...На­ціо­наль­ний «ґрунт» і «не­бо» ідей

Marshrut №1 - - ТЕМА ВИПУСКУ: НІША - З лю­бов’ю Ла­ри­са ІВШИНА

Ко­ли ми ду­ма­є­мо над ко­жним чер­го­вим ви­пу­ском «Мар­шру­ту №1», на­ма­га­є­мо­ся від­чу­ти, що мо­же бу­ти сві­жим ім­пуль­сом, у чо­му тре­ба утвер­ди­ти­ся, у чо­му пе­ре­ко­на­ти ін­ших чи на що на­ди­хну­ти. Зре­штою, все, що ми про­по­ну­є­мо, ча­сто бе­ре­мо із осо­би­сто­го до­сві­ду. Жит­тє­во­го до­сві­ду, до­сві­ду успі­хів або пе­ре­о­сми­сле­них нев­дач.

Вва­жаю, ні­ша — це ду­же при­ро­дний стан, який нам усім вар­то обра­ти для се­бе. Адже це не тіль­ки мар­ке­тин­го­ва ідея. По су­ті, ні­ша — це ко­жна лю­ди­на. Уні­каль­на лю­ди­на — та, яка сто­їть но­га­ми на сво­є­му на­ціо­наль­но­му ґрун­ті. І во­дно­час над нею без­мір­не, все­ося­жне «не­бо» ідей. Це — образ і мо­дель. Пев­на фор­ма, своє­рі­дна ам­фо­ра, яку ко­жен мо­же на­пов­ни­ти в мі­ру сво­го ба­жа­н­ня, ба­че­н­ня, ста­ра­н­ня, на­тхне­н­ня, ве­зі­н­ня, збі­гу і твор­чо­сті.

Ко­жна лю­ди­на мо­же ство­ри­ти вла­сну ні­шу. Це, зре­штою, на­зи­ва­є­ться «свій жит­тє­вий про­ект». А ті, хто від­мов­ля­є­ться бу­ти «ні­шею», на жаль, ри­зи­ку­ють ста­ти «фаст-фу­дом». Лю­ди­на ж, яка пра­гне за­пов­ни­ти свою «фор­му», вже не мо­же бу­ти «при­ре­че­ною» на «ве­ге­та­тив­не» існу­ва­н­ня. Мо­жли­во, з та­ко­го на­строю ко­жно­го ра­зу з’яв­ля­ю­ться не­спо­ді­ва­ні ідеї. На­при­клад, ко­ли то­рік ми під­би­ва­ли під­сум­ки XVIII Мі­жна­ро­дно­го фо­то­кон­кур­су, ме­не ду­же вра­зи­ла ро­бо­та Єв­ге­на Ма­ло­лє­тки. Ми на­зва­ли її «Зо­ря­не не­бо над на­ми і мо­раль­ний за­кон усе­ре­ди­ні нас» і на­го­ро­ди­ли При­зом при­зів «Зо­ло­тий День». На фо­то укра­їн­ський сол­дат на пе­ре­до­вій з ав­то­ма­том, і над ним — зо­ря­не не­бо. І він за­хи­щає цей ве­ли­кий фі­ло­соф­ський за­кон. Для нас. Щоб ми жи­ли у сві­ті лю­бо­ві та ідей...

Одним із най­кра­щих ви­явів все­пе­ре­мо­жно­сті лю­дей-ідей є не­що­дав­ній при­клад пор­ту­галь­сько­го трі­ум­фа­то­ра Єв­ро­ба­че­н­ня Саль­ва­до­ра Со­бра­ла. Це — ви­па­док, ко­ли над лю­ди­ною не па­нує ін­стинкт на­тов­пу. Ко­ли лю­ди­на слу­хає своє сер­це. Ко­ли во­на іде за сво­їм по­кли­ка­н­ням. Ко­ли во­на сто­їть на сто­ро­жі «фор­те­ці» сво­єї осо­би­сто­сті. За­мість му­зи­чно­го «мар­ке­ту» він про­по­нує «му­зи­ку сер­ця». Не­дар­ма він ска­зав на сво­їй прес-кон­фе­рен­ції пі­сля пе­ре­мо­ги, що хо­че прив­не­сти змі­ни не ли­ше в Єв­ро­ба­че­н­ня, а й му­зи­ку за­га­лом: «Лю­ди за­зви­чай слу­ха­ють му­зи­ку по ра­діо, де одні й ті ж пі­сні гра­ють шіс-

тнад­цять ра­зів на день.

Якщо я змо­жу до­по­мог­ти прив­не­сти хо­ча б якусь ма­лень­ку змі­ну в му­зи­ку, то бу­ду ду­же ра­дий». Це вра­жа­ю­чий, на­о­чний при­клад пе­ре­мо­ги ні­ші.

Ще один штрих, який, мо­же, ма­ло хто по­мі­тив. Ме­ні зда­є­ться, це пев­ний знак. 13 трав­ня Па­па Рим­ський був у Пор­ту­га­лії, в мі­сті Фа­ті­ма, де від­бу­ва­ла­ся це­ре­мо­нія ка­но­ні­за­ції бра­та і се­стри — Фран­ци­ска та Жа­сін­ти Мар­то, яким сто ро­ків то­му яви­ла­ся Бо­го­ро­ди­ця. І са­ме в цей день, 13 трав­ня 2017 ро­ку, ін­ші брат і се­стра із Пор­ту­га­лії, бу­ду­чи в Укра­ї­ні, здо­бу­ли сво­їй кра­ї­ні пер­шу пе­ре­мо­гу в Єв­ро­ба­чен­ні. Впер­ше са­ме в Ки­є­ві

від­бу­ло­ся та­ке ви­зна­н­ня Пор­ту­га­лії му­зи­чною Єв­ро­пою. Хоч як би хто го­во­рив, що це якийсь «по­псо­вий» кон­курс. Ні, це бу­ло якраз за­пе­ре­че­н­ня по­пси. Му­зи­ка ви­тя­гну­ла з єв­ро­пей­ців від­чу­т­тя тон­ко­го зву­ча­н­ня і щи­ро­сті. І жу­рі, і лю­ди від­гу­кну­ли­ся на це. І Єв­ро­па — від Ки­є­ва до Лі­са­бо­на — бу­ла об’єд­на­на цим «люд­ським» зву­ча­н­ням, по­при сьо­го­дні­шній «за­би­тий» те­хно­ло­гі­я­ми і ра­ціо­на­лі­змом світ. Ось пе­ре­мо­га ні­ші. Якщо її ро­зу­мі­ти мо­вою фі­ло­со­фії, а не ли­ше мар­ке­тин­гу.

Але, вла­сне, спів­дру­жність фі­ло­со­фії з мар­ке­тин­гом теж тво­рить чу­де­са. Зокре­ма, «День» — га­зе­та-«ні- ша». Це по­над двад­ця­ти­рі­чне на­по­ля­га­н­ня на які­сній аль­тер­на­ти­ві, про­го­ло­ше­н­ня ідеї «іден­ти­чність і мо­дер­ні­за­ція». І не тіль­ки про­го­ло­ше­н­ня, а слі­ду­ва­н­ня їй.

І ось п’яти­рі­чний ви­пуск «Мар­шру­ту №1». Це — «то­чки», які ми про­йшли ра­зом зі сво­ї­ми чу­до­ви­ми дру­зя­ми і пар­тне­ра­ми, пі­зна­ю­чи осо­бли­вий світ Укра­ї­ни, її мі­сце се­ред ін­ших. Це теж спро­ба зайня­ти і на­пов­ни­ти свою ні­шу.

Ко­жен «Ти» — не­пі­зна­на, не­сфор­мо­ва­на, не­за­пов­не­на «ні­ша». Не від­мов­ляй­тесь бу­ти уні­каль­ни­ми.

Фо­то Єв­ге­на Ма­ло­лє­тки «Зо­ря­не не­бо над на­ми і мо­раль­ний за­кон усе­ре­ди­ні нас». Приз при­зів «Зо­ло­тий День» XVIII Мі­жна­ро­дно­го фо­то­кон­кур­су «День»-2016

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.