”Стахановці заробляють багато. Що буде, якщо захочуть шампанського?”
”Нам вдалося розкрити й удосконалити засекречену французами технологію виробництва”, – пише 1943 року радянський винороб Антон Фролов-Багреєв у книжці ”Советское шампанское”.
1936-го нарком харчової промисловості Анастас Мікоян доручив йому очолити групу радянських виноробів, яких відправили ознайомитися із сировинною базою у Франції, Німеччині, Італії і технологією виготовлення ігристих вин. Найдавніше з XVІІI ст. робили у французькому регіоні Шампань.
За класичною технологією ігристі вина в Російській імперії виробляли з кінця ХІХ ст. на заводі ”Абрау-Дюрсо” біля Новоросійська та в маєтку Новий Світ неподалік Судака у Криму. З приходом більшовиків напій визнали ”буржуазним” і виробництво зупинили. Та потім ставлення змінили.
”Товариш Сталін сказав, що стахановці заробляють багато грошей. Що буде, якщо захочуть
шампанського? Чи зможуть дістати? Шампанське – ознака матеріального благополуччя, заможності”, – згадував Анастас Мікоян.
Виноробні підприємства підпорядковують наркомату харчової промисловості. Беруться збільшити виробництво у 60 разів. Хочуть висадити найбільш підходящі сорти винограду, побудувати заводи та підготувати кадри.
Після поїздки у Францію Антон Фролов-Багреєв із колегами пришвидшує процес виробництва ігристих вин. Відкидають класичний метод витримки. Замість семи років витрачають 25–27 днів.
На місці недобудованого маргаринового цеху в Ростові-на-Дону організовують Донський завод із виробництва ”шампанського”. Обладнання закуповують у Франції. 1937-го з конвеєра сходить перша пляшка ”Советского шампанского”. Його починають виробляти в Горькому, Тбілісі та Харкові. 1940-го тамтешні заводи видають 8 млн пляшок.