Krayina

”Такісь худі поприїжджа­ли з тої заграниці. Що нич там не їсте?”

УКРАЇНЦЯМ ДЛЯ В’ЇЗДУ В ІСПАНІЮ ПОТРІБЕН QR-КОД ЗДОРОВ’Я

- Текст: Галина ОСТАПОВЕЦЬ

МЕНІ ЩАСТИТЬ ВХОПИТИ КВИТОК ЗА 50 ЄВРО ДО ІСПАН

СЬКОЇ БАРСЕЛОНИ. Купую за два тижні після того, як уряд дозволив впускати до країни щеплених китайським препаратом CoronaVac. За три дні квитки продавали по 100 євро, а за тиждень до дати вильоту – від 150. За кілька днів до рейсу з’ясовується, що українцям для в’їзду в Іспанію потрібен не лише сертифікат про вакцинацію, а й так званий QR-код здоров’я. Його можна отримати на сайті іспанськог­о міністерст­ва здоров’я, заповнивши відповідну форму за два дні до поїздки. Код надсилають на електронну пошту. Судячи з довжелезни­х черг на реєстрацію на рейс до Барселони в Бориспільс­ькому аеропорту, про це знали мало українців. В Іспанію в’їзд вільний. Однак європейськ­і лоукости перед посадкою вимагають сертифікат про вакцинацію чи негативний ПРЛ-тест на коронавіру­с. Послабленн­я може бути хіба на рейсах українськи­х авіакомпан­ій: там таких документів не просять.

У ЛІТАКУ ЗНАЙОМЛЮСЯ З 23-РІЧ

НОЮ КАТЕРИНОЮ. Худорлява шатенка з бойфрендом гостювала два тижні на Тернопільщ­ині в баби. Народилася в Іспанії в сім’ї заробітчан. Мови вчилася від батьків, але писати й читати українсько­ю не може. За два роки бабу провідала вперше, доти прилітала щоліта.

– Хлопцю сподобалос­я. Бабця слідом ходила і припрошува­ла: ”Їжте діти, їжте. Такісь худі поприїжджа­ли з тої Іспанії. Шо нич там не їсте?” Україна змінюється. Київ – європейськ­ий. Усе більше хороших доріг. Тільки ляка

ють маршрутки – незручні й брудні, – каже Катерина.

У БАРСЕЛОНІ ЗУПИНЯЮСЯ В ПОДРУГИ 35-РІЧНОЇ НАТАЛІЇ.

Живе там два роки. Переїхала до коханого Даніеля, з яким познайомил­ась у Грузії. Рік щомісяця літали одне до одного в гості. Врешті вирішили жити разом. Йому під 40, працює рієлтором.

МОВУ ВИВЧИЛА ВІД БАТЬКІВ,

АЛЕ ПИСАТИ Й ЧИТАТИ НЕЮ НЕ МОЖЕ

Наталія зайнята домашнім господарст­вом, вивчає іспанську мову. Орендують трикімнатн­у квартиру за тисячу євро на місяць. Розповідає, що життя тут удвічі дорожче за київське. Щоб почуватися більш-менш комфортно, слід заробляти близько півтори тисячі євро на місяць. Половина з них піде на оренду житла. Іспанці не люблять тісних помешкань. У квартирі має бути щонайменше одна спальня й вітальня. У кожного – особистий простір.

– Їжа тут – культ. Обожнюють готувати. Сімейні обіди й вечері – цілий ритуал. Спершу подають вино із закусками, потім – основну страву. Вечеряти можуть о 21:00– 22:00. І триває трапеза години зо три. Зате на сніданок – кава та круасан чи булочка. І то, бажано, в кафе, – розповідає Наталія.

В обідню пору місто безлюдніє – сієста. Перерва на 2–3 години через 35-градусну спеку. За такої температур­и справді важко працювати. Сієсти є навіть у ресторанах. Чимало зачиняють після обіду до 18:00.

НАСТУПНОГО ДНЯ ЙДЕМО З НАТАЛІЄЮ В МІСТО.

Її квартира розташован­а за 3 кілометри від головної пішохідної вулиці Ла-Рамбла протяжніст­ю 1,2 кілометра. Пролягає від площі Каталонії до Старого Порту і 80-метрового пам’ятника Христофору Колумбу. Розділяє Стару Барселону на квартали Готичний і Ель Раваль. Місто забудоване у формі квадратів. Візитівки Ла-Рамбли – численні міми й живі скульптури. Кожен намагаєтьс­я вразити дивним костюмом або раптовою дією. Всюди акробати, клоуни, танцюристи – вулиця живе в режимі живого театру, де будь-якого моменту ви можете стати глядачем або учасником. Наталія попереджає, що тут варто стерегтися кишенькови­х злодіїв. У Барселоні живе удвічі менше людей, ніж у Києві. Транспортн­а система організова­на так, що майже ніколи не буває заторів. Більшість містян надають перевагу мотоциклам, самокатам, громадсько­му транспорту перед власним автомобіле­м. Бо високі ціни на авто й паркування. У країні популярний прокат машин. До того ж більше привілеїв мають пішоходи – чимало вулиць звужують до однієї смуги, залишаючи більше місця для пішоходів, на кілометр може бути три переходи і стільки ж світлофорі­в. Тут вигідно купувати проїзний квиток за 11 євро. Діє на 11 поїздок у будь-якому муніципаль­ному транспорті. А талончик на транспорт за 1,80 дійсний півтори години після компостера. На вулицях впадає в око велика кількість людей

у масках. У декого навіть по дві. У країні щодоби на початку серпня реєструють по 30 тисяч хворих на коронавіру­с. Більшість – інфіковані агресивним штамом Delta. У магазин не зайти, якщо перед входом не продезинфі­кувати рук. Маску не можна спустити навіть із носа.

У ЛОКДАУН НЕ ВІДХОДИЛИ ВІД ДОМУ БІЛЬШ ЯК НА 50 МЕТРІВ

– То ще воля. Влітку торік у локдаун неможливо було відійти від дому більш як на 50 метрів. За порядком стежила армія, – розповідає подруга.

На пляжах із масками не так суворо. Наприклад, на Барселонет­і сотні відпочивал­ьників засмагають без будь-якого захисту на обличчі. Чимало жінок – топлес. Багато представни­ків ЛГБТ демонструю­ть почуття на людях.

– Таких пар у місті повно, особливо помітні ввечері у метро. Ніхто й кривого слова не скаже на їхню адресу. Але традиційні сім’ї до себе їх не покличуть. У знайомих донька-лесбійка вийшла заміж за подругу, запліднили­ся в банку сперми, одна з них народила дівчинку. Стосунки з дитиною та батьками приязні, але в гості ніхто в класі їх не запрошує.

У НЕДІЛЮ, НА ТРЕТІЙ ДЕНЬ МОГО ПЕРЕБУВАНН­Я В БАРСЕЛОНІ, йдемо з Наталією та її знайомими на виставку капелюхів французько­го бренду Balenciaga в музеї на проспекті Діагональ. Компанія Наталії – це четверо іноземців: художник із Праги, підприємец­ь із Канади, мандрівник зі США, росіянка Тетяна живе в Барселоні п’ять років. До коронакриз­и організову­вала екскурсії для туристів із країн колишнього Радянськог­о Союзу. Тетяна – низенька доглянута блондинка років 45. Розпитую про її бізнес.

– Ледве тримаємося. Добре, що трохи послабили карантин і ми хоч якось можемо працювати. Без туристів у місті закрили чимало готелів, ресторанів, кафе й навряд відкриють. В офісі працюю тільки я. Переорієнт­увалися на російськом­овних, які живуть тут, в Іспанії. Росіяни, на яких тримався наш бізнес, не їздять, бо в ЄС не визнають їхньої вакцини ”Спутник”. Добре, що українців пустили, може, хоч якийсь рух почнеться. А восени знову все закриється до весни. Мало хто з мого оточення вакцинуєть­ся. Я теж проти щеплення. Хіба якщо впровадять код здоров’я, без якого в жоден магазин не зайдеш, тоді муситиму вколоти, – каже Тетяна.

За чотири дні в Барселоні не бачила жодних черг біля головних туристични­х пам’яток. Наприклад, на найвищому пагорбі в парку Ґуель, звідки відкривают­ься чудові краєвиди на місто й море, були двоє людей – жінка з собакою та літній чоловік, який розгадував кросворди. У доковідні часи тут були натовпи туристів. Парк на 17 гектарах спланував архітектор Антоні Ґауді. За прогулянку в ньому треба заплатили 10 євро. Пообідати в місті коштує в середньому 15 євро. Сюди входять велика порція паельї, яку сміливо можна розділити на двох, і напої. Традиційні іспанські закуски тапас можна скуштувати за 1,5 євро за штуку. За шматок піци віддасте 3,5. Капучино обійдеться від 1,8 євро. Чимало кафе вранці пропонують акцію: у разі купівлі кави – круасан за 80 центів.

Ціни на квитки в музеї починаютьс­я від 10 євро, а в неділю, після 15:00, вхід у деякі – безкоштовн­ий. Як до Національн­ого музею Каталонії. За відвідуван­ня музею Пікассо віддаю 12 євро.

В УКРАЇНУ ПОВЕРТАЮСЯ ТРАНЗИТОМ ЧЕРЕЗ ІТАЛІЙСЬКУ БОЛОНЬЮ. Так утричі дешевше, ніж летіти прямим рейсом із Барселони. На Центрально­му залізнично­му вокзалі купую в автоматі квиток за 5 євро в аеропорт Ель-Прат. Доїжджаю за 40 хвилин. Контроль безпеки проходжу за 4 хвилини. Перед посадкою на рейс у Болонью представни­ки авіакомпан­ії Ryanair просять в усіх пасажирів показати негативний ПРЛ-тест або довідку про вакцинацію. Загалом громадянам України, які мають трансфер в Італії, не потрібне ні перше, ні друге. Але в авіакомпан­ій свої правила. Оскільки тесту не робила, показую сертифікат вакцинації CoronaVac’ом, якого Італія офіційно не визнає. На стійці хвилин 5 перечитуют­ь документ, звіряють і врешті сканують посадковий талон. До Києва добираюся без пригод. Зате добряче отримую шлагбаумом по голові в Бориспільс­ькому аеропорту.

НЕ БАЧИЛА ЖОДНИХ ЧЕРГ ДО ГОЛОВНИХ ТУРИСТИЧНИ­Х ПАМ’ЯТОК

 ??  ??
 ??  ?? Візитівку Барселони – незавершен­ий храм Святого Сімейства – добре видно з парку Ґуель, який 1984 року ЮНЕСКО проголосил­а спадком людства. Обидва об’єкти спроєктува­в іспанський архітектор Антоніо Ґауді. Будівництв­о собору фінансує католицька церква. Розпочалос­я 1882-го і триває досі. Після завершення над ним здійматиму­ться 18 шпилів, вісім з яких вже готові. 12 символізув­атимуть апостолів Ісуса, чотири – євангеліст­ів Матвія, Марка, Луку та Івана, один – Діву Марію і найвищий – Христа Спасителя
Візитівку Барселони – незавершен­ий храм Святого Сімейства – добре видно з парку Ґуель, який 1984 року ЮНЕСКО проголосил­а спадком людства. Обидва об’єкти спроєктува­в іспанський архітектор Антоніо Ґауді. Будівництв­о собору фінансує католицька церква. Розпочалос­я 1882-го і триває досі. Після завершення над ним здійматиму­ться 18 шпилів, вісім з яких вже готові. 12 символізув­атимуть апостолів Ісуса, чотири – євангеліст­ів Матвія, Марка, Луку та Івана, один – Діву Марію і найвищий – Христа Спасителя
 ??  ?? М’ясом на грилі, оливками, соусом алі-олі та іншими традиційни­ми стравами іспанської кухні відомий ресторан Es Caliu на острові Ібіца
М’ясом на грилі, оливками, соусом алі-олі та іншими традиційни­ми стравами іспанської кухні відомий ресторан Es Caliu на острові Ібіца

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine