РОЗМОВЛЯЛИ РОСІЙСЬКОЮ. НАВІТЬ З АЗАРОВА НЕ СМІЯЛИСЯ
Щороку у світі народжуються майже 1,6 мільйона пар близнят. Найчастіше в жінок, які старші за 30 років і вже мають дітей. В Україні системно такої статистики не ведуть. 2019го в нас з’явилися на світ 4135 пар двійнят, 35 – трійнят, за даними Державної служби статистики. Однакову зовнішність мають однояйцеві близнюки. Вони відчувають велику емоційну прив’язаність одне до одного.
Інна та Світлана КАПРАНОВИ, Олександр і Сергій МОВЧАНЮКИ, Анна і Марія ОПАНАСЮК, Ігор та Олексій РЕВИ розповідають, як їм живеться поряд зі своїми копіями
ІННА
МАЄМО ДАВНЄ УКРАЇНСЬКЕ КОРІННЯ. Наші баби й діди родом з України, після Другої світової війни залишилися в Росії. Батьки народилися в Москві.
ТАТО МРІЯВ ПРО ДОНЬКУ, хотів назвати Інною, а мати – Світланою. Їм обом пощастило.
КОЛИ НАМ БУЛО ПО 16, на літніх канікулах відпочивали в материної подруги в Очакові на Миколаївщині. Та вигадала якусь причину – нібито щось треба відремонтувати, й покликала Віталія і Дмитра. Так ми познайомилися з майбутніми чоловіками. Хлопцям було по 20 років. Гуляли містом, ходили на пляж, каталися на човнах. Коли поїхали в Москву, вони писали нам, телефонували. А наступного року ми розписалися.
У НАС БУЛИ ВЕСІЛЬНІ СУКНІ, ЯК У ПРИНЦЕС. Їх шила дизайнерка, яка за 10 років працювала в П’єра Кардена.
ПІСЛЯ ОДРУЖЕННЯ ЧОЛОВІКИ ПЕРЕВЕЛИСЯ В МОСКОВСЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ІНСТИТУТ. Жили у трикімнатній квартирі разом із батьками. ДІТЕЙ НЕ ДІЛИМО НА СВОЇХ І ЧУЖИХ, вони – наші. Виховувалися в одній родині. Дружні. Їх стало ще більше – є невістки й зять. 1999 РОКУ ПЕРЕЇХАЛИ В УКРАЇНУ, купили недобудований дім у Києві. Умовно розділили його на дитячий і дорослий поверхи. На першому – кухня і вітальня, на другому – наші спальні, а на третьому – чотири дитячих.
НІКОЛИ НЕ ПРИХОВУЄМО, ЩО НАРОДИЛИСЯ І ДО 30 РОКІВ ЖИЛИ В МОСКВІ, розмовляли російською. Ми навіть з Азарова не сміялися. Зараз намагаємося спілкуватися українською. Кожен наш текст у соцмережах чоловіки перевіряють на помилки.
2000-ГО ЗАСНУВАЛИ ТУРИСТИЧНИЙ БІЗНЕС. Маємо дві фірми – ”Агенція гарячих путівок” та агентство, що спеціалізується на подорожах Японією. Коли об’їздили Європу, то думали, що нас нічого вже не здивує. Та Японія – це інший світ.
Розмовляли російською. Навіть з Азарова не сміялися
ВІДКОЛИ ПЕРЕЇХАЛИ В УКРАЇНУ, НАС ПО-РІЗНОМУ БАЧАТЬ ПЕРУКАРІ. Світлана – темна, а я – світла. Гардероба не ділимо. Є речі, які носимо обидві.
У НАС ТАКІ ХАРАКТЕРИ, ЩО КИДАЄ В РІЗНІ СФЕРИ. Був період, коли захоплювалися вишивкою. Вивчали орнаменти, традиції регіонів і самі вишивали. Разом з однодумцями створили громадську організацію ”Оріяна”, популяризували це мистецтво. Зараз працюємо у стилі кежуал.
ЖИВЕМО В ТАКИЙ ЧАС, ЩО СЕБЕ МОЖНА РЕАЛІЗОВУВАТИ В БУДЬ-ЯКОМУ ВІЦІ. Закінчити школу моделей чи акторської майстерності. Одна 69-річна знайома хоче записатися на курси озвучування і дубляжу. КОЖНА МОЖЕ ВИБУХНУТИ. Але обидві легко відходимо.
СВІТЛАНА
СТАРША ЗА СЕСТРУ НА 30 ХВИЛИН. Мати розповідала, що, коли народила мене, її вивезли з пологової зали в коридор. Там її побачила санітарка й наробила шуму, мовляв, жінка народжує. Повернули назад – і з’явилася Інна.
НІ В САДКУ, НІ В ШКОЛІ НАС НЕ ПЛУТАЛИ. Маємо різний овал обличчя. У дитинстві розважалися тим, що ставали навпроти дзеркала, розглядали одна одну й називали відмінності.
НЕ РОЗЛУЧАЛИСЯ НАДОВГО. В підлітковому віці мали багато спільних друзів, але хлопців не ділили.
ЧОЛОВІКИ КАЖУТЬ, ЩО ОБРАЛИ НАС НА Ю-ЗЕ-ФА. зуміємо, правда це чи жарт.
ПОБРАЛИСЯ В УКРАЇНІ, бо в Москві не дозволяли виходити заміж у 17 років. В Очакові організували весілля на 200 гостей. Для міста воно стало подією. Місцеві прийшли подивитися на церемонію, де розписувалися дві пари близнюків. Коли вийшли з загсу, стояв натовп.
СЕСТРА МАЛА НАРОДЖУВАТИ В МОСКВІ, а я з чоловіком і дітьми поїхала до Очакова. Раптово на три дні я злягла. Лікарі не змогли пояснити, що зі мною. Та, коли сестра народила, одразу стало краще.
КУЛІНАРНІ СМАКИ В НАС СХОЖІ. Між м’ясом і сиром виберемо останнє. Зараз у нас хороший період – кілька років готують чоловіки.
КОЛИ ПЕРЕЇХАЛИ В УКРАЇНУ, ТРОХИ РОЗГУБИЛИСЯ. Чоловіки працюють, а ми навіть знайомих не маємо. На прийомі в масажиста познайомилися з жінкою, на якій була гарна сукня. Вона звела зі стилісткою Анжелою Лисицею, яка стала шити для нас. З цього почалася наша самореалізація.
Чоловіки кажуть, що обрали нас на ю-зе-фа
Я ЗАЙМАЮСЯ ФІНАНСОВИМИ СПРАВАМИ, Інна веде сторінки в соцмережах. ДРУЗІ КАЖУТЬ, ЩО Я РІШУЧІША ЗА СЕСТРУ. Хоча насправді більше вагаюся. Інна – впевнена водійка, а я дороги боюся.
МИ В ДИТИНСТВІ ТОНУЛИ. Тоді з нами була ще подруга. Міцно вчепилися одна в одну, й нас усіх витягнув тато. Після 40 років навчилися плавати. Інні нормально це вдається, а я не можу перебороти страх.