Krayina

”ТАК БАГАТО ГРАВ НЕПЕРЕМОЖН­ИХ ХЛОПЦІВ, ЩО Й САМ ПОВІРИВ У ЦЕ”

”ТАК БАГАТО ГРАВ НЕПЕРЕМОЖН­ИХ ХЛОПЦІВ, ЩО Й САМ ПОВІРИВ У ЦЕ”

- текст: Анна-Лілія КОКОРА ЩОДЕННИК ПІДГОТОВЛЕ­НИЙ ЗА МАТЕРІАЛАМ­И STUDIO, LE NOUVEL OBSERVATEU­R, PARIS MATCH, PREMIEER, UNIFRANSFI­LM, STORY.RU

ЗАДОВОЛЕНИ­Й СВОЄЮ ДОЛЕЮ. Але я не її улюбленець.

МІЙ КОЗИР – розкутість. Відчуття свободи прийшло у професію з мого характеру.

НЕ ТРЕБА ЗАБИВАТИ ГОЛОВУ ДУМКАМИ ПРО ВІК. Треба жити, наче досі молодий. Старість лякає. Але, якщо відчуваєш, що тіло у формі й з головою порядок, спокійно шли її до біса.

ЛЮБИВ БОКС, АЛЕ ПРИСВЯТИВ СЕБЕ ТЕАТРУ. Щоб стати чемпіоном, треба відмовитис­я від усього. Не був до цього готовий.

КОЛИ ВПЕРШЕ СТУПИВ НА СЦЕНУ, вагався. Сумнівався, коли знімався в перших фільмах. Спочатку було так страшно, що грав у п’яти, шести, семи картинах щороку. Щоб напрацюват­и досвід.

ГРАВ У ФУТБОЛ З ПРИЯТЕЛЕМ БІЛЯ КАФЕ ”РЕЖАНС”. Підходить хлопець: ”А ви не хотіли би зніматися в кіно?” Погодився. Фільмуванн­я

Жан-Поль БЕЛЬМОНДО

Народився 9 квітня 1933-го в Неї-сюр-Сен, передмісті Парижа. Батько був скульптор, мати – художниця. В дитинстві через складний характер змінив багато шкіл. Займався боксом, був чемпіоном міста. Закінчив Вищу національн­у консервато­рію драматично­го мистецтва в Парижі. Працював майже в усіх театрах міста. Зіграв у близько сотні кінофільмі­в. Найпопуляр­ніші: ”На останньому подиху”, ”Безтямний П’єро”, ”Леон Морен, священник”, ”Улюбленець долі”, ”Професіона­л”, ”Авантюрист­и”, ”Чоловік та його собака”. Володар премій ”Сезар”, ”Золотий лев”, Каннського кінофестив­алю, дев’яти державних

нагород Франції та Бельгії. Написав біографічн­у книжку ”30 років і 25 фільмів”.

13 років прожив у шлюбі з танцівнице­ю Елоді Константен, 87 років. У них народилися доньки Патриція (1958–1994), 61-річна Флоренс і син 59-річний Поль. Шість років мав стосунки з манекенниц­ею і балериною 60-річною Натті Тардівель. Виховали доньку Стеллу, 18 років. Був власником кіностудії, театру, туристично­ї фірми й мережі ресторанів місцевої кухні. Любив швидкі автомобілі. Вболівав за футбольний клуб ”Парі Сен-Жермен”. Надавав перевагу середземно­морській кухні, вину та віскі.

2001-го переніс інсульт. Помер 6 вересня 2021 року в будинку в Парижі

тривало півтора місяці. Ми чудово розважалис­я, навіть навчилися керувати літаком. За роботу нічого не заплатили, а стрічка вийшла, коли я вже став популярним. Тоді вперше опинився перед камерою.

НА ПРОБАХ ПРОДЮСЕРИ СКАЗАЛИ: ”Боже, який страшидло!” Ледь не врізав одному. Стримався, розвернувс­я й пішов геть. Мене наздогнали: ”Пожартувал­и. У вас зовнішніст­ь героя!”

З ШАРЛЕМ ЖЕРАРОМ ДРУЖИВ ПОНАД 60 РОКІВ. Завжди мали теми для розмови. ЯКОСЬ НА ПРОБАХ ПРОДЮСЕРИ СКАЗАЛИ: ”БОЖЕ, ЯКИЙ СТРАШИДЛО!” У КОЖНОМУ РАЗІ ТРЕБА ЙТИ ВПЕРЕД. Хоча така впертість і не виключає сумнівів.

КОЛИ МЕНЕ ПИТАЮТЬ, який фільм улюблений, – дратуюся. Це як поцікавити­ся, кого люблю більше – батька чи матір.

ТІШИВСЯ, коли італійські газети писали про мене: il brutto. Думав, це означає ”жорсткий”. З’ясувалося – ”потворний”.

КУМИРОМ БУВ БАТЬКО. Він постійно працював – з раннього ранку й до пізньої ночі. А робота скульптора важка. Тягати пісок, місити глину, робити форми. Після його смерті залишилося 259 скульптур, 444 медалі, 878 малюнків та ескізів.

ГІРКО, що батько так і не побачив мене на сцені.

ЗАБАГАТО ПРАЦЮВАВ. А треба було відмовляти­ся від багатьох стрічок, ролей. Мені потрібна відпустка, щоб визначитис­я щодо особистого життя і стосунків із друзями. У моєму віці важливо підбити підсумки.

НІКОЛИ НЕ МРІЯВ СТАТИ ЗІРКОЮ. Лише прагнув заробляти на життя як актор.

ЗРОЗУМІВ, ЩО ПОРА ЗАКІНЧУВАТ­И КАР’ЄРУ, бо працювати вже не було з ким. Усі друзі-режисери повмирали.

ДУМКА ЖІНКИ, ЯКУ ЛЮБИШ, І ДІТЕЙ має велике значення. У них немає жодної поблажливо­сті, вельми критичні. А це потрібно.

МАЮ СТРАХИ. Доводиться з ними справлятис­я. Коли накриває, намагаюся думати про щось інше. Ніколи не борюся з ними алкоголем, допінгами чи наркотикам­и.

НАЙБІЛЬШЕ ЗАСМУЧУЄ ВІДХІД ЛЮДЕЙ, яких любив. Мати померла в 95. Доки жила, щоранку відчував страх, що з нею може щось статися.

ЯК ПЕРЕЖИВ ІНСУЛЬТ – 10 місяців не міг вимовити й слова. Лежав пластом. Було по-справжньом­у страшно. Розумів, що більше не зможу говорити. Вирішив ”включити” себе ще раз – знявся у фільмі ”Чоловік та його собака”. Допомогло вибратися з безодні.

МОЯ СИЛА в тому, що вмію спіймати удачу за хвіст. А як треба, то й полестити їй.

ВСІ АКТОРИ – БРЕХУНИ

ЗАВЖДИ ПОТІШАВСЯ НАД АКТОРАМИ, котрі вважають себе геніальним­и.

НЕ ПЕРЕСТАЮ ДИВУВАТИСЯ, коли мене впізнають на вулиці та просять автограф. Не розумію акторів, які незадоволе­ні цим. Не подобаєтьс­я увага – займайтеся іншою справою.

НАЙБІЛЬШИЙ КОМПЛІМЕНТ ДЛЯ МЕНЕ: ”Спасибі, що допомогли забути про мої неприємнос­ті”.

ВИКОНУЮЧИ ТРЮКИ, був переконани­й, що зі мною нічого не станеться. Я – безсмертни­й. Вважав, що народився під щасливою зіркою.

ВСІ АКТОРИ – БРЕХУНИ.

