Сі­мей­ний жи­во­пис

(Сер­гій Вовк)

KOLESO ZHIZNI - - «СИЛА РОДА» - Сер­гій Вовк Заслу­же­ний ху­дож­ник Украї­ни, жи­во­пи­се­ць у третьо­му по­колін­ні, бать­ко та ді­дусь

ПРО ВИБІР ШЛЯХУ

Я на­ро­ди­вся у май­стер­ні і жив усе жит­тя в ро­дині ху­дож­ни­ків. І, хо­ча мав мож­ливість оби­ра­ти будь-який шлях, ви­рі­шив, що про­до­в­жу ро­дин­ну ди­на­стію. Це зда­ва­ло­ся ду­же лег­ким. Але на­справ­ді ро­бо­та ху­дож­ни­ка за­вжди від­бу­ваєть­ся че­рез мýку. До­сяг­нен­ня чо­гось вар­тіс­но­го про­хо­дить че­рез внут­ріш­нє страж­дан­ня, че­рез бо­роть­бу, са­мо­ро­зви­ток, са­мо­в­дос­ко­на­лен­ня – це ду­же важ­ли­во.

ПРО РОДИННИЙ ТЕАТР

У нас в ро­дині бу­ла тра­ди­ція – за­про­шу­ва­ти го­стей і розі­гру­ва­ти ма­лень­кі ро­дин­ні ляль­ко­ві ви­ста­ви. Ля­льок бу­ло ду­же ба­га­то. Гра­ли ви­ста­ви про ро­дин­ні свя­та і всі­ля­кі жар­ти – про то­го, хто щось ку­пив або не те з’їв… По­ка­зу­ва­ли ба­га­то всьо­го, і всі гля­да­чі бу­ли в за­хваті. Тек­сти пи­са­ли са­мо­туж­ки, но­ча­ми. Бі­ля ліж­ка бать­ків зошит ле­жав, ку­ди ма­ма, про­ки­да­ю­чись се­ред ночі з дум­кою про сю­жет, за­пи­су­ва­ла свої ідеї. На жаль, це бу­ло до мо­го на­род­жен­ня. Я знаю про цей театр ли­ше з роз­по­ві­дей бать­ків, але від­чу­ваю, яке то бу­ло ці­ка­ве жит­тя.

ПРО ПЕРШИЙ МАЛЮНОК

Най­пер­шо­го я не пам’ятаю, бо ма­лю­вав із ран­ньо­го ди­тин­ства, за­вжди і всю­ди. Але при­га­дую, як мріяв про фло­ма­сте­ри, й од­но­го дня ді­дусь мені по­да­ру­вав чо­ти­ри­ко­льо­ро­ві «чарів­ні па­лич­ки».

Я по­чав ма­лю­ва­ти ма­лень­кі ли­стів­ки – сон­це, яке схо­дить або за­хо­дить, ліс, річ­ку… Це бу­ло ду­же ці­ка­во і яс­кра­во. Ма­буть, са­ме ці ма­люн­ки мож­на на­зва­ти мої­ми пер­ши­ми ху­дож­ні­ми тво­ра­ми.

ПРО ВЛАСНІ «КАЗКИ»

Бу­ден­ність і твор­чість поєд­ну­ють­ся ду­же важ­ко, це ви­ма­гає сво­го спо­со­бу жит­тя. Хо­ча я звик, я про­сто ма­люю. Вся моя твор­чість аб­со­лют­но брех­ли­ва. Як­що ви ду­має­те, що я ма­люю те, що іс­нує на­справ­ді, – це не так. Во­но тіль­ки схо­же на жит­тя, але це мої власні казки, власні історії. Я вкла­даю в кож­ну квіт­ку якусь пер­со­налію, і як­що ма­люю, то мо­жу ска­за­ти, що оця квіт­ка схо­жа на пев­ну лю­ди­ну.

ПРО ВПЛИВ БАТЬ­КІВ

Бать­ки ду­же впли­ва­ли на мене під час мо­го нав­чан­ня і ста­нов­лен­ня як ху­дож­ни­ка. Ін­ко­ли мені здаєть­ся, що во­ни за­над­то на­ма­га­ли­ся ке­ру­ва­ти мною – бу­ли ду­же ви­мо­гливі і ма­ли свої по­гля­ди на все. А мені в ди­тин­стві, звіс­но, хо­ті­ло­ся і в фут­бол по­гра­ти, і по­бі­га­ти з дру­зя­ми.

ПРО ЗАВДАННЯ ХУ­ДОЖ­НИ­КА

Я ніко­ли не від­хо­жу над­то да­ле­ко від справж­ньо­го жит­тя, хо­ча і мрію про те, щоб відір­ва­ти­ся від на­ту­ри. Мої ро­бо­ти ма­ють вигляд пе­ре­кон­ли­вих, але це не озна­чає, що по­ба­чене на кар­тині іс­ну­ва­ло на­справ­ді. Для мене го­ловне – ство­ри­ти якийсь по­зи­тив­ний об­раз, від­чут­тя цьо­го дня. Ми вкло­няє­мо­ся сон­цю що­ден­но, ко­ли йо­го ба­чи­мо, внут­ріш­ньо. Я це ду­же го­ст­ро від­чу­ваю. Жи­во­пис і

Сер­гій Вовк, «В са­ду», 2017

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.