ОБІЙМАЮЧИ Й ЦІЛУЮЧИ, КЛЯЛАСЬ У ВІЧНІЙ ЛЮБОВІ. ЯК ТУТ БУЛО ВСТОЯТИ
ГЕРБЕРТ ВЕЛЛС ПЕРЕПИСАВ ПРОПОВІДЬ НА ПОХОРОНІ ДРУЖИНИ
”ВОНА РОЗПАЛИЛА МОЮ УЯВУ. Ми стали друзями і з бездоганним лицемірством переконували одне одного, що от-от зупинимося. Та продовжували рухатися все далі й далі”, – згадував 1933-го у книжці ”Досвід автобіографії” письменник Герберт Веллс про знайомство зі студенткою Емі Кетрін Роббінс, яке відбулося за 40 років до того. Чоловік викладав біологію в Університетському заочному коледжі Лондона. Почав публікувати у пресі есе та новели. Третій рік жив у шлюбі з двоюрідною сестрою Ізабеллою, яка вчилася на фотографа. Зблизилися, коли Веллс перебрався до Лондона у квартиру її батьків. Багато гуляли містом, відвідували художні виставки, цілувалися. Двоюрідні брати й сестри близькими родичами не вважалися, і шлюби між ними дозволяли. Повінчалися 31 жовтня 1891-го.
Кожен любовний роман – насмішка над нашим сумним життям
На рік старша Ізабелла не хотіла дітей і вбачала своє призначення у служінні мистецтву й пізнанні світу. Герберт не заперечував. Та з часом їхні погляди почали розходитися.
”Сімейне життя стало здаватися вузькою, глибокою канавою, яка перерізала широке поле моїх інтересів, – описував відчуття Веллс у романі ”Тоно-Бенге”. – Здавалося, що кожен прочитаний любовний роман – насмішка над нашим сумним життям. Кожна поема і прекрасна картина тільки відтіняли нудьгу й сірість часу, який ми проводили разом”.
Герберт помічає в аудиторії дівчину, яка йому подобається, – Емі Кетрін Роббінс. Називає її Джейн. Бачить у ній ”чарівну статуетку дрезденської порцеляни”. Вважає близькою по духу.
ІЗАБЕЛЛА ДІЗНАЄТЬСЯ ПРО КОХАНКУ ЧОЛОВІКА. Розлучаються в січні 1894-го.
Біля Джейн Герберт почувається впевнено і спокійно. Цінує за інтелігентність і такт, який дає змогу закривати очі на його недоліки. Кохана стає вправною господинею в домі, доглядає сад.
Працює секретаркою Веллса – передруковує рукописи, опрацьовує книжки й виписує цитати. Обговорює творчі задуми. Письменник презентує роман ”Машина часу”, який робить його відомим.
У жовтні 1895-го пара одружується. Герберт видає по дві книги на рік, публікує кілька десятків оповідань і статей. Добре заробляє. 1901-го Джейн народжує сина Джорджа Філіпа. Батько допомагає доглядати немовля, виховує і грається. За два роки з’являється другий син Френк Річард. Восени 1904 року Герберт Веллс отримує від Ізабелли лист зі звісткою, що вона вийшла заміж. Ревнує. Знищує листи колишньої дружини та фото з нею. Йому не вистачає Ізабелиної пристрасті. Джейн не задовольняє. ВЕЧОРАМИ ВЕЛЛС УСЕ ЧАСТІШЕ ЗАЛИШАЄ ДІМ У ПЕРЕДМІСТІ ТА ЇЗДИТЬ ДО ЛОНДОНА В ПОШУКАХ ЛЮБОВНИХ ПРИГОД. Дружина дає йому сексуальну свободу. Залишається відданою та люблячою.
Письменник заводить роман із молодою колегою Вайолет Хант. Більшість часу вона проводить у торговельно-розважальному кварталі Сохо з барами та кімнатами для любовних утіх. Знайомить чоловіка з нічним життям Лондона.
Герберта з коханкою помічає подруга Джейн – Дороті Річардсон. Хоче повернути його в сім’ю. Пишна білявка подобається Веллсу, й він заводить роман із нею. Дороті пізніше опише його в повісті ”Ліва рука сходу”. З неї Герберт дізнається, що розчарував авторку. Вона мріяла про духовну близькість та інтелектуальні бесіди, а отримала коханця.
Джейн знає про обидва романи. Чоловік дякує їй за розуміння й цінує за домашній затишок. Та не може зупинитись і шукає нових жінок. Попри непоказну зовнішність, підкорює їх розумом, чарівністю, почуттям гумору та славою. З НАБАГАТО МОЛОДШОЮ ЕМБЕР РІВЗ ЗНАЙОМИТЬСЯ НА ЗАСІДАННЯХ ТОВАРИСТВА ФАБІАНА – організації інтелектуалів, які прагнуть встановити соціалістичний стрій шляхом реформ. Проводять час у готельному номері удвох. 1909-го вона вагітніє.
Коханець відвозить Ембер у Францію та орендує будинок. Помічає невмілість співмешканки в домашніх справах. Хоче більшої турботи й уваги до себе. Ембер натомість вирішує припинити стосунки. Веллс повертається до дружини. За кілька місяців коханка народжує доньку Анну Джейн.
