Дар'я Хма­ра – про твор­чість у сім'ї та сім'ю у твор­чо­сті

KOLESO ZHITTJA - - Зміст - ДАР’Я ХМА­РА (КОВТУН) Спі­ва­чка, уча­сни­ця шоу «X-фа­ктор – 4»

Пі­сля за­між­жя та на­ро­дже­н­ня ди­ти­ни в жит­ті ко­жної жін­ки від­бу­ва­ю­ться кар­ди­наль­ні змі­ни. А якщо сім’я ство­рю­є­ться дво­ма твор­чи­ми осо­би­сто­стя­ми, у ко­жної з яких є свої ам­бі­ції, пра­гне­н­ня до успі­ху і ба­жа­н­ня бу­ти ві­до­мим, то змі­ни мо­жуть зна­чно впли­ну­ти і на ре­а­лі­за­цію у твор­чо­сті. Дар’я Хма­ра (Ковтун) по­ді­ли­ла­ся з «КЖ» сво­ї­ми се­кре­та­ми збе­ре­же­н­ня ба­лан­су між сім’єю та твор­чим роз­ви­тком. Який най­ва­жли­ві­ший слід у жит­ті мо­же за­ли­ши­ти лю­ди­на?

Най­го­лов­ні­ше – це про­дов­же­н­ня ро­ду. Адже пам’ять усіх по­ко­лінь жи­ве в нас і бу­де жи­ти ще ба­га­то сто­літь зго­дом. А ще – твор­чість лю­ди­ни про­тя­гом жи­т­тя. Хтось спів­ає, хтось грає чи тво­рить му­зи­ку, вір­ші, хтось пи­ше кар­ти­ни або тан­цює – все це за­ли­ша­є­ться в пам’яті ба­га­тьох лю­дей.

Що б ви хо­ті­ли пе­ре­да­ти сво­є­му ро­ду, який бу­де пі­сля вас?

Я б ду­же хо­ті­ла, щоб на­сту­пні по­ко­лі­н­ня у мо­є­му ро­ду по­збу­ли­ся не­зро­зумі­ло­го по­чу­т­тя про­ви­ни і бор­гу та про­сто на­вчи­ли­ся лю­би­ти се­бе.

На осно­ві чо­го ви ро­би­те ви­бір у рі­зних жит­тє­вих си­ту­а­ці­ях?

Я ду­же чу­тли­ва лю­ди­на, то­му зав­жди ви­би­раю від­по­від­но до сво­їх від­чут­тів, і зде­біль­шо­го во­ни ме­не не обма­ню­ють. Слу­хаю се­бе. Якщо ме­ні ра­ді­сно і спо­кій­но – на­прям пра­виль­ний, якщо важ­ко і на­пру­же­но – кра­ще ту­ди не йти. Ча­сом я, як і ба­га­то лю­дей, се­бе обма­нюю, ро­бля­чи ви­бір із по­зи­ції ло­гі­ки, але по­тім за це до­во­ди­ться від­по­від­а­ти. То­му вчу­ся бу­ти че­сною з со­бою і зі сво­ї­ми по­чу­т­тя­ми.

З ва­шим чо­ло­ві­ком, Єв­ге­ном Хма­рою, ви зна­йо­мі з ди­тин­ства. Чо­му від­но­си­ни скла­ли­ся тіль­ки че­рез ба­га­то ро­ків?

Ми з Же­нею ви­рі­ши­ли, що звер­ну­ти ува­гу одне на одно­го нас «зму­сив» наш

син, який уже був го­то­вий на­ро­ди­ти­ся, а ми з Же­нею ні­як не мо­гли зро­зу­мі­ти, що по­вин­ні бу­ти ра­зом. Спа­си­бі Ми­ко­лі за те, що від­крив нам очі. Це та істо­рія, яку ми при­ду­ма­ли. Якщо го­во­ри­ти про ре­аль­не жи­т­тя, то, на­пев­но, нам по­трі­бно бу­ло отри­ма­ти до­свід близь­ко­го спіл­ку­ва­н­ня з ін­ши­ми лю­дьми, що­би ста­ти справ­жньою па­рою – чо­ло­ві­ком і дру­жи­ною.

Як за­між­жя на вас упли­ну­ло?

Я зро­зумі­ла, що сім’я – най­силь­ні­ший со­юз, який мо­же існу­ва­ти у сві­ті. Уже не­має «моє – не моє», є тіль­ки «на­ше». Це ду­же див­не і во­дно­час пре­кра­сне по­чу­т­тя об’єд­на­н­ня. Ра­ні­ше я за­йма­ла­ся тіль­ки со­бою, сво­єю твор­чі­стю, сво­їм про­су­ва­н­ням, до­ся­гне­н­ням сво­го успі­ху. Те­пер мої прі­о­ри­те­ти зна­чно змі­сти­ли­ся – я при­ймаю успі­хи і по­раз­ки чо­ло­ві­ка так са­мо, як свої. Для ме­не ду­же ва­жли­во під­три­ма­ти Же­ню в йо­го роз­ви­тку і пра­гнен­ні но­вих до­ся­гнень, я пи­ша­ю­ся тим, що за­раз йо­го твор­чість на­бу­ває все біль­шо­го по­ши­ре­н­ня. Ме­ні при­єм­но ду­ма­ти, що в цьо­му є і моя за­слу­га як жін­ки, як йо­го дру­жи­ни. Во­дно­час я теж по­стій­но роз­ви­ваю своє жі­но­че, стаю більш гли­бо­кою твор­чо... У ро­ди­ні все вза­є­мо­пов’яза­но.

Що змі­ни­ло­ся у ва­шій твор­чо­сті пі­сля на­ро­дже­н­ня си­на?

Ста­ла­ся по­дія, на яку я ду­же че­ка­ла ба­га­то ро­ків, – від­кри­ли­ся ка­на­ли, зав­дя­ки яким я по­ча­ла пи­са­ти пі­сні. Ра­ні­ше во­ни з’яв­ля­ли­ся тіль­ки че­рез дра­му і му­ки твор­чо­сті, а за­раз при­хо­дять лег­ко та ра­ді­сно. Пер­шу свою пі­сню, зви­чай­но ж, я при­свя­ти­ла чо­ло­ві­ко­ві.

Як ви по­єд­ну­є­те твор­чість, тур­бо­ту про чо­ло­ві­ка і про си­на?

Є два мо­мен­ти, які, на мій по­гляд, най­ва­жли­ві­ші для мо­ло­дої ма­ми. Пер­ше – пра­виль­но роз­став­ля­ти прі­о­ри­те­ти, не бо­я­ти­ся про­си­ти до­по­мо­ги у чо­ло­ві­ка і близь­ких. Дру­ге – по-справ­жньо­му бу­ти по­руч із ди­ти­ною, вчи­ти­ся у неї, до­слу­ха­ти­ся до неї, від­чу­ва­ти її. Ди­ти­на – наш най­го­лов­ні­ший учи­тель, який на­вчає нас бу­ти со­бою, до­ся­га­ти тон­ко­го кон­та­кту зі сві­том і про­сто лю­би­ти.

Ди­ти­на – наш най­го­лов­ні­ший учи­тель, який на­вчає нас бу­ти со­бою, до­ся­га­ти тон­ко­го кон­та­кту зі сві­том і про­сто лю­би­ти

На фо­то (злі­ва на­пра­во): Єв­ген Хма­ра і Дар'я Хма­ра під час ви­сту­пу

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.