ГРОШІ З ВІДПОЧИНКУ

АГРАР­НИЙ ТУ­РИЗМ МО­ЖЕ ДА­ТИ ФЕР­МЕ­РУ ДО 70% ДО­ДА­ТКО­ВО­ГО ДО­ХО­ДУ ТА ВИ­РІ­ШИ­ТИ ПИ­ТА­Н­НЯ ЗІ ЗБУТОМ ПРО­ДУ­КЦІЇ

Landlord - - ЗМІСТ - ТЕКСТ: ЛАРИСА СТЕПАНУШКО

Аграр­ний ту­ризм мо­же збіль­ши­ти до­хід фер­ме­ра на 70%

По­над 35 ро­ків фер­ме­ри у США та Єв­ро­пі актив­но роз­ви­ва­ють агротуризм, який об’єд­нує ві­дра­зу кіль­ка ви­дів по­до­ро­жей: еко­ту­ризм, сіль­ський і ку­лі­нар­ний ту­ризм, етно­ту­ризм і за­мі­ський від­по­чи­нок. Що­ро­ку кіль­кість ба­жа­ю­чих за­ну­ри­ти­ся в ек­зо­ти­ку су­ча­сно­го се­ла — зде­біль­шо­го це ме­шкан­ці ме­га­по­лі­сів — збіль­шу­є­ться, і ко­жен отри­мує по­зи­тив­ні емо­ції та уні­каль­ний до­свід. Сім’ї з ді­тьми, ком­па­нії дру­зів шу­ка­ють сві­же по­ві­тря та до­ма­шню ку­хню, ці­ка­ві екс­кур­сії, ри­бо­лов­лю чи по­лю­ва­н­ня на гри­би, ку­лі­нар­ні ту­ри та май­стер-кла­си, пов’яза­ні з при­го­ту­ва­н­ням страв мі­сце­вої ку­хні, рі­зни­ми ви­да­ми ре­ме­сла. Існує ін­ша ка­те­го­рія ту­ри­стів — ті, хто ви­рвав­ся зі сві­ту цифр і аб­стра­кцій і пра­гне до­лу­чи­ти­ся до ство­ре­н­ня чо­гось ре­аль­но­го. Та­кі оби­ра­ють або ре­лакс по­да­лі від лю­дей, або змі­ну ви­ду ді­яль­но­сті: ро­бо­ту в по­лі чи на фер­мі, вча­ться до­гля­да­ти за тва­ри­на­ми та зби­ра­ти уро­жай, осво­ю­ють ази пе­ре­роб­ки, бу­ду­ють бу­дин­ки з со­ло­ми.

Основ­ний ін­те­рес го­спо­да­ря, який ви­рі­шив зайня­ти­ся цим ви­дом туризму, — у ство­рен­ні до­да­тко­во­го дже­ре­ла до­хо­ду для під­трим­ки рен­та­бель­но­сті сво­го го­спо­дар­ства. Це ди­вер­си­фі­ка­ція ді­яль­но­сті та як на­слі­док — під­ви­ще­н­ня ста­біль­но­сті го­спо­дар­ства, що осо­бли­во ва­жли­во взим­ку або у не­вро­жай­ні ро­ки. До то­го ж він дає мо­жли­вість сіль­го­спви­ро­бни­кам на­ла­го­ди­ти збут сво­єї про­ду­кції. Агротуризм у Єв­ро­пі при­но­сить фер­ме­рам до 70% до­хо­ду, то­му чи­ма­ло бі­зне­сме­нів ви­ді­ли­ли йо­го в окре­мий на­прям ді­яль­но­сті та актив­но роз­ви­ва­ють. У ЄС під­ра­ху­ва­ли, що на одно­му ліж­ко-мі­сці фер­ме­ри за­ро­бля­ють стіль­ки ж, як на одній ко­ро­ві. То­му не див­но, що ли­ше в Іта­лії за 10 ро­ків кіль­кість ферм, що ре­гу­ляр­но при­йма­ють ту­ри­стів, збіль­ши­ла­ся все­ме­ро. За­раз цей на­прям туризму в ЄС при­но­сить ту­ри­сти­чній ін­ду­стрії до 20% до­хо­дів, то­му до ньо­го став­ля­ться по­мір­ко­ва­но з то­чки зо­ру фі­скаль­них служб. Зокре­ма, у Поль­щі у вла­сно­му го­спо­дар­стві мо­жна без опо­да­тку­ва­н­ня зда­ва­ти в оренду ту­ри­стам до п’яти кім­нат.

В Укра­ї­ні агротуризм ли­ше зароджується: до­сі три­ва­ють дис­ку­сії сто­сов­но по­ня­т­тя «аграр­ний ту­ризм» та по­слуг у ньо­му, за­ко­но­дав­чо не ви­зна­че­но опо­да­тку­ва­н­ня, від­су­тні фа­хів­ці з роз­ви­тку цього ви­ду туризму. Ці та ін­ші фактори при­зве­ли до то­го, що ринок роз­ви­ва­є­ться сти­хій­но та без­си­стем­но ось уже 20 ро­ків. Наразі потенціал в Укра­ї­ни величезний: у сіль­ській мі­сце­во­сті на­ра­хо­ву­є­ться близь­ко

200 000 са­диб, які мо­гли би на­да­ва­ти ви­со­ко­які­сні по­слу­ги у сфе­рі сіль­сько­го туризму. За­галь­ний об­сяг по­тен­цій­но­го до­хо­ду від роз­ви­тку сіль­сько­го туризму в Укра­ї­ні, за оцін­ка­ми екс­пер­тів, мо­же перевищувати 500 млн гри­вень на рік.

ОСО­БЛИ­ВО­СТІ НА­ЦІО­НАЛЬ­НО­ГО АГРОТУРИЗМУ

Зде­біль­шо­го в Укра­ї­ні агротуризм роз­ви­ва­є­ться в окре­мих ре­гіо­нах або на окре­мій фер­мі, ви­но­ро­бні чи си­ро­вар­ні. Тоб­то там, де фер­ме­ри зро­зумі­ли, що ту­рист — це по­тен­цій­ний спо­жи­вач їх про­ду­кції, а ор­га­ні­за­ція екс­кур­сії на ви­ро­бни­цтво чи у го­спо­дар­ство є мі­сто­чком до­ві­ри, най­ді­є­ві­шою ре­кла­мою, яка до­зво­ляє на­ла­го­ди­ти збут ви­ро­бле­них ни­ми про­ду­ктів. Про­су­ва­н­ня сво­єї про­ду­кції че­рез рі­зно­ма­ні­тні атра­кції пра­кти­ку­ють го­спо­дар­ства та ком­па­нії у рі­зних ре­гіо­нах. На­при­клад, ви­ро­бник ор­га­ні­чної мо­ло­чної про­ду­кції за­вод Омі­lk, що на Жи­то­мир­щи­ні, ор­га­ні­зо­вує дні від­кри­тих две­рей для ту­ри­стів: по­ка­зує, як пра­цює ви­ро­бни­цтво, про­во­дить май­стер-кла­си. Ко­зи­на «До­о­обра фер­ма» на Ки­їв­щи­ні за­про­шує на екс­кур­сії до сво­го го­спо­дар­ства: роз­по­від­ає про ор­га­ні­за­цію фер­ми, про­по­нує ску­шту­ва­ти свою про­ду­кцію, до­зво­ляє до­ро­слим та ді­тям гла­ди­ти та го­ду­ва­ти ко­зе­нят, до­ї­ти ко­зу. Ма­ло хто з від­ві­ду­ва­чів, отри­мав­ши по­зи­тив­ні емо­ції та до­лу­чив­шись до пра­ці, по­вер­та­є­ться до­до­му без при­дба­но­го шма­тка си­ру. Та­кож си­ри вла­сни­ка ці­єї фер­ми Та­ра­са Ло­жен­ка ра­зом з ви­ро­ба­ми ін­ших си­ро­ва­рень мо­жна про­де­гу­сту­ва­ти у ки­їв­сько­му Му­зеї си­ру, па­ра­лель­но по­ри­нув­ши в ці­ка­вий екс­курс в істо­рію си­ро­ва­рі­н­ня. На Львів­щи­ні у Май­стер­ні з ви­ро­бни­цтва ко­зи­но­го си­ру «Шев­рет» крім екс­кур­сії та де­гу­ста­ції ту­ри­стам за­про­по­ну­ють про­гу­ля­ти­ся зі ста­дом кіз по по­лю, а ді­тям — по­ка­та­ти­ся на ві­слю­ку.

Екс­кур­сію ре­аль­но і вар­то з еко­но­мі­чної то­чки зо­ру ор­га­ні­зу­ва­ти на­віть на стар­ті про­е­кту. Це до­ве­ли на фер­мі

«Дві Ка­те­ри­ни», що у се­лі Орів на

ДО­ХІД ВІД РОЗ­ВИ­ТКУ СІЛЬ­СЬКО­ГО ТУРИЗМУ В УКРА­Ї­НІ МІГ БИ ПЕРЕВИЩУВАТИ 500 МЛН ГРИ­ВЕНЬ НА РІК

Львів­щи­ні. До­ля зве­ла мі­сце­ву ме­шкан­ку Ка­те­ри­ну Іль­ків — ба­га­то­ді­тну вдо­ву, яка опи­ни­ла­ся з ді­тьми на ву­ли­ці, і Ка­те­ри­ну Лі­со­ву з Лу­ган­щи­ни, у якої бан­ди­ти ві­ді­бра­ли успі­шний аграр­ний бі­знес. По­чи­на­ли жін­ки з одні­єї при­стар­ку­ва­тої ко­зи, а мо­ло­ко та си­ри ре­а­лі­зо­ву­ва­ли че­рез ін­тер­нет-сай­ти та зна­йо­мих. По­сту­по­во обла­шту­ва­ли фер­му, при­дба­ли тра­кто­ра, ор­га­ні­зу­ва­ли пе­ре­роб­ку. Ко­пче­ний сир Ка­те­рин ви­зна­ли уні­каль­ним в Укра­ї­ні сир­ні со­ме­льє з «Кум­пе­ля», у «Хміль­но­му до­мі Ро­бер­та Дом­са» й «Ре­сто­ра­ції Ба­чев­ських». Ра­зом з ін­ши­ми під­при­єм­ця­ми з мі­сце­во­го ту­ри­сти­чно­го кла­сте­ра Ка­те­ри­ни взя­ли в оренду за­ки­ну­ті ла­бо­ра­то­рії мо­ло­чної про­ду­кції, де пла­ну­ють ор­га­ні­зу­ва­ти осе­ре­док бой­ків­ських ґа­здів: тка­цьку, ко­валь­ську ха­ти, бу­ди­нок зна­ха­ря — все, що мо­же бу­ти ці­ка­вим ту­ри­сту. А по­ки не зі­бра­ли не­об­хі­дної су­ми на ре­кон­стру­кцію, ви­ко­ри­сто­ву­ють атмо­сфе­ру за­ки­ну­то­сті ці­єї мі­сце­во­сті у кве­стах та екс­кур­сі­ях, до­да­ю­чи у сце­на­рій еле­мен­ти мі­сти­ки та де­те­кти­ву. А тих, хто за­пі­зню­є­ться, Ка­те­ри­ни «зму­сять» по­до­ї­ти та по­го­ду­ва­ти ко­рів. Ту­ри­сти, які отримали драйв від при­го­ди, а на до­да­чу про­де­гу­сту­ва­ли їх си­ри та ін­ші сма­ко­ли­ки, у за­хва­ті.

На еко­фер­мі «Кли­мів­ка» у Кі­ро­во­град­ській обла­сті, де ви­ро­щу­ють ба­ран­чи­ків ро­ман­ської по­ро­ди, ма­ють сад і па­сі­ку, акцент ро­блять на сіль­сько­му ре­ла­ксі. Її за­снов­ник Ан­дрій Кли­мен­ко чи­ма­ло по­їздив по сві­ту і те­пер у се­бе про­по­нує ту­ри­стам крім ком­фор­та­бель­но­го відпочинку, спор­тив­них роз­ваг, ри­бо­лов­лі та ба­ні на дро­вах ка­та­н­ня на ква­дро­ци­клах, від­ві­ди­ни не­ве­ли­чко­го зоо­пар­ку зі свій­ськи­ми тва­ри­на­ми. При­їздять сю­ди мі­ські жи­те­лі і влі­тку, і на зи­мо­вий від­по­чи­нок. У ко­ри­сті агротуризму пе­ре­ко­на­ло­ся по­друж­жя па­сі­чни­ків Лю­дми­ла та Ві­ктор Пе­ре­сти із За­кар­па­т­тя. Во­ни дов­го не по­го­джу­ва­ли­ся на про­по­зи­цію сво­го зна­йо­мо­го ор­га­ні­зу­ва­ти ле­кції та де­гу­ста­цію ме­ду. А ко­ли зго­ло­си­ли­ся, то май­же два ро­ки шу­ка­ли фор­мат атра­кції, адже па­сі­ка не є без­пе­чним мі­сцем та ще й роз­та­шо­ва­на да­ле­ко від мі­ста. Зре­штою ор­га­ні­зу­ва­ли «Ме­до­вий дім» у Му­ка­че­ві та уже по­над ві­сім ро­ків про­во­дять у ньо­му ле­кції про жи­т­тя бджіл, де­гу­ста­цію ме­дів та на­по­їв, роз­по­від­а­ють про ін­шу про­ду­кцію, яку ви­ро­бля­ють. Для де­мон­стра­ції ви­ко­ри­сто­ву­ють ву­лик зі скля­ни­ми стін­ка­ми, а че­рез слу­хо­ву тру­бо­чку да­ють по­слу­ха­ти гул рою у ву­ли­ку.

Остан­нім ча­сом ягі­дні го­спо­дар­ства за­про­шу­ють на збір вро­жаю на день чи з мо­жли­ві­стю пе­ре­но­чу­ва­ти: ту­ри­сти задоволені, бо ма­ють змо­гу са­мі зби­ра­ти пло­ди з по­ля, а фер­мер у ви­гра­ші, бо і уро­жай зі­бра­но, і на ло­гі­сти­ці зеко­но­мив. Мо­жна за­мо­ви­ти агро­тур із вклю­че­н­ням сіль­сько­го­спо­дар­ських ро­біт. На­при­клад, на вихідні вла­шту­ва­ти­ся на збір ви­но­гра­ду у Хер­сон­ській обла­сті, ско­ри­став­шись по­слу­га­ми ре­гіо­наль­них ту­р­агентств.

СПЕКТР СМАКІВ ЗА­КАР­ПА­Т­ТЯ

Ва­жли­вий аспект агротуризму по­ля­гає у то­му, що він спри­яє ви­яв­лен­ню, ста­нов­лен­ню та роз­ви­тку ре­гіо­наль­но­го про­ду­кту. В Єв­ро­пі та­кий під­хід до­зво­ляє мі­сце­вим ви­ро­бни­кам успі­шно кон­ку­ру­ва­ти із транс­на­ціо­наль­ни­ми кор­по­ра­ці­я­ми, а ви­ро­бни­цтво ре­гіо­наль­но­го про­ду­кту ча­сто стає осно­вою еко­но­мі­ки ре­гіо­ну. Йо­го актив­но ви­ко­ри­сто­ву­ють у За­кар­пат­ті: ви­яв­ля­ють ре­гіо­наль­ні про­ду­кти, а агротуризм

ро­блять основ­ним ка­на­лом їх про­су­ва­н­ня та збу­ту. Вдалий при­клад застосування та­ко­го під­хо­ду — ді­яль­ність гро­мад­ської спіл­ки «Кар­пат­ський смак», у яку об’єд­на­ли­ся по­над 20 ви­ро­бни­ків агро­про­ду­кції чо­ти­рьох обла­стей укра­їн­ських Кар­пат. Во­ни ор­га­ні­зу­ва­ли га­стро­но­мі­чний ту­ри­сти­чний мар­шрут: про­во­дять на те­ри­то­рії са­ди­би За­рі­че­во га­стро­но­мі­чні екс­кур­сії та де­гу­ста­ції про­ду­кції, роз­по­від­а­ють про Кар­па­ти, тра­ди­ції, ав­тен­ти­чність та осо­бли­во­сті го­спо­да­рю­ва­н­ня їх жи­те­лів. Ту­ри­стам про­по­ну­ють про­ду­кцію рі­зних ви­ро­бни­ків під єди­ною ТМ «Смак укра­їн­ських Кар­пат»: апе­ри­тив, м’ясна та сир­на та­ріл­ки, ма­ри­но­ва­ні ово­чі та гри­би, хліб, па­штет, со­ки з ди­ко­ро­слих та традиційних фру­ктів, про­ду­кти бджіль­ни­цтва, ле­ква­рі та дже­ми, чай. За­ре­є­стро­ва­на тор­го­ва мар­ка — це та­кий со­бі мар­кер, що за­без­пе­чує та просуває якість ре­гіо­наль­ної кар­пат­ської хар­чо­вої про­ду­кції. За сло­ва­ми спе­ці­а­лі­ста з мар­ке­тин­гу гро­мад­ської спіл­ки Оле­ксан­дра Ко­ва­ля, прин­ци­пи га­стро­но­мі­чно­го туризму ду­же про­сті. «Спро­бу­вав­ши про­дукт у мі­сцях йо­го ви­ро­бни­цтва, ту­рист змо­же мі­цно зв’яза­ти у сво­їй пам’яті та уяві смак, аро­мат, істо­рію та ле­ген­ди, — ка­же він. — Виробники зав­дя­ки спіл­ку­ван­ню з ко­ле­га­ми-про­фе­сіо­на­ла­ми починають чі­ткі­ше ро­зу­мі­ти, як про­да­ва­ти які­сну про­ду­кцію, пра­цю­ва­ти з ка­на­ла­ми про­да­жів, ре­а­гу­ва­ти на за­пи­ти та трен­ди рин­ку, як вста­но­ви­ти но­ві про­фе­сій­ні кон­та­кти, щоб во­ни пе­ре­ро­сли у про­да­жі, по­кра­щи­ти по­зи­ці­ю­ва­н­ня, упа­ков­ку та під­ви­щи­ти ефе­ктив­ність сво­їх го­спо­дарств».

Ще одна зо­ло­та жи­ла для роз­ви­тку агротуризму в ре­гіо­ні — пи­во­ва­рі­н­ня, адже За­кар­па­т­тя має дав­ні тра­ди­ції і в цій га­лу­зі. Ще в ХІ сто­літ­ті, ко­ли те­ри­то­рія вхо­ди­ла до скла­ду Угор­сько­го ко­ро­лів­ства, у мі­сце­вих мо­на­сти­рях ва­ри­ли пи­во і ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли йо­го як лі­ки. У 1568 ро­ці в зам­ку Му­ка­че­ва ді­я­ла пер­ша пи­во­вар­ня. Пи­во ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли як гро­шо­ву оди­ни­цю для роз­ра­хун­ків за охо­ро­ну зам­ку ні­ме­цьким сол­да­там. За остан­ні ро­ки куль­ту­ра пи­во­ва­рі­н­ня у За­кар­пат­ті до­сить актив­но роз­ви­ва­є­ться та від­ро­джу­є­ться. Пра­цю­ють близь­ко 10 при­ва­тних пи­во­ва­рень, де ва­рять кра­фто­ве пи­во, роз­ро­бля­ють екс­кур­сій­ні ту­ри з де­гу­ста­ці­єю, про­во­дять з’їзди кра­фто­вих пи­во­ва­рів та фе­сти­ва­лі пи­ва. А де ре­а­лі­зу­ють пи­во — там і стра­ви до ньо­го.

ПРИДУНАЙСЬКА БЕСАРАБІЯ

Оде­щи­ну ту­ри­сти зде­біль­шо­го пов’язу­ють із від­по­чин­ком на мо­рі. Хо­ча остан­нім ча­сом лю­би­те­лі но­вих вра­жень від­кри­ва­ють для се­бе зов­сім ін­шу Бе­са­ра­бію: рі­зно­ма­ні­т­тя ку­хонь на­ро­дів, які тут жи­вуть, — гре­ків, мол­до­ван, бол­гар, га­га­у­зів, нім­ців, єв­ре­їв, тра­ди­ції ви­но­роб­ства і вів­чар­ства, істо­рію краю. То­му мі­сце­ві агро­ту­ри­сти­чні про­е­кти — це ви­ра­же­н­ня лю­бо­ві й при­стра­сті до рі­дної зем­лі та її ще­дро­сті, во­ни зав­жди кре­а­тив­ні і, як пра­ви­ло, зро­бле­ні на ко­шти ін­ве­сто­рів. На пів­дні обла­сті у се­лі Кри­ни­чно­му по­над 13 ро­ків то­му з’яви­ла­ся сі­мей­на ви­но­ро­бня «Ко­ло­ніст». Її за­сну­вав Іван Пла­чков — на­ща­док бол­гар­ських ко­ло­ні­стів, які осе­ли­ли­ся тут у XVIII сто­літ­ті, ря­ту­ю­чись від Осман­ської ім­пе­рії. Одним із за­нять бол­гар ста­ло ви­но­роб­ство, йо­го тра­ди­ції пе­ре­да­ю­ться із по­ко­лі­н­ня в по­ко­лі­н­ня, як і фі­ло­со­фія спо­жи­ва­н­ня ігри­сто­го на­пою. У го­спо­дар­стві гар­мо­ні­чно по­єд­ну­ють застосування най­кра­щих сві­то­вих те­хно­ло­гій ви­ро­щу­ва­н­ня, ви­ко­ри­ста­н­ня су­ча­сно­го обла­дна­н­ня з древ­ні­ми тра­ди­ці­я­ми. На ви­но­ро­бні ту­ри­стам про­по­ну­ють крім де­гу­ста­ції та екс­кур­сії на ви­ро­бни­цтво з ча­сту­ва­н­ням і роз­ва­га­ми ще й до­лу­чи­ти­ся до збо­ру вро­жаю та чав­ле­н­ня грон бо­си­ми но­га­ми у «ша­ра­ба­нах» під за­паль­ну му­зи­ку, як це ро­би­ли у дав­ни­ну.

Не­по­да­лік ви­но­ро­бні у Та­ру­тин­сько­му ра­йо­ні на мі­сці мол­дав­ських сіл Фру­му­ши­ка-но­ва і Ро­шія роз­та­шу­ва­ло­ся го­спо­дар­ство «Фру­му­ши­ка-но­ва». Тут на­ро­див­ся Ан­дрій Па­ла­рі­єв — та­то і ді­дусь ни­ні­шніх вла­сни­ків. З 2006 ро­ку йо­го на­щад­ки актив­но від­ро­джу­ють ви­ро­бни­цтво та жи­т­тя: збу­ду­ва­ли вів­це­ком­плекс на 5000 го­лів ка­ра­куль­ських овець, пе­ре­ро­бля­ють м’ясо, ви­го­тов­ля­ють брин­зу. Тут ве­дуть по­гли­бле­ну се­ле­кцій­но-пле­мін­ну ро­бо­ту над ство­ре­н­ням за­вод­ських стад овець чор­но­го, сі­ро­го та су­во­ро­го за­барв­лень, а ви­со­ко­які­сний ка­ра­куль використовується для по­ши­т­тя ху­тря­них ви­ро­бів в Укра­ї­ні та за кор­до­ном. Для ту­ри­стів

АГРОТУРИЗМ СПРИ­ЯЄ ВИ­ЯВ­ЛЕН­НЮ ТА РОЗ­ВИ­ТКУ РЕ­ГІО­НАЛЬ­НО­ГО ПРО­ДУ­КТУ

го­спо­да­рі обла­шту­ва­ли тра­ди­цій­ні на­ціо­наль­ні по­двір’я ме­жі XIX–XX сто­літь, спо­ру­ди­ли ме­мо­рі­аль­ний ком­плекс «Па­горб пам’яті» — у пам’ять про зне­до­ле­них жи­те­лів, яких ви­се­ли­ли звід­си за ра­дян­ських ча­сів, від­кри­ли кар­тин­ну га­ле­рею, по­ста­ви­ли цер­кву, па­сі­ку та кор­чму.

Тут є мі­ні-зоо­парк, ді­ти мо­жуть по­ка­та­ти­ся на по­ні, а до­ро­слі — про­ве­сти ве­чір у де­гу­ста­цій­но­му за­лі за ке­ли­хом до­ма­шньо­го ви­на, по­ку­шту­ва­ти брин­зу та мед, про­гу­ля­ти­ся ла­ван­до­вим по­лем, по­пла­ва­ти у ба­сей­ні, пов­прав­ля­ти­ся на стрі­ле­цько­му стен­ді та у ри­бо­лов­лі, по­по­лю­ва­ти на фа­за­на. Як за­зна­ча­ють го­спо­да­рі, під час еко­но­мі­чної кри­зи, ко­ли ку­пі­вель­на спроможність зни­зи­ла­ся і про­даж ху­тря­них ви­ро­бів різ­ко змен­шив­ся, агротуризм став ті­єю со­ло­мин­кою, зав­дя­ки якій вда­ло­ся утри­ма­ти­ся на пла­ву.

По су­сід­ству у зо­ні Ду­най­сько­го біо­сфер­но­го за­по­від­ни­ка з’яви­ла­ся «Брин­зар­ня» та мі­ні-го­тель з ек­зо­ти­чною на­звою «Ку­ба да­ле­ко? Ку­ба близь­ко!». Тут є ко­зи­на фер­ма, кіль­ка ко­рів, а на по­двір’ї — ко­зе­ня­та, ку­ри, ка­чки, по­ро­ся­та, ві­слюк. На­зву «Брин­зар­ня» при­ду­мав актор і те­ле­ве­ду­чий Ан­тін Му­хар­ський, який від­по­чи­вав тут з ді­тьми. Над на­звою го­те­лю му­дру­ва­ли ці­лою ком­па­ні­єю, один з уча­сни­ків моз­ко­во­го штур­му щой­но по­вер­нув­ся з Ку­би і під но­са му­ги­кав пі­сню «Ку­ба да­ле­ко». Так і ви­ни­кла ідея, яка бу­ла вті­ле­на у від­по­від­но­му ін­тер’єрі. Го­спо­дар­ка Лариса Ти­ти­ка­ло — при­хиль­ни­ця ру­ху slow food: за ав­тен­ти­чну їжу, від­ро­дже­н­ня ку­лі­нар­них тра­ди­цій ко­рін­них на­ро­дів, ви­ко­ри­ста­н­ня еко­ло­гі­чно чи­стих сіль­ських про­ду­ктів, а го­лов­не — став­ле­н­ня до їжі як до ри­ту­а­лу, ко­ли за сто­лом зби­ра­є­ться вся ро­ди­на і всі най­ва­жли­ві­ші спра­ви обго­во­рю­ю­ться за обі­дом. Ту­ри­стам тут по­да­ють стра­ви, при­го­то­ва­ні з про­ду­ктів з вла­сно­го го­ро­ду та фер­ми, ли­по­ван­ської, мол­дав­ської, бол­гар­ської ку­хні. Ще кіль­ка ро­ків то­му у ре­гіо­ні го­ту­ва­ли брин­зу ли­ше з ове­чо­го мо­ло­ка, а ко­зи­но­го мо­ло­ка та м’яса на­віть не тор­ка­ли­ся. За ле­ген­дою, ко­зи в ан­ти­чні ча­си «з’їли Гре­цію»: во­ни об’їли ко­ру на олив­ко­вих де­ре­вах, обгри­зли мо­ло­ді па­го­ни, а ре­шту за­то­пта­ли ко­пи­та­ми. Тва­рин зви­ну­ва­ти­ли у бі­дній ро­слин­но­сті Гре­ції та ви­се­ли­ли на на­ше узбе­реж­жя. Тут їх ви­па­са­ли у сте­пах, ро­би­ли сир і, за­мо­чив­ши йо­го у мор­ській во­ді, аби не зі­псу­вав­ся, від­прав­ля­ли до­до­му. Так на­ро­див­ся ре­цепт бе­са­раб­ської брин­зи. Ко­зи при­жи­ли­ся та роз­мно­жи­ли­ся, однак ре­пу­та­цію ма­ли «під­мо­че­ну» і ма­ло хто з мі­сце­вих жи­те­лів за­ймав­ся їх ви­ро­щу­ва­н­ням. На дум­ку Ти­ти­ка­ло, за­йма­ти­ся роз­ве­де­н­ням кіз ви­гі­дні­ше, ніж овець, оскіль­ки во­ни да­ють біль­ше мо­ло­ка, ду­же охай­ні. Що­дня «Брин­зар­ня» має близь­ко 120 л мо­ло­ка, влі­тку усе мо­ло­ко та брин­зу спо­жи­ва­ють ту­ри­сти. Аби роз­кри­ти «потенціал» про­ду­кту і спо­ну­ка­ти спо­жи­ва­чів ку­пу­ва­ти брин­зу не ли­ше як го­то­вий про­дукт, а й як си­ро­ви­ну, го­спо­дар­ка екс­пе­ри­мен­тує з ре­це­пта­ми: за­мо­чує брин­зу у ви­ні, го­тує з неї па­сту, до­дає рі­зні тра­ви та ово­чі, по­дає у скла­ді рі­зно­ма­ні­тних са­ла­тів і ви­пі­чки. Ці­єю сма­ко­тою при­го­щає на фе­сти­ва­лях, де­гу­ста­ці­ях, аби при­вчи­ти спо­жи­ва­ти брин­зу. Бе­са­раб­ська брин­за ча­сто ман­друє за кор­до­ном, вклю­че­на до «Ков­че­гу сма­ку» — сві­то­вої спад­щи­ни про­ду­ктів. Аби від­ро­ди­ти на­ро­дні ре­це­пти, Ти­ти­ка­ло про­ве­ла ве­ли­ку до­слі­дни­цьку ро­бо­ту та ви­да­ла кни­гу «Бесарабія. Ку­лі­нар­на ман­дрів­ка», яка мі­стить роз­по­віді про ці­ка­ві мі­сця і ста­ро­вин­ні ре­це­пти мі­сце­вих на­ро­дів. На­да­лі го­спо­дар­ка планує збіль­шу­ва­ти по­го­лів’я кіз, роз­ши­ри­ти асор­ти­мент си­рів, обла­шту­ва­ти де­гу­ста­цій­ну за­лу, аби по­дов­жи­ти ту­ри­сти­чний се­зон з кві­тня по ли­сто­пад.

З ПРИСТАВКОЮ «АГРО» За ви­снов­ка­ми ор­га­ні­за­то­ра про­е­кту «Тур де Ферм» Ми­ро­сла­ви Пав­люк, за­раз біль­шість мо­ло­дих го­спо­дарств бу­ду­ю­ться з роз­ра­хун­ком на роз­ви­ток агротуризму в то­му чи­слі. На­при­клад, на ко­зи­ній фер­мі «Мук­ко» на Львів­щи­ні ту­ри­сту пе­ред­ба­че­ні умо­ви для ком­фор­тно­го відпочинку та мо­жли­во­сті без втру­ча­н­ня у ви­ро­бни­цтво по­ба­чи­ти про­цес ви­го­тов­ле­н­ня си­ру від ко­зи до

ЕКС­КУР­СІЮ РЕ­АЛЬ­НО І ВАР­ТО З ЕКО­НО­МІ­ЧНОЇ ТО­ЧКИ ЗО­РУ ОР­ГА­НІ­ЗУ­ВА­ТИ НА­ВІТЬ НА СТАР­ТІ ПРО­Е­КТУ

та­ріл­ки на сто­лі. Є зал для де­гу­ста­ції, ві­део­ле­кція про осо­бли­во­сті до­гля­ду за ко­за­ми, ма­га­зин для ку­пів­лі про­ду­кції, май­дан­чик для ди­тя­чих ігор та від­кри­тий май­дан­чик для мо­ло­дня­ка — мо­жли­вість кон­та­кту­ва­ти з тва­рин­ка­ми. «Це і осо­бли­вість, і від­мін­ність від біль­шо­сті ін­ших ти­по­вих ферм стар­шо­го по­ко­лі­н­ня, яким до­во­ди­ться в існу­ю­чо­му фор­ма­ті ви­шу­ку­ва­ти, де ту­ри­ста «по­гу­ля­ти та по­го­ду­ва­ти», — ка­же во­на. І до­дає, що ни­ні ту­ри­ста ці­ка­вить по­сма­ку­ва­ти но­ві стра­ви, від­ві­да­ти мі­сця, де мо­жна по­ба­чи­ти не­бу­ден­ні ре­чі, ді­зна­ти­ся, звід­ки бе­ре­ться їжа. То­му фер­мер мо­же і по­ти­хень­ку від­кри­ває за­ві­су сво­го жи­т­тя та за­про­шує на де­гу­ста­ції з екс­кур­сі­я­ми.

Під Ки­є­вом чле­ни ко­опе­ра­ти­ву «Ро­дин­ний до­бро­бут», які ви­ро­щу­ють у те­пли­цях са­ла­ти, ово­чі та зе­лень, ли­ше починають роз­ви­ва­ти агротуризм. Цього ро­ку ті, хто ба­жає до­лу­чи­ти­ся до збо­ру уро­жаю як во­лон­тер, мо­жуть зу­пи­ни­ти­ся у… са­раї, де ле­жан­ки всте­ле­ні рі­зним сі­ном. Го­ду­ють пра­ців­ни­ків ли­ше тим, що ви­ро­бля­є­ться у ко­опе­ра­ти­ві — го­ро­ди­ною, мо­ло­чни­ми про­ду­кта­ми з фер­ми. За­раз те­пли­ці за­йма­ють 3000 кв. м, але те­ри­то­рія до­зво­ляє роз­ши­ри­ти ді­яль­ність до 5 га. Як роз­по­вів го­ло­ва ко­опе­ра­ти­ву Ан­тон Дун­дій, оскіль­ки по­пит на агротуризм зро­стає, пла­ну­ють обла­шту­ва­ти мі­ні-го­тель, вла­шту­ва­ти кон­та­ктний зоо­парк, ор­га­ні­зо­ву­ва­ти для ту­ри­стів ри­бо­лов­лю та збір гри­бів, май­стер-кла­си з ви­го­тов­ле­н­ня си­ру, ко­валь­ства та ви­го­тов­ле­н­ня ви­ро­бів з де­ре­ва. На йо­го дум­ку, най­ближ­чі кіль­ка ро­ків ві­тчи­зня­ні ту­ри­сти «спо­жи­ва­ти­муть» усе, що їм про­по­ну­ва­ти­муть фер­ме­ри. А да­лі їзди­ти­муть до тих, хто за­про­по­нує ці­ка­ві та рі­зно­ма­ні­тні про­гра­ми. «Укра­їн­ці у пла­ні роз­ваг більш ба­лу­ва­ні, ніж єв­ро­пей­ці, — ка­же Дун­дій. — Якщо єв­ро­пей­ці за­до­воль­ня­ться, на­при­клад, де­гу­ста­ці­єю си­ру з ви­ном, то на­шим спів­ві­тчи­зни­кам цього бу­де за­ма­ло».

Як за­зна­чає за­ві­ду­вач від­ді­лу еко­но­мі­ки і по­лі­ти­ки аграр­них пе­ре­тво­рень Ін­сти­ту­ту еко­но­мі­ки та про­гно­зу­ва­н­ня НАН Укра­ї­ни Оле­на Бо­ро­ді­на, ту­ризм у се­лі мо­жна ор­га­ні­зу­ва­ти будь-де, взяв­ши за осно­ву ори­гі­наль­ну і во­дно­час про­сту ідею. Ви­ро­щу­є­те рав­ли­ків — вла­штуй­те рав­ли­ко­ві пе­ре­го­ни. По­руч жи­ве ко­ло­ри­тний май­стер — за­лу­чіть йо­го до про­ве­де­н­ня май­стер-кла­сів. Ма­є­те па­сі­ку — під­го­туй­те ці­ка­ві роз­по­віді про жи­т­тя бджіл, ко­ри­сність ме­ду, куль­ту­ру спо­жи­ва­н­ня, май­те кіль­ка те­ма­ти­чних ігор для ау­ди­то­рії — роз­ма­лю­ва­н­ня ву­ли­ків, ба­но­чок для ме­ду. На­при­клад, польський фер­мер зро­бив го­лов­ним героєм сво­єї екс­кур­сії

ПОЛЬСЬКИЙ ФЕР­МЕР ЗРО­БИВ ГО­ЛОВ­НИМ ГЕРОЄМ СВО­ЄЇ ЕКС­КУР­СІЇ КОРОВ’ЯЧИЙ ГНІЙ

«Чор­не зо­ло­то се­ла» коров’ячий гній. Ту­ри­стам по­ка­зу­ють коров’ячу фер­му, роз­по­від­а­ють про осо­бли­во­сті трав­ле­н­ня у цих тва­рин, про­цес ди­фу­зії по­жив­них ре­чо­вин і отри­ма­н­ня еко­ло­гі­чно чи­сто­го до­бри­ва. Для ді­тей на фер­мі мо­жна ор­га­ні­зу­ва­ти та­ктиль­ну зо­ну: по­мі­сти­ти у гле­чи­ки рі­зну го­ро­ди­ну — пе­тру­шку, кріп чи на­сі­н­ня го­ро­ху, ква­со­лі, ци­бу­лі то­що, щоб ді­ти спо­ча­тку на до­тик, а по­тім на за­пах із за­кри­ти­ми очи­ма роз­пі­зна­ва­ли їх.

Го­лов­не — по­ди­ви­ти­ся на звичні для се­ла ре­чі нетрадиційно, зна­йти родзинку вла­сної по­слу­ги і на­да­ва­ти її на на­ле­жно­му рів­ні, до­да­ти про­сті сіль­ські роз­ва­ги — ка­та­н­ня на сан­ча­тах чи во­зі, да­ти ту­ри­стам мо­жли­вість до­лу­чи­ти­ся до ро­бо­ти на зем­лі. А да­лі — по­стій­но роз­ши­рю­ва­ти спектр агро­ту­ри­сти­чних про­ду­ктів і по­слуг, впро­ва­джу­ва­ти но­ві ви­ди — агро­го­те­ляр­ство, агро­ро­зва­ги та агро­спорт, агро­те­ра­пія та ін­ші. Тоб­то про­по­ну­ва­ти те, що сут­тє­во від­рі­зня­є­ться від швид­ко­плин­но­го сти­лю мі­сько­го жи­т­тя і кру­ти­ться нав­ко­ло про­ду­кту. У Мін­ську по­друж­жя фер­ме­рів ви­рі­ши­ло зда­ва­ти кім­на­ти сво­го сіль­сько­го бу­дин­ку в оренду. Оскіль­ки по­тен­цій­ні орен­да­рі у чер­гу не ши­ку­ва­ли­ся, фер­ме­ри вклю­чи­ли у про­жи­ва­н­ня рі­зні опції зі сво­го бу­ден­но­го жи­т­тя: по­до­ї­ти ко­зу, по­по­ло­ти бур’яни на гряд­ці та… по­ли­ти гу­сей. Те­пер кім­на­ти у їх бу­дин­ку май­же ні­ко­ли не пу­сту­ють, а фер­ме­ри отри­му­ють за по­слу­ги го­стин­но­сті до­да­тко­ві ко­шти та ре­а­лі­зу­ють свою про­ду­кцію.

По­ки що роз­ви­тку агротуризму най­біль­ше за­ва­жа­ють від­су­тність ін­фра­стру­кту­ри і за­мкне­ність фер­ме­рів, які не го­то­ві і не ба­жа­ють ді­ли­ти­ся сво­ї­ми успі­ха­ми. «Біль­шість фер­ме­рів не зна­ють, як це бу­ти ту­ри­стом, бо не по­до­ро­жу­ють», — по­яснює Пав­люк. Во­на ра­дить ста­ва­ти від­кри­ті­ши­ми до спо­жи­ва­ча: ство­рю­ва­ти свої сто­рін­ки в ін­тер­нет-се­ре­до­ви­щі, вір­ту­аль­них спіль­но­тах. «Бо ринок — це не ли­ше умо­ви та пра­ви­ла у про­су­ван­ні про­ду­кції, най­пер­ше — це по­бу­до­ва до­ві­ри. Най­лі­пше її бу­ду­ва­ти че­рез від­кри­тість: по­ка­за­ти, як фер­мер ро­бить свій най­кра­щий про­дукт для най­улю­бле­ні­шо­го по­ку­пця», — ка­же Пав­люк.

ГО­ЛОВ­НЕ — ПО­ДИ­ВИ­ТИ­СЯ НА ЗВИЧНІ ДЛЯ СЕ­ЛА РЕ­ЧІ НЕТРАДИЦІЙНО, ЗНА­ЙТИ РОДЗИНКУ

ПЕРЕЙНЯТИ У СВІ­ТУ

По­ки Укра­ї­на ли­ше по­чи­нає роз­ви­ва­ти агротуризм, кра­ї­ни Єв­ро­пи та США уже сфор­му­ва­ли вла­сну мо­дель цього на­пря­му за­ле­жно від мен­та­лі­те­ту жи­те­лів і по­пи­ту на по­слу­ги. У Шта­тах за пев­ну су­му ту­ри­сту до­зво­лять до­гля­да­ти за ху­до­бою на ран­чо, на­вчать за­пря­га­ти ко­ня та вер­хо­вій їзді, сплав­ля­ти­ся по гір­ських річках. Одним із по­пу­ляр­них трен­дів є ри­бо­лов­ля — це ці­ла ін­ду­стрія від про­да­жу черв’яків до бу­ди­но­чків на зи­мо­ву ри­бо­лов­лю. Вза­га­лі США — рай для агро­ту­ри­стів, бо ферм тут ба­га­то і се­зон­ним пра­ців­ни­кам зав­жди ра­ді. За ро­бо­ту пра­ців­ник отри­мує кім­на­ту на ран­чо, хар­чу­ва­н­ня ра­зом з го­спо­да­ря­ми і не­ве­ли­ку гро­шо­ву ви­на­го­ро­ду. Агротуризм у Єв­ро­пі має зов­сім ін­шу спе­ци­фі­ку: тут ба­га­то сі­мей­них ферм та си­ро­ва­рень, ви­но­ро­бних го­спо­дарств, олив­ко­ві та ла­ван­до­ві по­ля. То­му вда­ло зайня­та ні­ша і ство­ре­н­ня уні­каль­но­го і ці­ка­во­го про­ду­кту для ту­ри­стів ста­ли за­по­ру­кою успі­шно­го роз­ви­тку агробізнесу в єв­ро­пей­ських кра­ї­нах. На­при­клад, у Ве­ли­кій Бри­та­нії ду­же по­пу­ляр­ні агро­ту­ри ви­хі­дно­го дня. Япі з Лон­до­на їдуть до ха­ти під стрі­хою вла­сно­руч зби­ра­ти ку­ря­чі яй­ця і пла­тять за це дзвін­кою срі­бною мо­не­тою. Го­лов­на фі­шка — кін­ні та пі­ші про­гу­лян­ки, остан­нім ча­сом до них до­да­ла­ся ри­бо­лов­ля і за­ну­ре­н­ня в якусь істо­ри­чну епо­ху. Фран­цу­зи ро­блять акцент на ку­лі­на­рії та ви­но­роб­стві: ту­ри­сти мо­жуть пов­прав­ля­ти­ся у при­го­ту­ван­ні страв мі­сце­вої ку­хні та отри­му­ють до­пуск до вин­но­го льо­ху. Оскіль­ки ту­ри­сти у Фран­ції, Іта­лії та Іспа­нії лю­блять всі­ля­ке ре­тро, мі­сце­ві фер­ме­ри ста­ран­но ре­став­ру­ють ста­ро­вин­ні мли­ни, са­ди­би, вин­ні льо­хи. Агротуризм у Поль­щі, Сло­вач­чи­ні та Угор­щи­ні — це мо­жли­вість кра­ще пі­зна­ти куль­ту­ру та зви­чаї, а та­кож по­пра­цю­ва­ти на м’ясних і мо­ло­чних фер­мах.

В Іспа­нії діє на­ціо­наль­на про­гра­ма з роз­ви­тку цього ви­ду відпочинку під на­звою Turismo Rural. Ту­ри­стам за­про­по­ну­ють до­лу­чи­ти­ся до ро­бо­ти на фер­мі — до­по­мог­ти па­сти ко­рів чи під­стриг­ти овець, зі­бра­ти вро­жай у са­ду, ді­зна­ти­ся, як ви­ро­сти­ти еко­ло­гі­чно чи­сті про­ду­кти, ви­го­то­ви­ти до­ма­шні про­ду­кти — джем, йо­гурт, сир то­що, на­вчать «ти­хо­му по­лю­ван­ню» на яго­ди і гри­би, роз­ве­ден­ню ри­би, гон­чар­ній спра­ві то­що. Агротуризм у Фін­лян­дії має біль­ший ухил у бік актив­но­го ве­ло­від­по­чин­ку і ри­бо­лов­лі на бе­ре­гах озер. У Ні­меч­чи­ні по­слу­ги агротуризму на­да­ють ма­лі сі­мей­ні під­при­єм­ства, то­му об’єктів для та­ко­го ви­ду про­ве­де­н­ня ча­су без­ліч. Лю­би­те­лі тва­рин мо­жуть по­жи­ти на кін­них фер­мах, а по­тім — від­по­чи­ти на мі­сце­во­му фе­сти­ва­лі. У де­яких ре­гіо­нах кра­ї­ни агротуризм має фор­му спіль­ної ро­бо­ти з фер­ме­ром, ко­ли жи­тло та їжа ту­ри­сту на­да­ю­ться в обмін на йо­го пра­цю на фер­мі чи у по­лі. Та­ка мо­дель отри­ма­ла по­пу­ляр­ність у ба­га­тьох кра­ї­нах Єв­ро­пи і на­віть оформ­ле­на у ви­гля­ді окре­мо­го на­пря­му під на­звою «До­бро­віль­ні пра­ців­ни­ки на ор­га­ні­чних фер­мах», або WWOOF, що об’єд­нує по­над 50 кра­їн. Про­по­зи­ції по­пра­цю­ва­ти на них мо­жна зна­йти як в ту­ри­сти­чних аген­ці­ях, так і на спе­ці­аль­них між­на­ро­дних сай­тах, де за пев­ну су­му за­про­по­ну­ють на ви­бір кіль­ка ферм у рі­зних кра­ї­нах, ку­ди го­то­ві прийня­ти за­яв­ни­ка.

Зло­вив­ши хви­лю, Єв­ро­со­юз роз­гля­дає ба­га­то­аспе­ктний ту­ризм, який ба­зу­є­ться не на кон­кре­тній са­ди­бі чи на­дан­ні по­слуг. «У йо­го осно­ві ідея, нав­ко­ло якої фор­му­є­ться ту­ри­сти­чний кла­стер се­ла, — роз­по­від­ає Бо­ро­ді­на. — Ма­лень­кі бі­зне­си на­да­ють по­слу­ги сіль­сько­го туризму: одна ро­ди­на при­ймає та по­се­ляє ту­ри­ста, ін­ша на­дає по­слу­ги хар­чу­ва­н­ня, тре­тя ви­ро­бляє етні­чні про­ду­кти і вла­што­вує де­гу­ста­ції. Ще хтось — за­йма­є­ться ор­га­ні­за­ці­єю атра­кцій: спо­сте­ре­же­н­ням за пта­ха­ми, збо­ром лі­кар­ських ро­слин, гри­бів». Усе це здій­сню­є­ться в ме­жах одно­го на­се­ле­но­го пун­кту. Та­кий муль­ти­ди­сци­плі­нар­ний ту­ризм пе­ред­ба­чає за­ро­бі­ток на обо­ро­тах, оскіль­ки се­ло на­дає ком­плекс по­слуг гру­пам лю­дей. Так фор­му­є­ться прин­ци­по­во но­вий ту­ри­сти­чний про­дукт, який від­по­від­ає но­вим трен­дам еко­но­мі­чно­го ро­сту: ство­ре­н­ня до­да­ної вар­то­сті у сфе­рі на­да­н­ня по­слуг.

АГРО­ТУ­РИ­СТИ­ЧНІ ПРО­Е­КТИ — ВИ­РА­ЖЕ­Н­НЯ ЛЮ­БО­ВІ Й ПРИ­СТРА­СТІ ДО РІ­ДНОЇ ЗЕМ­ЛІ ТА ЇЇ ЩЕ­ДРО­СТІ

су­ча­сних Го­ро­дян Ці­ка­вить по­бут і ді­яль­ність ко­ва­лів

де­я­кі фер­ме­ри за­ро­бля­ють На ле­кці­ях про жи­т­тя бджіл

єв­ро­пей­ські фер­ме­ри ста­ран­но ре­став­ру­ють ста­ро­вин­ні са­ди­би

де­гу­ста­ції ме­ду Не за­ли­шать бай­ду­жи­ми юних ту­ри­стів

фер­мер, який ви­ро­щує рав­ли­ків, мо­же вла­шту­ва­ти рав­ли­ко­ві пе­ре­го­ни

де­я­кі про­по­ну­ють до­ро­слим та ді­тям Гла­ди­ти та Го­ду­ва­ти ко­зе­нят, до­ї­ти ко­зу

ри­бо­лов­ля — Це Ці­ла ту­ри­сти­чна ін­ду­стрія

за­хі­дні фер­ме­ри актив­но до­лу­ча­ють ту­ри­стів до традиційних ви­ро­бництв

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.