Біг є любов. Софія Андрухович

Якщо достатньо добре зосередитись і розслабитись, під час бігу можеш стати одним цілим зі своїм тілом. Можеш відчути напругу м’язів, удари стіп об поверхню землі, зависання в повітрі, політ, дотик тканини до шкіри, температуру й тиск повітря, що вривається до легенів і їх покидає. Можеш почути звук власного подиху, шум власної крові. Побачити барви неба, рельєф ґрунту, розмір хвиль на Дніпрі, рибалок, що завмерли у своїх човнах під Північним мостом. Ти можеш сприймати це все одночасно і в єдності з тілом так чітко, що стає зрозуміло: робиш це вперше. Тіло – твій інструмент пізнання світу, а біг – один зі способів його налаштування. Одна з мов, якою ти спілкуєшся із собою, щоб спілкуватися з усім навколо. Біжиш, аж у вухах свистить. Щосили. Щодуху. Біг сповнює силою. Об’єднує з духом. Біжиш з усіх ніг, бо якщо робиш це по-справжньому, то біжиш усіма ногами. І точно знаєш, скільки їх у тебе. Кажуть, що коли біжиш, то не чуєш під собою ні землі, ані ніг. Але це не так. Бо якщо ти добре біжиш, то якраз чуєш і ноги, і землю. У сьомому класі на іспиті з української мови моя однокласниця пояснювала фразеологізми: «Пасти задніх – йти позаду отари овець», «Пекти раків – спекти раків на вогні». Сьогодні вона відома музикантка. Філологічне чуття їй, можливо, не надто й потрібне. У неї своя мова. Вона розмовляє крізь музичний інструмент. Свою підліткову стихійну пристрасть до української мови тих років я намагалась описати в романі «Сьомга». Зокрема у сцені, де головна героїня переживає свій перший оргазм під час шкільної олімпіади з української мови і літератури. Біг відкриває шлях до тіла, а тіло – доступ до чуттів, до пульсу життя. Мова надає пережитому і відчутому обрисів, форми, оприявнює, об’єднує. Якщо ти лише тепер починаєш вивчати мову тіла, як ти існувала раніше і хто ти була? Біг робить спину м’язистою і міцною, але мій хребет – це українська мова. А я – її інструмент. Земля обертається навколо Сонця, досвіди зациклюються, впродовж усієї історії люди повторюють власні помилки. Наступають на ті ж граблі. Кожен із нас розповідає ту саму історію. Але голос у кожного свій – і від цього й історія нова щоразу. У кожного свій зріст, своя вага, свої забарвлення волосся, очей, особливості будови голосових зв’язок. Кожен перебуває фізично в конкретній точці простору, тому ракурс погляду є особливою цінністю. Сума ракурсів творить цілість картини. Історія любові і смерті може бути розказана усіма мовами світу, але українською це буде зовсім інша історія любові і смерті. Ти можеш перебрати з бігом міру. Можеш переборщити. Передати куті меду. Допастись як дурний до мила. Травмуватись. Травми, завдані кимось іншим або завдані нами самими, здатні підкосити, знесилити, навіть знищити. Непорушність і тяглість традиції дає відчуття твердого ґрунту під ногами, чітке розуміння, ким ти є. Але розсипані уламки цілості вивільняють енергію. Складаючи їх докупи знову і знову, отримуєш шанс щоразу осмислювати закони і зв’язки, щоразу винаходити себе і світ по-новому. Складаєш уламки навколо гнучкого і міцного хребта, в якому пульсує життя, дбаєш про м’язи спини, зосереджуєшся і розслабляєшся для того, щоб бути лише інструментом – і, оскільки йдеться не про фізичне тіло, а про дух, отримуєш можливість переродження. І, зрештою, моя подруга-музикантка теж мала рацію. «Пекти раків» – це не лише «шарітися», але також і впливати на раків високою температурою. А кожна отара овець має тих, що йдуть позаду, – їх тим більше доводиться пасти. Все залежить від ракурсу. Від міцності твого хребта. А про міцність можна подбати. Пан Біг допоможе.