со­бі від­чу­т­тя, які спря­мо­ву­ють її до пра­виль­них ви­снов­ків. І то­ді мо­жли­вий ін­сайт, ося­я­н­ня. Та­кий ін­сайт за­зви­чай най­пра­виль­ні­ший. Якщо він при­йшов і в ньо­му є пов­на впев­не­ність – по­трі­бно з ці­єю впев­не­ні­стю ру­ха­ти­ся да­лі. На­при­клад, ви не мо­же­те ви­рі­ши­ти, де на­ро­джу­ва­ти – у по­ло­го­во­му бу­дин­ку чи вдо­ма. Від­пу­стіть си­ту­а­цію, пе­ре­стань­те про це ду­ма­ти. Слу­шна дум­ка обов’яз­ко­во при­йде, при­чо­му в най­не­спо­ді­ва­ні­ший мо­мент. Якщо з’яви­ться вну­трі­шня впев­не­ність, що по­трі­бно на­ро­джу­ва­ти в по­ло­го­во­му бу­дин­ку – от­же, ви­би­рай­те пра­виль­ний для се­бе по­ло­го­вий бу­ди­нок. Якщо є впев­не­ність у пра­виль­но­сті по­ло­гів вдо­ма – шу­кай­те до­у­лу, аку­шер­ку, ви­би­рай­те ту, з ким вам бу­де ком­фор­тно, і на­ро­джуй­те вдо­ма.

Як знай­ти сво­го ду­хов­но­го пар­тне­ра?

Тре­ба пи­та­ти, шу­ка­ти, зна­йо­ми­ти­ся, від­чу­ва­ти й оби­ра­ти сво­го. Я мо­жу по­ре­ко­мен­ду­ва­ти рі­зних фа­хів­ців, але я – не їх про­дю­сер. Ви­би­ра­ти в будь-яко­му ра­зі до­ве­де­ться са­мій жін­ці. Єди­не, що я ре­ко­мен­дую ро­би­ти обов’яз­ко­во під час ви­бо­ру аку­шер­ки для до­ма­шніх по­ло­гів, – пе­ре­ві­ря­ти на­яв­ність ме­ди­чної осві­ти. Це по­вин­но бу­ти ка­те­го­ри­чною ви­мо­гою. Я знаю, що в Гол­лан­дії, на­при­клад, тіль­ки 40% жі­нок на­ро­джу­ють у по­ло­го­во­му бу­дин­ку. І тіль­ки в то­му ра­зі, якщо є пі­до­зра на якусь па­то­ло­гію. Ре­шта 60% на­ро­джу­ють вдо­ма з аку­шер­кою. Во­на «ве­де» ва­гі­тну про­тя­гом усі­єї ва­гі­тно­сті, по­тім при­ймає по­ло­ги і су­про­во­джує по­ро­ді­л­лю і ма­лю­ка ще якийсь час пі­сля по­ло­гів. Ця си­сте­ма пра­цює на дер­жав­но­му рів­ні – все від­кри­то, про­зо­ро і зро­зумі­ло. Ме­ні б хо­ті­ло­ся, щоб в Укра­ї­ні теж при­йшли до та­ко­го спів­ві­дно­ше­н­ня.

Як во­да впли­ває на про­цес по­ло­гів, які ди­халь­ні впра­ви і си­сте­ми до­по­ма­га­ють?

Во­да – це ма­те­рин­ське се­ре­до­ви­ще. В утро­бі ма­те­рі ди­ти­на зна­хо­ди­ться у во­ді, і ко­ли ва­гі­тна по­тра­пляє в ба­сейн, во­на, по су­ті, по­тра­пляє в та­ке са­ме ма­те­рин­ське се­ре­до­ви­ще. Я гли­бо­ко пе­ре­ко­на­на, що в цьо­му сві­ті все по­ді­бне. Всі те­хні­ки – хо­ре­о­гра­фія, йо­га, са­краль­на ар­хі­те­кту­ра ті­ла – за­сно­ва­ні на одна­ко­вих цен­трах. Про­сто опе­ра­то­ри рі­зні. У на­шо­му цен­трі ми не акцен­ту­є­мо ува­гу на вузь­кій спе­ці­а­лі­за­ції, а ком­бі­ну­є­мо те­хні­ки на за­ня­т­тях, де ва­гі­тні про­жи­ва­ють те ж са­ме, що і ди­ти­на вну­трі­шньо­утро­бно – пе­ре­ки­да­ю­ться у во­ді, про­хо­дять че­рез ро­до­ві шля­хи (про­пли­ва­ють під во­дою між но­га­ми ін­шої ва­гі­тної). Де­які жін­ки отри­му­ють за­до­во­ле­н­ня від цих вправ, а у де­яких про­яв­ля­ю­ться ро­до­ві трав­ми, з яки­ми ми по­тім пра­цю­є­мо, щоб до мо­мен­ту по­ло­гів по­збу­ти­ся цьо­го тя­га­ра. Крім то­го, ми пра­цю­є­мо з фі­зіо­ло­гі­чни­ми про­бле­ма­ми – опра­цьо­ву­є­мо су­гло­би і м’язи. З цим пра­цює Олег Кри­во­хат за сво­єю біо­ди­на­мі­чною ме­то­ди­кою (ін­терв’ю з Оле­гом Кри­во­ха­том чи­тай­те на с. 63–65).

На­ві­що це по­трі­бно для ва­гі­тної та ди­ти­ни?

Це по­трі­бно для то­го, щоб ди­ти­ні бу­ло до­бре. На­ві­що в прин­ци­пі по­трі­бні при­ро­дні по­ло­ги? Щоб ди­ти­на при­йшла у світ ком­фор­тно. Ма­люк вза­га­лі не по­ви­нен пла­ка­ти: якщо він пла­че, то це озна­чає, що щось не так. По­трі­бно це по­чу­ти і вжи­ти за­хо­дів. На цьо­му ґрун­ту­є­ться спіл­ку­ва­н­ня з ди­ти­ною. Плач – це її роз­мо­ва. Слу­ха­ти – основ­не зав­да­н­ня близь­ких і моє у про­це­сі па­тро­на­жу. Умі­н­ня слу­ха­ти ви­ро­бля­є­ться ще під час ва­гі­тно­сті. З 16-го ти­жня у ди­ти­ни по­чи­на­ють ви­ро­бля­ти­ся вла­сні гор­мо­ни, про­яв­ля­є­ться на­стрій, стан... Іно­ді ва­гі­тна ро­зу­міє, що їй ні­чо­го не хо­че­ться ро­би­ти, вза­га­лі ні­чо­го. Я в та­ко­му ра­зі став­лю за­пи­та­н­ня: «А мо­же, це не вам не хо­че­ться, а ди­ти­ні?» Бу­ва­ють си­ту­а­ції, ко­ли ду­же актив­ні, енер­гій­ні до ва­гі­тно­сті жін­ки пе­ре­тво­рю­ю­ться на сон­них че­ре­пах (у хо­ро­шо­му сен­сі). Про­сто їхній стан є на­слід­ком ба­жань їхньої ди­ти­ни. Ймо­вір­но, це пе­рі­од, ко­ли жін­ка мо­же, на­ре­шті, ви­спа­ти­ся за все по­пе­ре­днє жи­т­тя, і ди­ти­на їй дає цю мо­жли­вість. Адже ді­ти – на­ші вчи­те­лі. Якщо ду­ша ди­ти­ни ви­бра­ла вас сво­ї­ми ба­тька­ми, ва­ше зав­да­н­ня – по­чу­ти її, вчи­ти­ся у неї і змі­ню­ва­ти­ся.

ТА­МА­РА ЖА­ЛОВ­СЬКА Про­фе­сій­на тан­ців­ни­ця, ін­стру­ктор із під­го­тов­ки до при­ро­дних по­ло­гів, доула, за­снов­ник ки­їв­сько­го Цен­тру при­ро­дної ва­гі­тно­сті і гар­мо­ній­но­го роз­ви­тку ди­ти­ни; 20 ро­ків ви­рі­шує про­бле­ма­ти­ку при­ро­дних по­ло­гів в Укра­ї­ні

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.