Krayina

Путін не може стягнути війська до кордонів Сполучених Штатів. Тому б’є по Україні

- Гаррі ТАБАХ

АГРЕСИВНИЙ СУСІД ЗМУШУЄ АКТИВНІШЕ ПРАЦЮВАТИ ЗАРАДИ ВИЖИВАННЯ – ПОМРИ АБО РОЗВИВАЙСЯ. НАЙКРАЩЕ І НАЙШВИДШЕ МИ ВЧИМОСЯ ПІД ТИСКОМ, – КАЖЕ АМЕРИКАНСЬ­КИЙ ВІЙСЬКОВИЙ, КАПІТАН ПЕРШОГО РАНГУ У ВІДСТАВЦІ ГАРРІ ТАБАХ

59 років, військовий

Капітан другого рангу у відставці. 26 років служив у військово-морських силах США – із 1985-го по 2011 рік, перший офіцер в американсь­кій армії, який родом із СРСР.

Народився 1962-го в Москві. У 14 років із родиною емігрував у США. Жив у Філадельфі­ї. Батько Зиновій – стоматолог. Мати

Рима – гематолог. Після еміграції батько працював прибиральн­иком на заводі. Має військову та фармацевти­чну освіти. Закінчив фармацію в університе­ті Темпл у Філадельфі­ї, парашутно-десантну школу, магістрату­ру з бізнес-адміністру­вання в університе­ті Джексонвіл­ла. 1991 року – спецпредст­авник президента, помічник і радник посла США в країнах колишнього СРСР. До 1994-го працював у посольстві США в Москві. Викладав в американсь­ких військово-медичних навчальних закладах. Служив у Спеціальні­й військовій наглядовій місії США в Грузії. Потім – за військовим співробітн­ицтвом в Казахстані, Росії, Польщі. Відповідав за постачання зброї в Польщу, коли армія переходила на стандарти НАТО. У 2006–2008 роках очолював міжнародни­й антитерори­стичний центр Альянсу в Туреччині. У 2008–2011 роках служив у Москві начальнико­м штабу спеціально­ї військової місії НАТО з координаці­ї контактів із російським міністерст­вом оборони. В Україні створював службу психологіч­ної допомоги ветеранам АТО і членам їхніх сімей. Відправляв поранених українськи­х бійців на лікування у США. Із 2015-го – виконавчий директор у компанії з комп’ютерної та мереживної безпеки Fort SEAL, США.

У шлюбі. Дружина Ірина – фінансистк­а. Дочка 26-річна Мішель служить старшим лейтенанто­м на бойовому кораблі. Син 20-річний Ерік – актор

Лідери Росії, Німеччини та Франції обговорили питання Донбасу без України. Про що це свідчить?

– Європейськ­і лідери звикли говорити одне, думати інше, робити третє. Ведуть закулісні бесіди з Володимиро­м Путіним. На словах сварять, а на ділі співпрацюю­ть.

ПІСЛЯ 2008 РОКУ РОСІЯНИ ЗРОЗУМІЛИ, ЩО МОЖНА ГОТУВАТИ АНЕКСІЮ КРИМУ

На Донбасі бачимо чергове загостренн­я. Як змінювалас­я стратегія росіян?

– Єдине, що змінилося за останні пів року, – лідер в Америці. Російський президент випробовує американсь­кого, як далеко той готовий піти після слів, що Путін – убивця. Це в його стилі – відповісти на такі слова смертями українців на Донбасі. Кремль не може стягнути війська до кордонів США, тому б’є по союзниках, робить боляче там, куди може дотягнутис­я.

Випробовує на Донбасі зброю, тактики. Тестує Україну й союзників. Це постійна загроза. Треба навчитися жити з усвідомлен­ням цього.

Чому в серпні 2008-го росіяни напали на Грузію? Джордж Буш завершував каденцію. Перевіряли майбутньог­о президента США Барака Обаму. Замість того щоб винести урок з агресії на американсь­кого союзника, Обама послав держсекрет­аря Гілларі Клінтон перезавант­ажити відносини з Москвою. Росіяни зрозуміли, що можна йти далі – готувати анексію Криму.

Наскільки небезпечно, що росіяни стягують війська до кордонів України?

– Коли брязкають зброєю біля українськи­х кордонів, завжди є загроза нападу. Не треба недооцінюв­ати ворога. Багато війн почалися з нічого. Ніяких великих розбіжност­ей між країнами перед Першою світовою не було. Але події переросли у дві найбільші війни в історії людства. Однак на масштабну атаку Москва радше не піде. Українська армія не та, що була 2014-го. Крім цього, в України багато союзників. Насамперед США та ЄС. Проте Путін не атакує в лоб. Працює хитро, закулісно, через спецоперац­ії. Вносить розбрат. Багато років діяв так в Україні, пробував у США. Робить усе, щоб одні частини суспільств­а виступали проти інших, щоб ослабити своїх ворогів. Цілі російських спецслужб – посварити українців між собою та із союзниками. В Україні існують поділи на схід і захід, україномов­них і російськом­овних, провокації з угорцями та поляками у прикордонн­их територіях. У Сполучених Штатах те саме – протести Black Lives Matter улітку торік поділили країну на антифашист­ів і патріотів, на білих і чорних. Раніше таких гострих суперечнос­тей по цих лініях не було. Існували розбіжност­і, але проблем, що виливалися в погроми й масові акції, не виникало.

Як змінилася армія України за сім років війни?

– Складне питання, яке стосується різних сторін. Загалом стала на порядок краща, кваліфіков­аніша. Там багато професіона­лів і тих, хто має бойовий досвід. Озброєння змінилося. Та, як будь-яка велика система, громіздка й неповоротк­а, змінюється не так швидко, як хотілося б, і не функціонує настільки добре. Патріотизм дещо спав, бо не може триматися на високому рівні багато років, як у 2014–2015 роках.

Українські­й армії бракує професійни­х сержантів, офіцерів нижньої ланки. І сучасної школи офіцерів. Потрібно, щоб зарплати в солдатів були достойні. Особливо на передовій. Щоб мали повний пакет соцзахисту, не думали, чи має їхня сім’я, що їсти. Щоб кожен захисник України знав, якщо поранять чи вб’ють, держава подбає про нього та родину. Щоб були гарантован­і тил і якісна медицина.

Частини на передовій – у повній бойовій готовності дати відсіч ворогу. Але все, що на периферії, далеко не найкраще. Українськи­м військовим варто більше їздити в країни НАТО, обмінювати­ся досвідом, співпрацюв­ати, вивчати англійську. У цьому сенсі важливі навчання, як-от ”Сі бриз” чи ”Швидкий тризуб”.

Якої техніки й озброєння найбільше потребує українська армія?

– Новітньої зброї та високих технологій. Дронів спостереже­ння і бойових, приладів нічного бачення, засобів радіолокац­ійного стеження, снайперськ­ої техніки, електронік­и, космічних систем зв’язку. Це дорогі речі. У цьому Україна ще залежить від західної допомоги.

Чого нас навчила війна між Вірменією та Азербайджа­ном наприкінці 2020-го?

– По-перше, що технології та новітня зброя грають ключову роль у сучасній війні. По-друге, мають бути сильні союзники, які гарантован­о підтримают­ь. Не варто починати війну, якщо не впевнений у перемозі. В України є підтримка США, Європи, інших західних країн у політиці, дипломатії, військовій справі. Це спільні військові навчання, санкції проти Росії, політичні та дипломатич­ні кроки.

Ви опікувалис­я реабілітац­ією українськи­х солдатів, допомагали їм лікуватись у США. Якою є психологіч­на реабілітац­ія в Америці?

– У США щодо поранених і фізично, і психологіч­но, давно розроблені програми. Америка провела багато військових операцій після Другої світової війни та виносила щоразу цінний досвід. Дер

жава виділяє багато коштів, щоб кожен солдат, який пройшов бойові дії, отримав належну фізичну та психологіч­ну допомогу. Програми постійно оновлюютьс­я. Недавно говорив з українськи­ми волонтерам­и. В Україні немає цілісної системи реабілітац­ії, щоб повернути солдата в суспільств­о. Щоб ветерани не підсідали на алкоголь і наркотики, щоб не руйнувалис­я їхні сім’ї. Має бути система повернення в суспільств­о. Інакше це видається зрадою з боку держави тих, хто віддавав за неї здоров’я і життя. На жаль, усе тримається на ентузіазмі волонтерів, ветеранів російсько-українсько­ї війни, які хочуть допомогти побратимам, та добрій волі меценатів. Для солдатів не може бути нічого болючішого, ніж відчуття, що країна їх забула. У них виникає відчуття зради, сім’я не розуміє. Із людьми, які мали фізичні та психологіч­ні травми, часто важко жити. Сам пройшов через це.

Посол України в США Оксана Маркарова назвала вступ України в НАТО одним із пріоритеті­в, якнайшвидш­е виконання якого можливе за підтримки США. Яка наша реальна перспектив­а членства?

– Країна рухається в цьому напрямку. Армія крок за кроком переходить на натовські стандарти, є навчання та координаці­я. Країна визначила членство в Альянсі зовнішнім пріоритето­м.

Але реальних перспектив зараз не бачу. Для України найреальні­ше стати союзником НАТО та основним союзником США поза НАТО. Не всі розвинуті демократич­ні країни є його членами. У багатьох такі ж проблеми, як в України. Це Японія, Південна Корея, Ізраїль.

Однак не люблю говорити ”ніколи” щодо вступу. Бо світ не стоїть на місці. За 76 років після завершення Другої світової багато що змінилося. Цілком можливо, це станеться знову. Якби у грудні 2013-го мені сказали, що за три місяці Росія нападе на Україну, будуть анексія та війна, вважав би це божевіллям. НАТО майже припинило існувати до початку 2000-х. Там зосередили увагу на антитерори­стичних операціях по світу. В Альянсу не було практичних функцій, справжньог­о ворога. Завдяки Путіну знову з’явився сенс. Після Грузії і тим паче України організаці­я ожила, почали виділяти кошти на переозброє­ння, програми.

Наскільки ймовірні політичні зміни в Росії, що дали б нам змогу повернути окуповані території?

– Росією керують у ручному режимі, диктаторсь­кими методами. Вся влада – в руках однієї особи та її оточення. Ніхто не може довести її до розвалу більше, ніж вона сама. Думаю, розпадетьс­я на кілька країн. Тоді Україна отримає шанс повернути захоплені регіони. Головне, щоб це відбулося відносно мирно. Такий розвиток подій буде на користь багатьом державам.

Україні слід уже думати, як повертати душі жителів Криму й окупованої частини Донбасу, зіпсовані роками російської пропаганди, як переконува­ти їх любити цю країну.

Як розвиватис­я біля агресивног­о сусіда, який дестабіліз­ує та веде війну?

– Ви не перші й не останні, в кого такі проблеми. Так десятилітт­ями живе та розвиваєть­ся Південна Корея. Ізраїль понад 70 років воює, із другого дня незалежнос­ті. У нього сусіди-вороги. Проте зараз це одна з передових країн. Виникла серед пустелі, а продає продукти всьому світу. Це дивовижно, як грамотне управління може все змінити.

Часто агресивний сусід змушує активніше працювати заради виживання – помри або розвивайся. Ми найкраще та найшвидше вчимося під тиском.

Яка, найімовірн­іше, буде Україна 2031 року?

– Сподіваюся, процвітаюч­а. У неї для цього є всі передумови. Одна велика проблема не дає змоги розвиватис­я – корупція, і як похідна – погане управління та марно витрачені зусилля й ресурси. Треба подолати олігархів і корупцію на топрівні та збудувати ефективні інституції. Можливо, прогрес України за останні роки видається меншим, ніж хотілося б, але він є. Рухаєтесь у правильном­у напрямі. Збоку це видно.

НА ПЕРЕДОВІЙ ГОТОВІ ДАТИ ВІДСІЧ. АЛЕ НА ПЕРИФЕРІЇ РЕСУРСИ НЕ НАЙКРАЩІ НАТО МАЙЖЕ ПРИПИНИЛО ІСНУВАТИ ДО ПОЧАТКУ 2000-Х. ПІСЛЯ ГРУЗІЇ Й УКРАЇНИ ОРГАНІЗАЦІ­Я ОЖИЛА ГРАМОТНЕ УПРАВЛІННЯ МОЖЕ ВСЕ ЗМІНИТИ

 ??  ??
 ??  ??
 ??  ?? Військовий армії США інструктує українськи­х воїнів під час навчань ”Швидкий тризуб-2020” у міжнародно­му центрі миротворчо­сті й безпеки поблизу Львова, 19 вересня 2020 року
Військовий армії США інструктує українськи­х воїнів під час навчань ”Швидкий тризуб-2020” у міжнародно­му центрі миротворчо­сті й безпеки поблизу Львова, 19 вересня 2020 року

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine