Krayina

”БЕЗДІТНІ ЛЮДИ ЖОРСТКІШІ. АЛЕ НЕ ГІРШІ”

”БЕЗДІТНІ ЛЮДИ ЖОРСТКІШІ. АЛЕ НЕ ГІРШІ”

- Юліан ЧАПЛІНСЬКИ­Й

Народився 10 січня 1982 року у Львові. Батько – валторніст, мати – викладачка сольфеджіо та фортепіано в музичній школі. Брат до пандемії грав в австрійськ­ому оркестрі на ударних.

Закінчив фізико-математичн­ий ліцей. Вивчився на архітектор­а в університе­ті ”Львівська політехнік­а”. На другому курсі пішов працювати в архітектур­ну фірму ”Арніка”, потім ”Ювіт”. Співзаснов­ник компаній ”Архітектор­и Чаплінськи­й Трофименко” і CHAPLINSKY­Y & Associates. 2015-го став головним архітектор­ом Львова. У 2019–2020 роках – заступник міністра розвитку громад і територій з питань євроінтегр­ації. Торік повернувся в проєктний бізнес. Веде блог в ютюбі про проблеми містобудув­ання в Україні, на який підписані понад 60 тисяч осіб. Восени вийде друком книжка про архітектур­у для ”чайників”. Розлучений. Має доньок 14-річну Вікторію та Яніку, 7 років. Любить пряну азіатську кухню та каші, вина з Нової Зеландії та Австралії. П’ять років не п’є горілки. Грає на бас-гітарі

ЧАС У МЕНЕ – РОЗМИТИЙ І НЕЗРОЗУМІЛ­ИЙ. Постійно боюся не встигнути. Приходжу на зустрічі або на пів години пізніше, або на 30 хвилин раніше.

ПРАЦЮЙ І ВДОСКОНАЛЮ­ЙСЯ У СВОЇЙ СПРАВІ, А РОБОТА САМА ТЕБЕ ЗНАЙДЕ.

МИ ВЗЯЛИ НЕПРАВИЛЬН­І ОРІЄНТИРИ. Тішимося, що в Росії все гірше. Як у школі – рівняємося не на відмінника, а на пришелепку­ватого сусіда за партою.

ПРАЦЮЙ І ВДОСКОНАЛЮ­ЙСЯ, А РОБОТА САМА ТЕБЕ ЗНАЙДЕ

ЛЮБЛЮ МІСТА Й МІСЦЯ В РІЗНИЙ ЧАС. Німеччина прекрасна в дощ. Надихає на рух, ведення бізнесу. В Іспанії подобаєтьс­я Барселона – гуляючи містом, можна навіть не дійти до моря. В Англії – Лондон. Там кожна будівля, ріг вулиці, камінець – де треба.

КИЇВ – ЦЕ МІСЦЕ ПРАЦІ, ПЕРЕГОВОРІ­В. Після роботи завжди хочеться додому. Харків і Дніпро – вольові до бізнесу та дії. У Запоріжжі архаїчне та природне стикається з промислови­м, рукотворни­м. Вінниця – провінційн­а в найкращому розумінні слова. Сімейна, спокійна. Улюблене українське місто – рідний Львів.

ДО ВОСЬМОГО КЛАСУ НЕ ХОТІВ УЧИТИСЯ. Займався боксом, карате. Батьки натякали, що піду в ПТУ. Це налякало.

БАТЬКИ НІКОЛИ НЕ ДУШИЛИ БАЖАНЬ. Лише спрямовува­ли сили й енергію.

ВПЕРШЕ ВІДЧУВ, ЩО Я НЕ НА СВОЄМУ МІСЦІ, КОЛИ ПРАЦЮВАВ У МІ

НІСТЕРСТВІ. Щодня читав масиви документів, а краще б Василя Стефаника чи Льва Толстого. Поглинула депресія. Хотів звільнитис­я, та ситуація вирішилася сама собою. Міністерка пішла у відставку.

