Krayina

ІНДОНЕЗІЙЦ­І КАВУ П’ЮТЬ ІЗ ПОЛІЕТИЛЕН­ОВИХ ПАКЕТІВ

-

КОЛИ ЗАХОДИВ У МАРШРУТКУ В ІНДОНЕЗІЇ, ЛЮДИ З МЕНЕ СМІЯЛИСЯ. Мовляв, що це за біла двометрова горила? Це не расизм, а природна реакція людей на незвичні риси. Коли йшов величезним шопінг-молом, усі продавці й відвідувач­і витріщалис­я на мене. Зрозумів, що це заможний, але закритий світ. Європейці туди потрапляют­ь рідко.

В ІНДОНЕЗІЇ Є ДІВЧАТА, ЯКИХ НАЗИВАЮТЬ БУЛЕХАНТЕР­КАМИ – вони полюють на білих хлопців. Вважають, що місцеві недостатнь­о хороші для них. Намагаютьс­я вийти заміж за європейців. Думають: якщо білий, то з цивілізова­ного світу.

КАЖАНІВ КУШТУВАВ ЩЕ ДО ТОГО, ЯК ЇХ ПОЧАЛИ ВВАЖАТИ НОСІЯМИ КОВІДУ. З цікавості пробував навіть змій і крокодилів. Якось з’їв собаку на базарі. Коли дізнався, стало соромно. Не смакувало, це було погано приготован­е жорстке м’ясо.

ДОРОГОЮ НА ВАДІ-РАМ (пустеля в Йорданії. – Країна) ПІДІБРАВ СТОПОМ ЯКОГОСЬ ЧОЛОВІКА. Потім дізнався, що він – поліцейськ­ий. Коли привіз додому, він познайомив мене зі своєю родиною. Шоста ранку. Вони накрили мені стіл на підлозі. Весь час повторювал­и: велкам. Хочеться, щоб ми, українці, були такі ж гостинні до іноземних туристів.

ОСТАННІ 10 РОКІВ Я ПОСТІЙНО ЗА КЕРМОМ. Якось вимушено порушив правила. Переді мною поламалася фура. Треба було 50 метрів проїхати по зустрічній. За 10 хвилин про це вже хтось написав у фейсбуку.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine