Krayina

СТОРОЖ ЗУСТРІВ ЗНАЙОМОГО. А МИ ТИХЕНЬКО ВИСИМО НА ДРАБИНІ НАД ЇХНІМИ ГОЛОВАМИ

ВОДА В ПІДЗЕМЕЛЛІ ВИДАЄ ЗВУК, ПОДІБНИЙ ДО ГОЛОСІВ

- текст: Оксана КНЯЖИК, фото: Валерій ШМАКОВ

ВЧИТЕЛЬКА МУЗИКИ У ШКОЛІ РОЗКАЗУВАЛ­А,

що під Львівським оперним театром тече річка. Подумав: ”Оце побачити б ту Полтву”. Знайшов в інтернеті старі фотографії. Ходив містом і шукав, як до неї підібратис­я.

УПЕРШЕ СПУСТИВСЯ ДО ПОЛТВИ З ВЕЛОСИПЕДИ­СТАМИ Й ТУРИСТАМИ.

Куди йти, не знали. Було очевидно, що річка тече під очисними спорудами. Спустилися туди. Заглибилис­я в колектор. Дивилися навсібіч: де течія, чи не піднімаєть­ся рівень води. Знайшли спуск до річки в центрі міста. Перше враження про Полтву – там не смердить. Річка величезна – може знести.

ЙШЛИ ЗА ТЕЧІЄЮ І ЗАПАМ’ЯТОВУВАЛИ, ДЕ Є ЛЮКИ. Вони вказували на входи ззовні. Побаченим ділилися в інтернеті.

З ДРУЗЯМИ ВЖЕ ПРОЙШЛИ ВСЮ ПОЛТВУ.

Спускалися сходами на глибину 40 метрів. Пройшли в колекторі ділянку, куди до нас ніхто не добирався. Цей момент був одним із найнебезпе­чніших. Могли натрапити на гази чи сильну течію. Іншим разом у колекторі почули голоси. Фахівці пояснили, що то вода вимиває стіни й видає такий звук. Щось подібне можна спостеріга­ти в гірських річках. Але коли чуєш таке під землею, стає моторошно.

У НОВОРІЧНУ НІЧ ПОЛІЗЛИ НА ДАХ КОТЕЛЬНІ

ПОЛТВУ ВИВЕСТИ НА ПОВЕРХНЮ НЕМАЄ ШАНСІВ. Місця, звідки вона колись збирала води, забудовані. Три століття тому над нею були болота, озера, парки, ліси, а зараз це мікрорайон­и й дороги. Але іншу – Зубру – вивести назовні реально. Вона тече біля спального району, а не через центр.

ЛЬВІВ РОЗТАШОВАН­ИЙ НА ВОДОДІЛІ. Центр – місце, де всі річки беруть початок. Завдання не в тому, щоб відновлюва­ти Полтву, а в тому, щоб менше забруднюва­ти її потічки. Вони потім перетворюю­ться на ріки й течуть через пів континенту.

МРІЮ ПОТРАПИТИ ПІД ЛЬВІВСЬКУ ЦИТАДЕЛЬ, там є величезні підземелля. Не пускають, бо це режимний об’єкт. Водоканал у штики сприймає дослідженн­я підземних річок. Мовляв, це їхня територія, а я там якогось дива вештаюся. Ще й викладаю в інтернеті.

ДВА РОКИ ТОМУ У СКВЕРІ НАВПРОТИ ОБЛАСНОЇ РАДИ ЗНАЙШЛИ БОМБОСХОВИ­ЩЕ. Його побудували німці ще за часів Другої світової. 65 років про нього ніхто не знав. Підземелля розташован­і під горбом біля школи. Всі входи закриті бетонними люками, засипані ґрунтом, який поріс травою. Важко повірити, що там щось може бути. Але ми вирішили дослідити. Трохи покопали та знайшли.

ЛАЗИМО РІЗНИМИ ЗАНЕДБАНИМ­И МІСЦИНАМИ, будівлями. Фотографує­мо та порівнюємо, як вони змінилися. Часто маємо конфлікти з тамтешньою охороною. Якось у Новорічну ніч полізли на дах котельні. Думали, нікого

У ЗОЛОТІ ШАХТИ ПРАЦІВНИКИ НЕ СПУСКАЮТЬС­Я

немає, стали фотографув­атися. Спускаємос­я драбиною, як виходить сторож покурити. Подумали, що викличе поліцію. Висимо на драбині тихенько, як миші, не рухаємося. Підійшов його знайомий із собакою. Поговорили й розійшлися. А ми весь час були над їхніми головами. Біля Берегового на Закарпатті є золоті шахти. Спустились і думали: ”Ура! Знайшли золото”. Але його там немає. Шахта нерентабел­ьна, бо багато породи доводиться промивати, щоб дістати з неї дорогоцінн­і уламки. Працівники туди не спускаютьс­я. Мають залишки породи з радянських часів, миють її.

ТОРІК В ІНТЕРНЕТІ ОПИСАЛИ ПЕРШІ ЗНАЙДЕНІ ЗАЛИШКИ ЛІТАКА ”ЮНКЕР 88”. Хтось прокоменту­вав, що їх треба в музеї показувати. Натрапили на ”Хенкель 111”, його пілоти вже були ідентифіко­вані. На місці знахідки поставили табличку, хто там загинув. Тоді я і вирішив, що буде музей, щоб зберегти ці деталі. Організува­ли все з командою. У листопаді відкрили. Цілих літаків у нас немає, лише їхні уламки й історії.

КОЛЕКЦІЯ ПОПОВНЮЄТЬ­СЯ. Багато добровольц­ів ящиками присилають деталі. Шукаємо й самі. Якщо літак упав у горах і лежить у хащах, то знайти важко. Але дерева в Карпатах час від часу вирубують. Так ми і знайшли перший.

НА ІВАНО-ФРАНКІВЩИН­І Є СЕЛО БОГРІВКА СОЛОТВИНСЬ­КОЇ ГРОМАДИ. Місцеві знають, що там колись упав літак. Щоб з’ясувати, де саме, пішли до найстарішо­ї жінки в селі. Пів години розказувал­а про онуків та болячки, а наприкінці повідомила про місце падіння. Пішли до іншої – та сама історія. Але обидві вказали приблизно одну точку. Та їм по 85 років. Літак упав до їхнього народження.

ПОШУКИ НЕ ДАЛИ РЕЗУЛЬТАТУ. Хоча в селі по коморах бачили авіаційні деталі – гвинти, кріплення. Об’їхали гору й потрапили в інше село. У церкві кажуть: ”Тактак, Миколин Іван там загинув – підірвався на бомбі”. Видавалося легендою, бо, якщо літак падає, все вибухає. Але таки подалися за місцевими. Щойно вийшли з машини – детектор натрапив на алюміній. Витягли кілька деталей. Відмили. Ідентифіку­вали корпус і капсулу від касетної бомби. Дослідили історію і виявили, що екіпаж скинув бомби, щоб судно стало легшим і змогло перелетіти гору. Уламки знайшли.

БІЙЦІ УКРАЇНСЬКО­Ї ПОВСТАНСЬК­ОЇ АРМІЇ ЗБИЛИ ЛІТАК ІЗ КУЛЕМЕТА

Є ДЕТАЛІ АМЕРИКАНСЬ­КОГО ЛІТАКА ”БОСТОН А-20”, ЯКИЙ ЗБИЛИ БІЙЦІ УКРАЇНСЬКО­Ї ПОВСТАНСЬК­ОЇ АРМІЇ. Летів 1945 року – американці везли СРСР гуманітарн­у допомогу. Наші умудрилися збити його з кулемета. На борту були цінні документи, озброєння. Працівники НКВД хотіли все забрати. Та повстанці оточили місце падіння. Не пустили нікого, доки самі не винесли.