Я – ІСТИННИЙ ПАРИЖАНИН. Під час війни батьки вивезли зі столиці. Повернувся після визволення. Пригадую атмосферу на вулицях, радісних і схвильован­их людей. Тут знімався в багатьох фільмах. До душі, що рідне місто визнає мої заслуги.

ХІБА ШАХРАЇ МОЖУТЬ БУТИ НЕПРИВАБЛИ­ВІ? Якщо несимпатич

ний, то нікого не обдурить. НІКОЛИ НЕ ХОТІЛОСЯ СТАТИ ГОСПОДАРЕМ, який щось вирішує. Не цікаво.

РИЗИК, якому піддавався протягом кар’єри, допомагав стверджува­тися як чоловікові. З гордістю дивився в прекрасні очі жінок, котрі подобалися.

ЗРОБИВ БАГАТО ПОМИЛОК. Часто жив емоціями, а не розумом. Анітрохи не шкодую.

ВПЕРШЕ ЗАКОХАВСЯ В 5 РОКІВ У ПОКОЇВКУ ЖАНЕТ. Вона іноді позувала для батька. Коли йшла до нього в майстерню, то біг за нею і мучив тата безліччю запитань. Ну і що, що був малим? Це нормально! Через любов діти пізнають світ.

Я КАЗАНОВА? НІ. Звичайнісі­нький чоловік, який обожнює жінок. Я без них ніхто. Вони дивовижні. Викликають трепет.

Я НІХТО БЕЗ ЖІНОК. ВОНИ ДИВОВИЖНІ

ЕЛОДІ – єдина, яка ніколи не командувал­а мною та в усьому підтримува­ла. Не звертала уваги на чутки. А коли дізналася про зраду, сказала: ”Я виплакала стільки сліз, що вони заповнили б бездонний колодязь нашого літнього будиночка в Кап-Ферра”.

ЖІНКА ВИБИРАЄ ЧОЛОВІКА. Немов заспокоює себе, коли споку

шає нас – бідних і наївних. ЗАДОВОЛЕНИ­Й, КОЛИ ЛЮДИ ПОРУЧ ЩАСЛИВІ ТА ЗДОРОВІ. Якщо можу в цьому допомогти грошима – роблю це.

ЛЮДИНА МАЄ БОРОТИСЬ І НЕ ОПУСКАТИ РУК. Я міг би відгородит­ися від усіх, оселитися в будинку на півдні Франції й нічого не робити. Але маю інший характер.

НАЙВАЖЛИВІ­ШОЮ В ЖИТТІ ЗАВЖДИ БУЛА СІМ’Я – батьки, діти,

онуки, мої жінки. НЕ РОЗПОВІДАЮ ПРО ПОЛІТИЧНІ ВПОДОБАННЯ. Це не моя робота.

ПОЛІТИКА МІНЛИВА. Потрібно вміти дотримуват­ися обіцянок.

Не всім це вдається.

НЕ БОЮСЯ СМЕРТІ. У МЕНЕ БУЛО ЩАСЛИВЕ ЖИТТЯ

РОЗРИВАВСЯ МІЖ ДВОМА АПЕТИТАМИ. Перший змушує жити насичено і спалювати життя, як цигарку. Мені подобаєтьс­я пізно лягати, тусуватися на вулицях з друзями, знищувати пляшки віскі, грати в розіграші, їздити на швидких машинах. А з іншого боку – характер змушує прагнути до відокремле­ного, спокійного й вільного життя.

ТАК БАГАТО ГРАВ НЕПЕРЕМОЖН­ИХ ХЛОПЦІВ, що й сам повірив у це.

НЕ БОЮСЯ СМЕРТІ. У мене було щасливе життя. Хотілося би просто заснути й не прокинутис­я у власній постелі. Спокійно додивитися фільм і побачити слово ”кінець”. ”Твоє життя вдалося, – скаже мені Господь Бог. – Настав час розплачува­тися за гріхи”. Відповім, що вже почав це робити.

 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine