СУПЕР СТАРИЙ

МО­ДЕР­НІ­ЗУ­ВА­ТИ ЗА­СТА­РІ­ЛИЙ ЕЛЕ­ВА­ТОР ДЕ­ШЕВ­ШЕ, НІЖ ПО­БУ­ДУ­ВА­ТИ СУ­ЧА­СНИЙ. ТАК ПРИ­НАЙМ­НІ СТВЕР­ДЖУ­ЮТЬ ВЛА­СНИ­КИ РАРИТЕТНИХ ЗЕРНОСХОВИЩ

Landlord - - ЗМІСТ - ТЕКСТ: ЛАРИСА СТЕПАНУШКО

Мо­дер­ні­зу­ва­ти за­ста­рі­лий еле­ва­тор де­шев­ше, ніж по­бу­ду­ва­ти су­ча­сний

В Укра­ї­ні на вто­рин­но­му рин­ку еле­ва­то­рів до­сить жва­во. Тут мо­жна при­дба­ти як су­ча­сну «бан­ку» ві­ком один–п’ять ро­ків, так і пра­цю­ю­чі чи на­пів­ро­зва­ле­ні еле­ва­тор­ні по­ту­жно­сті, збу­до­ва­ні ще на­ши­ми ба­тька­ми чи ді­да­ми. За­зви­чай та­кі об’єкти ви­став­ля­ють на про­даж хол­дин­ги, які змі­ню­ють свою кон­це­пцію — на­при­клад, ви­рі­шу­ють пра­цю­ва­ти ли­ше в ре­гіо­ні, де ма­ють зем­лю для обро­бі­тку, або ж від­да­ють пе­ре­ва­гу бу­дів­ни­цтву но­вих еле­ва­то­рів, як ком­па­нія «Кер­нел» чи група «Агро­трейд».

Але те, що одні вва­жа­ють зай­вим тя­га­рем, ін­ші вмі­ють пе­ре­тво­ри­ти на кур­ку, що не­се зо­ло­ті яй­ці. Так, один із вла­сни­ків ме­ре­жі еле­ва­то­рів ро­бить став­ку ли­ше на ста­рі еле­ва­то­ри під­ло­го­во­го збе­рі­га­н­ня. Пер­ший об’єкт він при­дбав ще 13 ро­ків то­му, за­раз має ві­сім, які роз­та­шо­ва­ні у рі­зних ре­гіо­нах кра­ї­ни. Усі еле­ва­то­ри ре­кон­стру­йо­ва­ні та осна­ще­ні су­ча­сни­ми агре­га­та­ми та ком­пле­кса­ми — су­шар­ки, но­рії, зда­тні пра­цю­ва­ти за но­ви­ми те­хно­ло­гі­я­ми, мо­жна при­дба­ти у ви­ро­бни­ків та ім­пор­те­рів еле­ва­тор­но­го обла­дна­н­ня. Сьо­го­дні вла­сник цих еле­ва­то­рів на­дає по­слу­ги зі збе­рі­га­н­ня зер­на су­сі­днім фер­ме­рам, при цьо­му при­бу­тко­вість йо­го бі­зне­су — одна з най­ви­щих у се­гмен­ті. На на­дан­ні по­слуг зі збе­рі­га­н­ня йо­го ком­па­нія за­ро­бляє близь­ко $7 на тон­ні, що вдві­чі біль­ше, ніж в се­ре­дньо­му по рин­ку. «Ко­ли два ро­ки то­му ми ку­пи­ли еле­ва­тор у Пол­тав­ській обла­сті й ого­ло­си­ли, що спів­пра­цю­є­мо з усі­ма уча­сни­ка­ми рин­ку, сіль­го­спви­ро­бни­ки бу­ли зди­во­ва­ні та ра­ді, що мо­жна ко­мусь за­во­зи­ти збіж­жя», — роз­по­від­ає бі­зне­смен. У ре­гіо­ні близь­ко 30% зе­мель роз­по­ді­ле­ні між дрі­бни­ми фер­ме­ра­ми. Вла­сних еле­ва­тор­них по­ту­жно­стей фер­ме­рам не ви­ста­чає. То­му во­ни го­то­ві від­да­ти вла­сни­ку еле­ва­то­ра ча­сти­ну мар­жі, яку отри­ма­ють від про­да­жу зер­на на­ве­сні за ці­на­ми на 10–12% ви­щи­ми, ніж пі­сля збо­ру вро­жаю.

