Звикли казати: ”Наша мати, наша квартира, наша машина”

ІГОР

НЕ РОЗУМІЄМО, ЧОМУ ДЕЯКІ БЛИЗНЮКИ ОДЯГАЮТЬСЯ ПО-РІЗНОМУ.

Їх Бог створив однаковими, нащо це змінювати?

МАЄМО НЕЗНАЧНУ ВІДМІННІСТЬ. В Олексія є родимка над правим оком. А наші друзі кажуть: ”Як вас можна плутати? Ви ж різні”.

ЯКОСЬ НАС ЗУПИНИВ ДАІШНИК, попросив документи. А я забув права. Повертаюся до Льоші: ”Ігорю, а я ж тобі свої права віддав?” Він зрозумів: ”Так, Льошо, в мене”. Дістає свій гаманець. Я його документи показую інспектору.

У МЕНЕ БУЛА МРІЯ ВСТУПАТИ В МЕДИЧНИЙ – цікавився біологією, хімією. Брат захищав наукову роботу з історії і їздив на олімпіади з математики. Ми не створювали один одному конкуренції.

ЗДАВАЛИ КРОВ У ВІЙСЬККОМАТІ. Вирішили пожартувати з лікарів. Один здав кров. Потім зайшов другий: ”У мене заросло”. Посміялися. А вони кажуть: ”Зараз одразу поїдете в армію”.

ЖИЛИ РАЗОМ ДО ЧЕТВЕРТОГО КУРСУ, доки брат не одружився. МОЯ ДРУЖИНА – ВИСОКА Й ЧОРНЯВА,

ХОДИМО ДО ОДНОГО БАРБЕРА. Маємо однакові стрижки. Це наша сценічна фішка. Мріємо через деякий час працювати за кадром. Тоді, можливо, побриюся наголо.

ЗВИКЛИ КАЗАТИ: ”Наша мати, наша квартира, наша машина”.

СВАРИМОСЯ ЧЕРЕЗ РОБОТУ.

РАЗОМ ПРОВОДИМО БАГАТО ЧАСУ. Маємо спільних друзів. ТОРІК ПІД ЧАС ЛОКДАУНУ Я ЗАСТРЯВ У ПОЛТАВІ НА КАРАНТИНІ.

А Льоша – в Києві. Ми не бачилися з початку березня до кінця травня. Спілкувалися по відеозв’язку, але все одно немає тієї хімії. Коли нарешті зустрілися, обнімалися дуже.

ОЛЕКСІЙ

У НАС ІЗ ГОШЕЮ Є СПІЛЬНИЙ КУМ.

Він розрізняє нас навіть по телефону. Можу подзвонити з номера брата, а він скаже: ”Льош, чого телефонуєш?”

НА ЧЕТВЕРТОМУ КУРСІ ГОША ПРАЦЮВАВ ПОМІЧНИКОМ РЕКТОРА. Із відрядження повертався вночі. Наступного дня треба було здавати курсову роботу. Я свою зробив. І йому запропонував допомогти. Гоша захищати її не міг. Сказав викладачці, що його викликають до ректора. Я захистився, прийшов до нього й перевдягнувся: він ходив у костюмах, а я – у светрах. Захистив і його роботу. Найсмішніше, що ця викладачка всім розказувала, що завжди нас розрізняла. Бо в неї батько з близнюків.

БУВАЄ, ЗУСТРІНУСЯ З КИМОСЬ, говоримо. А в кінці він каже: ”Ну все, Гош, бувай”. І ти розумієш, що той 15 хвилин спілкувався з іншим. У японців ставити людей у незручне становище вважається поганим тоном. Тому зайвий раз не виправляємо.

ПРОГУЛЮВАВСЯ ЦЕНТРОМ ПОЛТАВИ З ДІВЧИНОЮ. Коли назустріч іде друга і як заліпить мені ляпаса. За день до цього Гоша гуляв із нею. І нічого про брата-близнюка не сказав. Нам було років по 18.

НЕ БАЧИЛИСЯ ТРИ МІСЯЦІ. ОБНІМАЛИСЯ ДУЖЕ

КУМ РОЗРІЗНЯЄ НАС ПО ТЕЛЕФОНУ

ПРАЦЮВАЛИ З БРАТОМ У РІЗНИХ СФЕРАХ. У СТРАВАХ МАЄМО МАЙЖЕ ОДНАКОВІ ВПОДОБАННЯ. Я тільки не люблю риби. Маю фобію з дитинства: з’їв – і в роті залишилося багато кісток, які довго виймали.

ЩОБ МИРИТИСЯ ПЕРШИМ, треба переступити через себе. В Ігоря це виходить краще.

По 30 років, коміки Народилися 22 березня 1991-го в Полтаві. Мати працює вчителькою історії і права. Батько пішов із родини, про нього не розповідають. Навчалися на фінансистів у Національному університеті ”Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка”. Брали участь у студентському КВК. Виступали в телешоу ”Розсміши коміка”. Були учасниками команди Manhattan на фестивалі ”Ліга сміху” в першому сезоні.

З 2016 року працюють акторами та сценаристами студії ”Мамахохотала”. Ведучі івентів, їхній дует називається ”Не родственники”.

З книжок Ігорю подобається ”1984” Джорджа Орвелла, Олексію – ”Джерело” Дена Брауна. Люблять шашлик.

Ігор із дружиною Ольгою виховують сина 2-річного Крістіана. Олексій з Анастасією мають 6-річного Олександра. Живуть у Києві