ГРОШІ, ЦІННІСТЬ ЯКИХ ГАРАНТУВАЛИ 4,5 ТОННИ ОПІЮ

”Кредитные билеты обезпечиваются опіемъ хранящимся въ Государственномъ Банке и всемъ достояніемъ Семиречья”,

– стверджує напис на купюрах, видрукуваних 1918 року в місті Вірний Семиріченської області Російської імперії – нині Алмати в Казахстані. На одній зображені квітки маку. 40-річний Максим Кудрявцев із Хмельницького придбав 2007-го кредитні білети номіналом 50 коп., 1 і 3 руб.

– Продавець перебрався у Крим із Казахстану, – розповідає Максим. – Його дід був білогвардійцем, мав будинок із садом за високим глиняним парканом у центрі Алмати. Перед смертю сказав, що вдома заховав скарб. Рідні перерили весь сад, та нічого не знайшли. У 1970-х, коли місто почали забудовувати, родину змусили перебратися на нову ділянку. В день з’ їзду той чоловік збирав речі в підвалі. Помітив, що теплоізоляція труби від котла в одному місці відклеїлася. Розмотав ї ї і знайшов між тканиною і трубою загорнуті в папір 60 купюр.

Під час громадянської війни в Росії територія сучасного Казахстану була розділена фронтами.

Семиріченська область опинилася відрізаною від інших регіонів, почалися проблеми з валютою. Царські гроші скасували, нових ще не випустили. Тож стали друкувати власні. – Жодного захисту, наприклад водяних знаків, на них немає, – продовжує Максим Кудрявцев. – На початках друкували фарбами для підлоги, інших не було. Ножиць теж не мали, відривали папірці руками. Але виготовити валюту – пів справи. Потрібно, щоб населення повірило в її цінність. Золота в краї не було. Натомість у підвалі міського відділення Державного банку лежали 4,5 тонни опію. Влада закуповувала його як знеболювальне для солдатів. Опіум оцінили у 40 мільйонів рублів, на таку суму й випустили грошей.

Жителі не довіряли опіумним рублям. Розраховувалися ними неохоче. Наприкінці 1919 року бої в околицях припинилися. Наркогроші вилучили з обігу. Сьогодні одну таку купюру на інтернет-аукціонах можуть продавати за $250.