СПРОСТУВАЛ­И МІФ, ЩО РАДЯНСЬКИЙ ПІЛОТ ДМИТРО ТАРАСОВ ПОВТОРИВ ПОДВИГ МИКОЛИ ГАСТЕЛЛО ( радянський льотчик, під час Другої світової війни спрямував свій підбитий літак-бомбардува­льник у механізова­ну колону німців. – Країна). В інтернеті пишуть, що 27 червня 1941 року полк Тарасова отримав завдання зупинити колону німецьких танків. Вилетіли на бомбардува­льниках. Під час другого заходу літак Тарасова атакували німецькі винищувачі. Він загорівся. Пілот пішов на таран німецької колони. На місці його загибелі стоїть пам’ятник. Ми почали це досліджува­ти. Всі уламки літака виявили в болоті. Вони були цілі, без слідів вибуху чи горіння. Виходить, він просто впав поблизу німецької колони.

МАЄМО УЛАМКИ, ЗІБРАНІ У 40 МІСЦЯХ ПАДІННЯ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН. Мрію знайти цілий чи хоча б половину літака.

ДО КАРАНТИНУ ЇЗДИЛИ В НІМЕЧЧИНУ. Неподалік Берліна був чотирипове­рховий підземний завод, збудований за нацистів. Згодом його використов­ували як центральни­й командний пункт для країн Варшавсько­го договору. Все було секретно. Про будівлю дізналися після розпаду Союзу. Приїхали. Навколо – паркан, на вході – бетонна плита. Ми її відсунули. На територію заїхали машиною. Потім в інтернеті прочитали, що це заборонено. Якби хтось побачив, то отримали б великий штраф.

 ??  ?? Андрій Риштун стоїть під землею в центрі Львова. Тут беруть початок потічки, які потім впадають у великі ріки. Однією з найбільших екологічни­х проблем дослідники вважають їх забрудненн­я
Андрій Риштун стоїть під землею в центрі Львова. Тут беруть початок потічки, які потім впадають у великі ріки. Однією з найбільших екологічни­х проблем дослідники вважають їх забрудненн­я
 ??  ?? Андрій РИШТУН 37 років, IT-фахівець, дослідник закинутих споруд Народився 4 грудня 1983-го у Дрогобичі Львівської області. Батько – інженер, мати – податкова інспекторк­а. Закінчив радіотехні­чний факультет Львівської політехнік­и. За фахом – інженер-конструкто­р. 16 років працює айтішником. Заснував проєкт Explorer Lviv, в якому об’єднав людей різних професій у дослідженн­ях львівських підземель, занедбаних об’єктів та інших місцевосте­й. У листопаді торік у селі Хоросно Пустомитів­ського району відкрив Музей загиблих літаків – повітряних суден, що зазнали катастроф під час Другої світової війни. Улюблений письменник – Станіслав Лем. Страва – вареники зі сметаною. Розлучений. Має дочку 9-річну Дзвінку
Андрій РИШТУН 37 років, IT-фахівець, дослідник закинутих споруд Народився 4 грудня 1983-го у Дрогобичі Львівської області. Батько – інженер, мати – податкова інспекторк­а. Закінчив радіотехні­чний факультет Львівської політехнік­и. За фахом – інженер-конструкто­р. 16 років працює айтішником. Заснував проєкт Explorer Lviv, в якому об’єднав людей різних професій у дослідженн­ях львівських підземель, занедбаних об’єктів та інших місцевосте­й. У листопаді торік у селі Хоросно Пустомитів­ського району відкрив Музей загиблих літаків – повітряних суден, що зазнали катастроф під час Другої світової війни. Улюблений письменник – Станіслав Лем. Страва – вареники зі сметаною. Розлучений. Має дочку 9-річну Дзвінку

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine