За 10 доларів можна отримати до 65 гектарів поля
”ЛИШИ ГОРИ Й ДОЛИ, ХОДИ СЮДИ. ТУТ УСЕ ЗРОБИТЬСЯ. ХЛІБА ДОСИТЬ, ХУДОБА ДЕШЕВА,
МІСЦЕ ВСЮДИ”, – пише навесні 1891-го з Канади 36-річний Йоган Кребс колишньому однокласнику Івану Пилипіву в село Небилів – тепер Калуський район Івано-Франківської області. Етнічний німець через важке життя виїхав з українського села на Галичині, що входила до Австро-Угорщини. Дізнався, що канадський уряд дешево продавав іммігрантам земельні наділи. Головна умова – створити господарство за три роки. Так хотіли освоїти захід країни.
– Край багатий і добрий. За 10 доларів можна отримати до 65 гектарів землі. Набрав я великої охоти. Буду мати тамки хліб, умію писати, читати і трохи по-німецьки. Там не всі такі вчені. Продам пару коней і воли, дещо ґрунту, щоб заплатити дорогу. У староства попрошу пашпорт, – читає лист дружині Іван Пилипів. Вона відмовляє чоловіка. Не хоче лишатися сама з трьома дітьми. Їхати боїться, бо дорога далека. Тоді Іван підбиває їхати 27-річного Василя Єлиняка й жінчиного брата 30-річного Юрка Паніщака. Вирушають у серпні 1891-го. Потягом дістаються в німецький Гамбурґ. Там сідають на пароплав до Ліверпуля. Паніщаку бракує грошей на квиток – і він вертається додому. Василь Єлиняк й Іван Пилипів у Англії сходять на борт судна ”Ореґон”, що пливе в Канаду. Дорога займає 22 дні. Прибувають у Квебек 6 вересня 1891-го.
Реєструються в Монреалі. Їх вважають першими українськими мігрантами в цій країні. Потягом їдуть до Вінніпега, потім – у селище Медисин-Гет у провінції Альберта. Там живе Йоган Кребс.
– Їдьте по країні, щоб вибрати собі добре поле. Землі маємо достатком, – каже він. Cеляться поблизу колонії Йозефбурґ, яку заснували галицькі німці. Обжившись, Іван Пилипів повертається на батьківщину. Встигає на Різдво 1892-го.
”Люди питали, куди я їздив і що бачив, – розповідав Пилипів Іванові Боберському для статті ”Як перших двох українців заїхало до Канади” 1933-го в журналі ”Провідник”. – Я говорив: ”Тікай відси, бо нічого не маєш. А тамки будеш мати землю задурно і будеш ґаздувати”. Але нарід був темний. ”То далеко, за морем”, – кажуть. Не розуміли, що може бути свобідна земля без господарa, яку можна дістати даром або за малі гроші. Пішла поговірка по селах, що приїхав чоловік бозна звідки і хоче провадити людей бозна куди”. За агітацію до переїзду влада садить Івана Пилипіва на місяць у в’язницю. Відбувши покарання, він забирає дружину і трьох дітей у Канаду. З ними їдуть ще три родини з Небилова. Через два роки Василь Єлиняк перевозить за океан свою та шість сімей. Пилипів і Єлиняк стають заможними фермерами і засновують найбільше поселення українців у Канаді – нинішнє село Чипман в Альберті. Єлиняк стає мером і почесним громадянином країни. Пилипів прожив до 77 років, Єлиняк – на 20 довше.
За ними в Канаду з Галичини й Буковини до Першої світової війни емігрують близько 170 тис. людей. Заселяють цілинні землі у провінціях Манітоба, Саскачеван, Альберта і Квебек. Зараз у Канаді налічують понад мільйон українців. Це третя за кількістю діаспора українців у світі – після РФ і Польщі.
ПРИЇХАВ БОЗНА ЗВІДКИ І ХОЧЕ ПРОВАДИТИ ЛЮДЕЙ БОЗНА КУДИ