”Це не мо­же бу­ти прав­дою. Во­но не вкла­да­є­ться в ло­гі­ку”

Krayina - - ІСТОРІЯ - Текст: Свя­то­слав ЛИПОВЕЦЬКИЙ

Він іде на спів­пра­цю з ра­дян­ськи­ми спец­слу­жба­ми. 1953 ро­ку допомагає за­три­ма­ти про­від­ни­ка пів­ні­чно-за­хі­дних укра­їн­ських зе­мель Ва­си­ля Га­ла­су – ”Ор­ла­на” та йо­го дру­жи­ну Ма­рію Сав­чин – ”Ма­рі­чку”. Обох дов­го опра­цьо­ву­ють. У Києві кіль­ка ра­зів ви­во­дять у мі­сто – щоб по­ба­чи­ли, як во­но роз­ро­сло­ся за час ра­дян­ської вла­ди. Ве­зуть у За­по­ріж­жя – по­ка­зу­ють За­по­ріж­сталь, Дні­про­гес і Хор­ти­цю. Ма­рія у су­про­во­ді спе­ц­аген­та ді­ста­не­ться до Ні­меч­чи­ни, там зу­стрі­не­ться з про­від­ни­ка­ми ЗП УГВР і по­вер­не­ться на­зад. Ви­на­го­ро­да – сво­бо­да ”Ор­ла­на” і спіль­не життя на во­лі. Та­кож їм обі­ця­ють по­вер­ну­ти 6-рі­чно­го си­на Пе­тра, яко­го ви­хо­ву­ють ро­ди­чі.

В остан­ній день пе­ред від­прав­кою на За­хід ”Ор­ла­на” та ”Ма­рі­чку” ве­зуть у се­ло під Тер­но­по­лем. Під від­по­від­ним обій­стям во­дій ін­сце­ні­зує по­лом­ку. Хлопця про­сять пе­ре­пли­ва­ють річку. Пе­ре­йшов­ши кор­дон Схі­дно­го і За­хі­дно­го Берліна, кур’єри звер­та­ю­ться в по­соль­ство США. Аме­ри­кан­ські спец­слу­жби ви­кли­ка­ють го­ло­ву За­кор­дон­но­го пред­став­ни­цтва УГВР Ми­ко­лу Ле­бе­дя. ”Ма­рі­чка” пе­ре­ка­зує йо­му си­ту­а­цію, в якій опи­ни­ла­ся з чо­ло­ві­ком.

– Це не мо­же бу­ти прав­дою. Во­но не вкла­да­є­ться в ло­гі­ку, – ка­же Лебедь.

”У даль­ших роз­мо­вах він пря­мо бла­гав ме­не, щоб я ”при­зна­ла­ся”, бо ж ”за­дар­мо” ме­не не ви­сла­ли за кор­дон, – опо­від­ає жін­ка. – Ме­ні не бу­ло до чо­го при­зна­ва­ти­ся, і ви­сла­ли ме­не зов­сім не ”за­дар­мо”. КДБ за­три­ма­ло со­бі без­цін­ну за­ста­ву: мо­го чо­ло­ві­ка в тюр­мі, си­на на лю­дях, ба­тьків і всіх бра­тів і се­стер – у тюр­мах і на за­слан­ні. Для ме­не це бу­ла над­то ви­со­ка ці­на, а для Ле­бе­дя та­кі ці­ни не вра­хо­ву­ва­лись”.

Ва­силь Га­ла­са був за­су­дже­ний до 10 ро­ків тюр­ми. До­стро­ко­во звіль­не­ний 1960-го. За­брав си­на. Ма­рія Сав­чин про­жи­ва­ла у США. По­друж­жя кіль­ка ра­зів зу­стрі­ча­ло­ся пі­сля здо­бу­т­тя Укра­ї­ною не­за­ле­жно­сті. Але обоє до то­го ча­су за­ве­ли но­ві сім’ї. ме­жду за­ру­бе­жными оу­нов­ски­ми фор­ми­ро­ва­ни­я­ми с тем, что­бы не допу­стить их объе­ди­не­ния в еди­ный на­ци­о­на­ли­сти­че­ский центр”. На по­ча­тку 1954 ро­ку ра­діо­ка­на­лом ЗП УГВР на За­хід при­хо­дять два ли­сти з Укра­ї­ни, під­пи­са­ні Ва­си­лем Ку­ком. Їх пу­блі­ку­ють в укра­їн­ській пре­сі під на­звою ”Во­ля Ба­тьків­щи­ни”. Там зокре­ма йде­ться: ”Бий­ли­хо (псев­до­нім Сте­па­на Бан­де­ри. – Кра­ї­на) ві­ді­йшов від по­ста­нов ІІІ На­дзви­чай­но­го Ве­ли­ко­го Збо­ру ОУН. Він ні фор­маль­но, ні фа­кти­чно не є про­від­ни­ком ОУН. Про­від ОУН в Україні упов­но­ва­жує Ле­ва Ре­бе­та, Зе­но­на Ма­тлу та Бий­ли­ха тимчасово пе­ре­бра­ти ке­рів­ни­цтво За­кор­дон­них ча­стин ОУН”. Фор­му­є­ться нове ке­рів­ни­цтво організації. Се­ред укра­їн­ських на­ціо­на­лі­стів на­стає чер­го­вий роз­кол. Опо­зи­ція до Бан­де­ри ство­рює ОУН (з) – ”за кор­до­ном”. Її очо­лю­ють Лев Ре­бет і Зе­нон Ма­тла. Роз­коль­ни­ків на­зи­ва­ють ”двій­кою” або ”двій­ка­ря­ми”. Цей кон­флікт був спро­во­ко­ва­ний ра­дян­ськи­ми спец­слу­жба­ми. 12 жов­тня 1957 ро­ку в Мюн­хе­ні агент КДБ зни­щить Ле­ва Ре­бе­та. Вже в ча­си не­за­ле­жно­сті Ва­силь Кук за­пе­ре­чить ав­тен­ти­чність сво­їх ли­стів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.