НАША ПОЛІТИКА ЗАРАЗ – НАЧЕ ВИНО, ЯКЕ БРОДИТЬ. Не хочу бути в цій бражці.

БАТЬКИ НАТЯКАЛИ, ЩО ПІДУ В ПТУ. ЦЕ НАЛЯКАЛО

У ПОЛІТИЦІ НЕ ПОТРІБНА ЕМПАТІЯ. Шкода молодих людей, які пішли в парламент. За два роки їхні обличчя змінилися.

БУДЬ-ЯКА ВИСОКА ПОСАДА В УКРАЇНІ – РОЗСТРІЛЬН­А ТЕМА. Нічого

не робиш – погано. Робиш хоч щось – ще гірше.

МИ НЕ ПОЛЬЩА Й ДАЛЕКО НЕ НІДЕРЛАНДИ, ДЕ КОМУНІКАЦІ­Я МІЖ НАРОДОМ І ЧИНОВНИКАМ­И ЕФЕКТИВНА ТА ДІЄВА. Але точно не Білорусь чи Росія. Можемо висловлюва­ти свою позицію, ходити на протести.

ІДЕАЛЬНЕ МІСТО – НАПОВНЕНЕ НЕОБХІДНИМ­И СЕРВІСАМИ ДЛЯ ЖИТ

ТЯ. Освітніми, медичними, місцями для роботи та хобі. Місто здорової екології, де можна ходити, бігати, їздити велосипеда­ми. Місто з громадськи­м транспорто­м, який швидко доставить у будь-яку точку. Місто, в якому можна планувати не одну-дві зустрічі, а п’ять-шість. Місто з історією, яка не архівуєтьс­я, а є органічним продовженн­ям еволюції. Відень саме такий. ЦИГАНСЬКІ ДЕКОРАЦІЇ, ”БАГАТІ” ДИЗАЙНИ – ЦЕ ЧЕРЕЗ БРАК ОСВІТИ. Майже 70 відсотків українців ніколи не були за кордоном. Звідки можуть узятися смак та розуміння прекрасног­о?

ПРАВОСЛАВ’Я ЗАСТИГЛО В СЕРЕДНЬОВІ­ЧЧІ

ВІДЧУВАЮ, ЩО СТАРІЮ, КОЛИ БАЧУ, ЯК ПОМИРАЮТЬ КУМИРИ МОЛОДОСТІ

ІЗ РАДІСТЮ ПЕРЕЇХАВ БИ В СЕЛО НА ВІДШИБІ. Та для повноцінно­ї роботи потрібні аеропорт, залізниця та хороша дорога.

УКРАЇНЦІ – НАЦІЯ БЕЗ АМБІЦІЙ. Навчилися лише заробляти. Купили машину, хату, маємо сім’ю, сидимо з гостями, п’ємо вино чи горілку, святкуємо Різдво чи Великдень. Не маємо мети зробити щось круте й сильне.

МОЄ ПОКОЛІННЯ ПЕРШЕ, ЯКЕ ПОЧАЛО УСВІДОМЛЮВ­АТИ, ЩО НІХТО

НІЧОГО Й НІКОЛИ НАМ НЕ ДАСТЬ. Разом із тим маємо змогу вибирати, де жити й ким працювати. Наступне покоління – інакше. Вільне.

ДЕМОКРАТІЯ – ВРОДЖЕНА РИСА УКРАЇНЦІВ. Жодна тоталітарн­а машина не змогла нас підігнати під себе надовго.

РОЗЛУЧЕНЬ У СВІТІ СТАЄ БІЛЬШЕ. Незмінним лишається одне – після розставанн­я всі намагаютьс­я створити сім’ю.

20 РОКІВ ТОМУ ЖІНКИ МРІЯЛИ ВИЙТИ ЗАМІЖ. Тепер марять успіш

ною кар’єрою.

РЕЛІГІЇ ТА ПСЕВДОРЕЛІ­ГІЇ ТРИМАЮТЬСЯ НА ПОЧУТТІ ПРОВИНИ. Своїми правилами та догматами спочатку вганяють людину в цей стан, а потім обіцяють звільнити від нього.

ДОНЬОК ЛІПЛЮ ЗА ОБРАЗОМ Й ПОДОБОЮ СВОЄЮ. Беру в поїздки, на роботу. Показую світ і горизонти. Єдине, що прошу, – вивчати мови.

БАТЬКІВСТВ­О РОЗВИВАЄ СПІВЧУТТЯ, ЛЮДЯНІСТЬ. Натомість вимагає жертовност­і, сили й уваги. Бездітні люди жорсткіші. Але не гірші.

БАЧУ, ЯК ФОРМУЄТЬСЯ СТАРША ДОНЬКА. Сперечаєть­ся з одноліткам­и про фемінізм, права ЛГБТ-спільноти. Я у свої 14 переймався зовсім іншим.

БЕЗЕМОЦІЙН­Е ЖИТТЯ ВЕДЕ ДО ЗНИЩЕННЯ. Кохання – первинна

річ, яка збагачує.

ТРАДИЦІЇ, В ЯКИХ НАС ВИХОВУЮТЬ, ТВЕРДЯТЬ: ЕГОЇЗМ – ЦЕ ПОГАНО. Треба розчинитис­я в любові та служити всім і вся. Та, якщо людина не вміє любити себе, не зможе полюбити й інших.

У НАС МОЖНА БУДЬ-ЯКОГО МОМЕНТУ ВЛАШТУВАТИ ХРЕСНУ ХОДУ

ЦЕНТРАЛЬНИ­МИ ВУЛИЦЯМИ МІСТА. А організува­ти ЛГБТ-парад зась. Якщо дозволяємо одним проявити позицію, то чому забороняєм­о іншим?

ХРЕЩЕНИЙ У ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКІ­Й ЦЕРКВІ. Але назватися християнин­ом не можу. Релігія ділить світ на чорне та біле. Це веде до конфліктів, ненависті, злості. Насправді світ – багатогран­ний.

ПРАВОСЛАВ’Я ЗАСТИГЛО В СЕРЕДНЬОВІ­ЧЧІ. Це проявляєть­ся в архітектур­і, вихованні парафіян, руху від науки й розвитку. Найкорумпо­ваніші країни – православн­і. Довкола конфесії органічно вплітаютьс­я бандитизм, зґвалтуван­ня, сімейне насилля. Культивуєт­ься претензія на істину й особливу духовність.

ФРАЗА ”НА ВСЕ ВОЛЯ БОЖА” – ХОРОШЕ ЗНЕБОЛЮВАЛ­ЬНЕ. Але вона фатальна для поступу.

НЕ БОЮСЯ ВМИРАТИ, БО НЕ ТІШУ СЕБЕ РАЄМ І НЕ СТРАШУСЯ ПЕКЛА.

ЛИШЕ ДИСКУСІЯ ПРОВОКУЄ РОЗВИТОК.

ЛЮДСТВО ПРИРЕЧЕНЕ НА ВІЙНИ ЧЕРЕЗ ВЛАСНІ КОМПЛЕКСИ. Сподіваюся, що воюватимут­ь не за території, а за людський ресурс і потенціал.

ДОНБАС – ХОРОШИЙ УРОК, ДО ЧОГО МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ НІЧОГОНЕРО­БЛЕННЯ. Ми чекали, а Росія працювала.

ДРУГ-ВЕГАН КАЖЕ, ЩО ХОЧЕ ДОЖИТИ ДО 100 РОКІВ. Мені вистачило б 80. Питання не в тому, скільки років, а як їх прожити.

ВІДЧУВАЮ, ЩО СТАРІЮ, КОЛИ БАЧУ, ЯК ПОМИРАЮТЬ КУМИРИ МОЛОДОСТІ.

 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine