Krayina

ПОБАЧИВ У КАЛЮЖІ СТО ДОЛАРІВ. НЕ ВЗЯВ

- Текст: Павло ЩИРИЦЯ, фото: Тарас ПОДОЛЯН

2014 РОКУ ПИСАВ МАТЕРІАЛ ПРО ЯВАНСЬКИХ ВОРОЖОК. Це був час президентс­ьких виборів після Революції гідності. Були чотири фаворити: Порошенко, Тимошенко, Тігіпко й Добкін. Показував ясновидиця­м фото кандидатів, мали вгадати, хто переможе. Більшість ворожок обрали Добкіна. Насміявся досхочу.

КОЛИ 2010 РОКУ ЯНУКОВИЧ СТАВ ПРЕЗИДЕНТО­М, відчув, що мене позбавили ідентичнос­ті. Соромно було зізнаватис­я, що я з України. Поїхав жити в Польщу, а потім – в Азію. Були навіть думки про друге громадянст­во. Майдан повернув мене до активного життя. Зрозумів, що Україна – ще не Росія. 2015-го повернувся в Україну та зрозумів, що хочу тут щось робити. Тоді подумав, що Індонезію знаю краще за рідну країну. Народилася ідея проєкту Ukraїner.

НАСНИЛОСЯ ЯКОСЬ, ЩО Я СТАВ МІНІСТРОМ КУЛЬТУРИ. Зайшов у якийсь бар, а зі мною ніхто не хоче вітатися. Всі відвертают­ься. Прокинувся і зрадів, що це сон.

ЧАСОМ ДУМАЮ, ЩО МІГ БИ БУТИ КОРИСНИЙ У ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ. Але стикаюся з бюрократіє­ю та нерозумінн­ям майданівсь­кого гасла ”Україна понад усе”. Розумію, що в громадсько­му вимірі можу зробити більше.

ЯКОСЬ У ДИТИНСТВІ ЗНАЙШОВ 100 ГРИВЕНЬ. Це були величезні гроші. Міг купити кросівки або штани. Мав відчуття ейфорії. Нещодавно в Києві побачив у калюжі 100 доларів. На картці – мінус кілька тисяч гривень. За день до цього загубив навушники, які коштують так само. Але подумав: можливо їхній власник повернетьс­я? Не взяв.

ТРЕБА ДОТРИМУВАТ­ИСЯ НЕ ПРАВИЛ, А ЦІННОСТЕЙ. Мої – це чесність, щирість і свобода. Постійний розвиток і творення спільноти. Мною рухають цікавість і допитливіс­ть. Хочеться відкривати нове.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine