ШЛЯХ ПЕ­РЕ­ТВО­РЕНЬ

ІВАНУ ЧАЙКІВСЬКОМУ ВДА­ЛО­СЯ ПЕ­РЕ­ТВО­РИ­ТИ ЗАНЕДБАНИЙ КОЛ­ГОСП НА ОДНЕ ІЗ НАЙЕФЕКТИВНІШИХ ВЕРТИКАЛЬНО ІНТЕГРОВАНИХ АГРОПІДПРИЄМСТВ УКРА­Ї­НИ. БО З СА­МО­ГО ПО­ЧА­ТКУ ВІН ДО­БРЕ РОЗУМІВ, ЯКУ КОМ­ПА­НІЮ ХО­ЧЕ ПО­БУ­ДУ­ВА­ТИ

Landlord - - ЗМІСТ - ТЕКСТ: ЛАРИСА СТЕПАНУШКО

Як вла­сник ком­па­нії «Агропродсервіс» Іван Чайківський створив одне із найефективніших агропідприємств Укра­ї­ни

Ге­не­раль­ний ди­ре­ктор ком­па­нії «Агропродсервіс» Іван Чайківський у се­лі На­ста­сів Тер­но­піль­ської обла­сті ко­ри­сту­є­ться не­аби­якою по­ва­гою. У 1998 ро­ці на­ста­сів­ча­ни ви­су­ну­ли йо­го кан­ди­да­ту­ру на по­са­ду го­ло­ви кол­го­спу «Ко­лос», роз­ра­хо­ву­ю­чи, що 26-рі­чний під­при­є­мець ви­тя­гне за­не­дба­не та на­пів­ро­зва­ле­не го­спо­дар­ство з бор­го­вої ями і дасть йо­му дру­ге жи­т­тя. Спо­ді­ва­н­ня одно­сель­ців Чайківський пов­ні­стю ви­прав­дав. За­раз до­ро­гу до На­ста­со­ва мо­жна зна­йти і без на­ві­га­то­ра, адже по­кри­т­тя від­га­лу­же­н­ня до го­спо­дар­ства на­віть кра­ще за які­стю, ніж де­я­кі цен­траль­ні до­ро­ги.

До скла­ду ство­ре­ної Чай­ків­ським вертикально ін­те­гро­ва­ної ком­па­нії «Агропродсервіс» вхо­дить 22 са­мо­стій­ні стру­кту­ри. Во­на обро­бляє по­над 40 000 га зем­лі, зби­рає вро­жаї не гір­ші за єв­ро­пей­ські, роз­ви­ває сви­нар­ство, м’ясне і мо­ло­чне ско­тар­ство, ви­ро­щує пти­цю, має вла­сну пе­ре­роб­ку, со­є­вий та на­сін­нє­вий заводи, су­ча­сну на­у­ко­ву ла­бо­ра­то­рію та ме­ре­жу спе­ці­а­лі­зо­ва­них ма­га­зи­нів із про­да­жу м’ясної про­ду­кції. Най­більш по­ту­жним на­пря­мом ком­па­нії ста­ло сви­нар­ство. «Агропродсервіс» — один із лі­де­рів га­лу­зі й по­сі­дає дру­ге мі­сце в Укра­ї­ні з ви­ро­бни­цтва сви­ни­ни пі­сля ком­па­нії «Апк-ін­вест». У 2017 ро­ці за­галь­не по­го­лів’я сви­ней у ком­па­нії ста­но­ви­ло 130 000 го­лів, із них

10 500 сви­но­ма­ток. За­галь­ний обо­рот хол­дин­гу в 2017 ро­ці склав по­над 3 млрд гри­вень.

Сам Чайківський з одно­го бо­ку — пра­гма­ти­чний і во­льо­вий, з ін­шо­го — лег­кий у спіл­ку­ван­ні, зі здо­ро­вим по­чу­т­тям гу­мо­ру. Роз­по­від­а­ю­чи про ком­па­нію, він май­же ні­ко­ли не вжи­ває сло­ва «я» — ли­ше «ми» та «ра­зом».

«Іван Ада­мо­вич вміє слу­ха­ти, ана­лі­зує до­свід, щоб по­тім прийня­ти ви­ва­же­не управ­лін­ське рі­ше­н­ня. У пер­шу чер­гу звер­тає ува­гу на ре­зуль­тат, фі­нан­со­ві та ін­ші вкла­де­н­ня в ньо­го та мо­жли­ві ри­зи­ки. Але ко­ли вже взяв­ся за якийсь на­прям ро­бо­ти, то до­во­дить йо­го до кін­ця і ро­бить це най­кра­ще. Як він сам ка­же, має бу­ти не на ро­ки, а на сто­лі­т­тя», — роз­по­від­ає ди­ре­ктор ПАП «Агропродсервіс» Ан­дрій Ба­ран.

КРУТИЙ ПОВОРОТ

Ще на по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя пра­дід Чай­ків­сько­го по­бу­ду­вав ха­ту на ху­то­рі не­по­да­лік На­ста­со­ва, обро­бляв зем­лю, за­вів го­спо­дар­ство. Іван та два йо­го мо­лод­ші бра­ти бу­ли тре­тім по­ко­лі­н­ням, яке там на­ро­ди­ло­ся. «Ра­дян­ська си­сте­ма ці­ле­спря­мо­ва­но бо­ро­ла­ся з ху­то­ра­ми, — при­га­дує Чайківський. — Ро­би­ли усе, аби зжи­ти лю­дей. Тіль­ки уявіть со­бі: на­при­кін­ці ХХ сто­лі­т­тя я вчив уро­ки при сві­тлі га­со­вої лам­пи, бо еле­ктро­енер­гію на ху­тір про­ве­ли ли­ше у 1989-му».

Пі­сля 8-го кла­су Чайківський пі­шов до ПТУ, де отри­мав спе­ці­аль­ність бу­ді­вель­ни­ка. Че­рез кіль­ка ро­ків за­сну­вав із бра­та­ми сі­мей­ну спра­ву в Тер­но­по­лі — це бу­ла гур­то­ва тор­гів­ля про­ду­кта­ми хар­чу­ва­н­ня. Бі­знес роз­ви­вав­ся до­сить успі­шно. «Ма­ши­ни лег­ко­ві мав, хо­див у чи­стень­ко­му одя­зі, мо­дних на той час ла­ко­ва­них ту­флях. Усе бу­ло фай­но!» — смі­є­ться Чайківський. Бі­зне­смен на­віть не за­ми­слю­вав­ся про по­вер­не­н­ня до се­ла. Одним із клі­єн­тів гур­тів­ні був бі­зне­смен із На­ста­со­ва. Він і за­про­по­ну­вав Чайківському «за­бра­ти» кол­госп: сам зби­рав­ся ста­ти го­ло­вою, а пар­тне­ру пла­ну­вав мі­сце за­сту­пни­ка та ін­ве­сто­ра. Але під час збо­рів на­ста­сів­ча­ни ка­те­го­ри­чно за­бра­ку­ва­ли пер­шу кан­ди­да­ту­ру і за­про­по­ну­ва­ли са­мо­го Чай­ків­сько­го. «Не знаю, як я по­го­див­ся на це, — зга­дує він. — То­ді за ме­не про­го­ло­су­ва­ло 70% па­йо­ви­ків. Це був ве­ли­че­зний кре­дит до­ві­ри».

Ли­ше зго­дом мо­ло­дий го­ло­ва кол­го­спу ді­знав­ся про ре­аль­ний стан го­спо­дар­ства: бор­ги пе­ре­ви­щи­ли то­го­ча­сні 8 млн гри­вень, із 2500 га зем­лі за­сі­я­ли ли­ше 200 га ку­ку­ру­дзою, та й ту не зі­бра­ли, за по­пе­ре­дній рік по­го­лів’я сви­ней змен­ши­ло­ся у 57 ра­зів, а на­яв­ну ху­до­бу — 260 го­лів і 80 сви­ней — го­ду­ва­ти бу­ло ні­чим.

То­ді Чайківський ще не розумів, як управ­ля­ти го­спо­дар­ством. То­му на пер­шій на­ра­ді зав­да­н­ня спе­ці­а­лі­стам роз­да­вав го­лов­ний агро­ном «Ко­ло­су» Іван

Ткач. «Я ба­га­то чо­го не знав у ве­ден­ні сіль­сько­го го­спо­дар­ства, — ді­ли­ться

Чайківський. — Але я був го­то­вий вчи­ти­ся».

На­вча­н­ня обі­йшло­ся мо­ло­до­му ди­ре­кто­ру го­спо­дар­ства «Ко­лос» до­ро­го: ін­ве­сто­ва­них із вла­сно­го бі­зне­су $250 000 ви­я­ви­ло­ся не­до­ста­тньо, до­ве­ло­ся ще й про­да­ва­ти вла­сне май­но, аби на­ла­го­ди­ти ді­яль­ність го­спо­дар­ства. По­чав із на­галь­но­го — від­ре­мон­ту­вав на­сос, аби мо­жна бу­ло по­да­ва­ти во­ду у тва­рин­ни­цькі фер­ми, за­ку­пив кор­ми. За ве­сну від­ре­мон­ту­ва­ли сіль­гос­пте­хні­ку, ко­штом ке­рів­ни­ка впер­ше за кіль­ка ро­ків за­сі­я­ли всі на­яв­ні на той час 2500 га зем­лі, по­сі­я­ли ово­чі, ви­йшли на пер­ше мі­сце в ра­йо­ні за на­до­я­ми.

Але тіль­ки-но го­спо­дар­ство по­ча­ло на­ла­го­джу­ва­ти ро­бо­ту, про ньо­го зга­да­ли ко­ли­шні кре­ди­то­ри і по­ча­ли ви­ма­га­ти по­вер­ну­ти бор­ги. Чайківський шу­кав шля­хи ви­хо­ду. Одно­го ра­зу, гор­та­ю­чи по­пу­ляр­ний у 1990-х аграр­ний жур­нал, він на­штов­хнув­ся на ста­т­тю про се­ля­ни­на, який взяв зе­мель­ні паї сво­їх ро­ди­чів і зайняв­ся фер­мер­ством. Ви­рі­шив і сам спро­бу­ва­ти. У черв­ні 1999 ро­ку з’яви­ла­ся ком­па­нія «Агропродсервіс» — одне з пер­ших при­ва­тних орен­дних агропідприємств в Укра­ї­ні. Свої паї Чайківському до­ві­ри­ли 342 вчо­ра­шніх кол­го­спни­ки. Із ни­ми ком­па­нія отри­ма­ла пер­ші 840 га зем­лі та тре­ти­ну май­на кол­го­спу — на­пів­ро­зва­ле­ний сви­но­ком­плекс, 20 по­ро­сят, близь­ко со­тні го­лів ВРХ і кіль­ка ста­рих тра­кто­рів та ком­бай­нів «Ни­ва».

Щоб по­ча­ти го­спо­да­рю­ва­ти, аграрій про­дав ча­сти­ну сво­го май­на та по­сі­яв ози­мі. «Я швид­ко зро­зу­мів, що з 840 га не змо­жу пла­ти­ти зар­пла­ту сво­їм 120 пра­ців­ни­кам», — роз­по­від­ає бі­зне­смен. То­ді він ви­рі­шив орен­ду­ва­ти ще 600 га в се­лі Ма­ло­во­ди Те­ре­бов­лян­сько­го ра­йо­ну. На від­мі­ну від На­ста­со­ва, це бу­ло еко­но­мі­чно до­во­лі де­пре­сив­не се­ло, зем­лю обро­бля­ти бу­ло ні­ко­му, то­му се­ля­ни го­то­ві бу­ли пер­ший рік від­да­ти зем­лю без­опла­тно, ли­ше б во­на не сто­я­ла пус­ткою. За­раз «Агропродсервіс» обро­бляє угі­д­дя май­же у 100 на­се­ле­них пун­ктах не тіль­ки Тер­но­піль­щи­ни, але й у су­сі­дніх Іва­но-фран­ків­ській та Львів­ській обла­стях, а та­кож на Хер­сон­щи­ні.

РОЗДІЛЯЙ І НАРОЩУЙ

Ще з са­мо­го по­ча­тку Чайківський до­бре розумів, яку ком­па­нію хо­че по­бу­ду­ва­ти — із за­мкну­тим ви­ро­бни­чим ци­клом, ви­го­тов­ле­н­ням про­ду­кції з до­да­ною вар­ті­стю. «Пе­ре­ва­ги вертикально ін­те­гро­ва­ної мо­де­лі бі­зне­су по­ля­га­ють у то­му, що при пра­виль­но­му пла­ну­ван­ні мо­жна сут­тє­во еко­но­ми­ти на ви­тра­тах», — по­яснює ке­рів­ник ана­лі­ти­чно­го де­пар­та­мен­ту ін­ве­сти­цій­ної ком­па­нії Concorde Capital Оле­ксандр Па­ра­щій. Так, від­хо­ди одно­го ви­ро­бни­чо­го ци­клу мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти як ре­сурс для ін­ших. На­при­клад, від­хо­ди чи по­бі­чні про­ду­кти від очис­тки зер­на чи пе­ре­роб­ки олій­них куль­тур мо­жуть ста­ти осно­вою для кор­мів для тва­рин­ни­цтва, від­хо­ди тва­рин­ни­цтва — осно­вою для удо­бре­н­ня сіль­го­спу­гідь. «Але та­ка мо­дель бі­зне­су по­тре­бує більш сер­йо­зно­го пла­ну­ва­н­ня, оскіль­ки кіль­ка по­бі­чних

ІЗ СА­МО­ГО ПО­ЧА­ТКУ ЧАЙКІВСЬКИЙ ДО­БРЕ РОЗУМІВ, ЯКУ КОМ­ПА­НІЮ ХО­ЧЕ ПО­БУ­ДУ­ВА­ТИ

на­пря­мів мо­жуть бу­ти низь­ко­при­бу­тко­ві або ма­ти ду­же дов­гий ви­ро­бни­чий цикл, який по­тре­бує до­да­тко­во­го се­зон­но­го фі­нан­су­ва­н­ня», — до­дає Па­ра­щій. Ре­а­лі­зо­ву­ва­ти за­ду­ма­не Чайківський по­чав у 2001 ро­ці з роз­ви­тку свинарства. На той час сви­нар­на га­лузь в Укра­ї­ні бу­ла в за­не­па­ді: у біль­шо­сті го­спо­дарств жи­т­тя на сви­но­фер­мах ледь жев­рі­ло, а на рин­ку від­чу­вав­ся де­фі­цит м’яса, кіль­кість ім­порт­ної про­ду­кції (не зав­жди на­ту­раль­ної) зро­ста­ла.

Чайківському до­ве­ло­ся ба­га­то по­їзди­ти по Єв­ро­пі, де він ви­вчав рі­зні те­хно­ло­гії свинарства та ви­ди утри­ма­н­ня. По­сту­по­во ре­кон­стру­ю­ва­ли ста­рі та по­ча­ли бу­ду­ва­ти но­ві сви­нар­ни­ки, зро­би­ли пер­ший ма­то­чник змі­ша­но­го ти­пу за єв­ро­пей­ським зраз­ком, за­ку­пи­ли в Укра­ї­ні по­го­лів’я сви­но­ма­ток — Лан­драс і Ве­ли­ку бі­лу. «По­ми­лок ро­би­ли ба­га­то, — зга­дує Чайківський. — Якось в одно­му при­мі­щен­ні по­се­ли­ли сви­но­ма­ток із Чер­нів­ців і Дні­про­пе­тров­ська з рі­зни­ми ста­ту­са­ми здо­ров’я, їх хво­ро­би му­ту­ва­ли в нас». То­ді він зро­зу­мів, що без фа­хів­ця не обі­йти­ся, і за­про­сив одно­го з най­кра­щих на той час у Поль­щі спе­ці­а­лі­стів зі свинарства Вой­че­ха Бон­ков­сько­го. Кон­такт зав’яза­ли че­рез спіль­но­го зна­йо­мо­го, який по­ста­чав «Агро­прод­сер­ві­су» обла­дна­н­ня. Бон­ков­ський при­їхав до На­ста­со­ва під час від­пус­тки, яку ви­тра­тив на ау­дит на­пря­му свинарства. Спо­ча­тку по­го­див­ся пра­цю­ва­ти рік, щоб на­ла­го­ди­ти ви­ро­бни­цтво, за­про­ва­ди­ти най­су­ча­сні­ші єв­ро­пей­ські те­хно­ло­гії.

«За якийсь час ми з Вой­че­хом ста­ли дру­зя­ми. Ми спра­цю­ва­ли­ся та пліч-о-пліч і до­сі», — роз­по­від­ає Чайківський. Так за­пра­цю­вав на­прям, який сьо­го­дні є одним із бю­дже­то­на­пов­ню­ю­чих для «Агро­прод­сер­ві­су».

«Ми до­мо­ви­ли­ся: усе, що те­хно­лог го­во­рить, ми ви­ко­ну­є­мо, — ка­же Чайківський. — Вой­чех бу­кваль­но за два ро­ки на­ла­го­див нам усю ро­бо­ту по сви­нар­ству».

У пер­шу чер­гу за­ве­зли 5000 ви­со­ко­які­сних чи­сто­кров­них дан­бре­дів­ських сви­но­ма­ток із Да­нії, яки­ми пов­ні­стю за­мі­ни­ли мі­сце­ве ста­до. Го­лов­ним ви­кли­ком то­ді бу­ло збіль­ше­н­ня при­ро­сту ва­ги по­ро­сят, бо на по­ча­тко­во­му ета­пі він не пе­ре­ви­щу­вав 400 г на мі­сяць. Для цьо­го по­лі­пши­ли умо­ви ви­ро­щу­ва­н­ня сви­ней — збу­ду­ва­ли сім но­вих при­мі­щень, уте­пли­ли існу­ю­чі, мо­дер­ні­зу­ва­ли ко­тель­ні, на­ла­го­ди­ли без­пе­ре­бій­не во­до- та кор­мо­по­ста­ча­н­ня. Усе це до­зво­ли­ло на­ро­сти­ти ста­до сви­но­ма­ток до 16 000. Дру­гою умо­вою успі­шно­го ви­ро­щу­ва­н­ня сви­ней ста­ла якість кор­мів. У бу­дів­ни­цтво вла­сно­го ком­бі­кор­мо­во­го за­во­ду Чайківський ін­ве­сту­вав

$1,5 млн. За­раз за­вод ви­ро­бляє 70 000 т ком­бі­кор­му на рік і пов­ні­стю за­до­воль­няє по­тре­би «Агро­прод­сер­ві­су».

Але цьо­го ви­я­ви­ло­ся за­ма­ло. Щоб ре­тель­но пе­ре­ві­ря­ти якість до­ба­вок до кор­мів, до­ве­ло­ся ство­ри­ти су­ча­сну ла­бо­ра­то­рію. Якось її фа­хів­ці ви­яви­ли, що вміст біл­ка у ри­бно­му бо­ро­шні не­до­ста­тній. Змі­ни­ли по­ста­чаль­ни­ка до­ба­вок — і по­ро­ся­та ста­ли до­да­ва­ти у ва­зі ще по 100 г що­до­би. Так зав­дя­ки роз­ро­бле­ній зоо­те­хні­ка­ми ком­па­нії те­хно­ло­гії го­ду­ва­н­ня че­рез два-три ро­ки вда­ло­ся до­сяг­ти одних із най­кра­щих по­ка­зни­ків при­ро­сту ва­ги в укра­їн­сько­му сви­нар­стві — 800–900 г на до­бу.

Ми­ну­ло­го ро­ку ком­па­нія для на­ро­ще­н­ня пле­мін­но­го ста­да сви­ней за­ку­пи­ла кну­рів Йор­кшир та Дю­рок у дан­ської ком­па­нії «Дан­бред». «Ва­жли­во да­ти спо­жи­ва­чам ви­бір, — по­яснює Чайківський. — Якщо м’ясо сви­ней по­рід Лан­драс і Йор­кшир має бе­кон­ний тип, то по­ро­да Дю­рок — пі­сно­го ти­пу з мі­ні­маль­ною кіль­кі­стю са­ла».

«Су­ча­сний під­хід до ін­тен­сив­но­го свинарства — це ключовий елемент успі­ху «Агро­прод­сер­ві­су», — вва­жає ди­ре­ктор Асо­ці­а­ції сви­на­рів Ар­тур Ло­за. — У ком­па­нії впро­ва­ди­ли но­ві­тні те­хно­ло­гії утри­ма­н­ня і від­го­дів­лі сви­ней, зро­би­ли акцент на ви­со­ко­які­сний ге­не­ти­чний ма­те­рі­ал і ква­лі­фі­ко­ва­ний управ­лін­ський пер­со­нал. Са­ме зав­дя­ки по­єд­нан­ню цих ком­по­нен­тів їм вдається до­ся­га­ти ви­со­ких по­ка­зни­ків».

Ще один прин­цип, від яко­го в ком­па­нії не від­сту­па­ють, — це до­три­ма­н­ня всіх са­ні­тар­них норм та пра­вил без­пе­ки. По­ши­ре­н­ня спа­ла­хів АЧС, яке при­зве­ло до істо­тно­го ско­ро­че­н­ня по­го­лів’я в Укра­ї­ні (при­бли­зно на 10%), ста­ло сер­йо­зним ви­про­бу­ва­н­ням й для ком­па­нії Чай­ків­сько­го. Аби убез­пе­чи­ти се­бе, в «Агро­прод­сер­ві­сі» ухва­ли­ли стра­те­гі­чне рі­ше­н­ня — на­по­ло­ви­ну ско­ро­ти­ти по­го­лів’я. За­раз са­ні­тар­ні нор­ми ста­ли ще жорс­ткі­ши­ми. Ком­па­нія про­во­дить ка­ран­тин­ні за­хо­ди в ра­ді­у­сі

1,5 км від фер­ми, но­ве по­го­лів’я по­се­ля­ють в окре­мо­му ком­пле­ксі на ка­ран­тин­не утри­ма­н­ня.

Сьо­го­дні в дев’яти сви­но­ком­пле­ксах ком­па­нії утри­му­ють 10 500 сви­но­ма­ток і що­ро­ку від­го­до­ву­ють близь­ко 200 000 по­ро­сят. Рен­та­бель­ність свинарства в Укра­ї­ні за­ле­жить від то­го, як те­о­ре­ти­чні зна­н­ня за­сто­со­ву­ють на пра­кти­ці, як ви­ко­ри­сто­ву­ють

СУ­ЧА­СНИЙ ПІД­ХІД ДО СВИНАРСТВА — КЛЮЧОВИЙ ЕЛЕМЕНТ УСПІ­ХУ «АГРО­ПРОД­СЕР­ВІ­СУ»

су­ча­сні те­хно­ло­гі­чні рі­ше­н­ня. Зре­штою і від ці­ни м’яса на віль­но­му сві­то­во­му рин­ку. Сю­ди ж до­да­є­ться по­хиб­ка на курс ва­лю­ти. За­га­лом, щоб ви­йти у при­бу­тко­ву рен­та­бель­ність, на та­ко­му під­при­єм­стві, як «Агропродсервіс», від одні­єї сви­но­ма­тки на рік по­вин­ні отри­му­ва­ти на ви­хо­ді 25 по­ро­сят ва­гою по 100 кг ко­жне, або мі­ні­мум 2,5 т м’яса на рік від одні­єї сви­но­ма­тки.

«Ця га­лузь має ве­ли­кий по­тен­ці­ал: ми мо­же­мо на­ро­сти­ти об­сяг ви­ро­бни­цтва сви­ни­ни мі­ні­мум удві­чі, — впев­не­ний Ло­за. — Але щоб ре­а­лі­зу­ва­ти цей по­тен­ці­ал, тре­ба до­три­му­ва­ти­ся клю­чо­вих пра­вил у се­гмен­ті ефе­ктив­но­сті ви­ро­бни­цтва». Цьо­го ро­ку Чайківський пла­нує вдві­чі збіль­ши­ти кіль­кість по­ро­сят, зби­ра­є­ться за­пу­сти­ти ще два від­го­ді­вель­них ком­пле­кси. Для онов­ле­н­ня по­го­лів’я во­се­ни в Укра­ї­ну при­їдуть 1200 дан­ських чи­сто­кров­них сви­но­ма­ток.

МОЛОЧНІ РІКИ, БЕКОННІ БЕРЕГИ

Ра­зом із зем­лею «Агро­прод­сер­ві­су» в окре­мих го­спо­дар­ствах ді­ста­ва­ли­ся й молочні фер­ми. Щоб не за­ли­ша­ти лю­дей без ро­бо­ти, ху­до­бу не ви­рі­за­ли, а про­дов­жу­ва­ли утри­му­ва­ти, хо­ча осо­бли­во­го зи­ску з цьо­го ком­па­нія не ма­ла. Однак остан­ні три ро­ки «Агропродсервіс» актив­но роз­ви­ває ско­тар­ство. Ли­ше ми­ну­ло­го ро­ку Чайківський ін­ве­сту­вав у цей на­прям близь­ко 80 млн гри­вень. На чо­ти­рьох мо­ло­чно­то­вар­них фер­мах утри­му­ють по­над 5000 го­лів ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би, які да­ють 26 000 кг мо­ло­ка на до­бу. Основ­ний по­ку­пець си­ро­ви­ни — ком­па­нія «Мо­ло­кія». Цьо­го­річ ста­до по­пов­нять ще 2000 ко­рів.

«За остан­ні кіль­ка ро­ків га­лузь за­зна­ла ба­га­тьох змін: ви­ро­бни­цтво мо­ло­ка змі­сти­ло­ся від го­спо­дарств на­се­ле­н­ня до сільс­госп­під­при­ємств, адже зро­стає по­пит на мо­ло­ко ек­стра-кла­су», — по­яснює ана­лі­тик Асо­ці­а­ції ви­ро­бни­ків мо­ло­ка Яна Му­зи­чен­ко. За про­гно­за­ми Між­на­ро­дної фі­нан­со­вої кор­по­ра­ції, у най­ближ­чі 20 ро­ків Укра­ї­на по­ка­же най­біль­ші тем­пи зро­ста­н­ня ці­єї га­лу­зі. До то­го ж під­ви­ще­н­ня цін на мо­ло­ко на сві­то­во­му рин­ку та від­кри­т­тя но­вих на­пря­мів екс­пор­ту від­кри­ває пе­ред укра­їн­ськи­ми ви­ро­бни­ка­ми гар­ні пер­спе­кти­ви. «2017-й був для на­ших ви­ро­бни­ків мо­ло­чної про­ду­кції най­більш вда­лим за остан­ні ро­ки — екс­порт укра­їн­ської мо­ло­чної про­ду­кції ви­ріс біль­ше ніж на 80%», — ка­же Му­зи­чен­ко. В «Агро­прод­сер­ві­сі» та­кож пла­ну­ють вче­тве­ро на­ро­сти­ти по­го­лів’я би­чків — до 3000 го­лів. Біль­шість яло­ви­чи­ни ком­па­нія пла­нує екс­пор­ту­ва­ти. «За кор­до­ном ду­же ве­ли­кий по­пит на укра­їн­ську яло­ви­чи­ну. Але в нас цей ри­нок не роз­ви­не­ний, і ста­біль­но за­без­пе­чи­ти по­ста­ча­н­ня ве­ли­ких пар­тій Укра­ї­на по­ки що не мо­же, — по­яснює Чайківський. — То­му ми ін­ве­сту­ва­ти­ме­мо в цей на­прям і на­да­лі». До то­го ж та­ка ди­вер­си­фі­ка­ція дає ком­па­нії змо­гу отри­му­ва­ти ва­лю­тну ви­ру­чку. Най­ближ­чим ча­сом «Агропродсервіс» від­ре­мон­тує і від­криє сім ферм, які про­сто­ю­ва­ли про­тя­гом 15 ро­ків. Не від­мо­ви­ли­ся в «Агро­прод­сер­ві­сі» й від ви­ро­щу­ва­н­ня пти­ці.

«У нас є три май­дан­чи­ки для від­го­дів­лі брой­ле­рів і один — для ін­ди­ків, яких за­ве­зли з Поль­щі, — роз­по­від­ає Чайківський. — Усьо­го ви­ро­бни­чі по­ту­жно­сті до­зво­ля­ють що­ро­ку вирощувати до 2 млн го­лів пти­ці». Ін­ди­чка «Агро­прод­сер­ві­су» вже по­тра­пи­ла на стіл укра­їн­сько­го спо­жи­ва­ча. А от з гу­скою при­пу­сти­ли­ся по­мил­ки, взяв­ши укра­їн­ський ге­не­ти­чний ма­те­рі­ал, — м’ясо отри­ма­ли не та­ке які­сне, як очі­ку­ва­ли.

Є у Чай­ків­сько­го й вла­сні пе­ре­ро­бні по­ту­жно­сті. Бі­зне­смен від­ро­див Тер­но­піль­ський м’ясо­ком­бі­нат, на яко­му ви­го­тов­ля­ють ков­ба­сну про­ду­кцію, кон­сер­ва­цію, про­да­ють охо­ло­дже­не м’ясо. М’ясну про­ду­кцію ком­па­нія пе­ре­ва­жно про­дає че­рез вла­сну ме­ре­жу спе­ці­а­лі­зо­ва­них ма­га­зи­нів. За­раз їх в обла­сті 22. «По Укра­ї­ні пра­цю­є­мо з опто­ви­ми по­ста­чаль­ни­ка­ми та ве­ли­ки­ми ме­ре­жа­ми», — ка­же Чайківський.

Один із най­при­бу­тко­ві­ших се­гмен­тів ком­па­нії — ро­слин­ни­цтво. Ми­ну­ло­го ро­ку во­на зі­бра­ла 200 000 т зер­но­вих. «Агропродсервіс» — одна з найефективніших ком­па­ній у цьо­му се­гмен­ті. Зав­дя­ки вла­сно­му на­сін­нє­во­му за­во­ду «Агропродсервіс» пов­ні­стю за­без­пе­чує се­бе які­сним на­сін­нє­вим ма­те­рі­а­лом. Аби бу­ти в кур­сі но­ви­нок, ком­па­нія за­сну­ва­ла Фо­рум аграр­них ін­но­ва­цій «Но­ве зернятко», який уже на­був ста­ту­су мі­жна­ро­дно­го. Усі ви­ро­бни­чі та до­по­мі­жні на­пря­ми ді­яль­но­сті ком­па­нії від­окрем­ле­ні в са­мо­стій­ні під­при­єм­ства. «Ко­жен но­вий ство­ре­ний бі­знес не має бу­ти дотований за ра­ху­нок ін­шої га­лу­зі, яка дає при­бу­ток. Усі на­пря­ми ми роз­ді­ля­є­мо на рі­зні бі­зне­си з окре­ми­ми бю­дже­та­ми та управ­лі­н­ням, — від­зна­чає Чайківський. — Сви­нар­ство, яке вклю­чає сви­но­ком­пле­кси і ком­бі­кор­мо­вий за­вод, за­ку­по­вує в ро­слин­ни­цтва скла­дни­ки для ви­ро­бни­цтва ком­бі­кор­му й про­дає ком­бі­корм ско­тар­ству і пта­хів­ни­цтву».

ЦІН­НІ КА­ДРИ

КО­ЖЕН НО­ВИЙ СТВО­РЕ­НИЙ БІ­ЗНЕС НЕ МАЄ БУ­ТИ ДОТОВАНИЙ ЗА РА­ХУ­НОК ІН­ШОЇ ГА­ЛУ­ЗІ

Але успіх під­при­єм­ства — це не ли­ше ге­не­ти­ка та су­ча­сні те­хно­ло­гії. Роз­по­від­а­ю­чи про під­при­єм­ство, Чайківський по­стій­но зга­дує про лю­дей, яких тут ці­ну­ють за про­фе­сіо­на­лізм та всі­ля­ко за­охо­чу­ють пра­цю­ва­ти над по­кра­ще­н­ням ре­зуль­та­тів. «Іван Ада­мо­вич ще з са­мо­го по­ча­тку зро­зу­мів, що го­лов­ним ка­пі­та­лом ком­па­нії є лю­ди­на. То­му на під­при­єм­стві вже дав­но впро­ва­ди­ли про­гра­му ло­яль­но­сті до пра­ців­ни­ків, пов­ний со­ці­аль­ний за­хист, ста­біль­ну та до­во­лі ви­со­ку за­ро­бі­тну пла­ту. Одна з остан­ніх но­ва­цій — су­ча­сний спорт­зал, де без­ко­штов­но мо­жна за­йма­ти­ся під на­гля­дом ква­лі­фі­ко­ва­но­го тре­не­ра», — роз­по­від­ає ди­ре­ктор Hr-де­пар­та­мен­ту Ар­тур Мар­цис. З іні­ці­а­ти­ви за­снов­ни­ка в «Агро­прод­сер­ві­сі» діє си­сте­ма мо­ти­ва­ції пра­ці, згі­дно з якою «ста­ро­жи­ли» зі ста­жем від 10 ро­ків отри­му­ють на­дбав­ки до зар­пла­ти.

Але на­віть за­раз під­при­єм­ству не ви­ста­чає ква­лі­фі­ко­ва­них ка­дрів, що сут­тє­во гальмує йо­го роз­ви­ток. «Ми мо­же­мо вже сьо­го­дні ку­пи­ти в Ні­меч­чи­ні най­до­рож­че по­го­лів’я. Але не ро­би­мо цьо­го, бо на­ші лю­ди не змо­жуть по­ки що да­ти йо­му ра­ди», — зі­зна­є­ться бі­зне­смен. То­му в ком­па­нії ви­рі­ши­ли спо­ча­тку сфор­му­ва­ти ко­ле­ктив фер­ми та від­шлі­фу­ва­ти всі те­хно­ло­гі­чні про­це­си. А ко­ли лю­ди на­вча­ться пра­цю­ва­ти — про­да­ти на­яв­не по­го­лів’я і за­вез­ти кра­щі по­ро­ди для від­тво­ре­н­ня.

«Не має зна­че­н­ня, ве­ли­ке під­при­єм­ство чи ма­ле, най­го­лов­ні­ше — лю­би­ти зем­лю і лю­дей, які на ній пра­цю­ють, — ка­же Чайківський. — І не за­бу­ва­ти, що від тво­їх рі­шень за­ле­жить до­бро­бут не тіль­ки тво­єї сім’ї, а й ро­дин усіх, хто пра­цює у тво­є­му господарстві».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.