Чому з 200 країн процвітають 24
УКРАЇНА РЕГУЛЯРНО ПОКАЗУЄ ПРИКЛАД, ЯК РОБИТИ НЕ ТРЕБА
ЕКОНОМІЧНІ НЕВДАЧІ В УКРАЇНІ ПОСТІЙНО ЧИМОСЬ ВИПРАВДОВУЮТЬ.
Спочатку говорили, що потрібен ринок. Запрацював. Ні, мало. Потім казали, що монополії та олігархи – ось головні проблеми. Минув час, і тепер усі проколи заведено пояснювати світовою кризою. Притому ми постійно шарахаємося між двома крайнощами: то робимо ставку на загальноприйняті речі, то на національну специфіку. То використовуємо чужий досвід і слідуємо загальним правилам. То намагаємося бути оригінальними. І виходить: туди-сюди, крок уперед і два назад.
Це той випадок, коли варто згадати про інституційний аналіз. Інституціоналізм (напрямок економічної теорії, в основі аналізу якого не тільки економічні проблеми, а й пов’язані з соціальними, політичними, етичними, правовими тощо) – інструмент не новий. Та якщо раніше ним користувалися зрідка, то останнім часом він переживає друге народження: завдяки інтернету і віртуалізації життя обсяг інформації зріс удесятеро – і старі підходи перестали працювати. Економіку вже не можна пояснити тільки економікою. Тепер усе впливає на все. Для розв’язання проблеми треба дивитися не тільки на ціни, доходи й валютний курс, а й на культуру, історію, ментальність, враховувати місцеві звичаї. Учора вважали, що гостра респіраторна вірусна інфекція має сезонний характер, а сьогодні пандемія поставила під сумнів існування цілих галузей економіки. Так, ринкові принципи – річ універсальна. Але притому з 200 країн процвітають 24. Чому десь спрацювало, а десь – ні, допомагає зрозуміти інституційний аналіз.
КОЛИ ВИ ВИВЧАЄТЕ АНАТОМІЮ НА МУЛЯЖІ, УСЕ ЗРОЗУМІЛО:
кишківник, серце, нирки, кровоносна система. А коли молодий лікар приходить в операційну й бачить розріз на животі, то може й розгубитися. Там же все постійно в русі: скорочується, булькає. Так і з економікою. Американський економіст, нобелівський лауреат Дуглас Норт задумався: чому у двох Америк – Північної і Південної – такі різні результати? Хоча на початку колонізації, 300 років тому, вони були нарівні. Виявилося, важливо, хто тебе колонізував – Ан
глія, Франція чи Іспанія, Португалія. Які правила привнесли, такі й закріпилися. У першому випадку це громадянські права, повага до власності й сила закону. У другому – нестабільність, злидні, диференціація, пригнічення, перевороти, злочинність і наркоманія. Американці – найяскравіший приклад інституціонального успіху. Секрет США не в тому, що вони здобули незалежність, а в тому, що почали з фінансових питань. Сказали: ”Ми тепер не будемо платити податки англійському королю”. Доти людина, яка підпорядковувалася британській короні, повинна була мати дозвіл, щоб зрубати дерево, – воно було власністю короля. А американець сказав: ”Я – вільна людина. Це моє дерево. Причому тут король?” Радянський Союз, навпаки, знехтував фінансовими показниками. І розвалився. Так, були соціально-політичні чинники, але головною причиною став ”облом” бюджету: впали ціни на нафту, антиалкогольна кампанія знизила доходи. А потім ще й республіки сказали: ”Ми самі будемо вирішувати, скільки вам давати”. І все! СРСР зник фінансово. Бо податок – це теж інститут.
ШАРАХАЄМОСЯ МІЖ ДВОМА КРАЙНОЩАМИ: ТО СЛІДУЄМО ЗАГАЛЬНИМ ПРАВИЛАМ, ТО НАМАГАЄМОСЯ БУТИ ОРИГІНАЛЬНИМИ
СЕКРЕТ США В ТОМУ, ЩО ВОНИ ПОЧАЛИ З ФІНАНСОВИХ ПИТАНЬ. А РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ ЗНЕХТУВАВ НИМИ. І РОЗВАЛИВСЯ