Пастора вбили палицею для вибивання тканини
”ЦЮ ІСТОРІЮ ДОСІ РОЗПОВІДАЮТЬ У КОЖ
НОМУ СЕЛІ НА ОСТРОВАХ. Смерть Паттесона припинила торгівлю рабами. Він врятував меланезійців своєю загибеллю”, – писав англієць Чарльз Фокс (1878–1977) із Соломонових островів про вбивство місіонера Англіканської церкви 44-річного Джона Паттесона 20 вересня 1871-го на острові Нукапу.
Паттесон народився в Лондоні. Його батько був суддею, підтримував англіканських місіонерів. Дав сину хорошу освіту. 1849-го Джон подорожував Європою, вивчив іврит, арабську та німецьку мови. 24 вересня 1854 року отримав сан священника. Зустрівся з єпископом із Нової Зеландії, який прибув у Велику Британію. Попросився поїхати з ним в Океанію та служити місіонером.
На борту корабля ”Герцог Портлендський” у березні 1855-го прибув у порт Окленд у Новій Зеландії.
”Він був високий і спортивний, чудовий гравець у крикет. Із серйозним, ніжним і красивим обличчям, що приваблювало, – записав спогади знайомих місіонера Чарльз Фокс. – Європейці вважали його серйозним. Аборигени – веселим. На островах ходив босоніж, одягнений у сорочку та штани, підкочені вище колін”.
Джон Паттесон плаває між островами Меланезії на кораблі ”Південний хрест”. Читає проповіді аборигенам, які потерпають від європейців-работорговців. Примусова праця заборонена, але шахраї називають викрадених найманими працівниками. Через це туземці вороже ставляться до місіонерів. На островах Санта-Крус пастора з помічниками обстріляли з луків. Представників єпископа поранили, й згодом вони померли від правця.
”Схід і захід не можна змусити думати за однією схемою, – писав Паттесон. – Церква Христа має бути місцем для всіх. Намагаємося змінити острів’ян, а самі змінюватися не хочемо. А потрібно підлаштовуватися під їхні потреби й погляди”.
Коли припливає на новий острів, то спочатку знайомиться з туземцями – роздає подарунки й вивчає мову. Перекладає Євангеліє. ”Він не жив окремо, а завжди був із нами другом, поважав кожного, – згадував про Паттесона меланезієць Едвард Вогала. – Ніколи не намагався зробити нас британцями, як це було до нього”. 16 вересня 1871-го пастор прибуває до острова Нукапу, де кількома місяцями раніше на аборигенів напали работорговці. Викрали п’ятьох юнаків і заявили, що служать пастору. Дядько одного з них – Теадул – вирішив убити першу білу людину, яка з’явиться на острові.
– З нами сьогодні може статися будь-що, – попереджає Джон своїх учнів перед висадженням. Із ним пливуть помічники Джон Нгонгоно та Джеймс Мініп.
Вождь тамтешнього племені знає пастора. Приймає його в будинку для гостей. Наказує принести їжу й іде у справах. З місцевих у будинку лишається Теадул. Бере важку палицю для вибивання тканини і б’є місіонера по голові. Англієць помирає.
Теадул тікає човном, але інші острів’яни його наздоганяють і вбивають.
Жінки миють тіло Джона Паттесона, загортають у килим, кладуть у каное з пальмовою гілкою в руці і спускають на воду. Місіонера оголошують святим мучеником Англіканської церкви. Британська адміністрація вирішує покінчити з работоргівлею у своїх колоніях в Тихому океані. Карає порушників.
ЗНАЙОМИТЬСЯ З ТУЗЕМЦЯМИ – РОЗДАЄ ПОДАРУНКИ І ВИВЧАЄ МОВУ