КУ­ДИ ПОДІЛИСЯ ПРОФІ

Landlord - - СЛОВО -

У ці дні ми від­зна­ча­є­мо зна­мен­ну да­ту — 10 ро­ків з по­ча­тку гло­баль­ної фі­нан­со­вої кри­зи. На­при­кін­ці ве­ре­сня 2008-го для укра­їн­сько­го бі­зне­су за­кін­чи­ла­ся епо­ха ве­ли­кої жра­тви і топ-ме­не­дже­ри кор­по­ра­цій отри­ма­ли зав­да­н­ня без­жаль­но ско­ро­чу­ва­ти ви­тра­ти. Зро­зумі­ло, усі бю­дже­ти роз­ви­тку бу­ли згор­ну­ті, на змі­ну їм при­йшли бю­дже­ти ви­жи­ва­н­ня.

Се­ред тих ме­не­дже­рів, хто при­ймав ці не­про­сті рі­ше­н­ня, че­рез де­який час від­бу­ли­ся сер­йо­зні змі­ни. Вла­сник ви­рі­шив на­ре­шті за­гля­ну­ти в ко­шик, і за ре­зуль­та­та­ми кор­по­ра­тив­них ау­ди­тів по­ле­ті­ло чи­ма­ло «буй­них го­лів».

У пе­рі­о­ди не­ви­зна­че­но­сті гро­мад­ська дум­ка, як пра­ви­ло, втра­чає єд­ність. Так ста­ло­ся і во­се­ни 2008 ро­ку. Алар­мі­сти хо­ром про­ро­ку­ва­ли гло­баль­ний ка­пут. Про­гре­си­сти, на­ма­га­ю­чись зна­йти в си­ту­а­ції хоч щось по­зи­тив­не, спо­ді­ва­ли­ся на очи­ще­н­ня ря­дів. Мов­ляв, кри­за від­бе­ре про­фе­сіо­на­лів, а не­про­фе­сій­ні ко­ман­ди пі­дуть з рин­ку.

Що мо­жна ска­за­ти че­рез 10 ро­ків, хто мав ра­цію? Смію ствер­джу­ва­ти, що за зві­тний пе­рі­од ти­по­вий для на­ших ши­рот прин­цип шту­чно­го від­бо­ру ви­ра­зив­ся як ні­ко­ли чі­тко. В умо­вах де­фі­ци­ту ре­сур­сів за­тре­бу­ва­ни­ми ста­ли не най­більш про­фе­сій­ні, а най­більш ло­яль­ні. Ті, на ко­го мо­жна по­кла­сти­ся в умо­вах де­фі­ци­ту ре­сур­сів, хто не до­зво­лить со­бі зай­во­го.

Вва­жаю та­кож, що 10 ро­ків то­му в еко­но­мі­ці на­шої кра­ї­ни при­пи­ни­ли­ся спро­би по­бу­ду­ва­ти рин­ко­ві від­но­си­ни з усі­ма їх атри­бу­та­ми. І в пер­шу го­ло­ву — з кон­ку­рен­ці­єю. Від­те­пер де­віз на­шо­го ква­зі­рин­ку за­зву­чав як до­бре зна­йо­ме «свій до сво­го по своє». Ви­гі­дне за­мов­ле­н­ня отри­має свій, на від­по­від­аль­ну по­са­ду теж кра­ще по­ста­ви­ти сво­го. А пи­та­н­ня про­фе­сіо­на­лі­зму якось са­ме со­бою зня­ло­ся з по­ряд­ку ден­но­го.

З тих пір сплив­ло ба­га­то во­ди, ба­га­то чо­го змі­ни­ло­ся в на­шій з ва­ми пов­сяк­ден­но­сті. Жи­т­тя в ре­жи­мі ви­жи­ва­н­ня ста­ло зви­чним для біль­шо­сті се­гмен­тів ві­тчи­зня­ної еко­но­мі­ки. Але не для всіх. Пі­сля кри­зи 2008 ро­ку по­ча­ло­ся стрім­ке зро­ста­н­ня аграр­но­го се­кто­ра. Як ві­до­мо, будь-який роз­ви­ток ви­ма­гає ре­сур­сів, у то­му чи­слі й люд­ських. Те­пер ро­бо­то­дав­ці аграр­но­го се­гмен­та зму­ше­ні кон­ку­ру­ва­ти за ква­лі­фі­ко­ва­ні ка­дри. А їх кри­ти­чно не ви­ста­чає.

Опу­блі­ко­ва­ний у цьо­му но­ме­рі жур­на­лу рей­тинг най­більш за­тре­бу­ва­них у сіль­сько­му го­спо­дар­стві про­фе­сій ли­ше під­твер­джує спо­сте­ре­же­н­ня со­ціо­ло­гів, де­мо­гра­фів і фа­хів­ців з ка­дрів. Ви­хо­ду не­має — лю­дей до­ве­де­ться вчи­ти за­но­во.

Зро­зумі­ло, ба­га­то ве­ли­ких ком­па­ній вже ро­блять це. Де­я­кі — ціл­ком успі­шно. Але є пи­та­н­ня: чи від­по­від­а­ють при­ва­тні осві­тні іні­ці­а­ти­ви агро­хол­дин­гів мас­шта­бу про­бле­ми? Є пі­до­зра, що за­хо­дів, що вжи­ва­ю­ться, не­до­ста­тньо.

Ду­же ці­ка­во, чи змо­жуть уча­сни­ки рин­ку об’єд­на­ти­ся у ви­рі­шен­ні цьо­го зав­да­н­ня? Адже вже зро­зумі­ло, що існу­ю­чі ви­ші на­вряд чи змо­жуть за­без­пе­чи­ти га­лузь де­фі­ци­тним ре­сур­сом. Але по­ки в цьо­му на­прям­ку да­лі роз­мов спра­ва не йде. А по­спі­ша­ти вар­то. По­ки ще є в укра­їн­ських ком­па­ні­ях справ­жні фа­хів­ці, які змо­жуть пе­ре­да­ти мо­ло­дим спе­ці­а­лі­стам зна­н­ня та до­свід. До ре­чі, фо­то одно­го з та­ких профі ми пу­блі­ку­є­мо на об­кла­дин­ці цьо­го но­ме­ра.

ОЛЕ­КСАНДР БЕР­ДИН­СЬКИХ, шеф-ре­да­ктор LANDLORD

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.