”Дерибан тривав 25 років. Спочатку довкола великих міст, потім пішов у регіони”

РИНОК МАЄ НАВЕСТИ ЛАД У ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИНАХ І ЕКОНОМІЧНО ЗНИЩИТИ КОРУПЦІЮ. ЦЕ ЧАСТИНА ВЕЛИКОЇ РЕФОРМИ, ЯКА ЗА 10–20 РОКІВ ЗМІНИТЬ ІНФРАСТРУКТУРУ СЕЛА І СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО БІЗНЕСУ,

В Україні 1 липня відкрився з певними обмеженнями ринок землі. Чому країна так довго йшла до цього рішення?

– У нас питання землі – це політична та соціальна проблема. Важлива для кожного українця. Люди довго були прив’язані до землі. Так тривало до революції в Російській імперії та Першої світової війни. Навіть після Другої світової більшість українців жила в селах. Зараз 13 мільйонів громадян, якщо орієнтуватися за реєстрацією, живуть у сільській місцевості. Це багато. Факт виробництва продуктів на землі робить питання актуальним.

Чому цієї проблеми не вирішили в 1990-х?

– Був компроміс між тодішніми президентом Леонідом Кучмою і головою Верховної Ради Олександром Морозом. 1996-го на п’ять років запровадили мораторій на продаж землі. Інакше Мороз не підписав би Конституції. Домовилися дочекатися 2001-го. Та за п’ять років ми виявилися не готові відкрити ринок. 2006-го знов. 2019 року Зеленський приходить до влади, а ми досі не підготувалися. Треба мати Земельний кадастр і Реєстр речових прав на нерухоме майно, запровадити прозорий ринок землі та правильно донести його переваги.

Спочатку казали про 10 мільйонів гектарів державної землі, а потім про 8 мільйонів. Держава не знає, скільки в неї ресурсу?

– На 1991 рік в Україні було 42 мільйони гектарів землі сільськогосподарського призначення. Це те, що країна мала після розвалу Радянського Союзу. Величезна частина була зорана, але залишалися сіножаті й пасовища. Розпаювали 28 мільйонів гектарів. Десь зосталася земля Академії наук, десь державні установи, університети, технікуми. Сільради та районні ради лишали на майбутнє землі державного резерву.

У 1990-ті не було електронного кадастру, люди метрами рахували, записували в якісь книжки, губили. Лише з 2010-го почали формувати єдиний електронний Державний земельний кадастр. Багато інформації втрачено.

Потім додався пункт Земельного кодексу про те, що кожен українець має право на 2 гектари. Пишеш заяву – виділяють. Теоретично! Це все виділяли неконтрольовано чи рішеннями сільських рад. Землі в Ірпені, Бучі, Броварах поблизу Києва були ділянками сільськогосподарського призначення. Їх дерибанили, розпайовували. Вздовж Бориспільської траси стоять котеджні містечка – ці території теж належали державі. Дерибан тривав 25 років. Спочатку довкола великих міст, потім процес пішов у регіони. З часом почали ділити й землі Академії аграрних наук та університетів. Усіх дійових осіб цього процесу можна відстежити. Та цього ніхто не хоче робити.

Які очікування у виробників від ринку?

– Усі розуміють, що ринок землі має велику кількість обмежень. До 2024 року буде небагато транзакцій, які особливо не впливатимуть на ситуацію. Між власниками й орендарями є договори оренди на сім і більше років. Доки до процесу не долучаться юридичні особи, нічого принципово не зміниться. Це видно з поведінки аграріїв. Їх більше турбує продаж зерна та інвестиції в технології й техніку.

Були розмови, що тепер виробникам стане легше залучати кошти, бо земля може бути заставою для кредитів.

НАКЛАЛИ МОРАТОРІЙ НА ПРОДАЖ ЗЕМЛІ, ЩОБ МОРОЗ ПІДПИСАВ КОНСТИТУЦІЮ

– З ринком землі пов’язано багато ідей. Та головне – він має навести лад у земельних відносинах і економічно знищити корупцію на державних землях.

Так земля може бути заставою в банку. Право власності на неї дає можливість працювати на довгострокові проєкти, вирощувати ті ж горіхи, овочі чи фрукти. Не думати, що скоро закінчаться договори оренди. Ще один елемент – система іригації. На півдні України без зрошення нічого не зробиш. Щоб отримати воду, треба вкладати 3–5 тисяч доларів на гектар. Хто це робитиме? Ринок землі – частина великої реформи, яка має привести до того, щоб в агробізнесі й на селі змінилася інфраструктура. Але це питання 10–20 років.

Часто коментатори у фейсбуку, медіа дорікають, що продавати зерно – нехитра річ, а треба торгувати товарами з високою доданою вартістю. Як зробити агровиробництво складнішим?

– На жаль, більшість українців – фінансово не освічені. Не розуміють, що таке