Свою при­хиль­ність до раритетних еле­ва­то­рів бі­зне­смен по­яснює про­сто. Вар­тість бу­дів­ни­цтва су­ча­сної «бан­ки» ста­но­вить $120–170 за тон­ну збе­рі­га­н­ня за­ле­жно від по­ту­жно­сті кін­це­во­го об’єкту, мі­сця йо­го роз­та­шу­ва­н­ня, на­яв­но­сті ко­му­ні­ка­цій, за­лі­зни­чної гіл­ки то­що. У той же час ста­рі еле­ва­то­ри — під­ло­го­во­го збе­рі­га­н­ня, за­лі­зо-бе­тон­ні кон­стру­кції чи це­гля­ні скла­ди — ко­ли­шні вла­сни­ки го­то­ві про­да­ва­ти по $50–70 за тон­ну збе­рі­га­н­ня, а старий еле­ва­тор у по­га­но­му ста­ні — вза­га­лі за ці­ною ме­та­лу, з яко­го скла­да­ю­ться йо­го кон­стру­кції. І на­віть з ура­ху­ва­н­ням «ре­а­ні­ма­цій­них» ро­біт ста­рі бе­тон­ні схо­ви­ща обі­йшли­ся бі­зне­сме­ну в два-три ра­зи де­шев­ше, ніж як­би він бу­ду­вав но­ві. Став­ку на еле­ва­тор­ні по­ту­жно­сті, що бу­ли у ви­ко­ри­стан­ні, зро­бив і Ра­фа­ель Го­ро­ян, вла­сник гру­пи ком­па­ній «Про­ме­тей». По­чи­нав бі­зне­смен із за­ку­пів­лі зер­на, але зго­дом зро­зу­мів, що са­ма по со­бі тор­гів­ля не дає пов­но­цін­но­го при­бу­тку. То­ді й при­дбав свій пер­ший еле­ва­тор — у се­лі Ло­цки­не Ба­штан­сько­го ра­йо­ну на Ми­ко­ла­їв­щи­ні. Но­вий вла­сник від­ре­мон­ту­вав еле­ва­тор, осна­стив йо­го зер­но­су­шар­кою та зер­но­очи­сним ком­пле­ксом, ді­лян­кою ви­ван­та­же­н­ня, еле­ктрон­ни­ми ав­то­мо­біль­ни­ми ва­га­ми та си­сте­мою ме­ха­ні­за­ції, по­сту­по­во на­ро­стив об­сяг ма­кси­маль­но­го одно­ра­зо­во­го за­ван­та­же­н­ня схо­вищ з 50 000 до 100 000 т.

То був пер­ший по­зи­тив­ний до­свід ком­па­нії. Із то­го ча­су ге­о­гра­фія ро­бо­ти «Про­ме­тея» з по­ста­чаль­ни­ка­ми по­стій­но роз­ши­рю­ва­ла­ся, як і пе­ре­лік сіль­гос­пкуль­тур, які ком­па­нія за­ку­по­ву­ва­ла чи бра­ла на збе­рі­га­н­ня у фермерів. За 16 ро­ків «Про­ме­тей» при­дбав 17 ста­рих еле­ва­тор­них ком­пле­ксів у ше­сти обла­стях. Біль­шість із них ді­ста­ла­ся Го­ро­я­ну за низь­ки­ми ці­на­ми, оскіль­ки по­пе­ре­дні вла­сни­ки пра­гну­ли по­збу­ти­ся зби­тко­во­го для них ба­ла­сту. Мо­дер­ні­за­ція склад­ських по­ту­жно­стей і вда­ле управ­лі­н­ня до­зво­ли­ли ско­ро­ти­ти що­мі­ся­чну вар­тість об­слу­го­ву­ва­н­ня еле­ва­то­рів до 100 000– 300 000 гри­вень за­ле­жно від роз­мі­ру еле­ва­то­ра та се­зо­ну. Це у два-чо­ти­ри ра­зи мен­ше, ніж ви­тра­ча­ли по­пе­ре­дні вла­сни­ки. За­галь­на на­ко­пи­чу­валь­на єм­ність зерносховищ до­ся­гла 1 млн т.

Але го­лов­не те, що Го­ро­ян ви­бу­ду­вав но­ву си­сте­му еле­ва­тор­но­го бі­зне­су, про­по­ну­ю­чи сіль­го­спви­ро­бни­кам ком­пле­ксний сер­віс. Бу­ду­ва­ти свою си­сте­му він по­чав з то­го, що крок за кро­ком зв’язу­вав фермерів, які не хо­ті­ли ма­ти кло­піт із до­став­кою сво­го збіж­жя на еле­ва­тор чи в порт, та по­ку­пців, яким по­трі­бно бу­ло вчасно за­пов­ни­ти трю­ми зер­ном. «Еле­ва­тор­ний бі­знес мо­же існу­ва­ти успі­шно тіль­ки за умо­ви, що у цьо­го лан­цюж­ка по­ту­жні усі лан­ки — тор­гів­ля, ло­гі­сти­ка, збе­рі­га­н­ня, не­до­ро­ге фі­нан­су­ва­н­ня. На ко­жно­му ета­пі ми збе­рі­га­є­мо не­ве­ли­ку мар­жу, а в ком­пле­ксі отри­му­є­мо при­бу­ток», — роз­по­від­ає Го­ро­ян.

Вну­трі­шні по­ку­пці ком­па­нії на­ла­го­джу­ють кон­та­кти з сіль­го­спви­ро­бни­ка­ми, осо­бли­во з дрі­бни­ми та се­ре­дні­ми фер­ме­ра­ми, до­мов­ля­ю­ться про за­ку­пку зер­на. Да­лі до фер­ме­ра на­прав­ля­є­ться ав­то­мо­біль, обла­дна­ний мі­ні-ла­бо­ра­то­рі­єю, щоб про­ве­сти екс­прес-ана­ліз зер­на. Від ре­зуль­та­тів ці­єї пе­ре­вір­ки за­ле­жить, на який еле­ва­тор зер­но кра­ще від­вез­ти, вар­тість ло­гі­сти­чно­го пле­ча та кін­це­ва ці­на зер­на. Фер­мер мо­же про­слід­ку­ва­ти за про­ве­де­н­ням ана­лі­зу про­ду­кції, об’єктив­но оці­ни­ти якість сво­го то­ва­ру і роз­ра­ху­ва­ти вла­сну ви­ру­чку. Ін­фор­ма­цію про за­ку­пі­вель­ні ці­ни мо­жна ді­зна­ти­ся як у пра­ців­ни­ка ком­па­нії, так і на її сай­ті. Пі­сля узго­дже­н­ня ці­ни зер­но пе­ре­ван­та­жу­є­ться у транс­порт «Про­ме­тея» і пе­ре­во­зи­ться на один з еле­ва­то­рів ком­па­нії. Усі ета­пи су­про­во­джує ме­не­джер. Та­ким чи­ном ви­бу­до­ву­є­ться чі­тка си­сте­ма по­ста­вок сіль­госп­про­ду­кції від ви­ро­бни­ка до кру­пних екс­пор­те­рів си­ро­ви­ни і пе­ре­ро­бних під­при­ємств.

Як за­зна­чає Го­ро­ян, остан­ні­ми ро­ка­ми те­ма спе­ку­ля­ції — ко­ли за­ку­пля­ли зер­но в роз­пал се­зо­ну збо­ру вро­жаю де­шев­ше, а про­да­ва­ли на пі­ку ці­ни — вже не акту­аль­на. За­раз старт со­ня­шни­ка і зер­но­вих по­чи­на­є­ться і за­кін­чу­є­ться при­бли­зно в одну ці­ну. Але з’яви­ла­ся ін­ша те­ма: при­бу­ток еле­ва­тор­но­го бі­зне­су на­пря­му за­ле­жить від за­ван­та­же­но­сті, обо­ро­тно­сті еле­ва­то­рів, об’єму: ком­па­нія ку­пує ве­ли­кі об­ся­ги і ве­ли­кі об­ся­ги від­ван­та­жує. А от­же, успіх за­ле­жить від ко­жно­го уча­сни­ка лан­цюж­ка: від то­го, який сер­віс по­ку­пець ком­па­нії на­дасть фер­ме­ру і як швид­ко змо­же максимально за­ван­та­жи­ти еле­ва­тор, як чі­тко спра­цює ла­бо­рант, а пра­ців­ник еле­ва­то­ра на основ­ні йо­го ви­снов­ків до­пра­цює зер­но та збе­ре­же, на­скіль­ки вчасно зер­но бу­де транс­пор­то­ва­не.

Як під­кре­слює ке­рів­ник «Про­ме­тею», для ве­ли­ко­го бі­зне­су ду­же ва­жли­вий облік — то­ва­ру, мар­жі. На сво­є­му під­при­єм­стві Го­ро­ян, за йо­го сло­ва­ми, створив іде­аль­ну си­сте­му облі­ку, ана­лі­зу­ю­чи ко­жен із се­гмен­тів бі­знес-про­це­су окре­мо. Так, ко­жен еле­ва­тор і ав­то­парк роз­гля­да­ю­ться як окре­мі стру­кту­ри, ви­ра­хо­ву­є­ться їх при­бу­ток, аби від­ді­ли­ти при­бу­тко­вий еле­ва­тор від не­при­бу­тко­во­го. Та­кий са­ме під­хід до ко­жно­го трей­де­ра, і на­віть до ко­жної ав­тів­ки. У ком­па­нії діє си­сте­ма рей­тин­гу та існує кон­ку­рен­ція, все­ре­ди­ні ком­па­нії про­во­дя­ться тен­де­ри при про­да­жі та за­ку­пів­лі. «Цю си­сте­му я ви­бу­ду­вав сам. Еле­ва­тор­ний бі­знес — ду­же скла­дний, аби збу­ду­ва­ти йо­го, ми йшли по­над 20 ро­ків, — ка­же Го­ро­ян. — Але ця си­сте­ма до­зво­ляє ма­лень­ким бі­зне­сам все­ре­ди­ні ком­па­нії існу­ва­ти ав­то­ном­но».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.