«Єв­ро­ба­че­н­ня за­дає тренд!»

Marshrut №1 - - ТЕМА ВИПУСКУ: НІША - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День». Фо­то Бо­ри­са КОРПУСЕНКА

Цьо­го ро­ку впер­ше в істо­рії Єв­ро­ба­че­н­ня ве­ду­чи­ми пі­сен­но­го кон­кур­су ста­ли троє чо­ло­ві­ків: Во­ло­ди­мир Оста­пчук, Оле­ксандр Скі­чко і Ти­мур Мі­ро­шни­чен­ко. Са­ме во­ни до­по­ма­га­ли со­тням ти­сяч гля­да­чів з усьо­го сві­ту бу­ти в кур­сі то­го, як у Ки­є­ві про­хо­дить кон­курс. А в дру­го­му пів­фі­на­лі Оле­ксандр Скі­чко та Во­ло­ди­мир Оста­пчук на­віть пе­ре­тво­ри­лись на му­зи­кан­тів: із со­піл­кою та акор­де­о­ном, у су­про­во­ді ан­сам­блю тан­цю і хо­ру, во­ни зі­гра­ли пі­сні­пе­ре­мож­ці кон­кур­сів ми­ну­лих ро­ків. Одно­зна­чно, ве­ду­чо­му та­кої по­дії слід бу­ти го­то­вим до будь-чо­го.

«Ні­ко­ли не бу­ло дум­ки ве­сти Єв­ро­ба­че­н­ня, — зі­зна­є­ться Оле­ксандр СКІ­ЧКО. — Це як мрі­я­ти про­ве­сти «Оскар». Остан­нє зда­є­ться більш не­ймо­вір­ним, але Єв­ро­ба­че­н­ня, по су­ті, — так са­мо». «Мар­шрут №1» роз­пи­тав Оле­ксан­дра, чим Єв­ро­ба­че­н­ня ста­ло осо­би­сто для ньо­го. Зві­сно, ми го­во­ри­ли і про му­зи­ку, а ще — про укра­їн­ські те­ле­шоу.

«Бу­ло ве­ли­ке ба­жа­н­ня зро­би­ти щось осо­бли­ве»

— Оле­ксан­дре, що тре­ба вмі­ти, щоб ста­ти ве­ду­чим Єв­ро­ба­че­н­ня?

— Бу­ли три основ­ні ви­мо­ги. Пер­ша — во­ло­ді­н­ня ан­глій­ською, на­сам­пе­ред з пра­виль­ною ви­мо­вою. Дру­га — вмі­н­ня пра­цю­ва­ти у пря­мо­му ефі­рі. Я пів­то­ра ро­ку пра­цю­вав у ран­ко­во­му шоу «Пі­д­йом» на «Но­во­му ка­на­лі», тож маю та­кий до­свід. І тре­тя — для про­дю­се­рів ба­га­то ва­жи­ло ба­жа­н­ня!

У нас бу­ли три мі­ся­ці актив­ної ро­бо­ти. Це не про­сто про­ект, де нам да­ли сце­на­рій, ми йо­го ви­вчи­ли, роз­по­ві­ли і... «Дя­ку­є­мо, до по­ба­че­н­ня». Ве­ду­чі ге­не­ру­ва­ли ідеї, роз­по­від­а­ли, як са­мі ба­чать шоу, ви­чи­ту­ва­ли сце­на­рії.

Під час кон­кур­су 98% усьо­го від­бу­ва­ло­ся су­во­ро за текс­том сце­на­рію. Це ва­жли­во на­віть з те­хні­чно­го по­гля­ду. Усі ре­клам­ні бло­ки і на­ші сло­ва жорс­тко про­пи­са­ні. На­при­клад, у нас є 30 се­кунд на текст. Від­по­від­но, якщо ми бу­де­мо го­во­ри­ти 45 се­кунд, у якійсь кра­ї­ні хтось «ви­ле­тить» на 15 се­кунд. Гу­мор має бу­ти зро­зумі­лий для всіх, у ко­жній кра­ї­ні, де див­ля­ться кон­курс. Жо­дної по­лі­ти­ки та ре­лі­гії.

— Чо­го ви на­вчи­ли­ся за ці три мі­ся­ці під­го­тов­ки?

— Я по­ба­чив, як пра­цю­ють іно­зем­ці. У нас аб­со­лю­тно ін­ші під­хо­ди, якщо по­рів­ню­ва­ти з ни­ми. Але Єв­ро­ба­че­н­ня в Ки­є­ві 2005 ро­ку і за­раз — це дві ко­ло­саль­ні рі­зни­ці. Перш за все, то­му, що те­ле­ба­че­н­ня змі­ни­лось ко­ло­саль­но. 2005-го у нас не бу­ло жо­дно­го фор­ма­тно­го роз­ва­жаль­но­го шоу. За 12 ро­ків з’яви­ло­ся ба­га­то шоу, ка­на­лів, і ми зна­чно ви­ро­сли.

Про­те Укра­ї­на — ще мо­ло­да кра­ї­на, і у нас не­має стіль­ки гро­шей, скіль­ки в ін­ших. Та­ким чи­ном, ми ро­би­мо все на та­лан­ті, а іно­зем­ці — на те­хні­ці, за чі­тки­ми пра­ви­ла­ми. На­при­клад, ре­жи­сер, ко­трий ви­рі­шує, яку ка­ме­ру уві­мкну­ти в той чи ін­ший мо­мент. За кор­до­ном та­ку фун-

кцію ви­ко­нує комп’ютер. У ко­жно­го опе­ра­то­ра є план­шет, на яко­му на­пи­са­но, що в та­кий-то час він вми­кає та­кий-то план, який три­ває то­чно ви­зна­че­ну кіль­кість се­кунд. Від­по­від­но, опе­ра­тор це ро­бить. Все від­бу­ва­є­ться ав­то­ма­ти­чно: комп’ютер сам пе­ре­ми­кає пла­ни, ар­тист чі­тко знає, ку­ди і на яких сло­вах йо­му ди­ви­ти­ся, — тож у ре­зуль­та­ті ви­хо­дить іде­аль­ний но­мер з іде­аль­ною кар­тин­кою. У нас все це ро­бить лю­ди­на, яка са­ма ви­рі­шує, що і ко­ли вві­мкну­ти. Але і ми при­йде­мо до те­хні­чно­го рів­ня іно­зем­ців, тіль­ки пі­зні­ше.

«Ство­ри­ти за­паль­ний хіт зав­жди скла­дно»

— Вза­га­лі ви сте­жи­те за Єв­ро­ба­че­н­ням?

— Не мо­жу на­зва­ти се­бе фана­том Єв­ро­ба­че­н­ня! Але ко­ли ви­па­да­ла на­го­да та був час, я з за­до­во­ле­н­ням ди­вив­ся це шоу! Це на­ймас­шта­бні­ший во­каль­ний про­ект сві­ту, най­до­рож­чий, і най­про­гре­сив­ні­ший. На Єв­ро­ба­чен­ні по­ка­зу­ють ба­га­то но­ви­нок, а пі­сля це вже ро­блять на ін­ших сце­нах по всьо­му сві­ту! Єв­ро­ба­че­н­ня за­дає тренд!

Але! Не знаю, чи це Єв­ро­ба­че­н­ня-2017 ви­йшло та­ким вда­лим, чи та­ке вра­же­н­ня то­му, що я там пра­цю­вав... Ме­ні зав­жди з усіх ви­сту­пів за­пам’ято­ву­ва­лись одна-дві пі­сні. Цьо­го ра­зу ме­ні спо­до­ба­ли­ся ба­га­то пі­сень. Ска­чав їх со­бі, мо­жу слу­ха­ти знов і знов.

— Яких ви­ко­нав­ців від­кри­ли для се­бе?

— Ме­ні ду­же спо­до­ба­ли­ся швед Ро­бін Бенг­тс­сон та ви­ко­на­ви­ця із Бель­гії Blanche. Вза­га­лі мо­їм фа­во­ри­том був гурт SunStroke Project із Мол­до­ви — во­ни фан­та­сти­чні! Во­ни пі­дір­ва­ли зал, і ме­ні зда­є­ться, що як­би не Пор­ту­га­лія, то пе­ре­мо­гли б во­ни. Ство­ри­ти за­паль­ний хіт зав­жди скла­дно, а у мол­до­ван це ви­йшло. Ме­ні по­до­ба­є­ться їхній та­нок, ви­ступ: про­сті ру­хи, все ко­ло­ри­тно й зі стьо­бом. Ще спо­до­бав­ся ви­ко­на­вець IMRI з Ізра­ї­лю, іта­лі­єць Фран­че­ско Габ­ба­ні був ці­ка­вий зі сво­єю «го­ри­лою» на сце­ні.

— А яке вра­же­н­ня спра­вив пе­ре­мо­жець, Саль­ва­дор Со­брал із Пор­ту­га­лії?

— Він мав дві пе­ре­ва­ги. Пер­ша — це уні­каль­ність. У всіх ін­ших уча­сни­ків бу­ли шоу, рі­зні ефе­кти, більш естра­дне ви­ко­на­н­ня пі­сень, а йо­го «іна­кше» бу­ло у про­сто­ті. Дру­га пе­ре­ва­га — йо­го щи­рість. Втім, це не мій фор­мат ви­ко­нав­ця, і са­ма пі­сня ме­ні не близь­ка. Але тут уже спра­ва сма­ку. Вза­га­лі вва­жаю, що пор­ту­га­лець пе­ре­міг за­слу­же­но.

— Та­кож у фі­на­лі кон­кур­су від­бу­ла­ся сві­то­ва прем’єра пі­сні I Believe in U пе­ре­мо­жни­ці Єв­ро­ба­че­н­ня-2016 Джа­ма­ли. Які емо­ції во­на ви­кли­ка­ла?

— Ме­ні спо­до­ба­лась пі­сня Джа­ма­ли. Остан­нім ча­сом ме­ні ду­же ім­по­нує її твор­чість: той са­мий хіт «1944», пі­сня «За­ма­ни­ли», яку во­на ви­ко­на­ла в пер­шо­му пів­фі­на­лі Єв­ро­ба­че­н­ня-2017. Не ме­ні су­ди­ти, але вва­жаю, що во­на се­бе зна­йшла. Те, що во­на ро­бить сьо­го­дні, — кру­то. «У нас із ма­ле­сень­ким бю­дже­том мо­жуть зро­би­ти чу­до­ве шоу»

— Ви за­зна­чи­ли, що одні­єю з ви­мог до ве­ду­чо­го Єв­ро­ба­че­н­ня бу­ло вмі­н­ня пра­цю­ва­ти у пря­мих ефі­рах. Що це озна­чає для вас?

— Тре­ба ма­ти до­свід пря­мих ефі­рів і зви­кну­ти до то­го, що ко­ли ти го­во­риш, то па­ра­лель­но у ву­хо то­бі теж мо­жуть щось ка­за­ти. Але по­збу­ти­ся хви­лю­ва­н­ня під час пря­мих ефі­рів не­мо­жли­во. Про­сто в якийсь мо­мент по­чи­на­єш отри­му­ва­ти від них за­до­во­ле­н­ня, але це від­бу­ва­є­ться у про­це­сі. У ме­не за­зви­чай так: у пер­ші хви­ли­ни я хви­лю­ю­ся, а по­тім отри­мую за­до­во­ле­н­ня.

— Ви та­кож за­ува­жи­ли, що по­рів­ня­но з 2005 ро­ком, ко­ли Єв­ро­ба­че­н­ня від­бу­ло­ся в Укра­ї­ні впер­ше, на те­ле­ба­чен­ні з’яви­ло­ся ба­га­то шоу. Якість цьо­го про­ду­кту вам по­до­ба­є­ться?

— Так. Якість те­ле­ві­зій­них шоу у нас ду­же до­бра, не гір­ша, ніж на За­хо­ді. Зві­сно, бю­дже­ти ін­ші — те­ле­ба­че­н­ня за­раз не в кра­що­му ста­ні, як і еко­но­мі­чна си­ту­а­ція в Укра­ї­ні. Але ду­маю, що ко­ли яко­мусь іно­зем­но­му ка­на­лу да­ти гро­ші, за які у нас ро­блять при­стой­ний про­ект, то на­вряд чи у ньо­го ви­йде щось кра­ще. У нас же з ма­ле­сень­ким бю­дже­том мо­жуть зро­би­ти чу­до­ве шоу.

Ін­ша річ, чи по­до­ба­є­ться ме­ні зміст цих про­е­ктів. На­при­клад, є та­кі, де лю­ди роз­по­від­а­ють про свої ме­ди­чні про­бле­ми, у пря­мо­му ефі­рі по­ка­зу­ють, як їх ви­прав­ля­ють, — ме­ні не­при­єм­но це чу­ти і ба­чи­ти. Але зро­бле­но це які­сно.

— А яко­го шоу вам не ви­ста­чає?

— На­ра­зі в Укра­ї­ні не­має ігро­вих шоу. Не то­му, що ми не мо­же­мо за­пу­сти­ти та­ку про­гра­му, а то­му, що на­ші лю­ди по­ки до цьо­го не го­то­ві. В Ан­глії ігро­ві шоу ша­ле­но по­пу­ляр­ні. Про­сто по­ка­зу­ють, як лю­ди гра­ють в ігри. Але ан­глій­ці не та­кі ску­пі на емо­ції, як укра­їн­ці, от­же, це ви­гля­дає яскра­ві­ше.

Вза­га­лі я лю­блю шоу, де є по­зи­тив, гу­мор, щось до­бре. Щоб по­ди­ви­ти­ся і по­смі­я­ти­ся. А за­раз я сам хо­чу зро­би­ти шоу. Ба­чу йо­го у фор­ма­ті гу­мо­ри­сти­чно­го кон­цер­ту — з па­ро­ді­я­ми, стен­да­па­ми, мі­ні­а­тю­ра­ми. Спо­ді­ва­юсь, не­за­ба­ром це шоу з’яви­ться в укра­їн­сько­му ефі­рі.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.