”Раніше пив воду з річки. Тепер купатися сюди не залізу”
ОСТАННІЙ ЗАПЛАВНИЙ ЛІС КИЄВА ХОЧУТЬ ЗАБУДУВАТИ
ЧОЛОВІК ІЗ ДИТИНОЮ Й ДРУЖИНОЮ НА ОСТАННІХ МІСЯЦЯХ ВАГІТНОСТІ ПРО
ГУЛЮЮТЬСЯ УРОЧИЩЕМ. За високою травою бачать стовпи диму. Дядько років 50 затягується цигаркою і по-хазяйському підпалює покришку під кленом. – Що робите?
– Підпалюю дерева, – відповідає. Місцевий викликає підмогу по телефону й женеться за порушником. Губить легкі капці та спиняється. До паліїв звикли, пояснює.
– Дерева на Горбачисі забудовникам заважають. Щоб їх позбутися, підпилюють посередині стовбур. Дерево всихає, і як сухостій його прибирають комунальники, – біля шлагбаума на вході до урочища зустрічає дизайнерка й екоактивістка Олена
ФАТЄЄВА, 42 роки. – Так зелений куточок перетворюється на пустелю, де можна ставити житловий комплекс.
На шляху до урочища по Садовій стоїть барикада, яку звели місцеві. Вулиця вузька, вимощена 5-сантиметровим шаром асфальту за гроші жителів. Власним коштом тут провели і світло. Люди перегородили вулицю, бо забудовники возили нею 30-тонні вантажі.
Сіра чапля сидить на вербі у столичному урочищі Горбачиха. Також тут живуть червонокнижні крячки, кулики й мартини
Зелений куточок перетворюється на пустелю
Будматеріали перекидали на зведення Подільсько-Воскресенського мосту, який має проходити через Горбачиху і з’єднати два береги Дніпра,
Передавали бути обережним, щоб випадково не дістав арматурою по голові
розвантажити транспортні канали та пустити лінію метро на Троєщину. Міст недобудований.
– Далі він і не потрібен, – каже Олена Фатєєва. – За розрахунками німецької транспортної програми, якщо зробити спуск із переправи будь-де на Лівобережній – транспортна ситуація погіршиться. А проєкту метро на Троєщину немає. Його ніхто не замовляв. Міст треба, щоб були доїзд і комунікації на Горбачиху.
30 га земель урочища передали для забудови ”Будівельному міжгалузевому альянсу”, за документами Київської міської державної адміністрації.
– Компанія має прямий зв’язок із ”KAN Девелопмент” (її засновник – Ігор Ніконов, радник міського голови Києва Віталія Кличка. Свою причетність до забудови Горбачихи заперечує. – Країна), – говорить Фатєєва.
За кілька днів телефоную на номер компанії – орендаря земель. Запитую, що будуватимуть на Горбачисі. – Якщо директору буде цікаво, він передзвонить, – відповідає жіночий голос. За місяць ніхто не озивається.
В’ЯЧЕСЛАВ БУГЕРОВ ЖИВЕ НА РУСАНІВСЬКИХ САДАХ 20 РОКІВ. Йому під 60, худорлявий і рухливий. Приїжджає на пляж велосипедом. Місцеві називають його шерифом. Це перша людина, до якої телефонують, коли
бачать паліїв або бульдозери.
– Було багато конфліктів із представниками забудовників, – розповідає Бугеров. – Якось о пів на третю ночі бачу: їдуть міксери з бетоном заливати міст. Хоча, за законом, будівельні роботи проводять до десятої вечора. Викликав поліцію, оштрафували двох водіїв. А третя бетономішалка втекла. Мене покликали на зустріч із виконробом і погрожували відкрити кримінальне провадження через перешкоджання будівництву. Передавали бути обережним, щоб випадково не дістав арматурою по голові. Від найближчого двору біжить чоловік у шортах, із голим торсом. В руках масивний розвідний ключ. – Тут усе нормально? – тисне руку В’ячеславу.
– У нас сусіди – тільки скупчення активістів, зразу перевіряють, чи порядок. Кинеш клич – всі збираються, – сміється Бугеров.
ПОПЕРЕДУ ПІСОК, НАВКОЛО – ВЕРБИ,
ПІД ЯКИМИ РОЗЛЯГЛИСЯ ЛЮДИ. Неподалік берега у воді стоїть яхта.
– Ось ця тонка берегова лінія – природно-захисний фонд, – показує Олена Фатєєва. – Недавно зробила запит у кадастр, щоб розуміти, що змінилося за три місяці. Виявилося, 8 липня прийняли рішення про зміну цільового призначення цих земель. Тепер тут буде бетонування берега, будівництво яхтклубу, готелів і ресторанів. Активісти подали скаргу до Ради Європи. Горбачиха підпадає під дію Бернської конвенції із захисту рідкісних видів і їх проживання в рамках Дніпровського екологічного коридору. Він починається на північному кордоні України й закінчується біля Чорного моря. Цінний, бо в ньому можна зустріти понад половину представників флори й фауни України.
– З Ради Європи писали листи в Міністерство охорони довкілля та природних ресурсів. Потім нам. Мовляв, ваше міністерство вас теж ігнорує? Уявляєте рівень ганьби країни? – продовжує Олена. – Європейці сказали, що бачать корупцію. Вважають, Горбачиха має бути включена в Смарагдову мережу – систему природоохоронних територій Європи. Це найвища міра захисту. Нашу скаргу підніматимуть на вищий рівень, писатимуть листи до Міністерства закордонних справ. Маємо й маленьку перемогу – Мінкульт проголосував за історико-культурний опорний план Києва. Горбачиха значиться пам’яткою ландшафту й належить до пам’ятного ландшафту долини Дніпра. Але далі цей проєкт потрапляє в Київраду.
І тут товаріщі-бандіти будуть усе різати. У кадастровій карті повний дерибан. На кожній сесії голосують про виділення земель під забудови – парк Дружби, більш як 40 гектарів на Трухановому острові. Розуміють, що може бути достроковий розпуск КМДА, і гарячково ділять землю.
Бандіти будуть усе різати
ЛЕДЬ РОЗМИНАЄМОСЯ З ВЕЛОСИПЕДИСТАМИ Й ВІДПОЧИВАЛЬНИКАМИ на вузькій стежці між лісом і парканами дворів Русанівських садів. Звертаємо вбік і виходимо в мальовничу точку Горбачихи – місцеву Амазонію. Прохолодно. Під ногами в канаві прозора ґрунтова вода, де сидять вгодовані жаби. Співають птахи. Дерева й землю заплів дикий виноград. Назустріч виходить біохімік 62-річна
Наталія ДАЦЕНКО у фірмовій футболці з написом #SaveHorbachykha. 19 років тому з чоловіком лишила квартиру дітям у центрі Києва й переїхала на Русанівку.
– Заплавний ліс у Києві зберігся тільки тут. Виноград створює атмосферу джунглів, – розповідає. – Взимку тут інше життя. Тихо, нікого немає. У кожному дворі по чотири-шість годівниць для птахів. Поруч лисиці, багато білок. Із 3-річним
онуком ходимо на озеро. Він із великими очима сидить і рахує ”га-га” – диких качечок і каченят. Ручні. Діти граються на подвір’ї, а качка плутається між ногами. Не прогнати. Чоловік – у минулому баскетболіст. Колись побачив тут шкаралупу з маленького яєчка, з якого вилупилося пташеня. Взяв у свою величезну руку і з трепетом сказав: ”Там була пташечка. А як вона туди помістилася?” В такі моменти розумієш, що вийшла заміж за правильного чоловіка. Природа по-іншому розкриває людей.
ЯКЩО УРОЧИЩЕ ЗАБУДУЮТЬ, ЗНИКНУТЬ
КОМАХИ. Ними харчуються перелітні птахи, які зупиняються в Горбачисі. – Ігор Ніконов говорить про нас: ”Там якісь божевільні садівники і якісь цінні жуки”. Але я їздила в бразильську Амазонію, де створений один із найбільших національних парків, бо там живуть цінні жуки, – каже Олена Фатєєва. – Ніконов напряму пише: ”Лєна, ти розумна жінка. Невже віриш в унікальність тварин на Горбачисі? Хай ваші бобри перепливають до мене в Конча-Заспу”. Забудовники вважають, що ми недостойні мати біля себе природу, ходити в парк, купатися. Кияни для них другосортні. Виходимо на забетоновану набережну з пішохідною доріжкою й поручнями. Видніються новобудови.
– У Києві бетонують береги. Під це виділяють бюджетні кошти. Бетонка гріється, вода цвіте. На пляжі ”Веселка” на Микільській Слобідці не було плавального сезону. Все поросло ряскою, замулилося. Біля житлового комплексу ”Ріверстоун” на Позняках забетонували набережну. Там так смердить гниллю, що не можна відчинити вікна. Наталія Даценко показує на смарт
фоні відео з черепахою. Та припливла до місця біля набережної, де завжди відкладала яйця. Б’ється об бетон. – Їй треба десь вийти, мусить дихати. А вперлась у цемент, – пояснює. – Це червоновуха черепаха з Червоної книги. Будівельники не вірять:
”Із зоомагазину привезли”. Розказували, як розкопували бульдозером берег і на них напали бобри. Вони брали палиці й били їх.
БЕТОНУВАТИ БЕРЕГИ В ЄВРОПІ ЗАБО
РОНЕНО. Хочуть повернути руслам річок первісний вигляд.
– Якщо забетонувати річку – вона помирає. Пісок та дерева очищують води. Якщо завдати шкоди екосистемі в одному місці, це потягне за собою глобальні наслідки. Взаємопов’язаний ланцюг, – говорить Наталія Даценко. – Під час паводка тут вода піднімається, розливається на заплавний ліс. Були такі затоплення, що на Гідропарку метро не зупинялося, а з Микільської Слобідки людей вивозили на бетеерах. Тепер русло звузили на 70 метрів, бо забудовнику мало місця. Якщо далі зменшити його й підняти берег, частина води піде нижче. Змиє Поділ, Русанівку, Позняки.
У червні активісти поміряли температуру поверхні на новій набережній і в зелені. На розпеченому бетоні показало +50°C, на сонці серед дерев – +33°C. – Бетон не вбирає опадів. А через зміну клімату в нас частіше йтимуть залпові дощі. Потоки води можуть прибрати лише дерева й розасфальтовані території. Бук за годину втягує в кореневу систему до тонни вологи, кущ гортензії – 100 літрів. Якщо опадам немає куди діватися, то піднімаються ґрунтові води й заповнюють комунікаційні системи міста. Під час останнього затоплення в Парижі лишався метр до рівня, щоб зникла електрика. Там усе вздовж Сени забетоновано. Тепер працює цілий інститут над вирішенням проблеми.
НАБЕРЕЖНОЮ ГУЛЯЮТЬ КІЛЬКА ДЕСЯТКІВ ЛЮДЕЙ. Частина заселилася у щойно зведені новобудови. Біля річки допиває другу пляшку пива 65-річний В’ячеслав Методійович.
– Це гандураси, бля, построїли. Якщо вже будуєш, то зроби хоч сходи до води! – показує вниз. – Горбачиху забудовувати ніззя! У 1970-ті це все весною було затоплено, ми на човнах каталися. А ідіоти звели будинки. Махає за спину, де за кількасот метрів гуде кран і споруджують черговий блок.
– Коли ці будівлі посунуться в річку, а їхні туалети плаватимуть на Гідропарку – радітиму. Показує на ще мокрий шматок будівельного сміття – плиту пірамідальної форми з гострими кутами.
– Щойно хлопчина витягнув із дна. Не дай Бог, хтось стрибнув би у воду. Я тут арматури натягав на 300 рублів. Викинули, коли будували. А біля мосту скло викидають із піскоструїв. У воді ж діти можуть поранитися. – Отаке витягую на гачках, – біля двох вудок піднімає з-під ніг шматок тонкої покрученої арматури. – Раніше пив воду з річки. Тепер навіть купатися не залізу. В’ячеслав Методійович повертається до пива.
– Тут є сомовник, – каже. – Було 23–24 метри глибини – добре для таких риб. Ловилися. А тепер прийшов на риболовлю і спіймав одного піздьониша. Всьо. Буде ще менше.
Хай ваші бобри перепливають до мене в Конча-Заспу
Бук за годину втягує до тонни вологи
У 1970 роки це все весною було затоплено. А ідіоти позводили будинки