Герберт листується з німецькою письменницею Елізабет фон Арнім. Хоче зустрітися. У листопаді 1910 року влаштовує побачення в Лондоні. Жінка овдовіла, має молодший для її віку вигляд. Причаровує тендітністю, улесливими манерами та приємним голосом. Письменник запрошує її додому.
– У її вустах навіть німецька мова звучить мило, – ділиться враженнями від гості Джейн.
Німкеня не збирається відбивати Герберта. Вважає його вимогливим, примхливим та непостійним. Протягом 1911–1913 років періодично живе з ним у своєму маєтку у Швейцарії. Обурюється, що коханець щодня пише листи дружині. Веллс розриває зв’язок із фон Арнім, бо та починає занадто ревнувати.
Ревнує, знищує листи колишньої
Співмешканка була невміла в домашніх справах
У ТИЖНЕВИКУ ”ВІЛЬНА ЖІНКА” ГЕРБЕРТ ЧИТАЄ РОЗГРОМНУ РЕЦЕНЗІЮ НА СВІЙ РОМАН ”ШЛЮБ”. Критику зазвичай сприймає бурхливо, але цього разу реагує спокійно. Статті авторки Ребекки Вест бачив раніше. Подобалися гостротою і сміливістю.
Відправляє їй запрошення на обід. У призначений день журналістка приходить. Зачаровує подружжя господарів. Її справжнє ім’я Сісіл Ферфілд. Має 20 років, симпа
тична, розумна, дотепна й начитана. Чоловіків-однолітків зневажає. Переконана, що стане письменницею і має намір спілкуватися тільки з відомими людьми. Зв’язком з Веллсом дорожить. Він же бачить у ній чергову коханку. 1914-го Сісіл народжує від письменника сина Ентоні. Роман триває 10 років. Жінка хоче побратися з Гербертом. Він дратується й кидає Ферфілд.
Це було страшно. Ми поринули в море страждання
ВЕЛЛСА ПРОСЯТЬ ДАТИ ВІДГУК НА РОМАН ”СУЧАСНА ЖІНКА” ГОЛЛАНДСЬКОЇ ПИСЬМЕННИЦІ ОДЕТТИ КЕН. Вона вважає англійця духовним наставником і присвячує йому твір про жінку легкої поведінки.
У рецензії письменник називає авторку істотою надзвичайно цікавою. В серпні 1924-го зустрічається з молодшою на 22 роки шанувальницею в готелі в Женеві. ”Коли увійшов до номера, в ньому сильно пахло жасмином. Горів слабкий нічник, – писав він у спогадах. – Назустріч кинулася мініатюрна жінка у прозорому халаті.
Обіймаючи й цілуючи, клялася у вічній любові. Як тут було встояти”.
У Франції з коханкою зводить будинок. Вона – турботлива господиня, допомагає з видавничими та фінансовими справами. В сімейне життя Веллса не втручається й легко відпускає до дружини в Лондон. Пише листи до Джейн. Герберта називає чудовим чоловіком і маленьким богом.
Має палкий темперамент і з часом влаштовує коханцю скандали. Інколи провокує на людях. Одного дня з Англії приходить звістка про погіршення здоров’я Джейн. Герберт усе кидає й вирушає додому.
ЛІКАРІ ПОВІДОМЛЯЮТЬ ПРО ЗАПУЩЕНИЙ РАК ШЛУНКА. Джейн помирає 6 жовтня 1927-го. Відспівують у соборі Святого Павла. Веллс бере в настоятеля зразки поминальних проповідей і одну переписує. Сходиться багато людей.
”Це було жахливо, – згадувала Шарлотта, дружина письменника Бернарда Шоу. – Коли орган заграв траурну мелодію, всі встали. Здавалося, простояли багато годин, а орган усе грав. Рвав на шматки наші нерви. Герберт заплакав, як дитина. Священник почав читати проповідь. Це було страшно. Ми немов поринули в море страждання. Коли священник сказав: ”Вона ніколи не обурювалася, нікого не засуджувала”, – десь узявся порив холодного вітру. Веллс голосно завив. Зрозуміла, як важко буває грішнику”.
Деякий час удівець живе у Франції з Одеттою Кен.
Та їхні стосунки вже не такі приязні. Жінка шантажем добивається, щоб Герберт переписав на неї будинок. Інакше опублікує їхнє листування. Письменник називає її мерзенною бабою. Кидає і повертається до Лондона. 1933-го починає жити з 42-річною Марією Будберґ, яка родом із Полтави. Її перший чоловік загинув під час революції в Російській імперії, другий – зник у Бразилії. Була в цивільному шлюбі з письменником Максимом Горьким. З 1922-го жила в Європі.
Веллс наполягає, щоб уклала з ним шлюб. Марія відмовляє, але весь час проводить із хворим і самотнім письменником. Захищає від журналістів і заздрісників.
– Як можна любити Герберта – маленького, старого, товстого, нервового, з пронизливим верескливим голосом і курячим сміхом? – спитав її якось кореспондент. – А ви знаєте? В нього тіло медом пахне, – відповіла Марія Будберґ.