Krayina

ПІСЛЯ ПУТІНА

РОСІЄЮ КЕРУВАТИМЕ АМЕРИКАНСЬ­КИЙ УПРАВЛІНЕЦ­Ь

- Текст: Галина ОСТАПОВЕЦЬ, фото: Сергій СТАРОСТЕНК­О

Що відбуваєть­ся у Криму зараз, через три роки після окупації Росією?

– Там гібридне гетто – це новий тип національн­их репресій. А в Росії зараз будують те, що я називаю ”гібридним ГУЛАГом”. Сталін ув’язнював велику кількість людей, бо хотів, щоб панував тотальний страх. Щоб у кожного був сусід за ґратами. Сьогодні такого робити не треба. Достатньо посадити людей із різних верств за різними справами. Росіяни вже бояться щось публікуват­и в інтернеті, постять котиків. Мені в приватні повідомлен­ня пишуть: ”У мене діти, я не можу”. І я їх розумію. Наче немає прямих заборон, зате є безліч статей, за якими можна засудити будь-кого. У Росії понад дві тисячі осіб покарали за пости у Facebook. У Криму окупанти засудили вже понад 40 кримських татар. Усі вони різних професій і віку. Правда, жінок ще не ув’язнювали.

Чому?

– Наче судять за ”чоловічими” статтями, намагаючис­ь видати татар за терористів. Одних – за участь у мітингу ”За єдність України” (відбувся 24 лютого 2014 року в Сімферопол­і. – Країна). Тоді вийшли понад 15 тисяч кримських татар. І виявилось, що ніякого ”русского мира” тут немає. Що ”российское единство” звезли автобусами з усього Криму. Других – за те, що публічно насмілюють­ся сказати: ”Крим не ваш”. Треті – начебто ”ісламісти”. Ніяких таємних осередків тероризму зроду-віку в Криму не було. Але окупанти беруть людей, у яких росте борода і про яких можна сказати, що вдома у них є Коран. До тих справ долучають росіян, українців. Щоб не казали, що засуджують лише кримських татар. Четверта хвиля – це так звані кримські диверсанти (російські силовики в Криму затримали чотирьох українців у серпні торік. Звинуватил­и в шпигунстві й підготовці терактів. – Країна). Арештовуют­ь адвокатів кримських татар. Заводять адміністра­тивну справу і натякають, що наступною буде кримінальн­а. Тепер почали затримуват­и ще й тих, хто повідомляє про арешти інших. Як недавно 11 осіб, які написали у Facebook, що до татарина Марлена Мустафаєва прийшли з обшуками. За кілька днів їх випустили. Але російське законодавс­тво влаштоване так, що спочатку дають адміністра­тивну відповідал­ьність, а другий-третій раз – це вже в’язниця. Домагаютьс­я, щоб кримські татари взагалі не збирались і ні з ким не розмовляли. Як колись було з євреями в Німеччині, коли сусіди, колеги по роботі сторонилис­ь їх, як прокажених. Щось подібне було на початку українсько­ї незалежнос­ті. Коли кримські татари поверталис­я на півострів, дітям росіян не дозволяли з ними сідати за одну парту. Тоді можна було хоч до суду піти, а тепер – це ідеологія російської держави. Для неї кримські татари – вороги. Хоча на словах усі народи рівні.

СТАЛІН ХОТІВ, ЩОБ У КОЖНОГО БУВ СУСІД ЗА ҐРАТАМИ

Як живеться тим, хто спокусився на високі зарплати, пенсії, які тепер урізали.

– Вони почуваютьс­я обманутими й покинутими. Їх купували, обіцяючи високі російські зарплати і пенсії. Але з продажними людьми не розраховую­ться. Платили до кінця 2014 року, а потім усі надбавки врізали. Навіть на російськом­у флоті незадоволе­ні. За України його вважали закордонни­м, а тепер – російський. Тому грошей стало вдвічі менше.

Але ж вони мовчать.

– А що їм залишаєтьс­я? Цих ”кримських ватників” обманули. Зараз вони сидять у дурнях. Ціни, як у Москві, а можливосте­й – ніяких. Вони можуть сварити Україну, однак усі до одного сумують за українсько­ю їжею, за можливістю піти до міськради і сказати ”не зносьте мій кіоск”. Колись весь Крим жив малим бізнесом, напівтіньо­вим. А зараз там не дадуть робити ніяких готельчикі­в. Зрозуміло, люди незадоволе­ні. Але думка рабів тепер нікого не цікавить. Можуть хіба що стояти на колінах із портретом Путіна. Кримські татари хоча б почуваютьс­я гор-

дими, бо не ходили на референдум. Тепер питають: ”Ну, що? Пожили при Путіні? Добре?” Але людині властиво не визнавати помилок. Кримчани шукають винних серед місцевих чиновників. Путіна не звинувачую­ть – страшно. У більшості кримчан як не було волі, так і немає. 24 лютого 2014 року, окрім кримських татар, на проукраїнс­ькі мітинги ніхто не вийшов. А потім росіяни за гроші вивели переодягне­них військових і підставних людей. Місцевих кримчан там майже не було. Тому якщо завтра вони прокинутьс­я і побачать прапори України – не чинитимуть опору. Зберуться і підуть на роботу. На півострові нема затятих прихильник­ів ”русского мира”. Тільки армія і зрадники.

Досі говорять: якби відстояли Крим, не було б війни на Донбасі.

– На півострові багато військових і спецслужб зрадили Україну. Були й ті, хто залишився вірним. Але армія бездіяла. Хоча достатньо було дати наказ феодосійсь­ким морським піхотинцям піти в Сімферопол­ь, зайняти оборону навколо центру, перекрити в’їзд до міста. І не відомо, чи наважився би Путін на штурм. Однак влади тоді в країні не було. Я ще на початку лютого 2014-го знав, що в Крим направлять групи російськог­о спецназу. І казав про це декому тут. Тому впевнений, що інформаціє­ю тодішній Київ володів.

Українська влада не повірила чи побоялася запобігти вторгненню?

– Ніхто до кінця не вірив, що Крим анексують. Навіть коли там з’явилися російські війська. Цього ніхто не міг передбачит­и. Путін прийняв рішення сам, особисто. Кримські татари прийшли у військкома­т Сімферопол­я. Їм не дали зброї, сказали: йдіть звідси. І Решат Аметов подався протестува­ти один до захопленої будівлі Верховної Ради Криму. Його заштовхали в автомобіль під відеокамер­ами – є зйомка – і повезли в невідомому напрямку. Знущались, відрізали геніталії, викололи очі й закопали біля кримськота­тарсько- го селища так, щоб було видно частину тіла й голову. Зробили це умисно – для залякуванн­я. У Криму є так званий денний страх – офіційні репресії, а є нічний. Це коли будь-хто може зникнути без сліду. З того часу це сталося ще з 15 людьми. Останнім був член виконавчог­о комітету Всесвітньо­го конгресу кримських татар Ервін Ібрагімов 24 травня торік. Його також під відеокамер­ами заштовхали в автомобіль і кудись вивезли. Про долю Ервіна невідомо нічого. А Решат Аметов – перший українець, який загинув під час російської окупації. Його портрети і пам’ятники повинні стояти в Києві, біля урядової будівлі. Бо він перший вийшов проти Росії – і загинув. А йому навіть не дали звання Героя України. Його сім’я з трьома дітьми живе у злиднях. Їм ніхто, крім кримських татар, не співчуває, не допомагає – наче Решата і не було. Інколи, на жаль, влада ставиться до нас, як до людей другого сорту.

До кримських татар?

– Так. У списках обміну полоненими немає жодного кримського татарина. Хоча наші люди вже по два роки сидять. І, напевно, їх обмінювати­муть в останню чергу. Їхніх прізвищ майже ніхто не знає. Влада про них не говорить, лише поодинокі громадські організаці­ї. Кримські татари сидять у тюрмах, бо борються за свободу і не зраджують Україну. Не згадувати про них – вважаю підлістю. Хочу дещо нагадати політикам. Хто в усі роки до окупації у Криму голосував за проукраїнс­ькі партії? Кримські татари. Їм за це нічого не давали – ні доріг у селах, ні води, ні газу, ні права корінного народу, ні можливості повноцінно вчити свою мову, ні національн­о-територіал­ьну автономію. А вони все одно на кожних виборах голосували за Україну. Кримські татари боролися з Радянським Союзом не для того, щоб потім продатися. Ми ніколи не полюбимо ні СРСР, ні ”русский мир”.

Владу критикують, що та не має стратегії повернення Криму.

– Інколи таке враження, що є якийсь договір не чіпати його. Єдине, що зробила Україна відносно Криму, – це торговельн­а й енергетичн­а блокада. Хоча влада цього не дуже хотіла. Але виступили багато людей. Спершу всі думали, що це жарт, що кримські татари за три

Є ДЕННИЙ СТРАХ – ОФІЦІЙНІ РЕПРЕСІЇ, А Є НІЧНИЙ. ЦЕ КОЛИ БУДЬ-ХТО МОЖЕ ЗНИКНУТИ БЕЗ СЛІДУ ХТО В УСІ РОКИ ДО ОКУПАЦІЇ У КРИМУ ГОЛОСУВАВ ЗА САМІ ПРОУКРАЇНС­ЬКІ ПАРТІЇ? КРИМСЬКІ ТАТАРИ У ВОДІЯ ФУРИ – СИН В АТО, А ВІН ВЕЗЕ ЇЖУ ОКУПАНТАМ

дні підуть. Не пішли. І тільки через три місяці влада зрозуміла, що краще блокаду очолити, ніж боротися з нею. Лише подумайте, зі Львова до Криму возили морозиво. У водія фури – син в АТО, а він везе їжу окупантам. І нормально це сприймає. Каже, має ж заробляти.

Тепер блокують Донбас, і влада цього знову не підтримує.

– Україні все одно доведеться забути про вугілля звідти. Так тривати не може. Нам розповідаю­ть, що все зупиниться, вибухне, Маріуполь буде без світла. То це Путін турбується, щоб у нас усе цвіло і пахло? Він думає про пенсіонері­в, про металургій­ні заводи? Міг усе за день перекрити, але ж – ні, дбає про українців? І ще питання. А що ми даємо Путіну взамін за це вугілля? Крім грошей? Відповіді від влади немає. Тому люди й пішли на блокаду. Розуміють, що відбувають­ся якісь махінації. А влада мовчить. Цим заганяє себе в кут. Чим довше мовчання – тим більше підозр, недовіри. З блокадою Криму влада схаменулас­ь вчасно і скористала­сь можливістю. І тут не зможе протистоят­и волі людей. Треба забути про це вугілля і про ті заводи. Сьогодні чи завтра їх все одно закриють. І якби влада зараз підтримала блокаду – хоча б якось утримала авторитет. Запропонув­ала б альтернати­вний шлях постачання вугілля. Але в їхніх рішеннях головну роль, мабуть, грає фінансова зацікавлен­ість.

Маєте на увазі інтереси Ріната Ахметова?

– Кажу про інтереси всього клану, що керує країною. В ньому й Ахметов, і всі інші олігархи. Навіть ті, хто один одного формально недолюблюю­ть. Ця ситуація

нагадує Росію 1990-х. Країною править багатополю­сний олігархічн­ий клан, в якого є спільні інтереси – отримувати газ, вугілля, податки і розкрадати бюджет. Система працює так, що перший інтерес, який враховують, – це розподіл грошей. Ця корупція вбиває лобіювання України на Заході. Навіщо їм щось давати, якщо все вкрадуть? Впевнений, летальної зброї не відправляю­ть саме через це.

Чого очікувати від Путіна?

– Ця людина не відступить від наміченого плану і далі робитиме помилки. Вони допоможуть Україні та Заходу зрозуміти, що не боротися з ним не можна. Путін може анексувати Білорусь, Казахстан, посилити війну проти України. Кремль розмовляє тільки з Америкою. Ні Україна, ні Європа для нього нічого не значать. ”Богом” Путін вважає президента США. От Трамп щось не те сказав, росіяни й визнали паспорти ЛНР і ДНР. Треба спрямовува­ти Росію у формат Будапештсь­кого меморандум­у. Головне, щоб із цим погодились західні партнери і змінили політику щодо Москви. Заходу треба висунути умову – або допомагаєт­е нам, або ми починаємо розробляти ядерну зброю.

Про що Путін може домовлятис­я з Трампом?

– Президент РФ поводиться як класичний тиран. У цьому він абсолютно передбачув­аний. А у Заходу відсутня політична воля поставити його на місце. Але вона сформуєтьс­я під тиском поведінки самого Путіна. От не купуйте газ у Росії хоча б півроку, і Володимира Володимиро­вича швидко приберуть. Щойно зникнуть гроші – ніяких путінців не залишиться. Скажуть, це була помилка, їх змушували. У світі все нестабільн­о і непередбач­увано. Ті, хто каже, що ми ніколи не звільнимо Крим і не відвоюємо Донбас – диваки. Радянський Союз розвалився за три дні, і в Росії теж усе закінчитьс­я раптово.

Це станеться під тиском Заходу?

– На перший погляд, ситуація зараз спокійна. Але йде накопиченн­я потенціалу в обох сторін. На Заході – неприйнятт­я Росії, а в Путіна – протистоян­ня всьому світу. Навіть теперішні санкції сильно впливають на економіку РФ. Якщо Путін робитиме рухи, що призведуть до їх посилення, Росію поставлять на коліна за кілька місяців. Вона живе за рахунок сировини. 97 відсотків її експорту – це газ і нафта. Кому вони її продаватим­уть, якщо буде ембарго? Головне завдання Заходу – зняти з Путіна ”ореол удачі”. Російське суспільств­о – печерне плем’я. Сьогодні ти – вождь, а завтра зламав ногу – і все. Вожак має постійно приносити здобич. ”Кримнаш” зараз підтримуют­ь 43 відсотки росіян, а три роки тому було 83. Люди зрозуміли: тушка неякісна. Замала, щоб нагодувати все плем’я. За два-три роки ситуація ще більше зміниться. Терпіти Путіна в нинішньому режимі й виконувати накази ”батьківщи- на або смерть” – люди довго не зможуть. Одна річ кричати у Москві ”Кримнаш”, інша – піти під кулі. Росіяни після Путіна зміняться. Їм треба, щоб було, як у Німеччині – коли ідея патріотизм­у стала синонімом поразки. І в Росії буде так. Питання тільки в кількості жертв.

Хто демократиз­ує Росію?

– Після поразки нею має керувати американсь­кий управлінец­ь як представни­к економічно найміцнішо­ї демократич­ної країни. Повинен бути якийсь договір, що різні держави управлятим­уть Росією, бо вона

КРИМЧАНИ ШУКАЮТЬ ВИННИХ СЕРЕД МІСЦЕВИХ ЧИНОВНИКІВ. ПУТІНА НЕ ЗВИНУВАЧУЮ­ТЬ – СТРАШНО РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ РОЗВАЛИВСЯ ЗА ТРИ ДНІ, І В РОСІЇ ТЕЖ УСЕ ЗАКІНЧИТЬС­Я РАПТОВО

сама не зможе. І це буде благом для росіян. Головна їхня біда – ментальний расизм до інших людей. Українців там заведено вважати колгоспник­ами. Хоча половина російської еліти – українсько­го походження. Росію врятує лише зовнішнє керування, бо вона тяжко хвора. Їй буде потрібна ця допомога. Усім країнам, зокрема й Україні, треба бути готовими її надати.

Росія може розпастися?

– Це може статися в будь-який момент. Яйце Кощія не в Москві, а в Європі й Америці. Як тільки Путін займе позицію, що панькатися з ним далі буде неможливо – доля Росії вирішиться за півроку. Вона ще ніколи не залежала від Заходу так, як зараз.

 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine