ВІДКЛАСТИ НА СТАЛІСТЬ

ЯК ПО­ЄД­НА­ТИ ПРА­ГНЕ­Н­НЯ ДО МА­КСИ­МАЛЬ­НО­ГО ПРИ­БУ­ТКУ З ІН­ТЕ­РЕ­СА­МИ СПІЛЬ­НОТ І ЗБЕ­РЕ­ЖЕ­Н­НЯМ ДОВ­КІ­Л­ЛЯ ТА ЗА­БЕЗ­ПЕ­ЧИ­ТИ СТІЙ­КІСТЬ СВО­ГО БІ­ЗНЕ­СУ В МАЙ­БУ­ТНЬО­МУ

Landlord - - ЗМІСТ -

Як по­єд­на­ти пра­гне­н­ня до ма­кси­маль­но­го при­бу­тку з ін­те­ре­са­ми спіль­нот і збе­ре­же­н­ням дов­кі­л­ля

За­раз до­сить не­ба­га­то лю­дей, зокре­ма і пред­став­ни­ків аграр­ної га­лу­зі, ро­зу­мі­ють, що озна­чає ста­лий роз­ви­ток сіль­сько­го го­спо­дар­ства. Це но­вий тер­мін, а ста­лий роз­ви­ток аграр­ної та про­до­воль­чої сфе­ри — но­вий гло­баль­ний тренд. Кін­це­вий ва­рі­ант ви­зна­че­н­ня цьо­го по­ня­т­тя ще за­ли­ша­є­ться спра­вою май­бу­тньо­го. Під ста­лим роз­ви­тком ми ро­зу­мі­є­мо по­єд­на­н­ня трьох пла­тформ, трьох ща­блів: до­хо­ду, лю­дей і пла­не­ти.

Так, будь-який бі­знес на­ці­ле­ний на отри­ма­н­ня при­бу­тку. Під пла­не­тою ма­є­ться на ува­зі нав­ко­ли­шнє се­ре­до­ви­ще. І йде­ться про лю­дей, які пра­цю­ють на вас, лю­дей, що не є ча­сти­ною ва­шої ком­па­нії, але мо­жуть бу­ти по­ста­чаль­ни­ка­ми та клі­єн­та­ми, лю­дей, які пе­ре­да­ли вам зем­лю в орен­ду чи лі­зинг, це мо­жуть бу­ти спіль­но­ти, фер­ми, шко­ли, лі­кар­ні то­що.

Будь-який бі­знес, що отри­мує до­хід, але не вра­хо­вує двох ін­ших фа­кто­рів, не мо­же вва­жа­ти­ся ста­лим. На­ве­ду про­стий при­клад — що тра­пи­ться, якщо я ку­плю кі­ло­грам ви­но­гра­ду та з’їм йо­го сам, не по­ді­лю­ся з ро­ди­ною? Це дрі­бни­ця, але мої рі­дні пе­ре­ста­нуть ме­ні по­смі­ха­ти­ся і гір­ше бу­де тіль­ки ме­ні са­мо­му. Тоб­то у жит­ті ми ро­би­мо ба­га­то для ста­ло­сті, але не ви­зна­ча­є­мо це як тер­мін.

Якщо зав­тра на­ші по­ку­пці бу­дуть за­не­по­ко­є­ні, що у Чор­но­мор­сько­му ре­гіо­ні зро­стає рі­вень он­ко­ло­гі­чних за­хво­рю­вань, і хви­лю­ва­ти­му­ться, що тут пе­ре­ви­ще­ний рі­вень пе­сти­ци­дів, то ми бу­де­мо за­ку­по­ву­ва­ти для них зер­но в ін­шо­му мі­сці. Є тер­мін MRL (maximum residue limit) — ма­кси­маль­ний рі­вень за­ли­шку. Він по­ка­зує, яка кіль­кість хі­мі­чних ре­чо­вин, що ви­ко­ри­сто­ву­ють агра­рії, по­тра­пляє на стіл у скла­ді го­то­вих про­ду­ктів.

В Укра­ї­ні ми обро­бля­є­мо 22 га зем­лі в Оде­ській обла­сті, і я знаю, як важ­ко змі­ни­ти сві­до­мість фер­ме­рів і пе­ре­ко­на­ти їх ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти мен­ше пе­сти­ци­дів. Нам ка­жуть: «Це по­гір­шить на­шу вро­жай­ність і впли­не на до­хід під­при­єм­ства». Але ж до­слі­дже­н­ня до­во­дять: якщо не ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти агро­хі­мію остан­ні 22 дні, це не впли­не на вро­жай­ність. На­при­клад, у В’єтна­мі до­три­му­ю­ться цьо­го пра­ви­ла, ма­ють нор­маль­ні по­ка­зни­ки MRL, а ми отри­му­є­мо звід­ти які­сну про­ду­кцію, за яку про­по­ну­ють гар­ну ці­ну.

Та­ким чи­ном, ми вже по­єд­на­ли дві пла­тфор­ми — отри­ма­н­ня до­хо­ду і лю­дей, спо­жи­ва­чів. Мо­жна пі­ти да­лі — на­при­клад, якщо я бу­ду ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти для по­ли­ву пи­тну во­ду, якої не бу­де біль­ше ні в ко­го в ре­гіо­ні? Я мо­жу ма­ти на це юри­ди­чне пра­во, але чи бу­ду ма­ти пра­во со­ці­аль­не? Адже я по­ви­нен вра­хо­ву­ва­ти ін­те­ре­си спіль­но­ти, що жи­ве у мі­сце­во­сті. Це мої ро­бі­тни­ки та мої спо­жи­ва­чі. І це вже на­пря­му пов’яза­не з пи­та­н­ням дбай­ли­во­го став­ле­н­ня до дов­кі­л­ля, як і ви­ко­ри­ста­н­ня пе­сти­ци­дів. Ми всі ба­жа­є­мо спо­жи­ва­ти які­сні про­ду­кти, ма­ти які­сну пи­тну во­ду і жи­ти в які­сно­му се­ре­до­ви­щі. Так ми ви­хо­ди­мо на тре­тій рі­вень — пла­не­ту, збе­ре­же­н­ня се­ре­до­ви­ща у гло­баль­но­му ро­зу­мін­ні.

Пра­гну­ти до ста­ло­го роз­ви­тку — озна­чає вчи­ти­ся пра­виль­но­му зем­ле­роб­ству, опти­маль­ній ор­га­ні­за­ції лан­цю­га по­ста­ча­н­ня та пе­ре­роб­ки. За­ку­по­ву­ва­ти про­ду­кцію тіль­ки у ком­па­ній, які під­три­ма­ли прин­ци­пи ста­ло­го роз­ви­тку, фор­му­ва­ти ро­бо­чі мі­сця, не ви­ру­бу­ва­ти лі­си, ра­ціо­наль­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти во­дні ре­сур­си. Та­ким чи­ном мо­жна збе­рег­ти своє май­бу­тнє. Адже ми хо­че­мо бу­ти впев­не­ні, що че­рез п’ять, 10 чи 15 ро­ків змо­же­мо і да­лі пра­цю­ва­ти, ко­ри­сту­ва­ти­ся ро­дю­чи­ми зем­ля­ми, ма­ти фа­хо­вих ро­бі­тни­ків і отри­му­ва­ти до­хід. То­му наш сло­ган му­сить бу­ти та­ким: «жи­ви сам і дай жи­ти ін­шим».

САНДЖЕЙ СЕТХІ, ди­ре­ктор з пи­тань ста­ло­го роз­ви­тку PHOENIX GROUP, оае

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.