На осокорах і вербах висіли сотні людей
”ПРО СПЛАНОВАНУ ДИВЕРСІЮ НЕ ПОПЕРЕДИЛИ СВОЇХ СОЛДАТІВ.
Вода ринула крізь пролом у греблі, здійнялася небаченої висоти й неміряної сили хвиля. Обрушилася на плавні острова, на озброєних, але беззахисних перед стихією людей. Коли хвиля відійшла, на осокорах і вербах, в’язах і дубах залишилися висіти у неприродних позах сотні, якщо не тисячі захисників. Окупанти позганяли із селищ жінок і наказали зібрати тіла загиблих червоноармійців. Остерігалися спалаху епідемії”, – писав 1989-го у книжці ”По Хортиці” запорізький історик Костянтин Сушко про підрив дамби Дніпрогесу 18 серпня 1941-го.
Греблею найбільшої в Європі гідроелектростанції перегородили Дніпро 1932 року. У середині серпня 1941-го нею до Запоріжжя прорвалися дві німецькі танкові дивізії. Радянські вояки продовжували утримувати Хортицю.
”За необхідності дозволяю підірвати Дніпрогес”, – таку таємну шифрограму тоді отримало інженерне управління фронту від генерального секретаря ВКП(б) Йосипа Сталіна. Із наближенням німців головний інженер Дніпрогесу Григорій Шацький виводить станцію з ладу. Перегріваються і зупиняються двигуни. Літаки з Москви доправляють 20 т тротилу – найпотужнішої на той час вибухівки. Закладають у греблю.
О 20:15 полковник Борис Епов отримує інформацію про захоплення німцями Запоріжжя. Разом з Олексієм Петровським підривають дамбу. Вибух чують за сотні кілометрів. У греблі утворюється пробоїна розміром 175 на 21 м.
Вода затоплює Хортицю, плавні й береги нижче за течією, до Нікополя й Марганця. Селяни видираються на дахи хат, військові кидають зброю й лізуть на дерева.
”Вода враз затопила плавні, де ховалися ополченці. Серед них був і мій дядько, працівник механічного цеху Запоріжсталі. Він врятувався, бо вдалося зачепитися за якісь гілки. Тримався за них кілька днів, доки вода спала”, – опублікували спогади очевидця в газеті ”Запорізька Січ” 2002-го.
У деяких селах і хуторах вода зносить усі гли
нобитні й дерев’яні будівлі. У багатьох із них ховалися радянські військові, які відбивали атаку німців. Загалом понад 20 тис. бійців. Дослідники підрахували, що в зону затоплення потрапило близько 450 тис. цивільних і військових. Загинули до 100 тис. По прибережних селах вода знищила більшість худоби, інфраструктури та провізії. ”Військовий транспорт і люди, які тоді рухались греблею, загинули. Майже 30-метрова лавина води покотилася, заливаючи все на своєму шляху. За якусь годину знесла нижню частину Запоріжжя з величезними запасами товарів, військових матеріалів та десятками тисяч тонн продуктів. Десятки суден разом із командами загинули в тому жахливому потоці”, – пише у книжці ”Велика Вітчизняна війна. Спогади та роздуми очевидця” Федір Пігідо-Правобережний.
Без електрики залишаються промислові підприємства Запоріжжя. Командування Південного фронту затримує Епова ”за диверсію”. У справу втручаються з Москви, полковника відпускають і нагороджують Ленінською премією.
Німці втрачають 1,5 тис. військових. Знищення греблі ускладнює подальше просування вермахту на півтора місяця. Для відновлення дамби зганяють тисячі місцевих жителів і військовополонених. Встановлюють нове обладнання і за рік Дніпрогес запускають.
ЛІТАКИ З МОСКВИ ДОПРАВЛЯЮТЬ 20 ТОНН ТРОТИЛУ