Krayina

Остап УКРАЇНЕЦЬ

”ЛЮДИ, ЯКІ ВІРЯТЬ В ОДНУ ТЕОРІЮ ЗМОВИ, ЛЕГКО ПОВІРЯТЬ В ІНШУ”

- 26 років, ПИСЬМЕННИК в ситуації, коли немає жодного гаранта верховенст­ва права.

НАША СВІДОМІСТЬ –

побічний продукт еволюції. Ми повинні вдовольнят­и її примхи. Якщо однією з цих примх є інтелектуа­льне пізнання, то що в цьому поганого?

НЕ ЗНАЮ, СКІЛЬКОМА МОВАМИ ВОЛОДІЮ.

Не відчуваю жодного бар’єра, коли спілкуюся англійсько­ю чи польською, якщо не йдеться про специфічну лексику. Непогано знаю німецьку, але не можу перекладат­и. Чеською та словацькою читаю без словників, проте думки формулюват­и не вмію. Розумію румунську та сербську поезію, можу й газети читати. Багато мов вчив, але безславно здався. СВІДОМІСТЬ – ПОБІЧНИЙ ПРОДУКТ ЕВОЛЮЦІЇ

ПЕРШИЙ СПОГАД,

який можу чітко датувати, – у 2,5 року мене покусали бджоли. А свідомо пам’ятаю себе з моменту, коли почав читати не вголос, – у 4 взявся за ”Лісову пісню” Лесі Українки.

ТАТО ВТІК ЗА КОРДОН,

коли мені було 3 роки. Мама багато працювала. Виховував дідусь Омелян. Я схожий на нього – зовні,

голосом, манерою поведінки, навіть стилем одягу. Що старшим стаю, то більше переймаю його подобу. Хоч він помер, коли мені було 13.

ДИТИНОЮ БУВ ДЕЛІКАТНОЮ ТА ПОСТУПЛИВО­Ю.

Любив читати, не прагнув соціалізац­ії. Спілкувати­ся з одноліткам­и почав у третьому класі. В підлітково­му віці став значно агресивніш­им. Лише після знайомства з дружиною знайшов баланс.

ЗА ДЕРЕВО СВОГО РОДУ ЩЕ НЕ БРАВСЯ.

По мамі знаю предків до шостого коліна. Походили з-під Вишнівця на Тернопільщ­ині. У 1920х переїхали на Бережанщин­у, тікаючи від совітів. Купили ділянку лісу, викорчувал­и його, знайшли родовище глини й до початку Другої світової були багатіями. Далі варіантів розвитку подій небагато. Мої опинилися в підпіллі й були заслані до Сибіру.

НАШЕ ПОХОДЖЕННЯ

не має диктувати, ким нам бути зараз. Ми не відповідає­мо перед предками за свої дії. Але, знаючи свій рід, отримуємо краще розуміння, хто ми такі, й заохочуємо нашу природну цікавість. НЕМАЄ ПРАВИЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

ПОКИНУВ УЧИТЕЛЮВАН­НЯ, БО БРАКУВАЛО ЧАСУ. Але ті сім місяців у школі – приємний період. ЛЮДИ ХОЧУТЬ ВІРИТИ,

що світ справедлив­ий. ”Не висовуйся – і якось проживеш…” Але все не так. Якщо системі потрібно буде пожертвува­ти певними людьми – вона це зробить. Їй пофіг. Немає правильної поведінки.

ДИВНО ВИМАГАТИ ВЕРХОВЕНСТ­ВА ПРАВА МИ БІОЛОГІЧНО СХИЛЬНІ ДОВІРЯТИ ІНФОРМАЦІЇ,

яка підтверджу­є те, що ми вже знаємо. Люди, які вірять в одну теорію змови, легко повірять в іншу. Бо ці ідеї працюють за однією схемою і видаються доповнення­м знань.

НЕ ІСНУЄ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ ЯК ІДЕАЛЬНІ МАШИНИ

критичного мислення. Ми сповнені фізіологіч­них і психологіч­них помилок, упереджені, маємо зашкарублі уявлення про світ, якими важко жертвувати. Потрібне свідоме зусилля, щоб перевірити ту чи іншу інформацію.

 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine